Постанова

від 12.07.2016 по справі 914/3300/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2016 р. Справа № 914/3300/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства В«Птахофабрика В«РажнівськаВ» б/н від 24.05.2016 р. та Товариства з обмеженою відповідальністю В«КПК-АгроІнвестВ» б/н від 30.05.2016 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2016 року

у справі № 914/3300/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства В«Птахофабрика В«РажнівськаВ» , с. Заболотці, Бродівський район, Львівська область

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПРОВІМІВ» , с.Жорниська, Яворівський район, Львівська область

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю В«КПК-АгроІнвестВ» , смт.Гніздичів, Жидачівський район, Львівська область

про: визнання договору іпотеки припиненим,

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: ОСОБА_2 - представник.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України сторонам роз'яснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.05.2016р. у справі №914/3300/15 (суддя Ділай У.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Оскаржуваним рішенням із покликанням на рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2015р. у справі №914/1659/15, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2016р., встановлено факт наявності заборгованості відповідача-2 перед відповідачем-1 за договором поставки №135 К від 22.01.2014р. Зобов'язання за вказаним договором поставки були забезпечені договором іпотеки від 18.12.2014р., а додатковою угодою від 18.12.2014р. до договору поставки сторони визначили, що загальна сума відтермінування платежів за усіма додатковими угодами не повинна перевищувати десять мільйонів грн. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що забезпечені іпотекою зобов'язання є не виконаними, а вимоги позивача про припинення іпотеки у зв'язку із невнесенням змін щодо забезпечення нового основного зобов'язання є безпідставними.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство (надалі - ПАТ) В«Птахофабрика В«РажнівськаВ» та Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) В«КПК-АгроІнвестВ» оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ПАТ В«Птахофабрика В«РажнівськаВ» зазначило, що станом на день укладення та реєстрації договору іпотеки (18.12.2014р.) розмір основного зобов'язання відповідача-2 перед відповідачем-1, як сторін за договором поставки, становив 586636,10 грн. Зміни обсягів основного зобов'язання, що були вчинені ними після 18.12.2014р., не дають підстав вважати забезпеченим іпотекою змінений (збільшений) обсяг основного зобов'язання, оскільки жодних змін до договору іпотеки сторонами не вносилось. Крім того, скаржник звертає увагу на те, що сторони іпотечного договору визначили на власний розсуд обсяг основного зобов'язання, який існував станом саме на 18.12.2014р. Подальші поставки товару, на думку скаржника, спричиняють зобов'язання виключно для боржника (відповідача-2) і іпотекою за спірним іпотечним договором не охоплюються.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою позивача, відповідач-1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення. ТзОВ «Провімі», зокрема, зазначило, що твердження скаржника про те, що розмір основного зобов'язання станом на 18.12.2014р. становив 586636,10 грн. безпідставні, оскільки 18.12.2014р. між відповідачами було укладено додаткову угоду до договору поставки, якою визначено що загальна сума відтермінування платежів за усіма додатковими угодами не повинна перевищувати десять мільйонів грн. Твердження скаржника про те, що зміни до договору поставки в частині зміни розміру основного зобов'язання були здійснені 30.12.2014р. вважає неправдивими.

Апеляційна скарга ТзОВ В«КПК-АгроІнвестВ» ґрунтується на тому, що суд першої інстанції фактично дав лише правову оцінку невиконання зі сторони ТзОВ «КПК-Агроінвест» зобов'язань перед ТзОВ «Провімі» за договором поставки товару, проте судом не було надано правової оцінки розміру основного зобов'язання, що було забезпечено іпотекою. Крім того, зазначив, що судом першої інстанції не було враховано того, що основне зобов'язання, яке існувало на момент укладення іпотечного договору, було припинено з боку ПАТ В«Птахофабрика В«РажнівськаВ» в якості майнового поручителя шляхом виконання, проведеного належним чином.

У судове засідання позивач та відповідач-1 явку повноважних представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Оскільки в матеріалах справи міститься достатньо доказів для розгляду апеляційних скарг по суті, а представники позивача та відповідача-1 пояснення по суті спору надали в минулих судових засіданнях, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги без їх участі.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

18.12.2014 р. між ПАТ В«Птахофабрика В«РажнівськаВ» (іпотекодавцем) та ТзОВ «Провімі» (іпотекодержателем) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №1479 (надалі - договір іпотеки). Одночасно, нотаріусом було накладено заборону на відчуження зазначеного у договорі іпотеки нерухомого майна до припинення договору, яку зареєстровано в реєстрі за №1480 (а.с. 19-25).

Відповідно до п.1.3 договору іпотеки, іпотекою за цим договором забезпечується виконання основного зобов'язання за договором поставки, а також відшкодування витрат іпотекодержателя, пов'язаних із пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання та збереження предмету іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки та інших збитків, що можуть бути завдані іпотекодавцем порушенням основного зобов'язання або інших умов даного договору. При цьому, предметом іпотеки є нерухоме майно, перелічене у п.1.1 договору та належне ПАТ В«Птахофабрика В«РажнівськаВ» на підставі правовстановлюючих документів, визначених п.1.2 договору.

В преамбулі договору сторонами визначено терміни, які вживаються в договорі. Так, основним зобов'язанням є зобов'язання ТзОВ «КПК-Агроінвест» (боржника) за договором поставки №135 К від 22.01.2014р. та іншими додатковими угодами до даного договору, які укладено іпотекодержателем, за якими боржник має грошові зобов'язання перед іпотекодержателем та виконання якого в повному обсязі забезпечується іпотекою.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2014р. між ТзОВ «Провімі» (постачальником) та ТзОВ «КПК-Агроінвест» (покупцем) було укладено договір поставки №135К, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товари на умовах, зазначених у даному договорі (а.с. 26-30).

Відповідно до пп. 1.2, 3.2 договору поставки, асортимент, кількість та ціна товару визначається у рахунку-фактурі та/або видаткових накладних. Загальна вартість товару визначається як загальна вартість усіх поставок, погоджених сторонами. Водночас, у розділі 3 договору «Ціна та порядок розрахунків» встановлено термін відстрочки платежу за поставлений товар (30 днів) та загальну суму відтермінування платежів (до 300000,00 грн.).

05.05.2014р. сторонами договору поставки було укладено додаткову угоду, якою збільшено загальну суму відтермінування платежів до 500000,00 грн. (а.с. 34). Додатковими угодами №2 від 30.12.2014р., №3 від 30.12.2014р., №4 від 21.01.2015р. сторони уточнили порядок виставлення накладних (а.с. 31-33).

В подальшому, сторонами було викладено в новій редакції пункт 3.4 та доповнено договір підпунктом 3.4.1, відповідно до яких оплата за товар здійснюється покупцем з відстроченням платежу строком на 50 календарних днів з дати початку періоду та виставлення рахунку-фактури та/або видаткової накладної постачальника; загальна сума відтермінування платежів за усіма додатковими угодами не повинна перевищувати 10000000,00 грн., що на момент підписання становить еквівалент 615763,55 доларів США, а загальна кількість товару не повинна перевищувати 2000 т. При цьому, в підтвердження вказаної обставини позивач покликається на додаткову угоду від 30.12.2014р. (а.с. 35), а відповідач-1 - на аналогічну за змістом у наведених положеннях додаткову угоду від 18.12.2014р. (а.с. 86).

У зв'язку із відсутністю у договорі іпотеки та в договорі поставки конкретних вказівок щодо порядку, розміру та інших необхідних умов вимоги за основним зобов'язанням та вважаючи, що внаслідок укладення додаткових угод відбулась зміна основного зобов'язання, проте у договір іпотеки не було внесено відповідних змін щодо забезпечення нового основного зобов'язання, позивач стверджує про те, що іпотека припинилася з припиненням основного первісного зобов'язання згідно ч.5 ст. 3 Закону України В«Про іпотекуВ» .

Це стало підставою звернення позивача до Господарського суду Львівської області із позовом до ТзОВ «КПК-Агроінвест» та ТзОВ «Провімі» про визнання іпотеки такою, що припинена за іпотечним договором від 18.12.2014р. та про зняття заборони відчуження нерухомого майна ПАТ В«Птахофабрика В«РажнівськаВ» , яка накладена у зв'язку з укладанням іпотечного договору №1478 від 18.12.2014р. та вилучення вказаного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Заслухавши пояснення представника відповідача-2, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що рішення суду слід частково скасувати, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 3 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У частині 2 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» визначено, що якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання .

Як було зазначено вище, у договорі поставки сторонами не встановлено чіткої кількості товару, асортименту та його вартості та зазначено, що вони визначаються у рахунку-фактурі та/або видаткових накладних. Аналогічно, договір іпотеки не містить чітко встановленого розміру вимоги за основним зобов'язанням та відсилається з цього приводу на договір поставки.

Водночас, відповідачем-1 та відповідачем-2 у розділі 3 договору «Ціна та порядок розрахунків» обумовлено термін відстрочки платежів та загальну суму відтермінування платежів, в межах якої здійснюється поставка. Відповідні положення розділу 3 договору поставки є єдиними договірними положенням, які свідчать про допустимий рівень заборгованості між сторонами та дають змогу іпотекодавцю встановити розмір вимоги під час строку дії основного зобов'язання.

Сторонами неодноразово збільшувався як термін відстрочки платежів (з 30 до 50 днів), так і загальна сума відтермінування платежів (з 300000,00 грн. до 500000,00 грн., а згодом і до 10000000,00 грн.).

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що однією з ключових фактичних обставин, на яких ґрунтувалась відмова в позові у даній справі, стало покликання місцевого господарського суду на додаткову угоду від 18.12.2014р., якою було збільшено термін відстрочення платежу за договором поставки до 50 календарних днів з дати виставлення рахунку-фактури та/або видаткової накладної постачальника та загальну суму відтермінування платежів за усіма додатковими угодами до 10000000,00 грн. Проте, судова колегія не може погодитись із цим, зважаючи на наступне.

З долученого відповідачем-2 до матеріалів справи статуту ТзОВ «КПК-Агроінвест» та протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «КПК-Агроінвест» №15/14 від 25.12.2014р. вбачається, що до виключної компетенції загальних зборів учасників віднесено надання попередньої згоди на укладення всіх правочинів, якщо сума таких угод перевищує 500000,00 грн. (п.6.2.15 статуту). У зв'язку з цим, загальними зборами учасників 25.12.2014р. було надано згоду на укладення додаткової угоди щодо внесення змін до договору поставки про збільшення загальної суми відтермінування платежів до 10000000,00 грн. (а.с. 105).

Відповідно до пояснень представника відповідача-2, колегією суддів встановлено, що додаткова угода від 18.12.2014р. була укладена до проведення загальних зборів учасників та надання ними згоди на внесення змін до договору поставки, а отже підписана зі сторони відповідача-2 не уповноваженим на вчинення таких дій представником. У зв'язку з цим, 30.12.2014р. між відповідачами було укладено додаткову угоду із дотриманням належної процедури після надання відповідної згоди загальними зборами учасників ТзОВ «КПК-Агроінвест», що свідчить про обізнаність сторін із цією обставиною.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст.203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Стаття 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Колегія суддів вважає за необхідне скористатись своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству та, у зв'язку із вищенаведеним, визнати недійсним додаткову угоду до договору поставки б/н від 18.12.2014р.

Таким чином, саме на підставі додаткової угоди від 30.12.2014р. у договір поставки було внесено зміни щодо збільшення терміну відстрочки платежу за поставлений товар до 50 днів та щодо збільшення загальної суми відтермінування платежів до 10000000,00 грн., а отже станом на день укладення договору іпотеки (18.12.2014р.), був чинним пункт 3.4 договору поставки, який передбачав загальну суму відтермінування платежів в розмірі до 500000,00 грн.

Статтею 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справ №914/1659/15 за позовом ТзОВ В«ПровіміВ» до ТзОВ В«КПК-АгроІнвестВ» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ В«Птахофабрика В«РажнівськаВ» про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.10.2015р. у справі №914/1659/15 з ТОВ В«КПК-АгроІнвестВ» стягнуто на користь ТзОВ В«ПровіміВ» 12279900,87грн. заборгованості за договором поставки №135К від 22.01.2014р., з яких: 7824775,30 грн. основного боргу (станом на 28.09.2015р.), 2216847,86 грн. пені; 118937,67 грн. 3 % річних, 2119340,04 грн. інфляційних втрат, 73068,97 грн. судового збору (а.с. 88-98). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2016р. рішення господарського суду Львівської області від 06.10.2015р. у справі №914/1659/15 залишено без змін (а.с. 99-102). Під час розгляду справи №914/1659/15, як Господарським судом Львівської області, так і Львівським апеляційним господарським судом, на підставі поданих сторонами доказів також було встановлено, що на підставі додаткової угоди від 30.12.2014р. у договір поставки було внесено зміни щодо збільшення загальної суми відтермінування платежів до 10000000,00 грн.

У постанові Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2015р. у справі №914/1659/15 було встановлено, що ПАТ В«Птахофабрика В«РажнівськаВ» як майновим поручителем, було сплачено на підставі іпотечного договору від 18.12.2014р. 586630,10 грн. боргу по договору поставки №135 К від 22.01.2014р. Вказана обставина також підтверджується платіжним дорученням №96 від 16.12.2015р., що було долучено відповідачем-2 та наявне в матеріалах справи.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором , що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Статтею 17 цього Закону передбачено, що однією з підстав для припинення іпотеки є припинення основного зобов'язання.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позивачем було погашено заборгованість відповідача-2 перед відповідачем-1 в частині, яка випливала з чинного на час укладення договору іпотеки основного зобов'язання за договором поруки (500000,00 грн.), що потягнуло за собою припинення основного зобов'язання у відповідній частині.

Відповідно до пункту 1.4 договору іпотеки, іпотекодавець дає свою беззаперечну згоду на зміну зобов'язань за договором поставки, забезпечених іпотекою за цим договором, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності та підтверджує, що іпотекою згідно цього договору забезпечуються також і розмір зобов'язань, строк і порядок їх виконання, після застосування відповідних змін, передбачених умовами договору поставки.

В той же час, пункт 1.5 договору іпотеки передбачає, що у випадку зміни розміру основного зобов'язання та/або зміни термінів та порядку виконання основного зобов'язання, якщо такі зміни вчинені відповідно до умов договору поставки, відповідні зміни будуть вноситись в договір іпотеки шляхом укладення окремого договору про внесення змін до договору іпотеки.

Як було встановлено судовою колегією, жодних змін до договору іпотеки сторони не вносили.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що погоджене сторонами визначення «основного зобов'язання» в преамбулі договору іпотеки не містить жодної вказівки на будь-яку існуючу додаткову угоду до договору поставки, а обмежується терміном «інші додаткові угоди», що не свідчить про факт обізнаності позивача із кожною з укладених додаткових угод, які стосуються зміни розміру основного зобов'язання та/або зміни термінів та порядку виконання основного зобов'язання.

За таких обставин, рішення Господарського суду Львівської області у даній справі в частині відмови визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором від 18.12.2014р., підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи.

Щодо позовної вимоги про зняття заборони відчуження нерухомого майна ПАТ В«Птахофабрика В«РажнівськаВ» , яка накладена у зв'язку з укладанням іпотечного договору №1478 від 18.12.2014р. та вилучення вказаного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, колегія суддів вважає, що у цій вимозі слід відмовити у зв'язку з її необґрунтованістю. Так, статтею 74 Закону України «Про нотаріат» передбачено порядок, в якому знімається заборона, проте позивач не вчиняв фактичних дій, спрямованих на реалізацію цього порядку; позивачем не вказано, яким саме чином і яким з відповідачів порушується чи оспорюється його право скористатись визначеним Законом порядком для зняття такої заборони.

В порядку ст.49 ГПК України, при частковому скасуванні рішення суду першої інстанції, судова колегія здійснює новий розподіл судових витрат; судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції слід покласти на позивача та відповідачів пропорційно до задоволених вимог. У зв'язку з тим, що за подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивач сплатив вдвічі менший судовий збір (виходячи з однієї позовної вимоги), то несплачена сума судового збору, у зв'язку з частковим задоволенням позову, підлягає стягненню з відповідачів в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ч.1 ст. 83, ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати недійсною додаткову угоду б/н від 18.12.2014р. до договору поставки №135 К від 22.01.2014р., що укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімі» та Товариством з обмеженою відповідальністю В«КПК-АгроІнвестВ» .

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства В«Птахофабрика В«РажнівськаВ» та Товариства з обмеженою відповідальністю В«КПК-АгроІнвестВ» задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2016р. у справі №914/3300/15 скасувати в частині відмови в позові про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором від 18.12.2014р. Позов Публічного акціонерного товариства В«Птахофабрика В«РажнівськаВ» в цій частині задоволити.

Визнати припиненою іпотеку, що встановлена іпотечним договором від 18 грудня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованим в реєстрі за №1478, укладеним між Публічним акціонерним товариством В«Птахофабрика В«РажнівськаВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімі».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі» (81083, Львівська обл., Яворівський р-н, с.Жорниська, комплекс «Ямельня-1», ідентифікаційний код 32730400) в дохід Державного бюджету України (ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, отримувач УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, ідентифікаційний код отримувача 38007620, рахунок 31215206783006, ККДБ 22030101) 609,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«КПК-АгроІнвестВ» (81740, Львівська область, Жидачівський район, смт.Гніздичів, вул.Січових Стрільців, 11, ідентифікаційний код 37291385) в дохід Державного бюджету України (ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, отримувач УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, ідентифікаційний код отримувача 38007620, рахунок 31215206783006, ККДБ 22030101) 609,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі» (81083, Львівська обл., Яворівський р-н, с.Жорниська, комплекс «Ямельня-1», ідентифікаційний код 32730400) на користь Публічного акціонерного товариства В«Птахофабрика В«РажнівськаВ» (80630, Львівська область, Бродівський район, с.Заболотці, ідентифікаційний код 00846139) 1339,8 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі» (81083, Львівська обл., Яворівський р-н, с.Жорниська, комплекс «Ямельня-1», ідентифікаційний код 32730400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«КПК-АгроІнвестВ» (81740, Львівська область, Жидачівський район, смт.Гніздичів, вул.Січових Стрільців, 11, ідентифікаційний код 37291385) 1339,8 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Господарському суду Львівської області видати накази на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Данко Л.С.

суддя Орищин Г.В.