Постанова

від 11.07.2016 по справі 803/849/16

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року Справа № 803/849/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.Ю.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу від 29.04.2016 року № 437-о про звільнення його з посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення №1 поста «Волинь - центральний» Волинської митниці ДФС, поновлення на вказаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.04.2016 року по день винесення судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- позивач працює в митних органах з 1993 року, в той час як дружина позивача стала засновником ТзОВ «Вайс Офіс» та ТзОВ «Вілена-М» 24.11.2010 року та 13.04.2011 року відповідно, Закон України «Про державну службу» був доповнений статтями 16 та 16-1 в 2012 році, тобто до 2012 року у ОСОБА_1 був відсутній обов'язок повідомляти керівництву будь-які дані про дружину;

- під час митного оформлення товарів, що ввозились на територію України ТзОВ «Вайс Офіс» та ТзОВ «Вілена-М», ОСОБА_3 не підписувала будь-яких документів, як і будь-якої фактичної участі в діяльності товариств не приймала, оскільки була лише одним з їх засновників, а тому відсутній конфлікт інтересів;

- після поновлення на роботі 02.12.2013 року позивач не отримував особистої печатки, в зв'язку з чим не міг здійснювати митне оформлення жодних товарів;

- позивач неодноразово повідомляв про факт перебування дружини в складі засновників ТзОВ «Вайс Офіс» та ТзОВ «Вілена-М» шляхом подання протягом п'яти останніх років декларацій про доходи, а також подання в 2013 році письмового рапорту на ім'я начальника Волинської митниці;

- звільнення державного службовця у період перебування у відпустці суперечить нормам Кодексу законів про працю України;

- Волинською митницею ДФС не було отримано попередньої згоди на звільнення у первинної профспілкової організації митниці, членом якої є позивач.

ОСОБА_1 в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в адміністративному позові, який просив задовольнити повністю, додатково зазначивши, що до 16.02.2016 року фактично перебував поза штатом на Волинській митниці ДФС, не мав службового посвідчення, а тому не міг вчиняти будь-яких дій в межах своїх посадових обов'язків, що виключає наявність конфлікту інтересів.

Представник відповідача в судових засіданнях та в письмовому запереченні позовних вимог не визнала, просила в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, мотивуючи наступним:

- Головним управлінням внутрішньої безпеки встановлено факт порушення старшим державним інспектором відділу митного оформлення №1 митного поста «Волинь - центральний» Волинської митниці ДФС ОСОБА_1 вимог ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» в зв'язку з неповідомленням безпосереднього керівника про наявність потенційного конфлікту інтересів;

- згідно з відомостями з ЄДР ОСОБА_3 є засновником ТзОВ «Вайс Офіс» та ТзОВ «Вілена-М», які в період з 26.04.2015 року по 10.06.2016 року здійснювали зовнішньоекономічну діяльність через митний пост «Ягодин» (митний пост «Волинь-центральний») Волинської митниці ДФС;

- ст.14 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 07.04.2011 року, з вимогами якого позивач був ознайомлений під розписку 24.07.2011 року, передбачала обов'язок невідкладно повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів;

- подання позивачем декларацій про доходи не свідчить про виконання останнім обов'язку повідомити про наявність конфлікту інтересів, оскільки такі декларації містять лише загальні дані щодо сум внесків до статутного капіталу і у них відсутня інформація про те, що дружина позивача є засновником підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, посилання ж позивача на подання письмових рапортів є безпідставним, оскільки жоден рапорт чи повідомлення від ОСОБА_1 митницею не реєструвались;

- відсутність підпису ОСОБА_3 на документах, що подавались товариствами для митного оформлення товарів не свідчить про не приймання останньою участі в господарській діяльності даних товариств;

- нездійснення позивачем в період з 01.01.2012 року митного оформлення будь-яких товарів, відсутність у нього особистого митного забезпечення не перешкоджало виконанню ним посадових обов'язків та здійснення митного контролю в розумінні ст.336 Митного кодексу України;

- в разі особистого оформлення товарів, що належать (ввезені) ТзОВ «Вайс Офіс» та ТзОВ «Вілена-М» у позивача виник би реальний конфлікт інтересів, водночас перебування у шлюбі із засновником даних товариств зумовило наявність у ОСОБА_1 потенційного конфлікту інтересів;

- підстава припинення державної служби позивача в даному випадку є спеціальною, прямо передбаченою Законом України «Про державну службу», а відтак необхідності в проведенні службового розслідування не було, достатнім є виявлений факт недотримання ОСОБА_1 пов'язаних з проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 та 16-1 вказаного Закону;

- в зв'язку зі звільненням позивача на підставі норм Закону України «Про державну службу» у відповідача були відсутні як обов'язок щодо отримання попередньої згоди на звільнення у первинної профспілкової організації, так і неможливість звільнення в період перебування працівника у відпустці;

- 26.09.2014 року позивачу під розписку було видане службове посвідчення головного державного інспектора оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Ягодинської митниці Міндоходів, яке ним повернуте не було, відповідно посилання ОСОБА_1 про відсутність службового посвідчення є безпідставним.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши доводи, викладені позивачем у позовній заяві, дослідивши подані суду письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 проходив службу в митних органах з травня 1993 року. Переведений на посаду головного державного інспектора оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Ягодинської митниці Міндоходів 10.12.2013 року (згідно запису в трудовій книжці - а.с.17) і 10.04.2015 року був повідомлений про наступне вивільнення в зв'язку з реорганізацією Ягодинської митниці Міндоходів шляхом приєднання до Волинської митниці Державної фіскальної служби України, 16.02.2016 року переведений на посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Волинь - центральний» Волинської митниці ДФС.

Наказом Волинської митниці ДФС від 29.04.2016 року №437-о «Про припинення державної служби ОСОБА_1Ф.» припинено державну службу старшому державному інспектору відділу митного оформлення №1 митного поста «Волинь - центральний» Волинської митниці ДФС ОСОБА_1 та звільнено з посади, на підставі ст. 30 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з недотриманням ним вимог, передбачених ст.ст. 16, 16-1 Закону України «Про державну службу».

Підставою для видачі оскаржуваного наказу слугувало встановлення Головним управлінням внутрішньої безпеки ДФС України в ході проведення заходів щодо запобігання корупції і контролю за їх реалізацією в територіальних органах ДФС факту порушення ОСОБА_1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» у вигляді неповідомлення безпосереднього керівника про наявність у позивача потенційного конфлікту інтересів, який виник в зв'язку із здійсненням господарської діяльності його дружиною - ОСОБА_3, яка згідно з відомостями з ЄДР є засновником ТзОВ «Вайс Офіс» (код 37425069) та ТзОВ «Вілена-М» (код 37669252), що здійснювали зовнішньоекономічну діяльність через Ягодинську митницю Міндоходів в період з 26.04.2015 року (дата введення в дію Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року №1700-VІІ) по 10.06.2015 року (дата, до якої здійснював посадові обов'язки позивач в зв'язку з реорганізацією Ягодинської митниці Міндоходів).

Про виявлення зазначеного факту порушення позивачем чинного законодавства України складена доповідна записка начальника Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України від 27.04.2016 року №1577/99-99-22-03-01-18 (а.с. 96), яка була погоджена головою ДФС України та направлена в.о. начальника Волинської митниці ДФС для вжиття заходів (лист від 29.04.2016 року №15353/7/99-99-22-03-01-17, а.с.98).

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу до 01.05.2016 року регулював Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.

Статтею 1 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про державну службу» на державних службовців поширюються вимоги та обмеження, передбачені Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про державну службу» державні службовці зобов'язані дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України «Про запобігання корупції».

Частиною першою статті першої Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року №1700-VII потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів встановлені Розділом V Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов'язані:

- вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

- повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

- не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

- вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

З письмового пояснення позивача від 19.04.2016 року, наданого старшому оперуповноваженому з ОВС управління власної безпеки ГУ ДФС у Волинській області (а.с.99) вбачається, що позивач ознайомлений з вимогами Закону України «Про запобігання корупції», знає про здійснення зовнішньоекономічної діяльності товариствами, засновниками в яких є його дружина - ОСОБА_3, однак не вважає, що існує потенційний конфлікт інтересів, оскільки митне оформлення вантажів з 2012 року не проводив і не проводить через перебування поза штатом та відсутність особистого митного забезпечення, в зв'язку з чим не звертався до керівництва з повідомленням про наявність конфлікту інтересів.

Таким чином, встановленню судом підлягала наявність (відсутність) потенційного конфлікту інтересів в спірних правовідносинах.

Як встановлено судом на підставі копій витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.03.2016 року (а.с.20-22), витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.12.2015 року (а.с.23-25) ОСОБА_3 є єдиним засновником ТзОВ «Вайс Офіс» (код 37425069) та одним із засновників ТзОВ «Вілена-М» (код 37669252), які здійснювали зовнішньоекономічну діяльність, в тому числі через Ягодинську митницю, в період з 26.04.2015 року (дата введення в дію Закону України «Про запобігання корупції») по 10.06.2015 року (дата вивільнення позивача в зв'язку з реорганізацією Ягодинської митниці Міндоходів), що підтверджується реєстрами ВМД (а.с.187-200) та не заперечується позивачем.

В зазначений період часу позивач займав посаду головного державного інспектора оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Ягодинської митниці Міндоходів, був наділений повноваженнями посадової особи митного органу, мав службове посвідчення, а відтак, перебуваючи в сімейних стосунках із засновником ТзОВ «Вайс Офіс» та ТзОВ «Вілена-М», що здійснювали переміщення вантажів через Ягодинську митницю, мав приватний інтерес, що міг вплинути на об'єктивність та неупередженість позивача при прийнятті ним рішень чи вчиненні (утриманні від вчинення) дій.

Посилання позивача на відсутність особистого митного забезпечення та, як наслідок, неможливість особистого проведення митного оформлення вантажів, судом не приймається до уваги як доказ відсутності потенційного конфлікту інтересів, оскільки митний контроль, згідно зі ст.336 Митного кодексу України, може здійснюватись шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на органи доходів і зборів;

6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем;

7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

З огляду на наведене, суд вважає, що потенційний конфлікт інтересів в спірних правовідносинах існував, про його наявність позивач безпосереднього керівника не повідомив, а отже порушив вимоги ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно не дотримався правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених даним Законом, а відтак Волинською митницею ДФС правомірно видано наказ №437-о від 29.04.2016 року.

Щодо покликання позивача про те, що відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у період перебування працівника у відпустці, а також без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, суд зазначає наступне.

Пунктом 17 постанови пленуму Верхового Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9, встановлено, що правила про недопустимість звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40) стосуються як передбачених статтями 40,41 (1) КЗпП, так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

Поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» роз'яснено у п. 4 ст. 36 КзПП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ст.ст. 40, 41 КзПП України. Це виключає охоплення змістом терміну «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в ст.ст. 40,41 КзПП України, або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Зазначена правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 23.01.2013 року по справі №6-127цс12.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного суду України щодо застосування норм права, викладений у його постанові, прийняті за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Нормами пункту 2 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що звільнення з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», не є звільненням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а тому, обмеження передбачене ч. 3ст. 40 КзПП України щодо недопустимості звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці на такі випадки не поширюється, як і не поширюється обмеження, встановлене ст.43 КЗпП України щодо отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що на підставі ст. 14 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993р. дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

З аналізу зазначеної статті чітко вбачаються підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності державного службовця та зазначені види стягнення, зокрема звільнення, що передбачено законодавством про працю в Україні.

Однак, недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених ст. 16-1 Закону України «Про державну службу», а саме: державні службовці зобов'язані дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України «Про запобігання корупції», зокрема виконання ст.28 Закону № 1700, - законодавець пов'язує як підставу припинення державної служби відповідно до п.2 ч.1 статті 30 Закону України «Про державну службу» .

Отже, порушення вимог, передбачених ст. 16-1 Закону України «Про державну службу», є самостійною підставою для припинення державної служби та не відноситься до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, а відтак на нього не поширюються як строки для застосування дисциплінарного стягнення, так і вимоги щодо проведення службового розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що наказ Волинської митниці ДФС №437-о від 29.04.2016 року «Про припинення державної служби ОСОБА_1Ф.» є таким, що винесений з дотриманням норм чинного законодавства, а тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись 2, 69-72, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Законів України «Про державну службу», «Про запобігання корупції», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 15 липня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Дмитрук