Постанова

від 13.07.2016 по справі 820/1284/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 липня 2016 р. №820/1284/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ПЛЮС" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ПЛЮС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.10.2015 року № НОМЕР_1, від 29.10.2015 року № НОМЕР_2.

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_4 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ОСОБА_3 ПЛЮС» з питань дотримання вимог валютного законодавства за результатом якої складено акт від 09.10.2015 р. № 368/20-33-22-05-08/33289608 та винесені податкові повідомлення - рішення від 29.10.2015 р. № НОМЕР_1 та від 29.10.2015 р. № НОМЕР_2 щодо донарахування сум грошового зобов'язання за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД. Позивач зазначив, що оскільки правовідносини між підприємством ТОВ «ОСОБА_3 ПЛЮС» та ТОВ «РАНОК» виникли у момент підписання контрактів строки розрахунків за операціями експорту та імпорту товарів, передбачені ст.ст. 1, 2 Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з 180 днів до 90 календарних днів не розповсюджується на виконання умов вищезазначених контрактів. Відповідно, повернення іноземної валюти на адресу ТОВ «ОСОБА_3 ПЛЮС» у рамках 180 денного терміну не може кваліфікуватись як порушення. Також, ДПІ було проігноровано припинення зобов'язань за експортними операціями шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Окрім цього позивач зазначив, що позитивна курсова різниця, що утворилась внаслідок обміну грошових коштів (передплати), повернутих на адресу ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», нерезидентом була включена до складу податкових доходів підприємства за відповідні періоди, яку було враховано при визначенні бази оподаткування податком на прибуток та відповідно, при нарахуванні податкових зобов'язань з цього податку. Крім того, оскільки ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» отримало грошові кошти внаслідок повернення передплати, а не внаслідок придбання для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом, то у податкового органу відсутні підстави для застосування положень статі 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду було здійснено заміну відповідача ОСОБА_4 об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на належного - Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та законність дій відповідача, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що наведені в акті перевірки факти свідчать про порушення позивачем вимог валютного законодавства.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 18.09.2015р. №325, від 18.09.2015р. №324, виданих ОСОБА_4 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківської області, згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу ОСОБА_4 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 18.09.2015р. № 378, фахівцями контролюючого органу в період з 21.09.2015р. по 02.10.2015р. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Плюс», код ЄДРПОУ 33289608 (далі за текстом - ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», товариство, підприємство) з питань дотримання вимог валютного законодавства по імпортному контракту № 13/01-12 від 13.01.2012 року, який укладено з ООО «Ранок» (Росія), за період 01.11.2014р. - 21.09.2015р.; по імпортному контракту № 19/12 від 19.12.2014 року, який укладено з ООО «Ранок» (Росія), за період 19.12.2014р. - 18.09.2015р.; по імпортному контракту № 24/02 від 24.02.2015 року, який укладено з ООО «Ранок» (Росія), за період 24.02.2015 - 24.09.2015 (з урахування наданих в ході проведення перевірки документів); по імпортному контракту № 02/03 від 02.03.2015 року, який укладено з ООО «Ранок» (Росія), за період 02.03.2015р. - 18.09.2015р.; по експортному контракту № 1/10 від 10.10.2006, який укладено з ООО «Ранок» (Росія), за період 01.01.2012р. - 21.09.2015р.

За результатами перевірки контролюючим органом був складений акт №368/20-33-22-05-08/33289608 від 09.10.2015р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Плюс», код за ЄДРПОУ 33289608, з питань дотримання вимог валютного законодавства по імпортному контракту № 13/01-12 від 13.01.2012 року, який укладено з ООО «Ранок» (Росія) за період з 01.11.2014р. - 21.09.2015р.; по імпортному контракту № 19/12 від 19.12.2014 року, який укладено з ООО «Ранок» (Росія) за період з 19.12.14р. - 18.09.15р.; по імпортному контракту № 24/02 від 24.02.2015 року, який укладено з ООО «Ранок» (Росія) за період з 24.02.2015р. - 24.09.2015р.; по імпортному контракту № 02/03 від 02.03.2015 року, який укладено з ООО «Ранок» (Росія) за період з 02.03.15р. - 18.09.15р.; по експортному контракту № 1/10 від 10.10.2006 року, який укладено з ООО «Ранок» (Росія) за період з 01.01.2012р. - 21.09.2015р."

Відповідно до висновків акту перевірки №368/20-33-22-05-08/33289608 від 09.10.2015 відповідачем встановлено порушення:

- ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР В«Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валютіВ» зі змінами та доповненнями у частині несвоєчасного надходження на територію України та у власність ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» валютної виручки (в якості повернення попередньої оплати) у сумі 16 500 000,00 рублів РФ по імпортному контракту 19/12 від 19.12.2014 з ООО «Ранок» (Росія), у частині несвоєчасного надходження на територію України та у власність ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» валютної виручки (в якості повернення попередньої оплати) у сумі 304 903,08 рублів РФ по імпортному контракту 24/02 від 24.02.2015 з ООО «Ранок» (Росія), у частині несвоєчасного надходження на територію України та у власність ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» валютної виручки (в якості повернення попередньої оплати) у сумі 29 043,63 доларів США по імпортному контракту 02/03 від 02.03.2015 з ООО «Ранок» (Росія), у частині несвоєчасного надходження на територію України та у власність ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» валютної виручки (в якості повернення попередньої оплати) у сумі 18 012 771,76 рублів РФ по імпортному контракту 13/01-12 від 13.01.2012 з ООО «Ранок» (Росія).

- ст. 1 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР В«Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валютіВ» зі змінами та доповненнями в частині несвоєчасного надходження на територію України та у власність ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» валютної виручки на суму 23 221 997,98 рублів РФ та 214 252,86 доларів США по експортному контракту № 1/10 від 10.10.2006р.; у частині ненадходження на територію України валютних коштів у сумі 38 269 998,93 рублів РФ по експортному контракту № 1/10 від 10.10.2006р

- ст. 5 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР В«Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валютіВ» зі змінами та доповненнями в частині неперерахування до бюджету позитивної курсової різниці при виконанні імпортним контрактам № 13/01-12 від 13.01.2012р. та № 19/12 від 19.12.2014р.

- ст.9 ДКМУ В«Про систему валютного регулювання і валютного контролюВ» від 19.02.1993 року № 15-93 та п.1 Указу Президента України від 18.06.1994 року № 319/94 В«Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за межами УкраїниВ» в частині порушення порядку декларування валютних цінностей в „Декларації про валютні цінності, доходи та майно... станом на 01.07.2015 р.В»

На підставі висновків викладених в акті перевірки №368/20-33-22-05-08/33289608 від 09.10.2015, контролюючим органом були винесені податкові повідомлення-рішення від 29.10.2015 року № НОМЕР_1, від 29.10.2015 року № НОМЕР_2.

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» (Покупець) та ООО «Ранок» (Росія) (Продавець) уклали контракт від 13.01.2012 № 13/01-12, згідно з яким Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти бумагу офсет.

ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» на виконання вимог контракту від 13.01.2012 № 13/01-12 з валютного рахунку № 26003013004295 у ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», МФО 320627 перераховано попередню оплату за імпортний товар (бумагу офсет) на загальну суму 24 492 771,76 рублів РФ (екв. 7 091 085,17 грн). У зв'язку з неможливістю поставки продукції відбулося повернення нерезидентом попередньої оплати на валютний рахунок ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» № 26004023004295 у ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», МФО 320627, № 2600246985901 у ПАТ «Юніон ОСОБА_5», МФО 305987, № 26006300002829 у ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854 на загальну суму 81 763 609,41 рублів РФ (екв. 26230 367,46 грн).

ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» (Покупець) та ООО «Ранок» (Росія) (Продавець) уклали контракт від 19.12.2014 № 19/12, згідно з яким Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти бумагу офсет. ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» на виконання вимог контракту від 19.12.2014 № 19/12 з валютного рахунку № 26008996107638 у ПАТ «Перший Український ОСОБА_6», МФО 334851 перераховано попередню оплату за імпортний товар (бумага офсетна) на загальну суму 16 500 000,00 рублів РФ (екв. 4 514 930,00 грн.). У зв'язку з неможливістю поставки продукції відбулося повернення нерезидентом попередньої оплати на валютний рахунок ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» № 26008996107638 у ПАТ «Перший Український ОСОБА_6», МФО 334851 на загальну суму 16 500 000,00 рублів РФ (екв. 6 527 719,00 грн).

ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» (Покупець) та ООО «Ранок» (Росія) (Продавець) уклали контракт від 24.02.2015 № 24/02, згідно з яким Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти бумагу офсет. ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» на виконання вимог контракту № 24/02 від 24.02.2015 з валютного рахунку № 2600246985901 у ПАТ «Юніон ОСОБА_5», МФО 305987 перераховано попередню оплату за імпортний товар (бумага офсетна) на загальну суму 304 903,08 рублів РФ (екв. 139 432,18 грн.) згідно з платіжним дорученням від 02.03.2015, граничний строк надходження імпортної продукції - 31.05.2015. У зв'язку з неможливістю поставки продукції 24.09.2015 відбулося повернення нерезидентом попередньої оплати на валютний рахунок ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» № 26006300002829 у ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854 на загальну суму 304 903,08 рублів РФ (екв. 100 160,66 грн.).

ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» (Покупець) та ООО «Ранок» (Росія) (Продавець) уклали контракт від 02.03.2015 № 02/03, згідно з яким Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти бумагу офсет. ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» на виконання вимог контракту від 02.03.2015 № 02/03 з валютного рахунку № 2600246985901 у ПАТ «Юніон ОСОБА_5», МФО 305987 перераховано попередню оплату за імпортний товар (бумага офсетна) на загальну суму 29 043,62 доларів США (екв. 625 975,50 грн.) згідно платіжного доручення від 11.03.2015, граничний строк надходження імпортної продукції - 09.06.2015. У зв'язку з неможливістю поставки продукції 15.09.2015 відбулося повернення нерезидентом попередньої оплати на валютний рахунок ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» № 26006300002829 у ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854 на загальну суму 29 043,63 доларів США (екв. 630 207,71 грн.).

Актом перевірки встановлено, що в межах вказаних контрактів повернута попередня оплата надійшла на валютні рахунки ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» з порушенням законодавчо встановлених строків.

У відповідності до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, таким чином, договір за своєю правовою суттю є підставами виникнення прав та обов'язків. Зміст договору в свою чергу становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими для виконання відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов'язанням у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України регламентовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до ст. 712 Податкового кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому частиною другою вищезазначеної норми встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.2 Закону України від 23.09.94 року № 185/94-ВР В«Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валютіВ» , з урахуванням змін та доповнень, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Суд зазначає, що станом на дату підписання ЗЕД договорів, а також на дату повернення попередньої оплати підприємству ТОВ «ОСОБА_3 ПЛЮС» діяв Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», згідно положень якого на валютні розрахунки передбачався строк 180 календарних днів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки правовідносини між підприємством ТОВ «ОСОБА_3 ПЛЮС» та ТОВ «РАНОК» виникли у момент підписання контрактів строки розрахунків за операціями експорту та імпорту товарів, передбачені ст.ст. 1, 2 Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з 180 днів до 90 календарних днів не розповсюджується на виконання умов вищезазначених контрактів. Відповідно, повернення іноземної валюти на адресу ТОВ «ОСОБА_3 ПЛЮС» у рамках 180 денного терміну не може кваліфікуватись як порушення.

Доказів повернення попередньої оплати підприємству ТОВ «ОСОБА_3 ПЛЮС» з перевищенням 180 днів до суду не надано, відповідно в діях позивача відсутні порушення, встановлені актом перевірки.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України у справі №К/800/33960/14 від 04.11.2014 року.

Окремо суд зазначає, що в межах договорів поставки від 19.12.2014 р. № 19/12, від 02.03.2015 р. № 02/03, від 24.02.2015 р. № 24/02, від 13.01.2012 р. № 13/01 - 12 від 10.10.2006 р. № 1/10, підприємством ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» було виконано авансові платежі в повному обсязі, при цьому постачальником з незрозумілих підстав не було поставлено на адресу Покупця товару.

Таким чином правового зв`язку між невиконанням або неналаженим виконанням підприємством ТОВ «Ранок» (Росія) своїх господарських зобов'язань за вищезазначеними договорами жодним чином не пов'язано з виконанням господарських зобов'язань ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» як покупця за даним контактом.

У відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При цьому Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно з статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином контролюючим органом фактично застосовано до підприємства ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» штрафні санкції за можливі порушення його контрагентами своїх господарських зобов'язань, що в свою чергу є неправомірним.

Також судом встановлено, що ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» (Продавець) та ООО «Ранок» (Росія) (Покупець) уклали контракт від 10.10.2006р. № 1/10, згідно з яким Продавець продає, а Покупець приймає товар згідно з Специфікаціями.

На виконання умов контракту № 1/10 від 10.10.2006р. ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» на адресу нерезидента відвантажено товар (книжки дитячі, код товару НОМЕР_3, НОМЕР_4, іграшки в наборах, код товару НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, плакати для дошкiльних установ, код товару НОМЕР_8, словники та енциклопедії, код товару НОМЕР_9 та інші) на загальну суму 345 174 651,40 рублів РФ (екв. 98 696 594,73 грн.) згідно МД, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також, як свідчать матеріали справи, між ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» (замовник) та ООО «Ранок» (Росія) (виконавець) укладені договори від 04.01.2013р. № 98 та від 01.04.2013р. №147 про надання послуг по передпродажній підготовці та просуванню товарів. Про фактичне виконання вказаних договорів свідчать наявні в матеріалах справи копії актів виконаних робіт.

Припинення зобов'язань за експортними операціями по вказаним договорам було проведено ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» (Продавець) та ООО «Ранок» (Росія) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується угодами про надання послуг, додатковими угодами, актами виконаних робіт (послуг), угодами про залік зустрічних однорідних вимог, актами заліку зустрічних однорідних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

З огляду на правомірність дій позивача щодо взаємовідносин з контрагентом ООО «Ранок» по зарахуванню зустрічних однорідних вимог, суд приходить до висновку про відсутність факту несвоєчасного надходження на територію України та у власність ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» валютної виручки в частині ненадходження на територію України валютних коштів за експортним контрактом № 1/10 від 10.10.2006 року.

При цьому, в акті перевірки жодним чином не було досліджено факт припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Щодо посилань представника відповідача, що всі акти виконаних робіт по виконанню договорів від 04.01.2013р. № 98 та від 01.04.2013р. № 147 підписані в м. Бєлгороді, при цьому до перевірки не надані документи, що свідчать про відрядження директора ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» до м. Белгород (Росія) з метою підписання актів виконаних робіт, готівкова іноземна валюта на закордонні відрядження не видавалась (згідно банківських виписок по валютних рахунках підприємства), суд зазначає, що перебування директора ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» у м. Белгород (Росія) не є обов'язковим наслідком виключно відрядження. Факт відсутності документів, що свідчать про відрядження директора ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» до м. Белгород (Росія), жодним чином не спростовують факту підписання ним актів виконаних робіт по виконанню договорів від 04.01.2013р. № 98 та від 01.04.2013р. № 147.

Відносно встановленого актом перевірки порушення щодо неперерахування до бюджету позитивної курсової різниці, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» передбачено, що у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Суд наголошує, що зазначеною статтею не встановлено жодного обов'язку для платників податків-резидентів, невиконання яких може призвести до настання відповідальності для таких платників податків.

Наданими до перевірки документами підтверджується, що позитивна курсова різниця, що утворилась внаслідок обміну грошових коштів (передплати), повернутих на адресу ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», нерезидентом була включена до складу податкових доходів підприємства за відповідні періоди, яку було враховано при визначенні бази оподаткування податком на прибуток та відповідно, при нарахуванні податкових зобов'язань з цього податку.

Перерахування позитивної курсової різниці на користь державного бюджету України належить до компетенції суб'єктів ринків, якими є комерційні банки та уповноважені фінансові установи. Водночас, обов'язок підприємства-резидента здійснювати перерахування до бюджету зазначеної курсової різниці жодною нормою законодавства не передбачено, відповідно, відповідальності за таке неперерахування курсової різниці від продажу іноземної валюти чинним законодавством також не передбачено, що взагалі виключає можливість застосування до позивача будь-яких санкцій.

Також, враховуючи ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", якою, зокрема, передбачено нарахування пені за порушення резидентами строків, визначених ст. ст. 1, 2 Закону, або встановлених Національним банком України, загальний розмір якого не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару), позитивна курсова різниця не є податковим зобов'язанням, штрафною санкцією або пенею.

Таким чином, сума позитивної курсової різниці не є зобов'язанням платника податків в розумінні глави 4 Податкового кодексу України, та, відповідно, не може бути заявлена до стягнення податковим органом державної податкової служби на підставі пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 ПК України.

Крім того, оскільки ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» отримало грошові кошти внаслідок повернення передплати, а не внаслідок придбання для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом, відповідно у податкового органу відсутні підстави для застосування положень статі 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті».

Також, відповідно до пункту 3 Розділу III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, яке затверджене Постановою НБУ № 281 від 10 серпня 2005 року (надалі Положення №281) клієнт - резидент зобов'язаний використати іноземну валюту, що куплена (або обміняна згідно з пунктом 18 розділу І цього Положення) у встановленому порядку через суб'єкта ринку, не пізніше ніж за десять робочих днів після дня її зарахування на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти.

ТОВ "ОСОБА_3 Плюс" придбавав валюту та переказував її контрагенту з дотриманням десятиденного строку, встановленого пункту 3 Розділу III Положення №281.

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення № 281 це Положення встановлює порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках. Пунктом 4 передбачено, що суб'єкти ринку - уповноважені банки, уповноважені фінансові установи.

Пунктом 5 розділу І Положення №281 встановлено, що торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку та суб'єктам ринку (або з такими суб'єктами).

Таким чином, аналізуючи положення норм вищевказаних статей, суд приходить до висновку, що обов'язок здійснювати перерахунок позитивної курсової різниці лежить не на підприємствах, а на суб'єктах ринку, якими є уповноважені фінансові та банківські установи.

Пунктом 7 розділу III Положення суб'єкт ринку зобов'язаний продати без доручення клієнта-резидента не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування на розподільчий рахунок повернені на адресу резидента у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані, кошти в іноземній валюті, які були куплені та перераховані на користь нерезидента. Позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щокварталу перераховується до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Водночас, обов'язок підприємства-резидента здійснювати перерахування до бюджету зазначеної курсової різниці жодною нормою законодавства не передбачено, відповідно й відповідальності за таке неперерахування курсової різниці від продажу іноземної валюти чинним законодавством також не передбачено, що виключає можливість застосування до позивача будь - яких санкцій у даній ситуації.

Таким чином, вимоги податкового органу щодо перерахування до державного бюджету грошових коштів у розмірі позитивної курсової різниці внаслідок порушення позивачем ст. 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті", є необґрунтованим. Позивач не є суб'єктом ринку в розумінні п. 7 розділу III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, у якого виникає обов'язок перерахування позитивної курсової різниці до державного бюджету України, що узгоджується, також, з положеннями ст. 3 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо продажу валюти виключно уповноваженим банком.

Аналогічна правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема, ухвалою ВАСУ від 12.05.2014 р. №К/800/6191/14.

Відносно встановленого актом перевірки порушення ст.9 ДКМУ від 19.02.1993 року № 15-93 ДКМУ В«Про систему валютного регулювання і валютного контролюВ» ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» у валютній декларації станом на 01.07.2015 у розділі ІІ п. 13 не відображено (приховано) дані щодо простроченої заборгованості у сумі 29 043,63 доларів США, по який на звітну дату перевищено встановлені законодавством строки за імпортним контрактом № 02/03 від 02.03.2015, який укладено з ООО "Ранок" (Російська Федерація), суд зазначає наступне.

У відповідності до п.п. 1, 2 ст. 13 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання i валютного контролю» Нацiональний банк є головним органом валютного контролю, що здiйснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцiй на територiї України та забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Статтею 44 Закону України «Про Нацiональний банк України» передбачено, що Нацiональний банк дiє як уповноважена державна установа при застосуваннi законодавства України про валютне регулювання i валютний контроль.

Частиною 1 ст. 9 вищезазначеного декрету валютнi цiнностi та iнше майно резидентiв, яке перебуває за межами України, пiдлягає обов'язковому декларуванню у Нацiональному банку України.

Згiдно з абз. 7, 8 п. 2 ст. 16 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання i валютного контролю» до резидентiв, нерезидентiв, винних у порушеннi правил валютного регулювання i валютного контролю, застосовуються такi мiри вiдповiдальностi (фiнансовi санкцiї): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цiнностей та iншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумi, що встановлюється Нацiональним банком України.

Вiдповiдно до п. 3 Указу Президента України вiд 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитiв, позик в iноземнiй валютi вiд нерезидентiв та застосування штрафних санкцiй за порушення валютного законодавства» (якi фактично продубльованi в п. 3.1. Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою НБУ вiд 08.02.2000 року № 49 ) санкцiї, передбаченi статтею 2 цього Указу та пунктом 2 статтi 16 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19 лютого 1993 року № 15 «Про систему валютного регулювання i валютного контролю», застосовуються Нацiональним банком України до банкiв та iнших фiнансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до iнших резидентiв i нерезидентiв України.

Суд зауважує, що ст. 16 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання i валютного контролю» чiтко визначено компетентний орган, який здiйснює застосування фiнансових санкцiй за порушення ст. 9 цього Декрету, та не передбачає множинного тлумачення своїх положень.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 7 лютого 2012 року у справі № 21-904во10, положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 В«Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавстваВ» , яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII В«Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулюванняВ» ), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавстваВ» , яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню.

Відносно тверджень представника відповідача щодо відсутності у ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» акту цінової експертизи до Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 постанови Правління Національного банку України від 30 грудня 2003 року № 597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями», підставою для проведення зазначених у пункті 1 цієї постанови операцій з оплати робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та/або виконання зобов'язань за векселем, яким оформлена заборгованість резидента перед нерезидентом за такою оплатою, та/або зарахування заборгованості за такою оплатою в разі проведення заліку зустрічних однорідних вимог, якщо загальна вартість послуг, робіт, прав інтелектуальної власності за договором перевищує 50000 євро, або еквівалент цієї суми в іншій валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день укладення договору або за станом на 1 січня 1999 року, якщо відповідний договір було укладено до дати введення євро в безготівковий обіг (далі - офіційний курс гривні до іноземних валют), окрім зазначених у пункті 1 цієї постанови документів, є акт цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, який засвідчує відповідність контрактних цін на роботи, послуги, права інтелектуальної власності, які є предметом договору, кон'юнктурі ринку.

Суд зазначає, що вказана норма стосується виключно операцій з оплати робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та/або виконання зобов'язань за векселем, яким оформлена заборгованість резидента перед нерезидентом за такою оплатою, та/або зарахування заборгованості за такою оплатою в разі проведення заліку зустрічних однорідних вимог. При цьому сума перевищення визначається за кожним договором окремо.

При цьому п. 1 вказаної постанови регламентовано, що підставою для переказування уповноваженими банками та іншими фінансовими установами (далі - банки) коштів у національній та іноземній валюті на користь (на рахунок) нерезидентів як за дорученням резидентів - суб'єктів підприємницької діяльності, так і на виконання власних зобов'язань щодо оплати робіт, послуг (у тому числі послуг з продажу товару в кредит, передавання майна в оренду, у лізинг, надання в користування прав інтелектуальної власності), прав інтелектуальної власності за договорами, які передбачають їх виконання, надання, передавання нерезидентами, уважаються такі документи:

- договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору;

- документи, які свідчать про фактично надані послуги, виконані роботи чи передані права інтелектуальної власності.

Таким чином за результатом аналізу вищезазначених законодавчих норм суд приходить до висновку, що постанова від 30 грудня 2003 року № 597 зобов'язує насамперед саме банківську установу вимагати від платника податку для здійснення оплати робіт, послуг за міжнародними контрактами акт цінової експертизи та не передбачає відповідальності для останнього щодо її невиконання.

Отже невиконання вимог вищезазначеного нормативно - правового акту не впливає на суму застосованих для платника податку фінансових санкцій. Більш того переказування уповноваженими банками та іншими фінансовими установами коштів у національній та іноземній валюті без акту цінової експертизи є можливе порушення зі сторони банківської установи, а не платника податку.

Суд зазначає, що у відповідності до акту перевірки контролюючим органом не встановленого такого порушення з боку позивача, як відсутність акту цінової експертизи, перевіряючими не було досліджено договори, за якими можливо мало місце перевищення лімітів, встановлених постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 2003 року № 597, відповідно суд не приймає зазначені твердження представника відповідача в якості належного доказу порушень позивачем валютного законодавства.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про наявність порушень валютного законодавства в межах досліджених правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ПЛЮС" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.10.2015 року № НОМЕР_1 та від 29.10.2015 року № НОМЕР_2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 33289608) судовий збір у розмірі 97683,34 грн. (дев'яноста сім тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 34 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 18.07.2016 року.

Суддя Полях Н.А.