Постанова

від 15.07.2016 по справі 820/3360/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 липня 2016 р. №820/3360/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК" до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 10.06.2016 року № НОМЕР_1 на загальну суму 2 057 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що в результаті проведення перевірки відповідачем 24.05.2016 р. було складено ОСОБА_3 № 1230/20-31-14-01-07/32796917 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ фірми «ТДК» (ЄДРПОУ 32796917) в частині формування податкового кредита. Позивач зазначив, що на момент укладення позивачем договорів з ПП «РЕМОНТНИЙ ЗАВОД «РЕМТОРГСНАБ», ТОВ «ТВК ІНТЕКС», ТОВ «ЕКОСТАР МК ЛТД», так і в процесі їх виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому, висновки відповідача про безтоварність правочинів є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, що в свою чергу свідчить про протиправність оскаржуємого податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 10.06.2016 року, оскільки таке податкове повідомлення-рішення прийняте без врахування всіх обставин та норм чинного законодавства, що мають значення для прийняття такого рішення, і за таких умов, підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та законність дій відповідача, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що наведені в акті перевірки факти не надають можливості встановити дійсність правочинів ТОВ фірми «ТДК» (код ЄДРПОУ 32796917) по взаємовідносинам з ПП «РЕМОНТНИЙ ЗАВОД «РЕМТОРГСНАБ», ТОВ «ТВК ІНТЕКС», ТОВ «ЕКОСТАР МК ЛТД».

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що Київською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області в період з 11.05.2016 року по 17.05.2016 року була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ фірма «ТДК» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «РЕМОТНТНИЙ ЗАВОД «РЕМТОРГСНАБ» (код ЄДРПОУ 38811500) за період з 01.05.2015 р. по 31.05.2015 р. та з ТОВ «ТВК ІНТЕКС (код ЄДРПОУ 39528326, попередня назва ТОВ «ОПТИМАСПЕЦПРОМ») за період з 01.08.2015 р. по 31.08.2015 р..

За результатами перевірки контролюючим органом був складений акт № 1230/20-31-14-01-07/32796917 від 24.05.2016 року "Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ фірма «ТДК» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «РЕМОТНТНИЙ ЗАВОД «РЕМТОРГСНАБ» (код ЄДРПОУ 38811500) за період з 01.05.2015 р. по 31.05.2015 р. та з ТОВ «ТВК ІНТЕКС (код ЄДРПОУ 39528326, попередня назва ТОВ «ОПТИМАСПЕЦПРОМ») за період з 01.08.2015 р. по 31.08.2015 р."

Відповідно до висновків акту перевірки №1230/20-31-14-01-07/32796917 від 24.05.2016 року відповідачем встановлено порушення ТОВ фірма «ТДК» п.п. 201.1 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ до сплати у сумі 1645600,00 грн., у т.ч. по періодами: за травень 2015 р. - 600600,00 грн., серпень 2015 р. - 1045000,00 грн.

На підставі висновків викладених в акті перевірки №1230/20-31-14-01-07/32796917 від 24.05.2016 року, контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість №0000531401 від 10.06.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 2057000,00 грн., в тому числі 1645600,00 грн. за основним платежем та 411400,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З висновками відповідача, що викладені у зазначеному акті перевірки позивач не погодився, надавши 08.06.2016р. за вих.№0806-1/16 письмові заперечення.

09.06.2016р. за вих. №6631/10/20-31-14-01-15 відповідач надіслав позивачу повідомлення про розгляд заперечень, за результатами якого заперечення на акт були залишені без розгляду через пропущення строку.

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже діюче законодавство з питань оподаткування не позбавляє права позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, оформленого відповідними податковими накладними, навіть якщо з боку постачальника (продавця) мають місце будь - які недоліки оформлення та складення певних товаросупроводжуючих документів або інші порушення вимог податкового законодавства.

Щодо реальності здійснення господарської операції між позивачем та контрагентами, суд зазначає наступне.

Як вбачається із первинних документів, які містяться в матеріалах справи та були досліджені під час проведення перевірки, позивач на підставі письмових договорів придбав у ПП «РЕМОНТНИЙ ЗАВОД РЕМТОРГСНАБ» (код ЄДРПОУ 38811500) № 2605-1 КП від 26.05.2015 р. датчики тиску п'єзоелектричні кількістю 273 штуки на загальну суму 3 603 600,00 грн. з ПДВ, та у ТОВ «ТВК ІНТЕКС» (код ЄДРПОУ 39528326), (з жовтня 2015 року, до вказаного часу і на момент укладення Договору і виконання його умов - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТІМАСПЕЦПРОМ», код ЄДРПОУ 39528326) № 2708-1КП від 27.08.2015 р. датчики тиску п'єзоелектричні кількістю 475 штуки на загальну суму 6 177 600,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору з ПП «РЕМОНТНИЙ ЗАВОД РЕМТОРГСНАБ» оформлено наступні документи: специфікація № 1 до Договору щодо товару датчики тиску п'єзоелектричні кількістю 273 штуки на загальну суму 3 603 600,00 грн. з ПДВ, видаткова накладна № 134 від 26.05.2015 року, видаткова накладна № 135 від 29.05.2015 р., податкова накладна № 60 від 29.05.2015 року (особа платник податку-продавець ПП «РЕМОНТНИЙ ЗАВОД РЕМТОРГСНАБ, особа платник податку - покупець ТОВ фірма «ТДК», номенклатура товарів - датчик тиску п'єзоелектричний в кількості 137 штук, ціна без ПДВ 11 000,00 грн. за одиницю) на загальну суму 1 808 400,00 грн., в тому числі ПДВ 301 400,00 грн., податкова накладна № 51 від 26.05.2015 року (особа платник податку-продавець ПП «РЕМОНТНИЙ ЗАВОД РЕМТОРГСНАБ , особа платник податку - покупець ТОВ фірма «ТДК» , номенклатура товарів - датчик тиску п'єзоелектричний в кількості 136 штук, ціна без ПДВ 11 000,00 грн. за одиницю) на загальну суму 1 795 200,00 грн., в тому числі ПДВ 299 200,00 грн., оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за травень 2015 р., оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 01.06.2015 р.-09.07.2015 р., банківська виписка ПАТ «КБ «ПРЕМІУМ» сертифікат відповідності серії ВГ, реєстраційний номер UA1.177.0025575-15, продукція - датчик тиску п'єзоелектичний, на підставі Протоколу випробувань № 0518.01/15х1 від 18.05.2015 р., виданого ВЛ ТОВ «УКРПРОМЛАБ».

На виконання умов Договору з ТОВ «ТВК ІНТЕКС» (на час укладання Договору і виконання його умов - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТІМАСПЕЦПРОМ», код ЄДРПОУ 39528326): специфікація № 1 від 27.08.2015 р. до Договору № 2708-1КП від 27.08.2015 р., видаткова накладна № 17 від 28.08.2015 р., видаткова накладна № 18 від 28.08.2015 р., податкова накладна № 16 від 28.08.2015 року (особа платник податку-продавець ТОВ «ОПТИМАСПЕЦПРОМ , особа платник податку - покупець ТОВ фірма «ТДК», номенклатура товарів - датчик тиску п'єзоелектричний в кількості 468 штук, ціна без ПДВ 11 000,00 грн. за одиницю) на загальну суму 6 177 600,00 грн., в тому числі ПДВ 1 029 600,00 грн., податкова накладна № 17 від 28.08.2015 року (особа платник податку-продавець ТОВ «ОПТИМАСПЕЦПРОМ , особа платник податку - покупець ТОВ фірма «ТДК», номенклатура товарів - датчик тиску п'єзоелектричний в кількості 7 штук, ціна без ПДВ 11 000,00 грн. за одиницю) на загальну суму 92 400,00 грн., в тому числі ПДВ 15 400,00 грн., оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за серпень 2015 р., оборотно сальдова відомість по рахунку 631 за вересень 2015 р., картка рахунку 631 за вересень 2015 р., банківська виписка ПАТ «» від --- щодо часткової сплати ТОВ фірмою «ТДК» грошових коштів у сумі 500 000,00 грн. ТОВ «ОПТІМАСПЕЦПРОМ», додаткова угода від 30.09.2015 р. № 1 до Договору від 27.08.2015 р. щодо змін найменування та місцезнаходження.

Досліджуючи подальший рух товару, вбачається що 27.05.2015 року ТОВ фірма «ТДК» уклало із НПФ «ЕКОСТАР МК ЛТД» Договір комісії № 27/05-1К , за змістом якого останній як комісіонер зобов'язувався здійснити в інтересах позивача одну або декілька зовнішньоекономічних угод з продажу товарів за межами митної території України.

На виконання умов такого Договору комісії директор ТОВ фірми «ТДК» (комітент) та директор НПФ «ЕКОСТАР МК ЛТД» ОСОБА_3 (комісіонер) 27.05.2015 року оформили та підписали специфікацію № 1 27.05.2015 р. про те, що комітент зобов'язується передати, комісіонер прийняти датчики тиску п'єзоелектричні в кількості 273 штуки по ціні 11 250,00 грн. без ПДВ на загальну суму 3 071 250,00 грн. без ПДВ, акт приймання-передачі № 1 від 29.05.2015 р. щодо передання товару датчики тиску п'єзоелектричні в кількості 273 штуки по ціні 11 250,00 грн. без ПДВ на загальну суму 3 071 250,00 грн., специфікацію № 2 28.08.2015 р. про те, що комітент зобов'язується передати , комісіонер прийняти датчики тиску п'єзоелектричні в кількості 475 штуки по ціні 11 250,00 грн. без ПДВ на загальну суму 5 343 750,00 грн. без ПДВ, акт приймання-передачі № 2 від 28.08.2015 р. щодо передання товару датчики тиску п'єзоелектричні в кількості 475 штуки по ціні 11 250,00 грн. без ПДВ на загальну суму 5 343 750,00 грн., оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 01.06.2015 р.-09.07.2015 р., картка рахунку 361 за 01.06.2015 р.-09.07.2015 р., банківська виписка ПАТ «КБ «ПРЕМІУМ», оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 01.06.2015 р.-15.07.2015 р., банківська виписка ПАТ «КБ ПРЕМІУМ», додаткова угода від 30.12.2015 р. про пролонгацію договору комісії від 27.05.2015 р., митна декларація, підтвердження про перетин кордону, звіт комісіонера № 1 від 19.06.2015 р. по Договору комісії № 27/05-1К від 27.05.2015 р.

Відповідно до умов вищезазначеного Договору, за виконання послуг з продажу товару, комісіонер зобов'язується завершити роботи з продажу товару в формі укладення і виконання зовнішньоекономічних контрактів, транспортуванню товару до місця продажу, продажу товару, зберігання, а комітент зобов'язується сплатити комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 1% від вартості фактично відвантаженого покупцю кожної партії товару, що належить комітенту, по курсу НБУ на дату відвантаження кожної партії товару.

З пояснень представника позивача встановлено, що на даний час зобов'язання згідно підпункту 3 пункту «Предмет договору і інші загальні умови» Договору комісії, комісіонером не виконанні.

Перелічені договори з придбання товарів, видаткові і податкові накладні, специфікації, акти приймання-передачі товару підписані уповноваженими посадовими особами позивача та НПФ «ЕКОСТАР МК ЛТД», а також, скріплені відтисками печаток останніх.

Зазначені обставини вказують на те, що позивачем оприбутковано придбаний товар та сформовано податковий кредит у межах здійснення власної господарської діяльності.

Відповідно до вимог Закону № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р., господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідно, щоб вона реально відбулася й була пов'язана з рухом капіталу, товарів, послуг та робіт.

З точки зору податкового органу, якщо такого руху не відбулося, то така операція вважається ним безтоварною, а витрати та податковий кредит - безпідставними.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу і спростовує доводи податкового органу наявними на підприємстві та дослідженими судом первинними бухгалтерськими документами, на підставі яких сформований податковий облік позивача та засвідчують фактичні витрати з прийняття від контрагента - постачальника товарів, їх отримання, подальшу реалізацію за договором комісії, виконання у власній господарській діяльності, розрахунок за них у безготівковій формі та здійснення в межах статутної діяльності підприємства позивача.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані весті облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити : назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитованих носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості, повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищезазначеного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час укладання договору позивач дотримався принципу належної обачності, а саме, перед укладанням спірних договорів вчинено дії на отримання інформації щодо незалежної правоздатності контрагента та наявності у його представника права підписувати первинні документи.

Відповідно до вимог статті 10 Закону № 755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. відомості, що підлягають внесенню до ЄДРПОУ та внесенні до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до ЄДРПОУ є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Таким чином, до моменту виключення відповідних відомостей з ЄДРПОУ ці відомості є достовірними і можуть бути використані в спорах з податковими органами.

Як слідує з акту від 24.05.2016 року, зроблено висновки про відсутність у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень і робочого персоналу.

Однак, такі висновки перевіряючими зроблено без посилання на будь-який запит і відповіді органів державної влади, які володіють відповідною інформацією і згідно закону ведуть її облік по юридичних особах з тих чи інших питань права власності чи користування певними активами (об'єктами речового права) станом на травень, серпень 2015 р.

Крім того, під час розгляду справи відповідач не довід той факт, що контрагенти не передавали позивачу вказаний вище товар, не укладали і не могли укладати із іншими суб'єктами господарювання власні договори купівлі-продажу, а також поставки товару, з метою виконання своїх господарських зобов'язань перед ТОВ фірмою «ТДК».

Відповідач в ході проведення перевірки, дійшов висновків, що контрагент-продавець ПП "РЕМОНТНИЙ ЗАВОД РЕМТОРГСНАБ", ТОВ «ТВК ІНТЕКС» не передавав, контрагент - комісіонер ТОВ НВФ «Екостар МК ЛТД» не приймав у ТОВ фірми «ТДК» товари і, відповідно, ТОВ фірма «ТДК» не передавав вищеозначений товар, по якому позивач сформував податковий облік, що в свою чергу позбавляє позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ .

Отримані від зазначеного суб'єкта господарювання податкові накладні на вказані суми, перевіряючими виключені із складу податкового кредиту позивача.

Причиною такого виключення стали висновки відповідача про відсутність реального руху товарів із їх передачі. Укладення угод здійснено без мети настання реальних наслідків.

Відповідач дійшов власного висновку про відсутність у контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, адміністративно-господарських можливостей для здійснення будь-якого виду діяльності, в тому числі і виконання господарських зобов'язань по поставці товарів, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань перед позивачем.

Однак податкове законодавство України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів або відсутності у контрагентів основних фондів чи кваліфікованого персоналу.

Крім того, не можуть бути підставою для висновків податкової інспекції щодо нереальності господарських операцій ПП та ТОВ, з огляду на відсутність у них достатніх трудових ресурсів, адже, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій у процесі виконання зобов'язань за договором.

Згідно тексту ОСОБА_3 перевірки (пункт 2.11) вбачається висновок перевіряючого щодо відсутності працюючих у ІІ кварталі 2015 р. ТОВ фірми «ТДК» згідно штатного розпису.

Однак, згідно штатного розпису ТОВ фірми «ТДК» від 16.05.2015 р. кількість співробітників платника податків складає 15 осіб (копії штатного розпису від 16.05.2015 р., Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку ТОВ фірмою «ТДК» за ІІ квартал 2015 р., Звітності про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів ).

Щодо дефектності податкового статусу контрагентів позивача і, відповідно, первинних документів, наданих для перевірки:

Несплата контрагентом ПДВ при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупця і не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Такого висновку дійшла судова практика, а саме, ухвала ВАСУ № К/800/53402/14 від 01.10.2015 р., та № К/800/4198/14 від 29.07.2015 р.

Також, законодавство України не зобов'язує платника податків перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та наявність в нього офісу перед тим, як відносити сплачені суми до витрат і суми ПДВ до податкового кредиту, про чітко вказано в рішення ВАСУ № К/800/56444/14 від 27.01.2016 р. та К/800/30470/14 від 13.04.2016 р.

Враховуючи вищевикладене, будь-які висновки податкового органу щодо безтоварності правочинів, вчинених підприємством, мають бути доведені належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях та внутрішніх документах цього органу.

Щодо відсутності у платника податку - покупця товарів, належним чином оформлених ТТН, суд зазначає, що дана обставина не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення самої господарської операції, оскільки, товарно-транспортна накладна не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує факт придбання чи продажу товарів, а підтверджує лише факт перевезення вантажу.

Аналогічна правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема, рішеннями ВАСУ від 28.07.2015 р. № К/800/24214/15, від 28.07.2015 р. № К/800/26173/15 та від 06.08.2015 р. № К/800/52613/14.

Оформлення товарно-транспортної накладної не є обов'язковим під час здійснення перевезення придбаних товарів власним транспортом.

Цей висновок підтверджується пунктом 2 Переліку документів № 207, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 25.02.2009 р. «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» та судовою практикою (Ухвала ВАСУ від 14.01.2014 р. № К/800/31054/13 та Ухвала ВАСУ від 16.04.2014 р. № К/800/35463/13).

Факт постачання товарів підтверджується: договорами, податковими та видатковими накладними, актами приймання-передачі, сертифікаційною та технічною документацією на товари, а також, документами, що підтверджують подальшу реалізацію або використання у господарській діяльності придбаних товарів (митні декларації - ВМД, тощо).

Всі вищеперелічені документи, що супроводжували господарські взаємовідносини позивача з ПП «РЕМОНТНИЙ ЗАВОД «РЕМТОРГСНАБ», ТОВ «ТВК ІНТЕКС», ТОВ НВФ «Екостар МК ЛТД», в повному обсязі були надані під час проведення перевірки податковому органу.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі ВАСУ від 17.03.2015 р. № К/800/62752/14.

Водночас, Правилами перевезення вантажу автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363, передбачено зобов'язання наявності товарно-транспортних накладних для перевізників, вантажовіправителей та вантажоотримувачів, які є замовниками послуг з перевезення.

Таке зобов'язання не розповсюджується на підприємство (платника податків), якщо перевезення товарів виконувалась його контрагентом, тобто, підприємство не укладало договір на перевезення.

Також, відповідно до пункту 2 Положення щодо документального забезпечення для здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом внутрішнього повідомлення, затвердженого Постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, необхідно мати накладну або інший документ, що підтверджує право власності на вантаж.

Отже, під час перевезення товарів власним транспортом суб'єктові господарювання не потрібно виписувати товарно-транспортну накладну.

Крім того, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише виконанням або порушенням правил перевезення автомобільним транспортом, яке ніяк не пов'язано с виконанням вимог податкового законодавства.

Оскільки, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг по перевезенню товарів, а не факт його придбання, то при наявності документів, які свідчать про фактичне отримання товару і його використання в господарській діяльності, відсутність товарно-транспортних накладних не можу слугувати підставою для визнання витрат з придбання товарно - транспортних цінностей для визнання об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Підставою для формування податкового кредиту з ПДВ є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації та інших документів, що передбачені пунктом 201.11 статті 201 розділу V Податкового кодексу України.

Щодо не надання до перевірки копій довіреностей на отримання датчиків або Книгу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за період, що підлягає перевірці:

Форму та порядок використання довіреності викладено в Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженій Наказом Мінфіну України від 16.05.1996 р. № 99 (далі Інструкція).

Згідно з пунктом 2 Інструкції, відпуск товаро - матеріальних цінностей, нематеріальних активів, грошових документів і цінних паперів може здійснюватися лише на підставі довіреності за формою № М-2.

Тобто, продавець може передати товар покупцю лише коли отримає від нього належним чином оформлену довіреність за ф. № М-2.

Незважаючи на таку безапеляційну імперативність норми, у ній можуть бути виключення: при централізвано - кільцевих перевезеннях (п.13 Інструкції); довіреність за ф. №М-2 не потрібна, якщо цінності отримує фізична особа-підприємець або його представник; коли керівник підприємства (установи, організації) особисто отримує цінності, то оформлення довіреності за ф. № М-2 також не потрібно. Адже, він і без довіреності є представником підприємства (установи, організації) (стаття 65 Господарського кодексу України).

За таких обставин буде достатньо паспорта й документа, який підтвердить статус керівника - витяг чи виписки з ЄДР.

Щодо висновку податкового органу в акті перевірки від 24.05.2016 р. про не підтвердження реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку з чим господарські операції ПП «РЕМОНТНИЙ ЗАВОД «РЕМТОРГСНАБ», ТОВ «ТВК ІНТЕКС», ТОВ НВФ «Екостар МК ЛТД» не мають реального характеру, відповідно, як наслідок, відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість показники від здійснення господарської операції з прийняття у зазначеного суб'єкта господарювання товарів, суд зазначає наступне.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, серед іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також, від того , чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В той же час, за змістом вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат серед іншого, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів, робіт та послуг сум податку на додану вартість та валових витрат є факт придбання із метою використання в господарській діяльності.

Таким чином, доводи податкового органу про відсутність реального руху товару між ТОВ фірмою «ТДК» і ТОВ «ТВК ІНТЕКС», ПП «РЕМОНТНИЙ ЗАВОД «РЕМТОРГСНАБ» у зв'язку із відсутністю самого предмета купівлі-продажу - датчиків тиску п'єзоелектричних, - є безпідставними, оскільки спростовуються наявними в повному обсязі і відповідності до вимог чинного законодавства України первинними документами.

Судом встановлено, що усі наявні в матеріалах справи первинні документи відповідають вимогам законодавства та не містять явних дефектів форми і змісту. Враховуючи, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами повністю підтверджена належними первинними документами, придбані послуги та матеріали використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання наданих послуг з заводського ремонту за технічним станом Виробів, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту.

Відповідно до ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з приписами ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК" до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 10.06.2016 року № НОМЕР_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК" (код ЄДРПОУ 08099848) судовий збір у розмірі 30855,00 грн. (тридцять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 18.07.2016 року.

Суддя Полях Н.А.