Ухвала

від 16.08.2016 по справі 820/3360/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 р.Справа № 820/3360/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2016р. по справі № 820/3360/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК"

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК" (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 10.06.2016 року № 0000531401 на загальну суму 2 057 000,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК" до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 10.06.2016 року № 0000531401.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2016 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Київською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області в період з 11.05.2016 року по 17.05.2016 року була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ фірма «ТДК» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «РЕМОНТНИЙ ЗАВОД «РЕМТОРГСНАБ» (код ЄДРПОУ 38811500) за період з 01.05.2015 р. по 31.05.2015 р. та з ТОВ «ТВК ІНТЕКС (код ЄДРПОУ 39528326, попередня назва ТОВ «ОПТИМАСПЕЦПРОМ») за період з 01.08.2015 р. по 31.08.2015 р..

За результатами перевірки контролюючим органом був складений акт № 1230/20-31-14-01-07/32796917 від 24.05.2016 року "Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ фірма «ТДК» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «РЕМОНТНИЙ ЗАВОД «РЕМТОРГСНАБ» (код ЄДРПОУ 38811500) за період з 01.05.2015 р. по 31.05.2015 р. та з ТОВ «ТВК ІНТЕКС (код ЄДРПОУ 39528326, попередня назва ТОВ «ОПТИМАСПЕЦПРОМ») за період з 01.08.2015 р. по 31.08.2015 р."

Відповідно до висновків акту перевірки №1230/20-31-14-01-07/32796917 від 24.05.2016 року відповідачем встановлено порушення ТОВ фірма «ТДК» пп. 201.1 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ до сплати у сумі 1645600,00 грн., у т.ч. по періодам: за травень 2015 р. - 600600,00 грн., серпень 2015 р. - 1045000,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки №1230/20-31-14-01-07/32796917 від 24.05.2016 року, контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість №0000531401 від 10.06.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 2057000,00 грн., в тому числі 1645600,00 грн. за основним платежем та 411400,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З висновками відповідача, що викладені у зазначеному акті перевірки, позивач не погодився, надавши 08.06.2016р. за вих.№0806-1/16 письмові заперечення.

09.06.2016р. за вих. №6631/10/20-31-14-01-15 відповідач надіслав позивачу повідомлення про розгляд заперечень, за результатами якого заперечення на акт були залишені без розгляду через пропущення строку.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи податковим повідомленням-рішенням Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 10.06.2016 року № 0000531401 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2 057 000,00 грн.

Підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення слугували висновки контролюючого органу про порушення позивачем пп. 201.1 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ до сплати у сумі 1645600,00 грн., у т.ч. по періодам: за травень 2015 р. - 600600,00 грн., серпень 2015 р. - 1045000,00 грн.

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що спірні правочини не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки поставки товару позивачу не відбулося, в зв'язку з чим позивачем неправомірно завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість у сумі 1645600,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками контролюючого органу, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, податковий кредит складається із сум податку на додану вартість нарахованого (сплаченого) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Між тим, податкова накладна не є вичерпним первинним документом для нарахування податкового кредиту з ПДВ, оскільки визначальною умовою для формування податкового кредиту за певними господарськими операціями є реальне здійснення цих господарських операцій.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність спірних господарських операцій за якими був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у ПП «РЕМОНТНИЙ ЗАВОД РЕМТОРГСНАБ» (код ЄДРПОУ 38811500) на підставі договору № 2605-1 КП від 26.05.2015 р. придбав датчики тиску п'єзоелектричні, а також у ТОВ «ТВК ІНТЕКС» (код ЄДРПОУ 39528326), (з жовтня 2015 року, до вказаного часу і на момент укладення Договору і виконання його умов - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТІМАСПЕЦПРОМ» (код ЄДРПОУ 39528326) на підставі договору № 2708-1КП від 27.08.2015 р. придбав датчики тиску п'єзоелектричні кількістю.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вищенаведених договорів позивачем надано специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості, банківські виписки, сертифікат відповідності серії ВГ, реєстраційний номер UA1.177.0025575-15, «продукція - датчик тиску п'єзоелектичний, на підставі Протоколу випробувань № 0518.01/15х1 від 18.05.2015 р., виданого ВЛ ТОВ «УКРПРОМЛАБ».

Умовами вказаних договорів не зазначено на кого зі сторін договору покладається обов'язок з поставки товару.

З пояснень представника позивача встановлено, що поставка товару здійснювалась за рахунок продавця, що відповідачем не спростовано.

Отже, поставка товару здійснювалась продавцями та позивачем не було понесено витрати у зв'язку з поставкою товару, то у позивача відсутній обов'язок на складання товарно-транспортних накладних.

В подальшому придбаний позивачем товар був переданий на комісію для подальшого продажу, що представником відповідача не заперечувалося.

Так, 27.05.2015 року ТОВ фірма «ТДК» уклало із НПФ «ЕКОСТАР МК ЛТД» договір комісії № 27/05-1К , за змістом якого останній як комісіонер зобов'язувався здійснити в інтересах позивача одну або декілька зовнішньоекономічних угод з продажу товарів за межами митної території України.

В підтвердження фактичного виконання умов такого договору комісії позивачем надано специфікації, акти приймання-передачі, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, картку рахунку 361, банківські виписки, додаткову угоду від 30.12.2015 р. про пролонгацію договору комісії від 27.05.2015 р., митну декларацію, звіт комісіонера № 1 від 19.06.2015 р. по договору комісії № 27/05-1К від 27.05.2015 р.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами підтверджено отримання, оприбуткування спірного товару, а також передачу товару на комісію для подальшої реалізації, тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірними господарськими операціями.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень і робочого персоналу як на підставу неможливості реального здійснення контрагентами позивача спірних господарських операцій колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки для позивача визначальним є отримання товару, під час розгляду справи відповідач не довів той факт, що контрагенти не могли укладати із іншими суб'єктами господарювання власні договори купівлі-продажу товару, а також поставки товару, з метою виконання своїх господарських зобов'язань перед ТОВ фірмою «ТДК».

Також відповідачем не надано до суду доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право позивача на отримання податкового кредиту за перевірений період підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про неправомірне віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за спірними господарськими операціями є необґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 року клопотання Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задоволено, відстрочено сплату судового збору за подання Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2016 року по справі № 820/3360/16 до ухвалення судового рішення у справі та відкрито провадження у справі. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є скасування податкового повідомлення-рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 10.06.2016 року № 0000531401 на загальну суму 2 057 000,00 грн

Реалізація таких рішень податкового органу може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження таких рішень спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Виходячи із практики Європейського Суду з прав людини (рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України"), вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

Тобто, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача -суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

При цьому, майновими вимогами є будь-які вимоги суб'єктів права, що пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням, обміном, розподілом майна, у тому числі нерухомими та рухомими речами, грошами (грошовими коштами).

Отже, предмет даної справи носить майновий характер.

З 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (надалі - Закон № 3674-VI).

Згідно з приписами пп.2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду юридичною особою позову майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

1.5 відсотка ціни позову дорівнює 30855 грн.

При поданні апеляційної скарги апелянту необхідно було сплатити 33940,50 грн. (30855 грн. *110%).

Оскільки, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2016 року залишено без змін, то колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС в Харківській області судового збору у розмірі 33940,50 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2016р. по справі № 820/3360/16 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 41, код ЄДРПОУ 39893720) судовий збір у розмірі 33940 грн. 50 коп. (Тридцять три тисячі дев'ятьсот сорок гривень 50 копійок) до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 22.08.2016 р.