Постанова

від 18.07.2016 по справі 826/25927/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 липня 2016 року письмове провадження № 826/25927/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної служби охорони при Головному управління МВС України в м. Києві,

Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві

про скасування наказу та поновлення на роботі

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві від 06.11.15р. №487 о/с.;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого сержанта міліції, молодшого інспектора супроводження роти №1 батальйону охорони об'єктів спеціального полку «Титан» Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві з 07.11.2015р.;

- зобов'язати Управління поліції охорони у м. Києві працевлаштувати ОСОБА_1 в органах Управління поліції охорони у м. Києві;

- стягнути на користь позивача грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві від 06.11.15р. №487 о/с «По особовому складу» в частині, що стосується позивача прийнято всупереч чинного трудового законодавства, зокрема порушено ст. ст. 40, 49 - 2 Кодексу законів про працю України.

Окрім того, ОСОБА_1 вказує на те, що при звільнені через скорочення штатів йому не було запропоновано іншу роботу у системі органів внутрішніх справ України, що прямо передбачено пунктами 9-11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію».

Представник позивача під час розгляду справи заявлені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представник Управління Державної служби охорони при Головному управління МВС України в м. Києві проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

Зокрема, відповідач - 1 зазначив, що оскаржуваний наказ прийнято в порядок та спосіб визначений Законом України «Про Національну поліцію», жодних порушень процедури, встановленої законом щодо звільнення позивача ним допущено не було, а тому просив у задоволені позову відмовити.

Представник Управління поліції охорони з фізичної безпеки в судові засідання не з'явився, почав через канцелярію суду письмові заперечення, в яких просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд 26.04.2016 року відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень позивача, представників відповідачів, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 07 жовтня 2011 року по 06 листопада 2015 року.

Наказом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в місті Києві № 487 о/с від 06.11.2015 року старшого сержанта міліції ОСОБА_1, молодшого інспектора супроводження роти № 1 батальйону охорони об'єктів спеціального полку «Титан», згідно з пунктом 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил: за пунктом 63 «З» (через скорочення штатів).

Позивач вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що порушує його права та охоронювані законом інтереси звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII, яким утворено Національну поліцію України.

Згідно до п.5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" встановлено: «Визнати такими, що втратили чинність: Закон України "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст. 20 із наступними змінами); Постанова Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст. 21).

Так, відповідно до ст. 1 Закону №580-VIІI національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до п.1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIІI він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Так, 06.08.2015 Закон №580-VIІI було опубліковано в Голосі України №141-142. Тобто, позивач був попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу закону із моменту опублікування закону за три місяці.

При цьому, згідно пункту 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Наведене, дає підстави стверджувати, що питання відповідності працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, вимогам до поліцейських, вирішується не органом, який ліквідується, а шляхом видання наказів новоствореним органом - Національною поліцією України - про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Одночасно, пунктом 10 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Отже, наведена правова норма встановлює порядок, за якого працівники міліції, які не бажають проходити службу в поліції та ті, що бажали працювати в поліції, але не прийняті на службу, звільняються зі служби.

Так, пунктом 63 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не подавав рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом на роботу в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації. Також відсутні відомості про надходження заяви від позивача про прийняття його на службу в поліції.

Зазначене представником позивача у судовому засіданні не спростовано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 у встановлений пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII строк, не виявив бажання проходити службу в поліції.

Враховуючи, що станом на 06.11.2015 року позивач не був прийнятий на службу в органи поліції, суд дійшов висновку, що Управління Державної служби охорони при Головному управління МВС України в м. Києві діяло на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки заява позивача про прийняття на службу до поліції до керівника органу поліції не надходила, певні посади у порядку визначеному пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII позивачу не пропонувалися.

З дня отримання наказу про звільнення у позивача не існувало перешкод стосовно звернення до керівника органу поліції з заявою про його прийняття на службу як колишнього працівника органів внутрішніх справ, котрий виявив таке бажання.

Також, під час розгляду справи судом встановлено, спеціальний полк «Титан» УДСО при ГУМВС України в м. Києві (код ЄДРПОУ 37593420, юридична адреса: 03065, вул. Чумака, 8-а) є окремою юридичною особою, що оперативно підпорядковується УДСО при ГУМВС України в м. Києві за напрямком службової діяльності.

Згідно із наказом МВС України від 02.12.2013 № 1178 «Про затвердження штатів підрозділів ДСО при ГУМВС України в місті Києві» штат Спеціального полку «Титан» УДСО при ГУМВС України в м. Києві входив до штату УДСО при ГУМВС України в м. Києві, як штат підпорядкованого підрозділу.

Відповідно до наказу МВС України від 07.11.2015 № 1399 розпочата ліквідація СП «Титан» УДСО при ГУМВС України в м. Києві, як юридичної особи.

Одним з видів змін в організації виробництва, праці є ліквідація підприємства, установи, організації. Ліквідація логічно пов'язана із скороченням чисельності і штату працівників. У разі ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується. Ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, за якої припиняються її права та обов'язки, тобто вона знімається з реєстрації в усіх фондах та організаціях. Отже, при повній ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується, крім працівників, відносно яких діють обмеження на звільнення, тобто, пряма заборона на звільнення перелічених працівників, передбачена Законом.

Позивач вказує на обов'язок роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Як наслідок, приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог частини другої статті 40, статті 42 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Суд зауважує, що у даному випадку діють норми спеціального закону, яким встановлено порядок, за якого працівники ліквідованої державної установи, органу можуть бути працевлаштовані у новоствореному органі державної влади.

Пунктами 9, 10 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» законодавчо встановлено умови і порядок, за яких можливе працевлаштування працівників міліції в Національній поліції України та підстави вивільнення осіб, які з тих чи інших причин, не були прийняті на службу в новоствореному органі.

Як зазначалося, вказаний Закон опублікований в офіційному виданні «Голос України» 06.08.2015 року, а відтак набрав чинності 07.11.2015 року окрім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набрали чинності 07.08.2015 року.

Відтак, оскільки саме приписами пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про Національну поліцію» визначено особливості перехідного періоду реформування органів внутрішніх справ та процедуру звільнення працівників міліції, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме наведені норми.

Аналогічна позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 17.02.2015 року у справі №21-8а15, де вказано, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Отже, Управління Державної служби охорони при Головному управління МВС України в м. Києві, приймаючи наказ № 487 о/с від 06.11.2015, діяло в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, а відтак в задоволенні вимоги позивача щодо скасування цього наказу слід відмовити.

Враховуючи, що питання щодо подальшого проходження Позивачем служби в органах Національної поліції не було вирішено в порядку, закріпленому у Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону, а призначення на посади на службу в поліції проводиться за конкурсом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач в силу положень ч.1 ст. 71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій