Ухвала

від 12.07.2016 по справі 804/14079/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2016 рокусправа № 804/14079/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2015 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс Дніпровський»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Птахокомплекс Дніпровський» у вересні 2015 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001462201, винесене Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 20 серпня 2015 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Нікопольською ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у період з 22.07.2015 по 28.07.2015 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Птахокомплекс Дніпровський» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Гідролайн Контрол», ТОВ «Укршляхсервіс», ПП «Фуд ПАК Сервіс», ТОВ «ЗРТП «Альфа ЛТД» у квітні 2015 року та подальшого використання в своїй діяльності отриманих товарів (робіт, послуг) у фактичних періодах їх здійснення, за результатами якої складено Акт № 739/04-07-22-01/36020648 від 31.07.2015.

На підставі висновків акту відповідачем 20 серпня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001462201, яким ТОВ «Птахокомплекс Дніпровський» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 151321,40 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «Птахокомплекс Дніпровський» з ТОВ «Гідролайн Контрол», ПП «Мальт», ТОВ «Укршляхсервіс», ПП «Фуд ПАК Сервіс», ТОВ «ЗРТП «Альфа ЛТД», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у квітні 2015 року занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок по податковій декларації з ПДВ спеціального режиму оподаткування діяльності в сфері сільського господарства, на суму 100880,90 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Птахокомплекс Дніпровський» та ТОВ «Гідролайн Контрол» було укладено договір поставки № П177 від 19.01.2012, на виконання якого та згідно зі специфікаціями було поставлено обладнання автоматизації, а саме модулі та датчики.

З ТОВ «Укршляхсервіс» та ТОВ «ЗРТП «Альфа ЛТД позивачем було укладено договори поставки шин, запасних частин для техніки № 201113/П3164 від 20.11.2013 та № 05-02/1 від 05.02.2014 відповідно.

З ПП «Мальт» було укладено договір поставки спецодягу, спецвзуття, господарчих товарів № П40 від 10.01.2014.

Також позивачем було укладено договір поставки спецодягу, інвентарю, господарчих матеріалів з ПП «Фуд ПАК Сервіс» за № 0503-1КО від 05.03.2015.

На виконання вказаних договорів були виписані податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, рахунки на оплату, а також проведено оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Рух товару підтверджується експрес-накладними кур'єрської служби та товарно-транспортними накладними. Використання позивачем придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності підтверджується актами списання, актами на введення в експлуатацію, прибутковими ордерами, накладними на переміщення, оборотно-сальдовими відомостями, а також виробничою необхідністю, що пов'язана зі специфікою господарської діяльності підприємства, яка передбачає обов'язкове використання спецодягу, спецвзуття, захисних засобів (рукавички) під час процесу виробництва продукції. Копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

При цьому колегія суддів встановила, що первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначені договори не були визнані недійсними в судовому порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ТОВ «Птахокомплекс Дніпровський» господарських операцій з ТОВ «Гідролайн Контрол», ПП «Мальт», ТОВ «Укршляхсервіс», ПП «Фуд ПАК Сервіс», ТОВ «ЗРТП «Альфа ЛТД» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні послуг, товару до податкового кредиту.

Спростовуючи доводи податкового органу, що за результатами дослідження та аналізу податкової інформації встановлено, що контрагенти постачальників позивача не є виробниками реалізованого по ланцюгу товару, не придбавали його у вітчизняних виробників, не імпортували (продукція іноземного походження), а також, що їх основний вид діяльності не передбачає торгівлю поставленими товарами, суд зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд зазначає, що апелянтом на підтвердження викладених доводів не було надано належних доказів.

Також колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм податкового кодексу України, адже відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, розмір штрафної санкції визначається виходячи з суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, проте судом апеляційної інстанції встановлено, що штрафна санкція, застосована до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, визначена виходячи з суми податкового кредиту, задекларованого підприємством, без визначення податковим органом основного зобов'язання, що не відповідає вимогам податкового законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2015 року в адміністративній справі № 804/14079/15 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 14 липня 2016 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова