Ухвала

від 13.07.2016 по справі 201/7063/13-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/7063/13ц

4-с/201/61/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Демидової С.О.

за участю секретаря Пєронкова М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 В обґрунтування скарги заявник посилалася на те, що 04 жовтня 2013 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська винесено рішення, яким зобов'язано ТОВ «БОНКОР, ЛТД» за його власний рахунок знести самочинно збудоване нерухоме майно, розташоване за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Лоцманський узвіз, 6 про що Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 04 жовтня 2013 року виданий виконавчий лист № 201/7063/13-ц. 13 січня 2015р. постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження № 45972379 та надано боржнику строк добровільно виконати рішення в строк до 20 січня 2015р. 19 листопада 2015 року державним виконавцем було винесено постанову про закриття виконавчого провадження, однак про винесення даної постанови їй стало відомо лише в квітня 2016 року. Дану постанову вважає незаконною та такою що підлягає скасуванню, оскільки державним виконавцем не було вчинено всіх дій для виконання рішення суду.

В судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримала та просила постанову про закінчення виконавчого провадження скасувати .

Представник суб'єкта оскарження у судовому засіданні скаргу не визнав, просив суд відмовити в її задоволенні, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Вислухавши пояснення осіб, що приймали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали скарги, суд вважає, її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 жовтня 2013р. за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «БОНКОР, ЛТД», треті особи - Дніпропетровська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.01.2014р., позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено. Зобов'язано ТОВ «БОНКОР, ЛТД» за його власний рахунок знести самочинно збудоване нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Лоцманський узвіз, бум. Дніпропетровську.

04 жовтня 2013 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська виданий виконавчий лист № 201/7063/13-ц.

13 січня 2015р. відкрито виконавче провадження № 45972379 та надано боржнику строк добровільно виконати рішення до 20 січня 2015р.

19 листопада 2015 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС ДМУЮ винесено постанову про закриття виконавчого провадження з підстав не можливості виконання рішення суду саме боржником, накладено штраф на боржника та направлено подання до правоохоронних органів стосовно притягнення до кримінальної відповідальності боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЗУ В«Про виконавче провадженняВ» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною 1 ст. 31 ЗУ В«Про виконавче провадженняВ» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження» визначає загальні умови виконання рішень, п. 3 якої передбачає, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюється перелік витрат виконавчого провадження, які пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, та є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Згідно 4.5 ст. 41 ЗУ "Про виконавче провадження", про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що у стягувача виникає саме право, а не обов'язок на авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій. Крім того, стягувач сплачує певну грошову суму для необхідних витрат за погодженням з державним виконавцем.

Таким чином, державний виконавець при виконанні рішення, за яким ТОВ «Бонкор, ЛТД» зобов'язане вчинити певні дії, у разі якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій та накладені на нього штрафи у передбачених Законом випадках, примусово стягує виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення, однак державний виконавець в супереч зазначеним нормам виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Окрім того, державним виконавцем на виконання вимог п. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» подання про притягнення до кримінальної відповідальності керівника ТОВ «Бонкор, ЛТД» було передано до Жовтневого РВ ДМУ лише 15 грудня 2015р., тобто через місяць після закінчення виконавчого провадження, про притягнення керівника ОСОБА_4, який керівником на той день взагалі не був.

Також в контексті порушеного питання судом було встановлено, що скаржнику ОСОБА_5 з боку Жовтневого ВДВС ДМУЮ не було запропоновано внести авансовий платіж , в порядку п. 19 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», на примусове виконання рішення.

Вирішуючи питання можливості поновлення строку на звернення до суду зі скаргою, суд вважає обґрунтованим посилання скаржника на поважність пропуску строку з огляду на те, що лише 21 квітня 2016 року остання дізналася про існування оскаржуваної постанови, а тільки 22 червня 2016 року ознайомилися з нею.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, суд виходить з того, що скарга заявника є обґрунтованою та такою що, підлягає задоволенню.

Згідно ст. 388 ЦПК України судові витрати пов'язанні з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було поставлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208-210, 387, 388 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 19 листопада 2015 року - скасувати.

Судові витрати по справі в розмірі 551,20 грн. покласти на Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції .

Ухвала суду може бути оскаржена через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя С.О. Демидова