Рішення

від 13.07.2016 по справі 902/490/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 липня 2016 р. Справа № 902/490/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ

до: Приватного підприємства "Продхолод", м.Вінниця

про стягнення 347 185,16 грн заборгованості

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 02-36/1094 від 20.04.2016 р., паспорт серії СМ № 608561 виданий Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській області 20.08.2004 р.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" подано позов до Приватного підприємства "Продхолод" про стягнення 347 185,16 грн заборгованості за кредитним договором № 050/35-852 від 13.10.2008 р., з яких 250 014,28 грн сума заборгованості за кредитом, 97 170,88 грн сума заборгованості за відсотками.

Ухвалою суду від 10.06.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/490/16 та призначено до розгляду на 23.06.2016 р.

Сторони в засідання суду 23.06.2016 р. не з'явились, документів витребуваних ухвалою суду від 10.06.2016 р. суду не надали у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 13.07.2016 р.

13.07.2016 р. на адресу суду від представника позивача надійшло ряд документів на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання останній був повідомлений завчасно та належним чином - ухвалою від 23.06.2016 р. - яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві, а також яка міститься в спеціальному витязі з ЄДРЮОФОП № 22011825 станом на 10.06.2016 р. місцезнаходженням відповідача значиться площа Жовтнева, буд.1, кімн.305, м.Вінниця, 21001, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі.

Однак суд зазначає, що ухвала суду про відкладення розгляду справи від 23.07.2016 р., яка надсилалась рекомендованим листом за адресою місцезнаходження відповідача, що є ідентичною тій яка міститься в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до суду повернулась без доказів їх вручення відповідачу з відміткою поштового відділення "вибула".

При цьому ухвала про порушення провадження від 10.06.2016 р. у справі була отримана відповідачем, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2102800024719 (а.с.35, т.1).

Також дана ухвала була надіслана рекомендованою кореспонденцією засновникам ПП "Продхолод" ОСОБА_2 за адресою пров.Вишенька, 6, м.Вінниця, 21008 та ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1, 21027 отримання якої підтверджується наявними у справі рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення № 2102800039341 від 07.07.2016 р. та № 2102800037333 від 11.07.2016 р.

Враховуючи наведене суд приймає до уваги такі положення законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В абзаці 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом . Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 вказаної постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду позивача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд зазначає, що станом на 13.07.2016 р. від відповідача не надійшло жодних письмових пояснень, клопотань чи заяв по суті спору .

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

13.10.2008 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (надалі-Банк, Позивач, Кредитор) та юридичною особою за законодавством України - ПП "Продхолод" (надалі - Відповідач, Позичальник) укладено Договір ОСОБА_4 № 050/35-852 (надалі - Кредитний договір) (а.с.7-13, т.1).

14.06.2010 р., на виконання вимог ч.5 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про акціонерні товариства", найменування Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" було змінено на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", який являється його правонаступником.

Відповідно до абзацу 5 п.1.2 Статуту ПАТ "Укрсоцбанк" (нова редакція), зареєстрованого 14.06.2010 р. державним реєстратором Голосіївської у м.Києві державної адміністрації, номер запису 10681050047002827, ПАТ "Укрсоцбанк" є правонаступником АКБ СР "Укрсоцбанк", створеного в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства. Банку належать всі права та обов'язки, все рухоме та нерухоме майно, які належать АКБ СР "Укрсоцбанк" (а.с.23-24, т.1).

Згідно п.1.1 Договору Кредитор зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 11 726,00 доларів США, зі сплатою 16,0 % річних та комісії в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невід'ємною складовою частиною цього Договору та порядку повернення ОСОБА_4 рівними частинами в сумі 195,63 доларів США не пізніше 05 числа, кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем в якому було надано ОСОБА_4 та з кінцевим терміном погашення заборгованості за ОСОБА_4 в сумі 195,63 доларів США не пізніше 12.10.2013 р., на умовах, визначених цим Договором.

ОСОБА_4 надається Позичальнику на: купівлю автомобіля ГАЗ-3302 АХІ-1, 2008 року випуску, згідно договору купівлі продажу автомобіля № 10/10-01 від 10.10.2008 р. (п.1.2 Кредитного Договору).

Надання кредиту на цілі, зазначені в п.1.2 цього Договору, проводиться після укладення договору/ів, вказаного/их в п.1.3 та п.п.3.3.3 цього договору, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку № 20734050315301 в ВОФ АКБ "Укрсоцбанк" на поточний рахунок позичальника № 26006050315301 в ВОФ АКБ "Укрсоцбанк" на підставі письмових заяв позичальника (п.2.1 Кредитного Договору).

Відповідно до умов п. 2.2 Кредитного договору кредит вважається наданим в момент (день) списання суми ОСОБА_4 з позичкового рахунку, зазначеного в п.2.1 цього Договору, на підставі письмової/х заяви/в Позичальника.

Відповідно до умов п.2.4 Кредитного договору сплата процентів за користування ОСОБА_4 здійснюється у валюті наданого ОСОБА_4 щомісячно не пізніше 05 (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за ОСОБА_4 в повній сумі на рахунок № 20789050315301, відкритий в ВОФ АКБ "Укрсоцбанк". У випадку, якщо день сплати процентів за користування ОСОБА_4 припадає на неробочий день Кредитора, то днем сплати процентів вважається попередній робочий день Кредитора.

Відповідно до умов п.2.5 Кредитного договору нарахування та сплата комісій за користування ОСОБА_4 здійснюється на рахунок № 37394050240003 в ВОФ АКБ "Укрсоцбанк" в порядку, в сумі та в строки, що встановлені Тарифами. У випадку, якщо день сплати комісій за користування ОСОБА_4 припадає на неробочий день Кредитора, то днем сплати комісій вважається попередній робочий день Кредитора.

Відповідно до умов 3.3.5 Кредитного договору позичальник зобов'язаний погашати Кредитору ОСОБА_4 відповідно до п.п.1.1, 3.3.16 цього Договору.

Відповідно до умов 3.3.6 Кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитору проценти та комісії в строки, встановлені в п.2.4, 2.5 цього Договору.

В додатку № 1 Кредитного договору № 050/35-852 від 30.10.2008 р. зазначені тарифи за послуги по наданню кредитів (а.с.14, т.1).

Відповідно до Кредитного договору Позивач має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів, сплати процентів та можливих штрафних санкцій у разі невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором .

За твердженням позивача відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за кредитним договором зобов'язання у зв'язку із чим станом на 25.02.2016 р. за Відповідачем рахується заборгованість, яка складає 12 755,42 доларів США, або (за курсом НБУ на дату складання розрахунку) 347 185,16 грн, з яких 9 185,41 доларів США або 250 014,28 грн - сума заборгованості за кредитом та 3 570,01 доларів США або 97 170,88 грн - сума заборгованості за відсотками.

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі 11 726,00 доларів США, визначеному умовами Кредитного договору, що стверджується банківськими виписками по особових рахунках відповідача.

Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту виконав частково в сумі 2 540,59 доларів США в погашення боргу за кредитом та 1 889,86 доларів США в погашення відсотків за кредитом.

Таким чином борг позивача перед відповідачем за кредитом становить 12 755,42 Доларів США в підтвердження чого, окрім банківських виписок позивач надав суду розрахунки боргу за підписом уповноважених осіб Банку, довідки від 06.07.2016 р. про розмір заборгованості тощо.

У письмовому поясненні від 13.07.2016 р. поданому позивачем в судовому засіданні останній вказав, що ним не вживалось жодних заходів по стягненню на предмет застави, а також вказано про відсутність договорів на забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту № 050/35-852 від 13.10.2008 р.

Так як відповідач не здійснив повернення отриманих кредитних коштів та не сплатив відсотки за користування кредитом у строки передбачені Кредитним договором № 050/35-852 від 30.10.2008 р. позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

З огляду на викладене, суд дійшов наступних висновків.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 ЦК України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. ОСОБА_4 відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених вище приписів законодавства заявлення позивачем позовних вимог до відповідача про стягнення заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом є правомірним та обґрунтованим.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом та за простроченими відсотками являються правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас перевіряючи обгрунтованість заявленого до стягнення розміру заборгованості суд дійшов висновку про помилковість наведеного позивачем розрахунку суми боргу виходячи з наступних міркувань.

Із матеріалів справи слідує, що умовами кредитного договору від 13.10.2008 р. № 050/35-852 видача та погашення кредиту та відсотків за ним обумовлено сторонами в іноземній валюті (долар США).

При цьому звертаючись з позовом до суду 07.06.2016 р. (дата відбитки штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті в якому до суду надійшла позовна заява) позивач провів розрахунок заборгованості позичальника визначивши його еквівалент в гривні станом на 25.02.2016 р.

Разом з тим в п.14 постанови пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" наголошено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення .

Станом на 13.07.2016 р. офіційний курс Національного банку України становить 2 484,1663 грн за 100 доларів США.

З урахуванням наведеного заборгованість відповідача в гривневому еквіваленті складає 316 865,85 грн, з яких 9 185,41 доларів США або 228 180,86 грн - сума заборгованості за кредитом та 3 570,01 доларів США або 88 684,99 грн - сума заборгованості за відсотками.

З огляду на вказане у стягненні 30 319,31 грн заборгованості за кредитним договором. у т.ч. 21 833,42 грн заборгованості за кредитом та 8 485,89 грн заборгованості за відсотками слід відмовити як заявлених безпідставно.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідачем не подав до суду жодних належних, допустимих та обґрунтованих доказів в спростування заявленого позову, як то повернення суми кредиту чи сплати відсотків за користування кредитом (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, договори тощо).

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з врахуванням вищевикладених мотивів.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

13.07.2016 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4 3 , 4 5 , 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Продхолод", площа Жовтнева, буд.1, кімн.305, м.Вінниця, 21001 (ідентифікаційний код - 33708135) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", вул. Ковпака, 29, м.Київ, 03150 (ідентифікаційний код - 00039019) - 228 180 грн 86 коп. - заборгованості по кредиту, 88 684 грн 99 коп. - заборгованості по відсоткам та 4 752 грн 99 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити у стягненні 21 833 грн 42 коп. заборгованості за кредитом та 8 485 грн 89 коп. заборгованості

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу та засновникам відповідача (ОСОБА_2, ОСОБА_3М.) рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 18 липня 2016 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2, 3, 4 - відповідачу - площа Жовтнева, буд.1, кімн.305, м.Вінниця, 21001; ОСОБА_2 - пров.Вишенька, 6, м.Вінниця, 21008; ОСОБА_3 - АДРЕСА_1, 21027.