Рішення

від 04.07.2016 по справі 906/411/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2016 р. Справа № 906/411/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропереробне інноваційне об'єднання»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Малополовецьке»

про стягнення 148474,33 грн.

секретар судового засідання: Зінченко С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 04.05.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 06.03.2016 р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропереробне інноваційне об'єднання» (далі - ТОВ «Агропереробне інноваційне об'єднання», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Малополовецьке» (далі - ТОВ «ДП Малополовецьке», відповідач) про стягнення 148474,33 грн. штрафу за несвоєчасну поставку та недопоставку товару.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення поставки позивачу товару за договором, укладеним між ТОВ «ДП Малополовецьке» та ТОВ «Агропереробне інноваційне об'єднання» № 28.4/15 від 28.04.2015 р., відповідно до якого відповідач зобов'язався поставити товар у кількості, якості та терміни, передбачені у додатках до цього договору, а позивач зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його. Так, між сторонами було укладено додаток № 1 до договору № 28.4/15 від 28.04.2015 р., відповідно до якого ТОВ «ДП Малополовецьке» зобов'язалось поставити ТОВ «Агропереробне інноваційне об'єднання» в термін не пізніше 29 квітня 2015 року 100 тон сої, вартістю 9150,00 грн. за тону, але відповідачем було поставлено тільки 72,06 тони сої. Крім того, як зазначає позивач, із затримкою 20 днів було поставлено ще 24,5 тони сої. При цьому, недопостачання товару за додатком № 1 склало 3,44 тони на загальну суму 31476,00 грн. Крім того, відповідно до додатку № 2 до договору № 28.4/15 від 28.04.2015 р. ТОВ «ДП Малополовецьке» в термін до 29 травня 2015 року було зобов'язане поставити 100 тон сої за ціною 9100 грн. за тону, але постачання відбулося тільки в розмірі 94,75 тони сої, таким чином було недопоставлено товару у кількості 5,25 тони на загальну суму 47775,00 грн.

У зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд стягнути з відповідача передбачений пунктом 5.2 договору штраф за прострочення поставки товару у загальному розмірі 148474,33 грн., а також судовий збір у розмірі 2227,12 грн.

До господарського суду Київської області від відповідача було подано заперечення на позовні вимоги б/н від 26.05.2016 р. (вх. № 11158 від 26.05.2016 р.), за змістом яких відповідач зазначає, що додатком № 1 до договору № 28.4/15 від 28.04.2015 р. визначено, що умовою поставки є самовивіз, тобто позивач повинен був забезпечити транспортні засоби в місце поставки для відвантаження товару в транспорт покупця в строки, обумовлені даним додатком, тобто не пізніше 29 квітня 2015 року. У додатку № 2 також визначено, що умовами поставки є самовивіз, тобто позивач повинен був забезпечити транспортні засоби в місце поставки для відвантаження товару в транспорт покупця в строки, обумовлені даним додатком, тобто не пізніше 29 травня 2015 року. Проте, позивач не надав транспортні засоби в належній кількості для відвантаження товару в місце поставки, чим не надав можливості відповідачу здійснити поставку в повному обсязі. Так, в останній день, передбачений додатком № 1 - 29.04.2015 року позивачем було забезпечено транспорт для відвантаження товару в розмірі 72,06 тони, що на 27,04 тони менше обумовленого обсягу, тобто відповідач не зміг передати товар з вини позивача.

Щодо виконання умов додатку № 2 до договору відповідач зазначає, що 28 травня 2015 року позивач забезпечив транспортні засоби для відвантаження товару та виконання своїх зобов'язань щодо отримання та самовивозу товару в розмірі 94,75 тони, а 29.05.2015 р. позивач повинен був забезпечити транспортний засіб для відвантаження решти товару, проте транспорт наданий не був.

Отже, відповідач наголошував, що виконання ним зобов'язання передати товар позивачу можливе лише у випадку надання ТОВ «Агропереробне інноваційне об'єднання» транспортних засобів для самовивозу товару в строки, обумовлені договором. Оскільки позивач не виконав свої зобов'язання, не забезпечив транспорт для вивезення товару, не отримав товар та не вивіз його з місця поставки, ТОВ «ДП Малополовецьке» вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Розгляд справи відкладався.

До господарського суду Київської області від позивача були подані пояснення № 03/06 від 03.06.2016 р. (вх. № 11798 від 06.06.2016 р.) щодо заперечень відповідача, за змістом яких товариство вважає їх необґрунтованими, оскільки в договорі не вказується, що виконання договору можливе лише у випадку отримання товару шляхом надання транспортних засобів для відвантаження, як про це у своїх запереченнях зазначає відповідач. При цьому позивач зазначає, що товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як зазначає позивач, Київський господарський апеляційний суд у постанові від 19.09.2011 р. у справі № 12/51 дійшов висновку, що якщо за умовами договору покупець повинен самовивозом забирати товар на складі покупця, належним доказом виконання продавцем свого обов'язку в частині надання товару у розпорядження покупця є письмове повідомлення останнього про готовність товару до відвантаження у місці знаходження товару.

Оскільки відповідач такого повідомлення позивачу не надавав, тобто не підготував товар для передачі та відвантаження його покупцю у встановлені договором терміни та у необхідній кількості, то позивач вважає наявною вину відповідача щодо недотримання умов передачі товару у необхідні терміни та у передбаченій договором кількості. Відтак, доводи відповідача, що позивач, як покупець, не подав своєчасно автомобілі необхідної місткості та у необхідній кількості для завантаження готового до відвантаження товару у місці його знаходження, останній вважає такими, що не мають братися до уваги, у зв'язку з чим просить позов задовольнити у повному обсязі.

До господарського суду Київської області від відповідача було подано додаткові пояснення б/н від 07.06.2016 р. (вх. № 11970 від 07.06.2016 р.), за змістом яких відповідач наголошує на тому, що відсутність транспортних засобів позивача не дає можливості завантажити товар в обумовленій договором кількості. Саме з причин незабезпечення позивачем транспортних засобів для завантаження товару в кількості, обумовленій додатками № 1 та № 2 до договору, він і не отримав у строки, обумовлені договором, визначену кількість товару.

Також відповідач звертає увагу на п. 3.5 договору, яким передбачено строки пред'явлення претензій щодо кількості отриманого товару, відповідно до якого покупець має право в 10-денний термін з моменту отримання товару пред'явити покупцю претензію по якості, кількості та асортименту товару, але жодної претензії щодо кількості та якості товару від позивача не надходило. Окрім того, відповідач вказує на відсутність доказів, що в місці поставки не було достатньо товару для відвантаження. Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник позивача у судових засіданнях 26.05.2016 р., 08.06.2016 р. та 04.07.2016 р. позовні вимоги підтримував у повному обсязі.

Представник відповідача у судових засіданнях 26.05.2016 р., 08.06.2016 р. та 04.07.2016 р. проти позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні 04.07.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

28.04.2015 р. між ТОВ «ДП Малополовецьке» (продавець) та ТОВ «Агропереробне інноваційне об'єднання» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 28.4/15, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Найменування товару, його асортимент та ціна визначається додатком до цього договору, що є його невід'ємною частиною (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.4 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної, яка засвідчує факт передачі товару продавцем та його отримання покупцем. Датою поставки вважається дата передачі продавцем товару покупцю.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що загальна кількість товару, що постачається, визначається у додатку до даного договору, який є невід'ємною його частиною.

У відповідності з п. 2.3 договору, у випадку виявлення невідповідності товару умовам даного договору щодо асортименту, кількості, якості товару покупець має право відмовитись від прийняття товару та його оплати, або прийняти товар та вимагати допоставки товару - в разі недопоставки погодженого асортименту та (або) кількості товару.

Згідно з п. 3.1 договору передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки, вказаному в додатку до договору.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що підписання накладної та одержання всіх необхідних документів на товар не обмежує покупця у праві заявления продавцю претензій щодо невідповідності поставленого товару умовам договору. покупець має право пред'явити продавцю претензії по асортименту, кількості та по якості товару протягом десяти днів з моменту отримання товару. Всі претензії та акти по асортименту, кількості та якості отриманого товару повинні бути оформлені в письмовому вигляді, підписані уповноваженою особою покупця та завірені печаткою. Протягом 3-х днів продавець повідомляє покупця про результати розгляду заявленої претензії. У випадку не повідомлення продавцем у встановлений строк про результати розгляду претензії, остання вважається визнаною.

У відповідності з п. 4.1 договору ціна за одиницю товару та загальна вартість товару погоджується сторонами у додатку до даного договору у національній валюті України - гривні. Оплата за товар здійснюється на умовах, зазначених в додатку до даного договору, який невід'ємною його частиною, та проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.п. 4.4, 4.5 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що в разі, якщо передача товару покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних в додатку до цього договору, продавець оплачує покупцеві неустойку у формі штрафу у розмірі 0,5% від вартості товару за кожен день прострочення від загальної вартості товару.

Між сторонами було укладено додаток № 1 до договору № 28.4/15 від 28.04.2015 р., відповідно до якого ТОВ «ДП Малополовецьке» зобов'язалось поставити ТОВ «Агропереробне інноваційне об'єднання» в термін не пізніше 29 квітня 2015 року 100 тон сої вартістю 9150,00 грн. за тону.

ТОВ «ДП Малополовецьке» було поставлено ТОВ «Агропереробне інноваційне об'єднання» вказаний товар у кількості 72,06 тони, що підтверджується накладною № 29/04-2 від 29.04.2015 р. на суму 659349,00 грн. та 20.05.2015 р. було допоставлено ТОВ «Агропереробне інноваційне об'єднання» товар у кількості 24,5 тони, що підтверджується видатковою накладною № 20/05-1 від 20.05.2015 р. Недопостачання товару за додатком № 1 загалом склало 3,44 тони на суму 31476,00 грн.

26.05.2015 р. між сторонами було укладено додаток № 2 до договору № 28.4/15 від 28.04.2015 р., відповідно до якого ТОВ «ДП Малополовецьке» зобов'язалось поставити ТОВ «Агропереробне інноваційне об'єднання» в термін не пізніше 29 травня 2015 року 100 тон сої, вартістю 9150,00 грн. за тону.

ТОВ «ДП Малополовецьке» було поставлено ТОВ «Агропереробне інноваційне об'єднання» вказаний товар у кількості 94,75 тони, що підтверджується накладною № 28/05-1 від 28.05.2015 р. на суму 862225,00 грн. Недопостачання товару за додатком № 2 до договору склало 5,25 тони на суму 47775,00 грн.

Оскільки відповідач несвоєчасно та не в повному об'ємі поставив позивачу товар, угоджений сторонами додатком № 1 та додатком № 2 до договору купівлі-продажу № 28.4/15 від 28.04.2015 р., останній і звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача передбачених договором штрафних санкцій.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на п.п. 2.1, 3.1 договору, за якими передача товару здійснюється в пункті поставки, вказаному в додатку до договору, а оскільки додатками № 1, № 2 до договору був узгоджений самовивіз товару, то саме позивач повинен був забезпечити транспортні засоби в місце поставки для відвантаження товару в транспорт покупця в строки, обумовлені додатками, і, відповідно, саме з вини позивача відповідачем не було здійснено поставку товару у повному обсязі у строки, встановлені додатками до договору. Відтак, на переконання відповідача, у даному випадку має місце прострочення кредитора, у зв'язку з яким відповідач не повинен відповідати за порушення умов договору.

Слід зазначити, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

При цьому, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч.ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З наведеного слідує, що обов'язок доведення того факту, що особа вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання, покладається саме на таку особу, у даному випадку - на відповідача.

Відтак, посилаючись на порушення позивачем умов додатків до договору, якими встановлено умови поставки - самовивіз, відповідач має належними та допустимими доказами довести той факт, що на момент, зазначений у додатку до договору в якості строку поставки, повний обсяг товару, який мав постачатися відповідачем позивачеві був готовий до відвантаження останньому.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судом, відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів того, що у визначені додатками до договору строки поставки товар у визначеній додатками кількості був готовий до завантаження у транспорт позивача.

Відтак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності у зв'язку з простроченням кредитора та відсутністю вини відповідача.

При цьому судом враховано той факт, що умовами п. 2.3 договору передбачене саме право покупця, зокрема, прийняти товар та вимагати його допоставки, як і пунктом 3.5 договору передбачене право покупця пред'явити продавцю претензії щодо асортименту, кількості та якості товару.

Натомість, укладаючи договір, сторони узгодили для продавця такий вид відповідальності, як неустойка у формі штрафу у розмірі 0,5% від вартості товару, в разі якщо передача товару покупцеві буде здійснена пізніше строків, вказаних в додатку до договору.

При цьому, жодних додаткових умов щодо застосування до продавця такого виду відповідальності (як-от, попереднє пред'явлення претензії покупцем, дотримання покупцем строків та умов подання під завантаження транспорту при самовивозі тощо) пункт 5.2, як і інші пункти договору, не містить.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Слід зазначити, що згідно з приписами статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також судом враховано, що проти самих фактів несвоєчасної поставки та недопоставки товару на умовах, встановлених додатками № 1 та № 2 до договору, відповідач не заперечував.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як зазначалося вище, пунктом 5.2 договору передбачено, що в разі, якщо передача товару покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних в додатку до цього договору, продавець оплачує покупцеві неустойку у формі штрафу у розмірі 0,5% від вартості товару за кожен день прострочення від загальної вартості товару.

З долученого до матеріалів справи розрахунку штрафу вбачається, що позивачем було визначено за додатком № 1 0,5% штрафу за недопостачання товару на суму 255651,00 грн. в період до 20.05.2015 р. у розмірі 25565,00 грн., на суму 31476,00 грн. в період з 20.05.2015 р. по 01.04.2016 р. у розмірі 49574,70 грн., за додатком № 2 - на суму 47775,00 грн. в період з 29.05.2015 р. по 01.04.2016 р. у розмірі 73334,63 грн., на загальну суму 148474,33 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим штраф підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Решта доводів сторін була досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропереробне інноваційне об'єднання» у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Малополовецьке» (08555, Київська обл., Фастівський р-н, с. Малополовецьке, вул. Молодіжна, код 38757873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропереробне інноваційне об'єднання» (13642, Житомирська обл., Ружинський р-н, с. Білилівка, вул. Першотравнева, 1, код 34476331) - 148474 (сто сорок вісім тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 33 коп. штрафу, 2227 (дві тисячі двісті двадцять сім) грн. 12 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 11.07.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна