Рішення

від 11.07.2016 по справі 916/1437/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2016 р.Справа № 916/1437/16Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Волкова Р.В.,

при секретарі судового засідання Стачук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Приватного підприємства "РЕАЛБУД ПЛЮС" (м. Одеса);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРАЛА" (м. Одеса);

та співвідповідача: Окремого відділу капітального будівництва державної прикордонної служби України (м. Київ);

про визнання недійсним договору та заборону вчиняти певні дії.

Представники:

Від позивача: Сакали М.Я. (за довіреністю);

Від відповідача: Солошенко С.Ю. (за довіреністю);

Від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "РЕАЛБУД ПЛЮС" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРАЛА", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Окремий відділ капітального будівництва державної прикордонної служби України про визнання недійсним договору та заборону вчиняти певні дії.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на незаконність укладеного між відповідачами договору № 3/2 на розробку і виготовлення проектно-кошторисної документації та будівництво комплексу багатоповерхових житлових будинків з інженерними мережами та благоустроєм від 29.03.2012 р., приписи ст.ст.203, 215, 626, 628 ЦК України, ст.91 Земельного Кодексу України, Закон України „Про регулювання містобудівної діяльності, Закон України „Про основи містобудування, „Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою КМУ № 466 від 13.04.2011р.

Вважає, що оскаржуваний договір є незаконним, та таким, що суперечить нормам законодавства, оскільки такого виду договору, як договір на розробку і виготовлення проектно-кошторисної документації та будівництва комплексу багатоквартирних житлових будинків з інженерними мережами та благоустроєм Цивільний, Господарський та Земельний кодекси не передбачають. Проведення відповідачем 1 підготовчих та будівельних робіт на суміжній земельній ділянці порушує права та законні інтереси позивача.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2016 р. залучено Окремий відділ капітального будівництва державної прикордонної служби України до участі у справі №916/1437/16 у якості співвідповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРАЛА" надало письмові пояснення на позовну заяву, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що сторонами при укладанні договору досягнуто всіх істотних умов, оскаржуваний договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками контрагентів. Вважає, що договір відповідає загаяним засадам цивільного законодавства, тому посилання позивача не можуть бути підставою для визнання договору недійсним.

11.07.2016 р. у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення сторін, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову враховуючи наступне.

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» - правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7-1 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Крім того, основною умовою задоволення позову про визнання договору недійсним є порушення прав та законних інтересів позивача у справі.

Аналізуючи доводи позивача про недійсність спірного договору, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 29 березня 2012 р. між Департаментом забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України в особі директора Департаменту забезпечення Ліщинського Олександра Івановича (Замовник 1), 1 окремим відділом капітального будівництва Державної прикордонної служби України в особі начальника 1 окремого відділу капітального будівництва Рогача Петра Івановича (Замовник 2), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корала» (Виконавець) в особі директора Теплицького Вадима Едуардовича було укладено Договір № 3/2 на розробку і виготовлення проектно-кошторисної документації та будівництво комплексу багатоповерхових житлових будинків з інженерними мережами та благоустроєм.

В пункті 1.1. зазначеного договору, Сторони визначили, що предметом даного договору є комплексна забудова земельної ділянки Державної прикордонної служби України орієнтовною площею 5,6 га по вул. Левітана, 113 у м. Одеса багатоповерховими житловими будинками з вбудованими приміщеннями соціально-побутового призначення, інженерними мережами та благоустроєм.

Додатком № 1 до Договору Сторонами погоджено план-схему земельної ділянки, що відводиться під забудову по вул. Левітана, 113.

Пунктом 1.2. даного Договору встановлено, що Виконавець за дорученням Замовників, на свій ризик зобов`язується власними коштами, а також залученими коштами та засобами, шляхом залучення третіх осіб, виконати обсяг усіх робіт, визначених в п. 1.1. цього договору, а Замовник 2 на умовах цього договору здійснює їх приймання.

Пунктом 1.4. зазначеного договору встановлено, що Виконавець спільно із Замовниками здає Об`єкт в експлуатацію, що оформляється відповідними документами. Замовник 1 делегує Виконавцеві повноваження у межах виконання договору для передачі Об`єкта будівництва експлуатуючий організації.

Частинами 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одними із засад цивільного законодавства, наведених у статті 1 ЦК України, є свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Судом встановлено, що Сторонами досягнуто згоди відносно усіх істотних умов Договору, Договір підписаний уповноваженими представниками Сторін та скріплений печатками.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема ч. ч. 2,4 ст. 203 визначає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На момент укладення оскаржувального договору, Департамент забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України, 1 окремий відділ капітального будівництва Державної прикордонної служби України, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРАЛА» мали необхідний обсяг дієздатності на укладення Договору № 3/2.

Право постійного користування земельної ділянки, яка передана під будівництво за Договором підтверджується державним актом на право постійного користування землею (ІІ-ОД № 000014), виданого Овідіопольською районною державною адміністрацією від 3 березня 2005 року. Відповідно до абз. 1 Положення про 1 окремий відділ капітального будівництва Державної прикордонної служби України, затвердженого Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.06.2004 року № 500 1 окремий відділ капітального будівництва ДПСУ є окремим підрозділом ДПСУ, створений з метою виконання функцій замовника при будівництві житла та об`єктів спеціального та іншого призначення структурних підрозділів ДПСУ. Згідно із абз. 9 п. 6 Положення про 1 окремий відділ капітального будівництва ДПСУ відділ відповідно до покладених на нього завдань укладає договори на отримання вихідних даних, на розробку проектно-кошторисної документації, виконання будівельно-монтажних робіт, постачання товарно-матеріальних цінностей, обладнання, пайової участі, інвестування та придбання житла. Таким чином, 1 окремий відділ капітального будівництва ДПС України є юридичною особою, яка відповідно до покладених на неї згідно із діючим законодавством завдань уповноважена на укладання правочинів предметом яких є розробка проектно-кошторисної документації, виконання будівельно-монтажних робіт, постачання товарно-матеріальних цінностей, обладнання, пайової участі, інвестування та придбання житла, тощо.

11 грудня 2014 р. Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області зареєстровано за № ОД 030143450584 Декларацію про початок виконання підготовчих робіт з будівництва житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення (1-а черга будівництва) за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 113 (територія військового містечка № 10 в/ч НОМЕР_1 ) за заявою 1 окремого відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби України. 13 березня 2014 року 1 окремому відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби України видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 113 (територія військового містечка № 10 в/ч НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України). Зазначені обставини свідчать про те, що відбулося часткове виконання оскражувального договору.

Як на підставу визнання Договору недійсним, Позивач посилається на той факт, що такого виду договору як договір на розробку і виготовлення проектно-кошторисної документації та будівництво комплексу багатоповерхових житлових будинків з інженерними мережами та благоустроєм Цивільний, Господарський та Земельний кодекси не передбачають.

Суд вважає такі доводи позивача безпідставними та помилковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Зазначеною статтею встановлено припустимість укладення будь-яких договорів, не передбачених актами цивільного законодавства, але які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства. Принцип свободи договору дає можливість реалізувати учаснику цивільних правовідносин право врегулювати свої відносини за власним розсудом за допомогою договору, не передбаченого актами цивільного законодавством.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 6 ЦК України - сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Таким чином, вищенаведені посилання Позивача не можуть бути підставою для визнання Договору недійсним.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, підставою для чого є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

За змістом ст. 215 ЦК України, вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена або однією із сторін правочину, або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Позивач не обґрунтував у чому полягає порушення його законних прав та інтересів.

Стаття 204 ЦК України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оспорюваний Договір не скасований та не визнаний недійсним у судовому порядку, договір не суперечить положенням законодавства, спрямований на реальне настання прав та обов`язків сторін, не порушує публічний порядок, інтереси третіх осіб, тому підстави для його визнання відсутні.

Посилання Позивача на те, що Відповідачем - ТОВ «Корала» під час виконання Договору порушуються права та законні інтереси Позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» - за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Відносно вимог Позивача про заборону Відповідачу ТОВ «КОРАЛА» проводити підготовчі та будівельні роботи на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 113 (територія військового містечка № 10 в/ч 2138) суд зазначає наступне.

Приписами статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Стаття 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до приписів статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, відповідно до вимог ст.38 ГПК України забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ТОВ «КОРАЛА» здійснюються дії які порушують або можуть порушити права та законні інтереси Позивача як користувача суміжної земельної ділянки, хоча обов`язок подання доказів покладається саме на нього.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 13 15, 16, 202, 203, 204, 215, 626, 627,628,638 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 32-34, 38, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства "РЕАЛБУД ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРАЛА" та співвідповідача - Окремого відділу капітального будівництва державної прикордонної служби України про визнання недійсним договору та заборону вчиняти певні дії - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 11.07.2016 року.

Повний текст рішення складений 18 липня 2016 р.

Суддя Р.В. Волков