Постанова

від 17.04.2007 по справі 12/125-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/125-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

17 квітня 2007 р.                                                                                                    Справа № 12/125-07

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів(21100, м. Вінниця, вул. Пирогова, 135А, ідент.код 21727686)   

до: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Надія" (Вінницька обл., Ямпільський р-н, с. Клембівка, ідент.код 32801963)  

про стягнення 8273,04 грн.

Суддя господарського суду Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Геєчко Т.А.          

Представники :

позивача     :   Мазуренко А.Ф.- за дорученням

відповідача :   не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Надія" про стягнення 8273,04 грн. штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Представник позивача в судовому засіданні 17.04.07р. позовні вимоги підтримав.

Відповідач правом участі в засіданні 17.04.07р. не скористався. Про дату час та місце слухання справи повідомлений належним чином повісткою суду, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції відповідачу 27.03.07р. за № 345762.

З пояснень представника позивача та наданих матеріалів вбачається таке.

Згідно поданого до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 році становила 115 осіб, працівники-інваліди - 3 особи Середньорічня заробітна плата в підприємстві у 2005 році складала 4136,52 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” у редакції, що діяла у 2005 році (далі - Закон № 875),   для   підприємств   (об'єднань),   установ   і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової   чисельності   штатних працівників  облікового  складу  за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від  3 травня  1995 р. № 314, робоче  місце  інваліда  вважається  створеним,  якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.     

Частиною першою статті 18 Закону № 875  обов'язок працевлаштування інвалідів покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Відповідно до пункту 10 Положення працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Разом з  тим,  згідно з пунктом 5 Положення  ( 314-95-п ) підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для  працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики N 244 ( z0464-98 ) від 06.07.98 р. затверджена форма статистичної звітності N 3-ПН "Звіт про  наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Згідно з формою державної статистичної звітності № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість інвалідів”, що була затверджена наказом Держкомстату України від 10.01.2002 р. № 49 та діюча зараз, затверджена наказом Міністерства Мінпраці України від 29.12.2004 р. № 338 (далі - Форма), підприємства, організації, установи незалежно від форми власності та господарювання не пізніше 1 лютого після звітного періоду подають до регіонального відділення Фонду соціального захисту інвалідів України  звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до цієї Форми середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, у тому числі інвалідів (штатних працівників, яким за висновками медично-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність), визначається відповідно до підпунктів 3.3.1-3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 3.2 Інструкції середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дня і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Згідно з підпунктом 3.3.3 пункту 3.3. Інструкції середньоблікова чисельність працівників за період з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньоблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули  за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

Частиною 2 ст. 19 Закону № 875 встановлено, що керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Статтею 20 Закону (у редакції, що діяла у 2005 р.)  встановлено, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Відповідно до п. 4  Постанови від 28 грудня 2001 р. № 1767 “Про затвердження Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” суми  штрафних  санкцій  перераховуються  підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком № 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510 самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Аналіз наведених вище положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів, а у разі невжиття таких заходів, наслідком чого є недотримання нормативу робочих місць для інвалідів - самостійно сплатити встановлені Законом штрафні санкції.

Відповідач на вимогу суду не надав доказів вчинення покладених на нього дій щодо створення робочих місць для інвалідів згідно встановленого нормативу, їх атестації у встановленому порядку та подання даних про це відповідним органам працевлаштування і соціального захисту інвалідів, як того вимагає законодавство. За таких обставин вина за нестворення робочих місць для інвалідів покладається на нього.

Згідно поданого до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, у 2005 році на підприємстві працювало 115 осіб.

Виходячи з вищенаведеного, відповідач мав створити 5 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Створено три таких місця.

Середньорічня заробітна плата в товаристві у 2005 році становила 4136,52 грн.

Передбачені ст. 20 Закону штрафні санкції для відповідача відповідно складають 8273,04 грн. за нестворення двох робочих місць для інвалідів.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись розділом VII, ст.ст. 7,71,86,94 ч.4,160,162,163,167,255,257 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Надія" (Вінницька обл., Ямпільський р-н, с. Клембівка, ідент.код 32801963, р/р 26004055313343 "Приватбанк", МФО 302689) - на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Вінниця, вул. Пирогова, 135-а, ідент.код 21727686) - 8273,04 грн. адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                   Кожухар М.С.

Повний текст постанови складено 20.04.07р.