Постанова

від 20.04.2016 по справі 814/4038/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року Справа № 814/4038/15

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, Миколаївська область, м. Первомайськ

до відповідача : Первомайська об'єднана державна податкова інспекція головного управління ДФС у Миколаївській області, м. Первомайськ

Суть спору : про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги.

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду із позовом про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення від 13.07.15 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного перерахунку за основним платежем в сумі 664019,65 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 332009,83 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 13.07.15 р. № НОМЕР_2 про збільшення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі основного платежу 589404 грн. та застосування штрафних (фінінсових) санкцій у розмірі 294702 грн.;

- рішення від 13.07.15 р. № НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідними фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 6148,29 грн.;

- вимоги від 26.06.15 р. № НОМЕР_4 про сплату недоїмки в сумі 85150,96 грн., прийнятих Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - відповідач).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення були винесені з порушенням чинного законодавства, без врахування наявних документів, які підтверджують законність здійснення відповідних господарських операцій та є такими, що порушують інтереси підприємства у сфері публічно-правових відносин.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Згідно наданих до суду документів та у відповідності із пунктом 4 статті 122 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

В період з 28.05.15 р. по 11.06.15 р. відповідач по справі провів документальну планову виїзну перевірку позивача по справі з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.13 р. по 31.12.14 р. про що був складений Акт від 25.06.15 р. № 360/172/НОМЕР_5 (надалі - Акт перевірки № 360/172/НОМЕР_5).

Зокрема, в Акті перевірки № 360/172/НОМЕР_5 відповідач зробив висновки про порушення позивачем:

- пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України щодо заниження чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік на суму 3905997,91 грн., що призвело до нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік в сумі 664019,65 грн.;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України щодо завищення суми податкового кредиту з податку на додану вар гість на суму 589404 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, за період 2014 року на суму 589404 грн., в результаті чого були нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2014 рік в сумі 589404 грн., в тому числі по податковим періодам: квітень 2014 року - 304862 грн., травень 2014 року - 284542 грн.;

- пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8 розділу 3 Закону України В»Про збір га облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове, державне соціальне страхуванняВ» від 08.07.2010 року № 2464 (надалі - Закон № 2464), та підпункту 2 пункту 4.5 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів України від 09.09.2013 року № 455 (надалі - Інструкція № 455) (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 року за № 1622/24154), щодо неутримання єдиного соціального внеску за 2013-2014 роки в сумі 85150,96 грн., в тому числі по періодам: 2013 рік - 37814,65 грн., 2014 рік - 47336,31 грн.

За наслідками складеного Акту перевірки № 360/172/НОМЕР_5 та зроблених висновків відповідач прийняв:

- податкове повідомлення-рішення від 13.07.15 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного перерахунку за основним платежем в сумі 664019,65 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 332009,83 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 13.07.15 р. № НОМЕР_2 про збільшення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі основного платежу 589404 грн. та застосування штрафних (фінінсових) санкцій у розмірі 294702 грн.;

- рішення від 13.07.15 р. № НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідними фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 6148,29 грн.;

- вимогу від 26.06.15 р. № НОМЕР_4 про сплату недоїмки в сумі 85150,96 грн.

Дослідивши надані до справи матеріали, обгрунтування позовних вимог та заперечень, суд вважає оскаржені рішення відповідача такими, що були прийняті відповідачем з порушенням вимог діючого законодавства, зокрема, податкового, тому не можуть вважатись такими, що відповідають закону з наступного .

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.07.15 р. № НОМЕР_2 про збільшення суми податку на додану вартість 589404 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 294702 грн.

Відповідно до пункту 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у томі числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно абзацу 2 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право па нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з матеріалів справи відповідач вважає, що позивач по справі за звітні податкові періоди квітня 2014 року та травня 2014 року неправомірно віднесла суми податку на додану вартість до податкового кредиту на загальну суму 598404 грн. (сторінка 59 Акту перевірки № 360/172/НОМЕР_5)

Однак, такий висновок відповідача спростовується тим, що на сторінках 59-61 Акту перевірки № 360/172/НОМЕР_5 відповідач зазначає про наявність переліку видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних, які саме і підтверджують факт здійснення купівлі-продажу, транспортування та прийняття в виробництво сої, отриманої від контрагента позивача.

Посилання відповідача на незначні недоліки, які були виявлені при заповненні товарно-транспортних накладних, як на підставу порушення статті 48 Закону України В»Про автомобільний транспортВ» та пункту 11.1 підзаконного акту до цього Закону, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом не є такими, що спростовують факт перевезення вантажу.

Відповідно до статті 4 Закону України В»Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою, який передбачає, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми.

Наведене свідчить про те, що навіть незначних недоліки первинних документів бухгалтерського обліку не може безперечно свідчать про їх юридичну дефектність за умови, якщо інші докази на підтвердження здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що бухгалтерські документи позивача містили необхідні реквізити та інформацію, що передбачені статтею 9 Закону України В»Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьВ» та були заповнені у відповідності до норм наведеного Закону.

Таким чином, позивач мав всі передбачені законом підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту квітня-травня 2014 року.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.07.15 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 664019,65 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 332009,83 грн. прийнятого за наслідками невизнання відповідачем витрат позивача в сумі 3274385,41 грн. по господарським операціям з ТОВ В»ЗеленецькеВ» за договором поставки сої від 06.03.14 р. № 10.

Відповідно до пункту 1 статті 177 Податкового кодексу, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно з пунктом 177.2. статті 177 Податкового кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід (різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами) отриманий від господарської діяльністю.

Пунктом 177.4 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належали документально підтверджені витрати, вказані в розділі 3 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, витрати позивача були підтверджені відповідними бухгалтерськими та розрахунковими документами, які надавались перевіряючим. Це підтверджується інформацією наведеною відповідачем на сторінках 23-25 Акту перевірки № 360/172/НОМЕР_5, зокрема, щодо наявності у позивача документів на підтвердження витрати при здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що матеріали Акту перевірки № 360/172/НОМЕР_5 не містять належних доказів визнання недійсним договору від 06.03.14 р. № 10 на поставку сої, відсутні докази недійсності або фіктивності первинних документів бухгалтерського обліку позивача, відсутні докази порушення ТОВ В»ЗеленецькеВ» порядку нарахування податку на прибуток підприємства, а саме, визначення об'єкта оподаткування, в тому числі по господарським операціям з позивачем по справі.

Крім того, в Акті перевірки № 360/172/НОМЕР_5 витрати позивача у зв'язку з розглядом питань перевірки правомірності та сплати податку на прибуток взагалі не досліджувалось і ніяких висновків не було зроблено.

Таким чином, включення підприємцем коштів в сумі 3274385,41 грн. до витрат було обґрунтованим і не спростовується жодним належним доказом податкового органу за наслідками проведеної перевірки.

Щодо невизнання витрат відповідачем в сумі 546500 грн. по господарським операціям позивача з ТОВ В»Корн ТрейдВ» за договором від 27.06.14 р. № 5/2014 на поставку сої, суд зазначає наступне.

На сторінці 25-26 Акту перевірки № 360/172/НОМЕР_5 відповідач зазначив, що віднесення до валових витрат в 2014 році витрат на отримання від ТОВ В»Корн ТрейдВ» сої є неправомірним, оскільки відсутні відповідні документи на перерахування останньому коштів. При цьому, відповідач вказав, що у позивача є необхідні первинні бухгалтерські документи; видаткові накладні, договір поставки сої від 27.06.14 р., що підтверджують факт придбання сої в кількості 133,84 т. на загальну суму 655800 грн.

Такий висновок відповідача є помилковим, оскільки у відповідності з частиною 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. А крім того, податковим органом не було враховано, що основним видом діяльності позивача є виробництво кормів, в тому числі, соєвої макухи де складовою частиною виготовлення є саме соя.

Згідно статті 9 Закону України В»Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що витратами є сума будь-які витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснені для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті якої відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 138.8. статті 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі прямих матеріальних витрат, вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Таким чином, позивач мала право на віднесення до витрат 546500 грн. за придбану сою від ТОВ В»Корн Трейд' .

Щодо рішення від 13.07.15 р. № НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 6148.29 грн. та нарахування недоїмки єдиного соціального внеску в розмірі 85150,96 грн., суд встановив наступне.

Згідно абзацу 4 частини 1 статті 4 Закону України В»Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняВ» від 08.07.10 р. № 2464-VI (надалі - Закон 2464-VI) платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Абзацом 2 частини 2 статті 6 Закону 2464-VI передбачено, що платник єдиного соціального внеску зобов'язаний вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464 базою оподаткування для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Пунктом 4.5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом міністерства доходів України від 09.09.13 р. № 455 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.09.13 р. за № 1622/24154), надалі - Інструкція № 455) передбачено, що обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 2.1.3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 2.1.4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції.

Згідно підпункту 4.5.1 Інструкції № 455 обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій та отриманих від податкових органів відомостей про результати перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Підпунктом 4.5.2. Інструкції № 455 передбачено, що платники податків визначені підпунктом 2.1.3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, сплачують єдиний внесок протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів в розмірі 25 відсотків річної суми єдиного внеску, обчисленої від суми, визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, враховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний рік до 10 лютого наступного року, на підставі даних річної податкової декларації. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подавались звіти з урахуванням щорічного чистого оподатковуваного доходу. А посилання відповідача на Інструкцію № 455 як на підтвердження свого висновку до правовідносин позивача у 2013 році є неправомірним, оскільки зазначена Інструкція набрала чинності тільки з 01.01.14 р.

Згідно абзацу 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Абзацом 2 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, передбачено, що платник єдиного соціального внеску зобов'язаний вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI базою оподаткування для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до пункту 4.5 Інструкції № 455, яка діяла на момент спірних правовідносин, обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції: обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб; платники, визначені підпунктом 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів в розмірі 25 відсотків річної суми єдиного внеску, обчисленої від суми, визначеної органами доходів і зборів для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Таким чином, оскільки податковим органом не була визначена підприємцю сума для слати авансових платежів - обчислення та сплата єдиного соціального внеску у 2014 році правомірно проводилась позивачем по справі на підставі даних річної декларації з урахуванням мінімальної величини сплати цього внеску.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.07.15 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного перерахунку за основним платежем в сумі 664019,65 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 332009,83 грн., прийняте Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління ДФС у Миколаївській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.07.15 р. № НОМЕР_2 про збільшення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі основного платежу 589404 грн. та застосування штрафних (фінінсових) санкцій у розмірі 294702 грн., прийняте Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління ДФС у Миколаївській області.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 13.07.15 р. № НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідними фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 6148,29 грн., прийняте Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління ДФС у Миколаївській області.

Визнати протиправним та скасувати вимогу від 26.06.15 р. № НОМЕР_4 про сплату недоїмки в сумі 85150,96 грн., прийняту Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління ДФС у Миколаївській області

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа .