Ухвала

від 12.07.2016 по справі 820/18969/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року К/800/9505/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуОснов'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 у справі № 820/18969/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СПОТ ТЕХНОЛОДЖИС» доОснов'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області провизнання протиправними дій та скасування наказу ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОТ ТЕХНОЛОДЖИС» звернулось до суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СПОТ ТЕХНОЛОДЖИС» по взаємовідносинам з ТОВ «РАДАЛІТ» за період з 01.04.2014 по 30.04.2014;

- скасувати наказ Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14.11.2014 №1687 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «СПОТ ТЕХНОЛОДЖИС».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем на адресу позивача направлено лист №13909/10/20-38-22-03-11 від 18.09.2014 з вимогою надати пояснення та їх документальне підтвердження з питань взаємовідносин з ТОВ «РАДАЛІТ» за квітень 2014 року, що обумовлено наявністю податкової інформації про можливе порушення позивачем податкового законодавства - актом про результати перевірки ТОВ «РАДАЛІТ» №949/04-62-22-1 від 22.07.2014;

- листом №10/01-1 від 01.10.2014 позивач направив відповідачу пояснення та їх документальне підтвердження на 8 аркушах;

- на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідачем прийнято наказ №1687 від 14.11.2014 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СПОТ ТЕХНОЛОДЖИС» по взаємовідносинам з ТОВ «РАДАЛІТ» за період з 01.04.2014 по 30.04.2014;

- на підставі названого наказу відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт №5190/20-38-22-01-04 від 26.11.2014.

Вважаючи вказаний наказ №1687 від 14.11.2014 та дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суди передніх інстанцій, за встановлених обставин даної справи, дійшли висновку, що обставини для призначення та проведення перевірки на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України були відсутні.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Згідно п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 названого Кодексу).

Таким чином, виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

При цьому, у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Однак, суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

З дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання вимог пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Така правова позиція узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в оскаржуваному наказі відповідачем зазначено, що позивачем листом №10/01-1 від 01.10.2014 надано документи в повному обсязі.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не наводить жодних обґрунтувань щодо наявності недоліків пояснень позивача та/або їх документального підтвердження, наданих платником податків на надісланий контролюючим органом запит.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного також не спростовують.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не доведено наявність обставин, необхідних для призначення перевірки позивача на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Враховуючи все вищезазначене та за встановлених судами попередніх інстанцій обставин даної справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний