Постанова

від 10.07.2006 по справі 10/78

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/78

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2006 р.                                                                                Справа №  10/78

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агран”, м. Дніпропетровськ

до державного підприємства “Вашківський спиртовий завод”, м. Вашківці Вижницького району Чернівецької області

про стягнення заборгованості в сумі 106814,80 грн.

Суддя Ковальчук Т.І.

Секретар судового засідання Лагадин Т.І.

Представники:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – Чумакова Т.В., головнийбухгалтер, дор. № 175 від 07.07.2006 р., Николайчук І.І., юрисконсульт, дор. № 160 від 20.06.2006 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по оплаті поставленої продукції в сумі 106814,80 грн., у тому числі 69352,10 грн. основного боргу, 24771,30 грн. пені, 4209,10 грн. процентів річних та 8482,30 грн. інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з договором поставки продукції № 10/02/05-П від 10.02.2005 р. та специфікації № 1 від 10.02.2005 р. позивач передав у власність відповідачу трьома партіями продукцію – кукурудзу фуражну на загальну вартість 383794,10 грн., за яку відповідач згідно зі специфікацією № 1 зобов'язався здійснити оплату в такому порядку – 15% передоплати протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату та 85 % - протягом 30 днів з моменту відвантаження товару. Проте, зазначає позивач у позові, відповідач частково розрахувався лише за першу та другу партію продукції, сплативши 314442 грн., у зв'язку з чим за прострочку платежу йому також нараховано пеню,  3 % річних та збитки від інфляції.

У ході розгляду справи позивач подав уточнення і доповнення до позовних вимог, де з урахуванням погашення відповідачем основного боргу та уточненням розрахунку штрафних санкцій просить стягнути з останнього 36843,20 грн., у тому числі 22228,10 грн. пені, 4209,10 грн. процентів річних, 10406 грн. інфляційних, а також судові витрати по справі, в тому числі додатково 3678 грн. плати за послуги адвоката.

Відповідач надав відзив від 07.07.2006 р., у якому позов не визнав з тих підстав, що на даний час він повністю розрахувався з позивачем за поставлене зерно кукурудзи,  утворення заборгованості пояснив відсутністю коштів, звертає увагу також на те, що одержана від позивача кукурудза була засмічена, не відповідала ГОСТу, про що повідомлялося позивачу, тому штрафні санкції відповідач відхиляє.

У судових засіданнях 30.05.2006 р. та 20.06.2006 р. представник позивача позов підтримав, пояснив, що по договору № 10/02/05-П від 10.02.2005 р. зерно кукурудзи відповідачу поставлялося контрагентами позивача, з якими укладалися відповідні договори на поставку,  просив стягнути суми пені, процентів річних та інфляційні згідно з розрахунком від 20.06.2006 р., а також судові витрати, в тому числі додатково  витрати на оплату послуг адвоката.

Ухвалами від 30.05.2006 р. та від 20.06.2006 р. розгляд справи відкладався в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням відзиву на позов.

Після відкладення розгляду справи ухвалою від 20.06.2006 р. у судове засідання 10.07.2006 р. представник позивача не з'явився, однак це не перешкоджає вирішенню спору по суті, оскільки позивач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання після відкладення розгляду справи, що підтверджується підписом його представника в протоколі судового засідання від 20.06.2006 р.

Представники відповідача в судовому засіданні 10.07.2006 р. позов не визнали, пояснили, що основний борг за зерно відповідачем сплачено, пеню та інші нарахування відхилили з тих підстав, що поставлене зерно було засмічене, неякісне, тому сторони домовлялися про допоставку зерна кукурудзи і відповідач з цих причин не підписував видаткові накладні позивачу.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, суд встановив наступне.

10.02.2005 р. між позивачем і відповідачем було укладено договір № 10/02/05-П (далі – Договір),  згідно з яким позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію окремими партіями по окремих специфікаціях, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити продукцію за встановленою вартістю (п.п. 2.1, 2.2 Договору, а.с. 12).

Пунктом 3.1 визначено, що продавець за Договором (позивач) поставляє покупцю за Договором (відповідачу) продукцію, вказану в специфікаціях, пунктом 4.1 Договору встановлено, що строк оплати продукції вказується в специфікаціях.

Специфікацією № 1 від 10.02.2005 р. до Договору визначено, що продавець передає покупцю кукурудзу фуражну в кількості 1000 тн по ціні 460 грн. на суму 460000 грн. в строк до 28.02.2005 р. партіями по 500 тн зі строком оплати 15% передоплати протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату та 85% протягом 30-ти календарних днів з моменту відвантаження товару (а.с.13).

Сукупністю наданих у справі доказів доводиться і визнається відповідачем, що на виконання Договору позивачем поставлено відповідачу трьома партіями зерно кукурудзи фуражної  в кількості 834,335 тн. на загальну суму 383794,10 грн., незважаючи на те, що видаткові накладні, на які позивач посилається в обгрунтування своїх вимог, не підписані відповідачем (а.с. 14, 17, 20). Указана продукція була поставлена відповідачу  контрагентами позивача, з якими останній уклав контракти та договори на поставку кукурудзи державному підприємству “Вашківський спиртовий завод”. Зокрема, такі угоди були укладені з ТОВ “Колос” та  ПП “Компанія Юрас-2000” (а.с. 52-60). Про поставку відповідачу кукурудзи свідчить також залізнична квитанція від 14.07.2005 р. про приймання вантажу ЧП “ВИКАРТ”, де одержувачем зазначено ДП “Вашківський спиртовий завод” (а.с. 60).

З урахуванням наданих доказів, а також документально підтверджених фактів оплати відповідачем позивачу коштів у сумі 314442 грн. за поставлену по Договору кукурудзу до звернення позивача з позовом до суду та оплати решти боргу після порушення провадження у справі, суд визнає доведеним, що позивач на виконання Договору поставив відповідачу в 2005 році зерно кукурудзи фуражної  в кількості 834,335 тн на загальну суму 383794,10 грн., а відповідач на порушення умов Договору не оплатив позивачу повну вартість отриманої продукції, залишок боргу відповідача  станом на день звернення позивача з позовом до суду складав  69352,10 грн. (а.с.36-45).

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що після порушення провадження у справі відповідач повністю сплатив позивачу заборгованість в сумі 69352,10 грн., у цій частині провадження в справі підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, процентів річних та інфляційних, суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено відповідальність боржника за прострочення грошового зобов'язання у вигляді сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків розрахунків згідно з Договором він сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми.

Однак, для застосування до відповідача відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, необхідно встановити термін (дату), з якого почалося це прострочення.

Згідно з умовами п. 4.1 Договору та Специфікації № 1 остаточний строк оплати товару визначений протягом 30-ти календарних днів з моменту відвантаження товару (а.с. 13).

Доказами відвантаження товару не можуть вважатися видаткові накладні № 00000024 від 19.03.2005 р., № 00000029 від 30.04.2005 р. та № 00000033 від 29.07.2005 р., оскільки вони не підписані відповідачем, у чому суд переконався оглядом оригіналів указаних накладних в судовому засіданні 30.05.2006 р. (а.с. 14, 17, 20).

Залізнична квитанція про приймання вантажу ЧП “ВИКАРТ” від 14.07.2005 р. також не може бути визнана належним доказом початку перебігу встановленого відповідачу строку для оплати продукції, поставленої по Договору, оскільки Договором не обумовлювалася можливість поставки продукції іншими, крім продавця (позивача), особами (п. 3.5 Договору, Специфікація № 1).

Інших доказів, які б засвідчили початок перебігу тридцятиденного строку на оплату зерна кукурудзи для відповідача, позивач не надав.

Крім того, пунктом 3.7 Договору передбачено, що приймання продукції покупцем по кількості та якості здійснюється у відповідності до вимог Інструкції Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 р. і № П-7 від 25.04.1966 р., відповідно, складені згідно з указаними нормативними актами документи могли би бути підтвердженням дати відвантаження (отримання) продукції відповідачем, однак таких документів позивачем не надано.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а в силу ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженими певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Недоведення позивачем початку перебігу визначеного для оплати продукції строку, а відповідно й дати, з якої належить обраховувати період прострочення грошового зобов'язання, унеможливлює нарахування пені, процентів річних та інфляційних, відтак, у цій частині в позові належить відмовити.

У відповідності до договору доручення № 10/1 від 27.09.2006 р. на ведення справ в господарському суді платіжним дорученням № 1063 від 23.05.2006 р. позивач сплатив за послуги адвоката по даній справі кошти в сумі 3678 грн. (а.с. 85-87).

Згідно зі ст. 44 ГПК України витрати по оплаті послуг адвоката  віднесено до складу судових витрат, в силу ст. 49 ГПК України судові витрати – державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати по оплаті послуг адвоката належить покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові частково відмовити.

2. Стягнути з державного підприємства “Вашківський спиртовий завод” (м. Вашківці Вижницького району Чернівецької області, вул. Шевченка, 5, р/р 260093013193 у Вижницькому відділенні “Ощадбанку” м. Вашківці, ід. код 00375421) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Агран” (поштова адреса - м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 77, офіс 201, юридична адреса – м. Кіцмань Чернівецької області, вул. Незалежності, 85, р/р 26004002180001 у Київському відділенні АТ “Індекс-Банк”, ід. код 32699921) 693,52 грн. державного мита, 76,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2388,13 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

3. В частині вимог про стягнення основного боргу в сумі  69352,10 грн. провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

4. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

За згодою представників відповідача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 11 липня 2006 р.

Суддя                                                                           Ковальчук Т.І.