Рішення

від 03.09.2010 по справі 2-1808/2010

ЕНЕРГОДАРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1808/2010

Провадження № 2-1808/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2010 р. м.Енергодар

03 вересня 2010 року Міський Енергодарський

міський суд Запорізької області

у складі: головуючого:ОСОБА_1,

при секретарі: Лохматова Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Енергодар цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області про стягнення заборгованості з виплат державної соціальної допомоги як дитині війни, - ,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості з виплат державної соціальної допомоги як дитині війни.

Позовні вимоги мотивувала тим, що відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-ІУ від 18.11.2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни (далі за текстом - Закон). Згідно ст. 6 Закону з 01.01.2006 року, їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога не виплачувалась, а протягом 2008-2009 років - не в повному обсязі - лише у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.

Просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість з виплати встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 - VI від 18.11.2004 року державної соціальної допомоги за період з 2007 - 2009 року у розмірі 3126,4 грн.; стягнути з відповідача судовий збір та виплати на ІТЗ.

В судове засідання позивачка не з’явилась, надала заяву про слухання справи в її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Керівник УПФУ м. Енергодар надав заперечення, відповідно до яких позовні вимоги не визнали, просить суд розглянути справу у їх відсутність. Зазначає, що ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено джерело фінансування соціальних виплат, а саме - за рахунок коштів державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду. П. 9 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 р. № 1261 передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають. Крім того вважає, що законодавством України не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсій, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто відсутність законних підстав щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії в тому розмірі, в якому просить позивач. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, просять суд застосувати строк позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України.

Дослідив матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позови вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивачка народилася до 2 вересня 1945 року, що підтверджується даними паспорта, має пенсійне посвідчення з відповідною відміткою в ньому, у зв’язку з чим відноситься до категорії громадян, які мали право на отримання підвищення пенсії, яке передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

У ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла у 2006-2009 роках, було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпеченню державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»).

Позивачка зверталася до відповідача стосовно нарахування недосплаченої щомісячної надбавки до пенсії, у зв’язку з тим, що має статус дитини війни. Одна отримала письмові відповіді, в яких їй було відмовлено в нарахуванні та виплаті зазначених нею сум.

Верховна Рада України Законом України № 489-У від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», п. 12 ст. 71 призупинила дію ст. 6 Закот «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії) визнано такими, що не відповідають Конституції України ст. 111 та п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп\2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними положення щодо обмежень соціальних виплат законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік».

У відповідності до ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з ч. 2 ст. 19 та ч. З ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, зважаючи на викладене, невиплата позивачці в повному обсязі соціальної допомоги протягом 2007-2009 років, ніж це передбачено ст. 6 Закону, є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України.

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону становить ЗО % мінімальної пенсії за віком.

Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 квітня - 406 грн,, з 1 жовтня - 411 грн.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлений у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Згідно ч 1 ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» встановлений прожитковий мінімум, в тому числі для осіб, які втратили

працездатність: з 1 листопада 2009 р. - 573 грн, з 1 січня 2010 року - 695 грн. В подальшому Законом України № 1715 від 06.11.2009 р. внесені зміни до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» і встановлені вищезазначені розміри прожиткового мінімуму.

Будь-яких обмежень дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» не приймалося.

Таким чином, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року відповідачем сплачено позивачу тільки 10 % щомісячної соціальної допомоги, замість встановлених ст. 6 Закону 30 % вищезазначеної допомоги, В цьому суд вбачає незаконність бездіяльності відповідача.

Разом з тим, суд не може ухвалити рішення про стягнення конкретної суми, про що просить позивач, оскільки нарахування і виплату даної соціальної допомоги відповідно до закону проводить УПФУ і в компетенцію суду цей вид діяльності не входить. Тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того, відповідно до ст. 257 ЦК України, встановлений строк позовної давності три роки, яку відповідач просить суд застосувати. Позивач не ставить питання про поновлення строку позовної давності, не вказує поважність причин пропуску зазначеного строку, таким чином, суд вважає за необхідне застосувати строк позовної давності та зобов’язати зробити перерахунок з моменту звернення до суду.

Вирішуючи питання про судові витрати суд виходить з того, що відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті виплати на ІТЗ у справах про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади.

Керуючись ст. 19, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 61,69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп /2007р., ст. 10, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_2 в повному обсязі надбавки до пенсії згідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період, з урахуванням строку позовної давності, з 14 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 грудня 2009 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2, надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 14 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 грудня 2009 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів з дня проголошення. Для осіб, відсутніх у судовому засіданні, в той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя: І. М. Ткаченко