Постанова

від 15.07.2016 по справі 826/15343/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2016 року № 826/15343/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГО-ТРАНС» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІГО-ТРАНС» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним з дня його прийняття та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, оформлене листом від 30.04.2015 №5862/10/26-57-22-04-22 «Про надання відповіді» щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу за заявою ТОВ «Ліго-Транс» (код ЄДРПОУ 35317411) від 15.04.2015 № 15/04-15-1 на податкові повідомлення-рішення від 09.04.2015 № 0001342204 та № 0001352204;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві повторно розглянути заяву ТОВ «Ліго-Транс» (код ЄДРПОУ 35317411) від 15.04.2015 № 15/04-15-1 щодо застосування податкового компромісу, в порядку передбаченому підрозділом 9-2 розділу XX Податкового кодексу України та із урахуванням висновків Окружного адміністративного суду м. Києва щодо необґрунтованості підстав для відмови у застосуванні податкового компромісу, викладених у рішенні Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, оформленим листом від 30.04.2015 № 5862/10/26-57-22-04-22 «Про надання відповіді»;

- встановити Державній податковій інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві десятиденний, строк для подання до Окружного адміністративного суду звіту про виконання постанови суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що рішення відповідача від 30.04.2015 №5862/10/26-57-22-04-22 щодо непогодження застосування податкового компромісу є протиправним, оскільки подана заява позивача про намір досягнення податкового компромісу відповідала умовам податкового компромісу, строк давності щодо застосування податкового компромісу не минув і позивачем у визначений термін сплачена узгоджена сума з податку на прибуток, тому оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства і підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з огляду на необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, зазначав проте, що ТОВ «Ліго-Транс» сплачено в повному обсязі суми, по податковому компромісу, згідно податкових повідомлень-рішень від 09.04.2015 №0001352204, №000134220 суму в розмірі 104 443,20 грн. до подання в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві заяви про застосування процедури податкового компромісу № 15/04-15-1 від 15 квітень 2015 року, що не відповідає вимогам підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, у відповідача не було правових підстав для застосування податкового компромісу у межах спірних правовідносин, з огляду про що відповідач у задоволенні позову просив відмовити.

В судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ліго-Транс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та відображення в податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Сетмаркет» за період з 01.09.2012 по 31.05.2014, за результатом якої складено акт від 27.03.2015 №23/26-57-22-04-10/35317411.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 2.5 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 019 590 грн.; п. 44.1 ст. 44, .п 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України п. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 2.5 п. 2 Положення, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 1 069 274 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.04.2015:

- №0001352204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 336 592,70 грн. (за основним платежем 1 069 274 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 267 318,5 грн.);

- №0001342204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 274 487, 5 грн. (за основним зобов'язанням 1 019 590 грн., за штрафним (фінансовими) санкціями 254 897,5 грн.).

В подальшому, ТОВ «ЛІГО-ТРАНС» звернулось з заявою № 15/04-15-1 від 15 квітень 2015 року до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві 16.04.2015 року (вхідний штемпель ДПІ від 16.04.2015) про намір досягнення податкового компромісу стосовно податкового (грошового) зобов'язання, визначеного податковими повідомленнями - рішеннями у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.04.2015 №0001352204, №000134220.

За результатами розгляду вказаної заяви, відповідачем листом від 30.04.2015 №5862/10/26-57-22-04-22 повідомлено ТОВ «ЛІГО-ТРАНС» повідомлено про прийняття комісією по розгляду заяви ТОВ «ЛІГО-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 35317411) № 15/04-15-1 від 15 квітень 2015 року (вх. ДПІ від 16.04.2015) щодо досягнення податкового компромісу по податкових повідомленнях - рішеннях від 09.04.2015 №0001352204, №000134220, рішення про не погодження застосування процедури податкового компромісу.

Категорична незгода з правомірністю рішення відповідача від 30.04.2015 №5862/10/26-57-22-04-22 обумовила звернення ТОВ «ЛІГО-ТРАНС» з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України від 5 грудня 2014 року №63-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» розділ XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-2 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу», відповідно до якого запроваджено податковий компроміс як режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

У відповідності до п.7 вказаного підрозділу, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні - рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Аналізуючи зазначені норми, можна зробити висновок, що для того щоб вважати суми податкових зобов'язань узгодженими в день подання заяви про намір досягнення податкового компромісу необхідна наявність певних обов'язкових умов.

Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій Формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

При цьому, пунктом 2 підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/ або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Пунктом 8 визначено, що податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно з цим підрозділом.

Системний аналіз наведених вище норм податкового законодавства свідчить, що необхідними умовами для досягнення податкового компромісу по неузгоджених сумах податкових зобов'язань, щодо яких триває процедура адміністративного або судового оскарження, відповідно до імперативних вимог закону є:

- відповідність критерію, щодо заниження податкового зобов'язання податку на додану вартість або податку на прибуток за податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПКУ; - факт неузгодженості податкового зобов'язання; - факт подання заяви платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу; - факт сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань, згідно поданої заяви (волевиявлення платника податків).

З наведених приписів чинного законодавства слідує, що для досягнення податкового компромісу, відповідну суму грошових зобов'язань необхідно сплатити або у день подання заяви або після подання заяви до контролюючого органу.

В ході судового розгляду справи встановлено, а позивачем не спростовано того. Що ТОВ «ЛІГО -ТРАНС» звернулось з заявою № 15/04-15-1 від 15 квітень 2015 року до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві 16.04.2015 року про намір досягнення податкового компромісу стосовно податкового (грошового) зобов'язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.04.2015 №0001352204, №000134220.

Водночас, фактичні обставини справи свідчать, що позивачем було сплачено в повному обсязі суми, по податковому компромісу, згідно податкових повідомлень-рішень від 09.04.2015 №0001352204, №000134220 суму в розмірі 104 443,20 грн. - 14.04.2015 , тобто до подання в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві заяви про застосування процедури податкового компромісу № 15/04-15-1 від 15 квітень 2015 року, що суперечить вимогам підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, наказу ДФС України від 17.01.2015 №13 щодо обов'язкової сплати узгодженої суми податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів з дня надання заяви.

Таким чином, позивачем не дотримано процедури застосування податкового компромісу, а отже рішення відповідача від 30.04.2015 №5862/10/26-57-22-04-22 на переконання суду є правомірним, та не підлягає скасуванню.

Крім того, під час розгляду справи у письмовому провадженні згідно даних КП «Діловодство спеціалізованого суду», встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2015 по справі №826/15346/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідністю «Ліго-Транс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2015 №0001342204, №0001352204, у задоволенні позову відмолено повністю.

Станом на момент вирішення даної справи, апеляційної скарги на постанову від 27.11.2015 по справі №826/15346/15 в КП «Діловодство спеціалізованого суду» не зареєстровано.

В розрізі наведеного, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до приписів пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У відповідності до вимог пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вже було встановлено, позивач скористався правом судового оскарження податкових повідомлень - рішень від 09.04.2015 №0001342204, №0001352204, станом на момент вирішення вказаної справи, податкові повідомлення - рішення №0001342204, №0001352204 є узгодженими, що також виключає застосування до них податкового компромісу.

Враховуючи правомірність рішення відповідача від 30.04.2015 №5862/10/26-57-22-04-22, суд зазначає проте, що позовна вимога про зобов'язання відповідача розглянути заяву ТОВ «Ліго-Транс» від 15.04.2015 № 15/04-15-1 щодо застосування податкового компромісу, в порядку передбаченому підрозділом 9-2 розділу XX Податкового кодексу України, як похідна від первісної є такою, що задоволенню не підлягає.

Позовна вимога про встановлення відповідачеві десятиденного строку для подання до Окружного адміністративного суду звіту про виконання постанови суду, задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.

Відповідно до змісту ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, має застосовуватися у виключних випадках.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги той факт, що у ході судового розгляду справи суд дійшов до висновку про правомірність рішення відповідача від 30.04.2015 №5862/10/26-57-22-04-22 та відсутність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ТОВ «Ліго-Транс» від 15.04.2015 № 15/04-15-1 щодо застосування податкового компромісу, суд не знаходить правових підстав для зобов'язання суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур