Рішення

від 19.07.2016 по справі 910/8301/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2016Справа №910/8301/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоптторг", смт. Новогуйвинське,

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ректайм", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в розмірі 2 642 627,59 грн.

Суддя Комарова О.С.

Представники сторін:

від позивача: Порчинський О.І. (представник за довіреністю)

від відповідача-1 не з'явились

від відповідача-2 Опанасюк С.П. (представник за довіреністю)

від третьої особи не з'явились

В судовому засіданні 19 липня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", 05.05.2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 30-12/33509 від 27.04.2016 року до відповідача-1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоптторг", та відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ректайм" про стягнення заборгованості в розмірі 2 642 627,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач-1 в порушення умов кредитного договору № 11352537000 від 29.05.2008 року своєчасно не виконав зобов'язання щодо повернення кредиту та сплаті процентів за його користування, виконання яких забезпечене договорами поруки № 11333172000/п2 від 29.05.2008 року та № 11352537000/п від 29.05.2008 року, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за спірним договором, на підстав чого позивач і звернувся до суду для захисту свого порушеного права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2016 року порушено провадження у справі № 910/8301/16 та призначено розгляд справи на 31.05.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року судом, за клопотанням представників сторін, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено на 05.07.2016 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - ОСОБА_1.

Через відділ діловодства суду 24.06.2016 року від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені супровідним листом № 1651/16 від 24.06.2016 року, які було долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 року розгляд справи відкладено на 19.07.2016 року.

Через відділ діловодства суду 05.07.2016 року від представників сторін надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши вказане клопотання, суд відмовляє в його задоволені з огляду на те, що ухвалою від 31.05.2016 року вже було продовжено строк вирішення спору на 15 днів, а повторне продовження не передбачене вимогами Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 19.07.2016 року представники позивача та відповідача-2 з'явились. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та дав пояснення по суті спору. Представник відповідача-2 заперечив проти задоволення позовних вимог та дав пояснення по суті спору, підтримав подане ним в судовому 05.07.2016 року клопотання про зупинення провадження у справі № 910/8301/16 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 278/1247/16-ц, що розглядається Житомирським районним судом Житомирської області, а також заявив клопотання про зупинення провадження у справі № 910/8301/16 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 906/680/16, що розглядається Господарським судом Житомирської області.

Розглянувши в судовому засіданні 19.07.2016 року подані представником відповідача-2 клопотання про зупинення провадження у справі № 910/8301/16 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 278/1247/16-ц, що розглядається Житомирським районним судом Житомирської області та зупинення провадження у справі № 910/8301/16 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 906/680/16, що розглядається Господарським судом Житомирської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Відповідно до п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Як встановлено судом, в обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі № 910/8301/16 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 278/1247/16-ц відповідач-2 посилається на те, що в провадженні Житомирського районного суду Житомирської області перебуває справа №278/1247/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промоптторг» та Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору № 11352537000 від 29.05.2008 року недійсним, тому задоволення або відмова у позовних вимогах у справі №278/1247/16-ц матиме наслідком застосування або незастосування наслідків недійсності правочину, встановлених ст. 216 Цивільного кодексу України. Таким чином, у зв'язку з тим, що позивач у даній справі заявлені позовні вимоги обґрунтовує оскаржуваним правочином, питання про задоволення таких позовних вимог не може бути вирішено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 278/1247/16-ц, оскільки вирішення спору у справі №910/8301/16 цілковито залежить від результатів вирішення спору у справі №278/1247/16-ц, оскільки саме з факту дійсності кредитного договору випливають правові підстави для виникнення і стягнення заборгованості з позичальника.

В обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі № 910/8301/16 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 906/680/16, що розглядається Господарським судом Житомирської області відповідач-2 посилається на те, що в провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/680/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ректайм» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промоптторг» та Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання припиненою поруки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ректайм» за договором поруки №11333172000/п2 від 29.05.2008 року в частині чергових платежів по кредитному договору №11352537000 від 29.05.2008 року по тілу кредиту за період з 20.03.2015 року по 20.10.2015 року на загальну суму 22 690,88 доларів США, по процентам за період з 27.02.2015 року по 30.09.2015 року на загальну суму 9370,17 доларів США, що разом складає 32 061,05 доларів США та саме на зазначені обставини, як на підставу для часткової відмови в задоволені позову до відповідача-2, як поручителя за договором поруки №11333172000/п2 від 29.05.2008 року, посилається відповідач-2 у справі №910/8301/16.

Проте, суд звертає увагу на те, що в пункті 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" від 24.11.2014 року №1 зазначено, що вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі на підставі частини першої статті 79 ГПК, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 3.16 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" та виходити з того, що порушення провадження у справі, предметом спору в якій є визнання недійсним кредитного договору, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є повернення кредиту та сплата відсотків за ним.

Відтак, зупинення провадження у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором до вирішення справи, предметом якої є визнання недійсним кредитного договору, на підставі якого заявлена вимога про стягнення коштів, є правом, а не обов'язком суду.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем-2 не доведено неможливість розгляду справи № 910/8301/16 до вирішення Житомирським районним судом Житомирської області справи № 278/1247/16-ц та вирішення Господарським судом Житомирської області справи № 906/680/16, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволені клопотань відповідача-2 про зупинення провадження у справі, з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.

Представники відповідача-1 та третьої особи в судове засідання 19.07.2016 року не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, правами передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (надалі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промоптторг" (надалі - відповідач, позичальник) було укладено кредитний договір № 11352537000 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 312 000,00 доларів США 00 центів у порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 1 513 200,00 гривень за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день укладання цього договору.

За умовами п. 1.2.1. договору надання кредиту здійснюється у наступний термін: з 29 травня 2008 року по 28 липня 2017 року.

Пунктом 1.2.2. договору, позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 1 до договору), але в будь - якому випадку не пізніше, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 5.3.,5.5.,5.6.,5.9., 5.10., 5.11., 7.4. договору.

Відповідно до п. 1.3.1. договору, за користування кредитними коштами за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 14,5% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору.

За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 29,0% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором (п. 1.3.2. договору).

В пункті 1.3.5. договору визначено, що позичальник зобов'язується сплачувати проценти у строк з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти за користування кредитом. При цьому, остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту. При цьому, якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

За змістом п. 1.5. договору, кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника №26002027967703 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що позичальник зобов'язується достроково повернути в повному розмірі кредит та плату за кредит у випадках застосування банком будь-якого з п.п. 2.3., 5.3.,5.5.,5.6.,5.9., 5.10., 5.11., 7.4. цього договору в порядку, визначеному розділом 11 договору.

За умовами п. 5.5. договору, у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більш ніж на 5 (п'ять) календарних днів, та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку, визначеному розділом 11 договору.

У додатку №1 до договору сторони погодили графік погашення кредиту.

Додатковою угодою № 1 від 14.09.2011 року до договору продовжено строк сплати процентів, внесено зміни в п. 1.3.5. договору та викладено його в наступній редакції, позичальник зобов'язується сплачувати проценти за договором у строк - з 01 по 20 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти за користування кредитом. При цьому, остаточне погашення процентів повинно бути зроблено не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту. При цьому, якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

Для забезпечення виконання кредитного договору № 11352537000 від 29.05.2008 року, 29.05.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (надалі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ректайм" (надалі - відповідач-2, поручитель) було укладено договір поруки № 11333172000/п2 (надалі - договір поруки), за змістом п. 1.1 якого, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Промоптгорг", код за ЄДРПОУ 30317312 (далі - боржник) усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №11352537000 від 29 травня 2008 р. (далі - основний договір), укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до 1.2. договору поруки № 11333172000/п2 від 29.05.2008 року, поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного основного договору, зокрема: сума основного договору - 312 000,00 доларів США. Вказана сума основного договору дорівнює еквіваленту 1513 200,00 гривень за курсом НБУ на день укладення основного договору, при цьому сторони обумовили, що такий гривневий еквівалент має визначатися в цьому договорі лише в разі, якщо сума основного договору виражена у іноземній валюті; термін виконання основного зобов'язання - 28 липня 2017 року, якщо згідно умов основного договору не буде застосовано інші терміни виконання такого зобов'язання; інші умови основного договору.

Пунктами 1.3., 1.4. договору поруки № 11333172000/п2 від 29.05.2008 року визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

За умовами п. 2.2. договору поруки № 11333172000/п2 від 29.05.2008 року, у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом).

Поручитель зобов'язаний виконати свої зобов'язання за договором на користь кредитора в термін, визначений п. 2.2. договору, шляхом переказу/перерахування коштів у сумі заборгованості боржника за основним договором на рахунки, вказані кредитором (п. 2.3. договору поруки № 11333172000/п2 від 29.05.2008 року).

Крім того, 29.05.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (надалі - позивач, банк) та ОСОБА_1 (надалі - поручитель) було укладено договір поруки № 11352537000/п (надалі - договір поруки), за змістом п. 1.1 якого, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Промоптгорг", код за ЄДРПОУ 30317312 (далі - боржник) усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №11352537000 від 29 травня 2008 р. (далі - основний договір), укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що належним чином виконав умови кредитного договору № 11352537000 від 29.05.2008 року шляхом перерахування коштів на загальну суму 312 000,00 доларів США на рахунок відповідача-1, проте відповідачі-1, 2 в порушення умов вказаного кредитного договору № 11352537000 від 29.05.2008 року та договору поруки № 11333172000/п2 від 29.05.2008 року допустили прострочення виконання договірних зобов'язань, у зв'язку з чим у відповідачів-1, 2 наявна заборгованість перед позивачем, яка становить 104 175,42 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 25.04.2016 року становить 2 640 184,97 грн., з них: заборгованості за кредитом - 85 091,20 доларів США, заборгованості за відсотками - 19 084,22 доларів США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1707,65 грн. та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 734,97 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ст.20 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

При цьому, слід наголосити, що способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Так, відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем видано відповідачу-1 грошові кошти в розмірі 312 000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером № 0606576002 від 29.05.2008 року та випискою по рахунку відповідача-1 за період з 29.05.2008 року по 30.05.2008 року.

Позивач зазначає, що належним чином виконав умови кредитного договору № 11352537000 від 29.05.2008 року шляхом перерахування коштів на загальну суму 312 000,00 доларів США на поточний рахунок відповідача-1, проте відповідач-1 в порушення умов вказаного договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань.

Крім того, для забезпечення виконання кредитного договору № 11352537000 від 29.05.2008 року, 29.05.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач (надалі - банк) та відповідачем-2 (надалі - поручитель) було укладено договір поруки № 11333172000/п2 (надалі - договір поруки), за змістом п. 1.1 якого, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Промоптгорг", код за ЄДРПОУ 30317312 (далі - боржник) усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №11352537000 від 29 травня 2008 р. (далі - основний договір), укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Так, позивач вказує, що відповідачами-1, 2 були порушені зобов'язання за кредитним договором № 11352537000 від 29.05.2008 та за договором поруки № 11333172000/п2 від 29.05.2008 року в частині своєчасного погашення суми заборгованості по кредиту та сплаті процентів за його користування.

Відповідач-2 у поясненнях зазначає, що шестимісячний строк, передбачений ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України сплив щодо чергових платежів: по тілу кредиту за період з 20.03.2015 року по 20.10.2015 року на загальну суму 22 690,88 доларів США, по процентам за період з 27.02.2015 року по 30.09.2015 року на загальну суму 9370,17 доларів США, що разом складає 32 061,05 дол. США, тому порука відповідача-2 в цій частині є припиненою і відповідна сума не підлягає стягненню з відповідача-2, що відповідач-2 просив суд врахувати при вирішенні спору.

Доводи відповідача-2, викладені у поясненнях, не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Положеннями ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 559 Цивільного кодексу України передбачено підстави припинення саме зобов'язань з поруки. Зокрема, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як вже зазначалось судом вище, за умовами п. 5.5. кредитного договору № 11352537000 від 29.05.2008 року, у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більш ніж на 5 (п'ять) календарних днів, та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку, визначеному розділом 11 договору .

В пункті 11.1. кредитного договору № 11352537000 від 29.05.2008 року визначено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 525, 611 Цивільного кодексу України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з пп. 2.3., 5.3.,5.5.,5.6.,5.9.,5.10., 5.11., 7.4. цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п. 1.2.2. цього договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку . В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін в повному обсязі . В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.

Позичальник зобов'язується достроково повернути в повному розмірі кредит та плату за кредит у випадках застосування банком будь-якого з п.п. 23., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10, 5.11., 7.4. цього договору в порядку, визначеному розділом 11 договору (п. 4.6. кредитного договору № 11352537000 від 29.05.2008 року).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що за умовами кредитного договору № 11352537000 від 29.05.2008 року сторонами було врегульовано питання дострокового повернення кредитних коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначено умови такого повернення коштів.

З матеріалів справи вбачається, що 11.01.2016 року позивач направив відповідачам-1, 2 вимоги №№ 30-11/31811, 30-11/31812 від 11.01.2016 року про дострокове повернення суми кредиту протягом 14 календарних днів з дня відправлення вимоги. Факт направлення вказаних вимог підтверджується фіскальними чеками №№ 9427, 9428, 9429, 9430 від 11.01.2016 року та описами вкладення в цінні листи (копії містяться в матеріалах справи).

Таким чином, враховуючи направлення позивачем вимог №№ 30-11/31811, 30-11/31812 від 11.01.2016 року, суд дійшов висновку, що позивачем було встановлено новий строк повернення кредиту.

Оскільки строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором № 11352537000 від 29.05.2008 року було змінено, тобто встановлено новий строк повернення кредиту протягом 14 календарних днів з дня відправлення вимоги, суд дійшов висновку, що строк у шість місяців від дня настання зміненого строку виконання основного зобов'язання закінчується 26.07.2016 року (11.06.2016 року (дата відправки вимог №№ 30-11/31811, 30-11/31812 від 11.01.2016 року) + 6 (шість) місяців (встановлений ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України шестимісячний термін для припинення поруки), в той час, як позивач звернувся до суду з даним позовом 05.05.2016 року, тобто в межах встановленого ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України строку.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачами-1, 2 Публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" грошових коштів за кредитним договором № 11352537000 від 29.05.2008 року та договором поруки № 11333172000/п2 від 29.05.2008 року та доказів сплати процентів за користування такими кредитними коштами в розмірі, зазначеному позивачем у позовній заяві.

Отже, відповідно до вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відповідачі-1, 2, в порушення вищенаведених норм Цивільного кодексу України, умов кредитного договору № 11352537000 від 29.05.2008 року та договору поруки № 11333172000/п2 від 29.05.2008 року, не здійснили повернення грошових коштів в розмірі 85 091,20 доларів США та не сплатили проценти за користування такими кредитними коштами, тобто не виконали свої зобов'язання належним чином.

Зі змісту приписів п. 4 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національний банк України" офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави. Також згідно зі ст. 36 цього ж Закону Національний банк встановлює та офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Таким чином, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, та те, що відповідачами-1, 2 факт наявності заборгованості за кредитом та нарахованими процентами не спростовано, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів-1, 2 заборгованості кредитом в сумі 85 091,20 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 25.04.2016 року становить 2 156 521,25 грн. та заборгованості за процентами в сумі 19 084,22 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 25.04.2016 року становить 483 663,72 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути солідарно з відповідачів-1, 2 на його користь пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 1707,65 грн. та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в сумі 734,97 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В пункті 7.1. кредитного договору № 11352537000 від 29.05.2008 року передбачено, що за порушення Позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених Договором, Банк мас право вимагати від Позичальника, а Позичальник при цьому зобов'язаний сплатити Банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 0,4% (процентів) річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом "факт/360" (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів-1, 2 пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 1707,65 грн. та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в сумі 734,97 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю за розрахунком позивача.

За умовами ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 2 642 627,59 з них: заборгованість за кредитом - 85 091,20 доларів США (вісімдесят п'ять тисяч дев'яносто один долар США 20 центів), що в гривневому еквіваленті станом на 25.04.2016 року становить 2 156 521,25 грн. (два мільйони сто п'ятдесят шість тисяч п'ятсот двадцять одна гривня 25 копійок), заборгованість за процентами - 19 084,22 доларів США (дев'ятнадцять тисяч вісімдесят чотири долари США 22 центи), що в гривневому еквіваленті станом на 25.04.2016 року становить 483 663,72 грн. (чотириста вісімдесят три тисячі шістсот шістдесят три гривні 72 копійки), пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1707,65 грн. (одна тисяча сімсот сім гривень 65 копійок) та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 734,97 грн. (сімсот тридцять чотири гривні 97 копійок).

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів-1, 2 в рівних долях.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоптторг" (код ЄДРПОУ 30317312; адреса: 12441, Житомирська обл., Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. 9 п’ятирічки, 11, кв. 24) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ректайм" (код ЄДРПОУ 30469713; адреса: 03115, м. Київ, вул. Верховинна, 6А) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (код ЄДРПОУ 09807750; адреса: 61050, м. Харків, просп. Московський, 60) грошові кошти: заборгованості за кредитом - 85 091,20 доларів США (вісімдесят п'ять тисяч дев'яносто один долар США 20 центів), що в гривневому еквіваленті станом на 25.04.2016 року становить 2 156 521,25 грн. (два мільйони сто п'ятдесят шість тисяч п'ятсот двадцять одна гривня 25 копійок), заборгованості за процентами - 19 084,22 доларів США (дев'ятнадцять тисяч вісімдесят чотири долари США 22 центи), що в гривневому еквіваленті станом на 25.04.2016 року становить 483 663,72 грн. (чотириста вісімдесят три тисячі шістсот шістдесят три гривні 72 копійки), пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1707,65 грн. (одна тисяча сімсот сім гривень 65 копійок) та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 734,97 грн. (сімсот тридцять чотири гривні 97 копійок). Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоптторг" (код ЄДРПОУ 30317312; адреса: 12441, Житомирська обл., Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. 9 п’ятирічки, 11, кв. 24) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (код ЄДРПОУ 09807750; адреса: 61050, м. Харків, просп. Московський, 60) судовий збір - 19 819,70 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 70 копійок). Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ректайм" (код ЄДРПОУ 30469713; адреса: 03115, м. Київ, вул. Верховинна, 6А) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (код ЄДРПОУ 09807750; адреса: 61050, м. Харків, просп. Московський, 60) судовий збір - 19 819,70 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 70 копійок). Видати наказ.

5. Копію рішення надіслати відповідачу-1 та третій особі у справі №910/8301/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 20.07.2016 року.

Суддя О.С. Комарова