Постанова

від 26.10.2016 по справі 910/8301/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2016 р. Справа№ 910/8301/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Порчинський О.І., №30-1/43229 від 20.07.2016 року,

від відповідача 1 - Гуртовенко Р.М., довіреність б/н від 02.09.2016 року,

від відповідача 2 - не з'явилися,

від третьої особи - не з'явилися,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю "Ректайм"

на рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2016 року

у справі №910/8301/16 (суддя Комарова О.С.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", м. Харків,

до відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю "Промоптторг", смт. Новогуйвинське,

відповідач - 2 товариства з обмеженою відповідальністю "Ректайм", м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2 ОСОБА_4,

про стягнення заборгованості в розмірі 2642627,59 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" подала до господарського суду міста Києва позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Промоптторг" та товариство з обмеженою відповідальністю "Ректайм" про стягнення заборгованості в розмірі 2642627,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач-1 в порушення умов кредитного договору № 11352537000 від 29.05.2008 року своєчасно не виконав зобов'язання щодо повернення кредиту та сплаті процентів за його користування, виконання яких забезпечене договорами поруки № 11333172000/п2 від 29.05.2008 року та № 11352537000/п від 29.05.2008 року, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за спірним договором, на підставі чого позивач і звернувся до суду для захисту свого порушеного права.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.07.2016 року у справі №910/8301/16 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Промоптторг", товариства з обмеженою відповідальністю "Ректайм" на користь публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" 85091,20 дол. США заборгованість за кредитом, що в гривневому еквіваленті станом на 25.04.2016 року становить 2156521,25 грн., 19084,22 дол. США заборгованість за процентами, що в гривневому еквіваленті станом на 25.04.2016 року становить 483663,72 грн., 1707,65 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 734,97 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами. Також присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Промоптторг" на користь публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" 19879,70 грн. судового збору та з товариства з обмеженою відповідальністю "Ректайм" на користь публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" 19819,70 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Ректайм" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2016 року у справі №910/8301/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням судом норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Так, скаржник вважає, що порука відповідача 2 - ТОВ «Ректайм» щодо частини чергових платежів є припиненою, оскільки позивачем пред`явлена вимога до поручителя більше ніж через 6 місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання. (ч.4, ст. 559 Цивільного кодексу України).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 року у справі №910/8301/16 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ректайм" на рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2016 року у справі №910/8301/16 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 07.09.2016 року.

05.09.2016 року позивач подав через канцелярію Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що представник банку перебуватиме у відрядженні. Крім того, позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

07.09.2016 року представник відповідача 1 подав через канцелярію суду письмові пояснення в яких просив скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволення позову. Також, відповідач 1 подав клопотання про витребування додаткових доказів та про призначення у справі судової економічної експертизи.

В клопотанні про витребування додаткових доказів відповідач 1 просив витребувати у публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" заяви на видачу готівки, платіжних доручень, квитанцій про видачу коштів, які підтверджують факт отримання товариством з обмеженою відповідальністю "Промоптторг" кредиту (готівкових валютних коштів) за кредитним договором №11352537000 від 29.05.2008 року та копії первинних платіжних документів, що підтверджують оплату (погашення) товариством з обмеженою відповідальністю "Промоптторг" кредиту та відсотків за користування ним, оскільки лише на підставі первинних документів можливо встановити суму заборгованості за кредитним договором №11352537000 від 29.05.2008 року.

07.09.2016 року представник відповідача 2 подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю представника бути присутнім в судовому засіданні через участь у іншому судовому засіданні.

В судовому засіданні 07.09.2016 року представник відповідача 1 надав усні пояснення, відповів на запитання суду та підтримав клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 року розгляд справи відкладено на 28.09.2016 року.

27.09.2016 року через відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові документи на вимоги суду.

28.09.2016 року через відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду від відповідача1 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

У зв'язку припинення повноважень судді ОСОБА_5, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою здійснено заміну судді ОСОБА_5 у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано протокол.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ректайм" на рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2016 року у справі №910/8301/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Чорногуз М.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ректайм" на рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2016 року у справі № 910/8301/16 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Гаврилюк О.М., Чорногуз М.Г.

В судовому засіданні 28.09.2016 року, представники позивача та відповідача1 надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду. Представники відповідача2 та третьої особи у судове засідання не з'явились, причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 року розгляд справи відкладено на 26.10.2016 року.

26.10.2016 року через відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду від відповідача 1 надійшли додаткові пояснення в яких останній просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції. Також, 26.10.2016 року відповідач подав уточнене клопотання про призначення судово - економічної експертизи.

В судовому засіданні 26.10.2016 року представник відповідача 1 підтримав вимоги відповідача 2 викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх безпідставними, а судове рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Також представник відповідача 1 підтримав раніше подане клопотання про призначення судово - економічної експертизи. Позивач заперечував проти призначення судово - економічної експертизи.

Колегія суддів клопотання відповідача 1 про призначення судово - економічної експертизи відхилила в зв'язку із необґрунтованістю та безпідставністю оскільки в матеріалах справи наявні всі необхідні докази з яких вбачається за можливе встановити надання або не надання кредитних коштів на підставі кредитного договору №11352537000 від 29.05.2008 року, а також встановити чи наявна заборгованість у відповідача 1 перед позивачем за кредитним договором, а відтак відсутній предмет дослідження для судового експерта.

Отже, за результатами обговорення даного клопотання суд, керуючись ст.ст. 41, 43, 101 ГПК України, відхилив клопотання відповідача 1 про призначення судово - економічної експертизи у справі.

Відповідач 2 та третя особа своїх уповноважених представників у судове засідання не направили, хоча про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення даним особам поштового відправлення.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Враховуючи те, що відповідач 2 та третя особа були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, докази чого наявні в матеріалах страви, а також зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача 2 та третьої особи.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 29.05.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (надалі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промоптторг" (надалі - відповідач, позичальник) було укладено кредитний договір № 11352537000 (надалі - кредитний договір). (том 1, а.с. 15-17).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 312 000,00 доларів США 00 центів у порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 1 513 200,00 гривень за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день укладання цього договору

Термін надання кредиту здійснюється з 29.05.2008 року по 28.07.2017 року, як то передбачено пунктом 1.2.1 кредитного договору.

Відповідно до пункту 1.2.2. кредитного договору, позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 1 до договору), але в будь - якому випадку не пізніше, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 5.3.,5.5.,5.6.,5.9., 5.10., 5.11., 7.4. договору.

Пунктом 1.3.1. кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 14,5% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору.

Також, у пункті 1.3.2. кредитного договору встановлено, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 29,0% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором.

В пункті 1.3.5. кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язується сплачувати проценти у строк з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти за користування кредитом. При цьому, остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту. При цьому, якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

За змістом п. 1.5. кредитного договору, кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

У пункті 4.6. кредитного договору сторони передбачили, що позичальник зобов'язується достроково повернути в повному розмірі кредит та плату за кредит у випадках застосування банком будь-якого з п.п. 2.3., 5.3.,5.5.,5.6.,5.9., 5.10., 5.11., 7.4. цього договору в порядку, визначеному розділом 11 договору.

За умовами п. 5.5. кредитного договору, у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більш ніж на 5 (п'ять) календарних днів, та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку, визначеному розділом 11 договору.

У додатку №1 до кредитного договору сторони погодили графік погашення кредиту. (том 1, а.с. 19-20).

Згодом, додатковою угодою № 1 від 14.09.2011 року до кредитного договору сторонами продовжено строк сплати процентів. (том 1, а.с. 18).

Відповідно до п. 1.1. додаткової угоди № 1 від 14.09.2011 року до кредитного договору №11352537000 від 29.05.2008 року, позичальник зобов'язується сплачувати проценти за договором у строк - з 01 по 20 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти за користування кредитом. При цьому, остаточне погашення процентів повинно бути зроблено не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту. При цьому, якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

Крім того, між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (надалі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ректайм" (надалі - відповідач-2, поручитель) було укладено договір поруки № 11333172000/п2 (надалі - договір поруки). (том 1, а.с. 21-22).

Пунктом 1.1 договору поруки № 11333172000/п2 від 29.05.2008 року передбачено, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання товариством з обмеженою відповідальністю „Промоптгорг", код за ЄДРПОУ 30317312 (далі - боржник) усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №11352537000 від 29 травня 2008 року (далі - основний договір), укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до 1.2. договору поруки № 11333172000/п2 від 29.05.2008 року, поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного основного договору, зокрема: сума основного договору - 312 000, 00 доларів США. Вказана сума основного договору дорівнює еквіваленту 1 513 200, 00 гривень за курсом НБУ на день укладення основного договору, при цьому сторони обумовили, що такий гривневий еквівалент має визначатися в цьому договорі лише в разі, якщо сума основного договору виражена у іноземній валюті; термін виконання основного зобов'язання - 28 липня 2017 року, якщо згідно умов основного договору не буде застосовано інші терміни виконання такого зобов'язання; інші умови основного договору.

Згідно з п. 1.3. договору поруки № 11333172000/п2 від 29.05.2008 року визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Також, пунктом 1.4. договору поруки № 11333172000/п2 від 29.05.2008 року передбачено, що відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

За умовами п. 2.2. договору поруки № 11333172000/п2 від 29.05.2008 року, у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом) .

Поручитель зобов'язаний виконати свої зобов'язання за договором на користь кредитора в термін, визначений п. 2.2. договору, шляхом переказу/перерахування коштів у сумі заборгованості боржника за основним договором на рахунки, вказані кредитором (п. 2.3. договору поруки № 11333172000/п2 від 29.05.2008 року).

Також, місцевим господарським судом встановлено, що 29.05.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (надалі - позивач, банк) та ОСОБА_4 (надалі - поручитель) було укладено договір поруки № 11352537000/п (надалі - договір поруки). (том 1, а.с. 109).

Відпоідно до п. 1.1 договору поруки № 11352537000/п від 29.05.2008 року, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Промоптгорг", код за ЄДРПОУ 30317312 (далі - боржник) усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №11352537000 від 29 травня 2008 р. (далі - основний договір), укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Визначаючи правову природу відносин, що склались між сторонами в ході виконання договору, суд першої інстанції правильно зазначив, що такі мають ознаки кредитного договору, за яким, у відповідності до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови договору та на підставі п. 1.5. кредитного договору зарахував на поточний рахунок відповідача 1 НОМЕР_2 кредитні кошти у розмірі 312 000, 00 дол. США, що підтверджує меморіальний ордер №0606576002 від 29.05.2008 року. (том 1, а.с. 134).

Також, матеріали справи містять виписку за кредитним договором з 29.05.2008 року по 16.05.2016 року (том 1, а.с. 62-83), яка завірена печаткою банку та підписом старшого менеджера групи роботи із зовнішніми компаніями департаменту зі стягнення боргів АТ «УкрСиббанк».

Зі змісту вищезазначеної виписки вбачається, що відповідачем 1 частково сплачувалась заборгованість по кредиту в розмірі 226 908, 80 дол. США. Вказане спростовує доводи представника відповідача 1, щодо отримання кредиту по кредитному договору №11352537000 від 29.05.2008 року у розмірі 100 000, 00 дол. США.

Згідно частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено у статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Право банку вимагати дострокового повернення непогашеної частини кредиту, нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, а також інших платежів, нарахованих згідно договору передбачено умовами договору. Як вже зазначалось судом вище, за умовами п. 5.5. кредитного договору № 11352537000 від 29.05.2008 року, у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більш ніж на 5 (п'ять) календарних днів, та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку, визначеному розділом 11 договору.

В пункті 11.1. кредитного договору № 11352537000 від 29.05.2008 року визначено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 525, 611 Цивільного кодексу України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з пп. 2.3., 5.3.,5.5.,5.6.,5.9.,5.10., 5.11., 7.4. цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п. 1.2.2. цього договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін в повному обсязі. В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.

Як вже зазначалось вище, пунктом 4.6. кредитного договору № 11352537000 від 29.05.2008 року передбачено, що позичальник зобов'язується достроково повернути в повному розмірі кредит та плату за кредит у випадках застосування банком будь-якого з п.п. 23., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10, 5.11., 7.4. цього договору в порядку, визначеному розділом 11 договору.

У зв'язку з невиконанням відповідачами умов кредитного договору позивач направив відповідачам вимоги від 11.01.2016 №30-11/31812 та №30-11/31811 про дострокове повернення суми кредиту протягом 14 календарних днів з дня відправлення вимоги. (том 1, а.с. 25-28).

Як вбачається з самої вимоги, вона надсилалась товариству з обмеженою відповідальністю «Промоптторг» за двома адресами - 10014, м. Житомир, вул. Київська, 1 (адреса, яка вказана у кредитному договорі) та 12441, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Новогуйвинське, вул. 9-ї П`ятирічки, 11, кВ. 24 (адреса, яка зазначена в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, том 1, а.с. 99-101). Вказана вимога направлялась банком рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями фіскальних чеків. За адресою - 10014, м. Житомир, вул. Київська, 1 відповідачем1, вимогу не отримано, про що свідчить поштовий конверт з відміткою про повернення за закінченням строку зберігання (том 1, а.с. 34-35).

Щодо вимоги, яка надсилалась за адресою - 12441, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Новогуйвинське, вул. 9-ї П`ятирічки, 11, кВ. 24, то матеріали справи містять лише докази її надсилання.

Відповідно п. 11.2. кредитного договору листування між сторонами за цим договором здійснюється шляхом направлення або надання однією стороною відповідних повідомлень іншій стороні на її адресу, зазначену у розділі 12 договору.

Зазначена у п. 11.1. договору вимога банку направляється листом (цінний з описом та повідомленням про вручення) або доставляється кур`єром на адресу позичальника, що вказана у розділі 12 цього договору.

У разі зміни фактичної чи юридичної адреси (місцезнаходження) позичальником без попереднього про це повідомлення банку чи інших навмисних дій позичальника, у зв`язку з чим письмова вимога банку не отримана позичальником, строк повернення кредиту та плати за кредит в такому випадку встановлюється через 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи містять документи (том 1, а.с.34), які підтверджують факт не отримання відповідачем 1 поштової кореспонденції у зв`язку з закінченням терміну зберігання, що в свою чергу свідчить, що відповідач 1 не забирає поштову кореспонденцію з жодної відомої банку адреси.

Враховуючи вказані умови кредитного договору, позивач направив вимогу про дострокове повернення суми кредиту без порушення умов кредитного договору.

Відповідач2 отримав вказану вище вимогу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про його отримання (том 1, а.с. 33).

Відповідач1 та відповідач2 на вказані вимоги не відреагували, суму заборгованості не оплатили, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Місцевим господарським судом було правильно встановлено, що направленням відповідачеві претензії позивачем на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. 6.2. кредитного договору було змінено строк виконання основного зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний перiод у часi, зi сплином якого пов'язана дiя чи подiя, яка має юридичне значення, i визначається вiн роками, мiсяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подiю, яка має настати. Вказiвкою на подiю, яка має неминуче настати, визначається термiн - певний момент у часi, з настанням якого пов'язана дiя чи подiя, яка має юридичне значення ( ч. 2 ст. 251 , ч. 2 ст. 252 ЦК ).

У зв'язку з цим, новий строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором був встановлений до 26.07.2016 року включно.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника, що порука ТОВ «Ректайм» в розмірі 32 061, 05 дол. США є припиненою і відповідна сума не підлягає стягненню, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема заставою, порукою.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. За умови пред'явлення банком боржнику й поручителю вимог про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредиту змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання й порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.ст. 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умова договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не може вважатися встановленням сторонами строку дії поруки, а тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов'язання - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Унаслідок порушення боржником виконання зобов'язань за кредитним договором публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" 11.01.2016 року пред'явило вимогу до боржника і поручителя про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних з ним платежів, що відповідає вимогам частини другої статті 1050 ЦК України та умовам кредитного договору й договорів поруки.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання.

А, як зазначено вище, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Вищенаведена позиція викладена у постанові Верховного суду України №6-1301цс15 від 16.03.2016 року.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем було встановлено строк дострокового погашення кредиту до 11.01.2016 року, а отже шестимісячний строк, в межах якого до поручителя може бути пред'явлена вимога за нормою ч. 4 ст. 559 ЦК України, закінчується 26.07.2016.

Як свідчить відмітка канцелярії господарського суду м. Києва про отримання позовної заяви у цій справі, позов про стягнення заборгованості за кредитним договором було подано 05.05.2016 року, тобто в межах строку, встановленого частиною 4 ст. 559 ЦК України, а відтак, твердження скаржника про припинення поруки є необґрунтованими.

Таким чином суд першої інстанції правильно не застосував частину четверту статті 559 ЦК України, а висновок місцевого господарського суду відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом України в постанові від 13.06.2016 року (справа N 6-1301цс15).

Матеріали справи не містять доказів сплати сум кредиту, процентів та інших платежів у визначений вище строк, в результаті чого у відповідача1 та відповідача2 виникла заборгованість, яка складає 85 091, 20 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 25.04.2016 року становить 2 156 521, 25 грн. та заборгованості за процентами в сумі 19 084, 22 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 25.04.2016 року становить 483 663,72 грн.

Також, колегія суддів відхиляє твердження скаржника про те, що судом першої інстанції не досліджено чи підтверджується документально доводи позивача, щодо фактичного надання кредиту у сумі 312 000, 00 дол. США оскільки даний факт підтверджено матеріалами справи, а саме меморіальним ордером № 0606576002 від 29.05.2008 року (том 1, а.с. 134) та випискою по рахунку відповідача-1 за період з 29.05.2008 року по 30.05.2008 року (том 1, а.с 45).

Оскільки договір є обов'язковим для виконання відповідно до статті 629 ЦК України, враховуючи відсутність доказів сплати основного боргу по кредиту, заборгованості за процентами, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про стягнення грошових сум за вказаними зобов'язаннями.

Водночас, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за кредитним договором, позивач заявив до стягнення пеню, розміри якої згідно його розрахунків складають 1 707, 65 грн. за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 734,97 грн. за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, зокрема, стягнення пені та порядок її нарахування, передбачено статтею 549 Цивільного кодексу України, статтями 230-232 Господарського кодексу України, а також Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частини 6 вказаної статті штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно пункту 7.1. кредитного договору № 11352537000 від 29.05.2008 року передбачено, що за порушення Позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених Договором, Банк мас право вимагати від Позичальника, а Позичальник при цьому зобов'язаний сплатити Банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 0,4% (процентів) річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом "факт/360" (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Перевіривши вказаний розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 2 442, 62 грн.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в справі №910/8301/16 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Довідка №16-09-16 від 16.09.2016 року, надана відповідачем 1 суду в якій зазначено, що згідно даних бухгалтерського обліку, станом на дату видачу довідки заборгованість ТОВ «Промоптторг» перед банком за кредитним договором №11352537000 від 29.05.2008 року відсутня, колегією суддів не береться до уваги, оскільки вказані доводи нічим не підтверджені та не мають обґрунтованого доказу. У вищевказаній довідці, вказано, що точний обсяг отриманих коштів в якості кредиту в даний час з`ясувати немає можливості з причин відсутності у товариства фінансово - бухгалтерських документів за 2008 рік, проте відповідач 1 стверджує, що у нього відсутня заборгованість перед банком. Отже виникає питання, як товариство встановило відсутність заборгованості без фінансово - бухгалтерських документів за 2008 рік.

Відповідно до п. 9.9. кредитного договору банк самостійно веде облік і здійснює розрахунки заборгованості позичальника відповідно до вимог НБУ та умов договору. У випадку наявності суперечок між сторонами в якості письмових доказів невиконання зобов`язань позичальник, що мають пріоритетне значення, приймаються виписки про стан рахунків, первинні документи (платіжні доручення позичальника), дані балансу, надані банком і т.д., якщо позичальник не доведено недійсність наданих банком документів або не надасть інших доказів виконання зобов`язань за договором.

Матеріали справи містять виписки про стан рахунків, дані балансу, надані банком. Відповідачем 1 не доведено належними та допустимими доказами недійсності наданих банком документів. Відповідно до п.1.2.2 договору кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у цьому пункті рахунок банку, тобто єдиним належним та допустимим доказом повернення кредиту буде виписка банку з рахунку боржника або довідка банку про повне повернення кредиту.

За приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2016 у справі №910/8301/16 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Ректайм" задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 96, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ректайм" на рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2016 року у справі №910/8301/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2016 року у справі №910/8301/16 залишити без змін.

3. Справу №910/8301/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді О.М. Гаврилюк

М.Г. Чорногуз