Рішення

від 05.07.2016 по справі 914/1240/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016р. Справа№ 914/1240/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В« 50 Х 50В» , м. Миколаїв Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкрзахідінвестбудВ» , с. Устя Миколаївського району Львівської області

про: стягнення 437814,59 грн. заборгованості за Договором поставки № П-04 від 02.01.2014 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Цяпка О.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 13.06.2016 року); ОСОБА_2 (довіреність від 20.05.2016 року);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 03.06.2016 року).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 05.07.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В« 50 Х 50В» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкрзахідінвестбудВ» про стягнення 437814,59 грн. заборгованості за Договором поставки № П-04 від 02.01.2014 року.

Ухвалою суду від 12.05.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 24.05.2016 року. Ухвалою від 24.05.2016 року розгляд справи відкладено. У судових засіданнях 07.06.2016 року та 15.06.2016 року оголошено перерву.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов договору поставки в частині несвоєчасної оплати за поставлений товар.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, вимоги попередніх ухвал суду виконали, позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві. Крім того, додатково подано письмові пояснення (вх. № 27769/16 від 01.07.2016 року). Пояснення прийняті судом до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги попередніх ухвал суду виконав частково, позовні вимоги заперечив частково, просив застосувати позовну давність в частині застосування пені, надав пояснення щодо окремих видаткових накладних, які, на думку відповідача, є позадоговірною поставкою, а відтак сума пені - необґрунтована. Крім того, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

02.01.2014 року між сторонами укладено договір поставки № П-04 (далі - Договір), згідно якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу будівельні матеріали, а останній зобов'язувався прийняти та оплатити товар в строки і за ціною відповідно до Договору (з відтермінуванням оплати п'яти календарних днів з моменту відвантаження).

Згідно Договору зобов'язання щодо відвантаження товару належно виконані, у матеріалах справи відсутні акти-дефектовки чи зауваження щодо якості та кількості товару.

Позивач ствердив, що протилежна сторона провела лише часткову оплату, надавши як докази у справі підписані видаткові накладні та виписки з рахунку про часткову оплату за поставлений товар. На момент звернення позивача до суду основна сума заборгованості становить 207 752 грн.

У процесі судових засідань сторони подавали свої заперечення та пояснення щодо обставин справи, які в основному зводяться до наступного.

Відповідач заперечував факт договірної поставки товару за накладними №№ 4601, 4641, 4675, 4627, а отже стверджував про безпідставність нарахування штрафної санкції, мотивувавши тим, що в матеріалах справи відсутні специфікації (які є невід'ємною частиною Договору) по вказаних накладних, ціни за товар різняться. Крім того, відповідач надав контррозрахунок вартості заборгованості за виключенням спірних нарахувань по штрафних санкціях.

Натомість із письмових та усних (у судовому засіданні) пояснень позивач покликається на те, що вказані видаткові накладні містять посилання на Договір, які підписані сторонами, відсутні зауваження до них з обох сторін. Спірна специфікація № 9 та видаткові накладні різняться між собою в частині ціни товару (у бік зменшення вартості для відповідача). Щодо кількості, марки і типу товару розходжень немає.

Щодо застосування позовної давності нарахування пені в один рік, позивач підтвердив про пропуск позовної давності щодо зобов'язань, які виникли на підставі видаткових накладних, які були оплачені. Натомість позовна давність нарахування пені щодо інших накладних не пройшла.

Крім того, відповідач у своєму поясненні та контррозрахунку прохає суд про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% з огляду на важкий матеріальний стан господарюючого суб'єкта, надмірно велику облікову ставку НБУ, що існувала у відповідний період, на заборгованість інших контрагентів перед відповідачем, відсутність негативних наслідків для позивача.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю частково, з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України (ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Між сторонами у справі виникли договірні зобов'язання на підставі договору поставки № П-04 (далі - Договір), згідно якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу будівельні матеріали, а останній зобов'язувався прийняти та оплатити товар в строки і за ціною відповідно до Договору (з відтермінуванням оплати п'яти календарних днів з моменту відвантаження).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору позивач поставив товар, а відповідач неповністю розрахувався за нього.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з Договору передбачається відтермінування оплати у п'ять календарних днів з моменту відвантаження товару.

Таким чином, позивач в розрахунку до нарахування пені, інфляційних та 3% річних обґрунтовано зазначає дату із якого у відповідача виникає зобов'язання з урахуванням п'ятиденної відстрочки передбаченої Договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Станом на час розгляду справи відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів повної оплати заборгованості за Договором.

Таким чином, заборгованість за Договором в частині поставленого відповідачу товару є різниця суми вартості товару за накладними по Договору № П-04 та суми коштів погашеної за платіжними дорученнями відповідача і становить 207 752 грн.

Що стосується позовної давності по пені, то перевіривши за матеріалами справи твердження позивача, суд погоджується з таким та констатує відсутність підстав для застосування позовної давності, оскільки зобов'язання про оплату товару по таких накладних оплачені відповідачем.

Натомість, нарахування позивачем пені в частині неоплаченого/несвоєчасно оплаченого товару є обґрунтованим, а відтак суд погоджується, що усі поставки товару за накладними, які є в матеріалах справи здійснювалися на підставі Договору. Такий висновок суду ґрунтується на передбаченні у видаткових накладних реквізиту Договору, здійсненні поставки в період дії Договору, на частковій оплаті товару за Договором. Наведене підтверджується судовою практикою, висловленою зокрема, у постанові ВГС України від 09.10.2014 у справі №922/4256/13.

Перевіривши правильність у частині нарахування позивачем пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд вважає їх підставними.

Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення суми пені на 50 % суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оцінюючи обгрунтованість застосування зменшеної штрафної санкції та ступінь вини відповідача у несвоєчасному виконанні обов'язку за Договором, суд виходив із різних обставин, які розглядаються у справі, а саме: важкий матеріальний стан відповідача (не доведено), надмірно велика облікова ставка НБУ, що увійшла в основу розрахунку та існувала у відповідний період нарахування (мала місце), заборгованість інших контрагентів перед відповідачем (доказ наявний у матеріалах справи, проте не враховується як підстава зменшення), відсутність негативних наслідків для контрагента (позивачем не надано доказів про розмір збитків та його співмірність/неспівмірність з розміром пені).

На думку суду зменшений розмір пені є адекватний по відношенню до позивача діятиме своєрідною сатисфакцією на факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, а для відповідача - достатньою фінансовою санкцією для унеможливлення таких порушень у майбутньому.

З огляду на те, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло значних втрат для позивача, враховуючи усі обставини справи, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 30% (тридцять) відсотків. Відтак, до стягнення з відповідача підлягає 92996,16 грн. пені.

З урахуванням зазначеного, суд вважає обґрунтованими та підставними до стягнення з відповідача 207 752 грн. суми основного боргу, 92996,16 грн. пені, 9572, 21 грн. три відсотки річних та 87 638, 73 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник з вини відповідача, у відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір у повному розмірі слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Законом України «Про міжнародне приватне право», Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзахідінвестбуд» (81633, Львівська область, Миколаївський район, с. Устя, вул. Широка, буд. 4; код ЄДРПОУ 36078092) на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю « 50 Х 50» (81600, Львівська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Болоня, буд. 22; код ЄДРПОУ 32991624) 207 752 грн. основного боргу, 92996,16 грн. пені, 9572, 21 грн. три відсотки річних, 87 638, 73 грн. інфляційних нарахувань за неналежне виконання зобов'язань за Договором поставки № П-04 від 02.01.2014 року та суму судового збору у розмірі 6567, 22 грн.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 39855,49 грн. пені відмовити.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.07.2016 р.

Суддя Кидисюк Р.А