Постанова

від 31.10.2016 по справі 914/1240/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2016 р. Справа № 914/1240/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Кузь В.Л.

суддів Малех І.Б.

ОСОБА_1

При секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянув апеляційну скаргу від 14.07.2016 за вих. № 78-10 Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкрзахідінвестбудВ» , с. Устя Миколаївського району Львівської області

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.07.2016

у справі № 914/1240/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В« 50 Х 50В» , м. Миколаїв Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкрзахідінвестбудВ» , с. Устя Миколаївського району Львівської області

про стягнення 437814,59 грн. заборгованості за договором поставки № П-04 від 02.01.2014

за участю представників сторін :

від позивача - ОСОБА_2 - представник;

від відповідача - ОСОБА_3 - представник.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.07.2016 у справі № 914/1240/16 (суддя Кидисюк Р.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ В«УкрзахідінвестбудВ» на користь ТОВ В« 50 Х 50В» 207 752 грн. основного боргу, 92996,16 грн. пені, 9 572,21 грн. три відсотки річних, 87 638,73 грн. інфляційних нарахувань за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки № П-04 від 02.01.2014 та суму судового збору у розмірі 6567, 22 грн.

Відповідач не погодився з даним рішенням суду, тому просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, стягнути з ТОВ «Укрзахідінвестбуд» на користь ТОВ « 50 Х 50» 38 136 грн. - боргу, 19 068 пені, 7 714,52 грн. - 3 % річних, 67 017,09 грн. інфляційних втрат.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не було враховано наступного:

- поставка за накладними № РН-0004601 від 07.12.2015, № РН-0004627 від 09.12.2015, № РН-0004641 від 11.12.2015, № РН-0004675 від 15.12.2015 на загальну суму 169 620 грн. є позадоговірною;

- зміна ціни товару шляхом прийняття товару на підставі видаткових накладних проведена із порушенням умов договору, оскільки за умовами договору зміна ціни товару відбувається шляхом підписання специфікацій до договору;

- судом, не зважаючи на заявлену вимогу відповідача, не застосовано термін позовної давності по зобов'язаннях, термін по яких сплив. Враховуючи, що позивач має право заявляти вимогу про стягнення пені лише за період з 10.05.2015 по останній день 6-місячного строку, за який може бути нарахована пеня, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за розрахунком позивача становить 19 068 грн.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 05.07.2016 у справі № 914/1240/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав правомірності оскаржуваного рішення суду.

В поданих суду апеляційної інстанції письмових поясненнях від 15.08.2016 апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції не було враховано, що індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць, а відтак суд неправомірно задоволив інфляційні втрати в розмірі 87 638,73 грн., оскільки до стягнення підлягає сума в розмірі 12 655,18 грн. У розрахунок до поданих пояснень відповідач включив заборгованості по видаткових накладних № РН-0004601 від 07.12.2015, № РН-0004627 від 09.12.2015, № РН-0004641 від 11.12.2015, № РН-0004675 від 15.12.2015 на загальну суму 169 620 грн. на яку в апеляційній скарзі зазначав як позадоговірну.

У подальшому в поданих суду апеляційної інстанції письмових поясненнях від 29.08.2016 апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції не було враховано, що в матеріалах справи відсутні та сторонами не укладалися специфікації на товар, поставлений відповідно до видаткових накладних №№ РН4601, 4627, 4641, 4675, на загальну суму 169 620 грн.

В поданих суду апеляційної інстанції письмових поясненнях апелянт зазначає про зайво стягнуті 10 461,47 грн. пені, оскільки при розрахунку позивач не врахував шестимісячний строк, визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, по накладній №РН-000390 від 09.10.2015 та позовні вимоги за деякими накладними були заявлені поза межами позовної давності.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/1240/16 розподілено до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Кузь В.Л., суддя Желік М.Б. та суддя Кравчук Н.М.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 розгляд апеляційної скарги призначено на 15.08.2016.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду № 488 від 12.08.2016 у зв'язку з відпусткою суддів Желіка М.Б. та Кравчук Н.М. зобов'язано провести автоматичну заміну складу колегії суддів у справі № 914/1240/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.08.2016 у склад колегії суддів для розгляду справи № 914/1240/16 введено замість суддів Желіка М.Б. та Кравчук Н.М. - суддів Марка Р.І. та Малех І.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.10.2016.

Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду № 658 від 06.10.2016 у зв'язку з відпусткою судді Марка Р.І. зобов'язано провести автоматичну заміну складу колегії суддів у справі № 914/1240/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.10.2016 у склад колегії суддів для розгляду справи № 914/1240/16 введено замість судді Марка Р.І. - суддю Орищин Г.В. Розгляд справи відкладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 31.10.2016 прийнято вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підстави для задоволення апеляційна скарга у справі № 914/1240/16 підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 02.01.2014 між ТОВ « 50Х50» (продавець) та ТОВ «Укрзадінвестбуд» (покупець) було укладено договір поставки № П-04, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти й оплатити цемент та інші будівельні матеріали та послуги в кількості, асортименті, терміни та за ціною відповідно до умов даного договору та додатково погоджених специфікацій, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1).

Відповідно до п. 4.1., 4.2. ціна на товар, який відвантажується, встановлюється за згодою сторін шляхом оформлення специфікації або додаткової угоди, які є невідємною частиною даного договору. Оплата покупцем за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця з відтермінуванням оплати 5 календарних днів з моменту відвантаження.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були підписані Специфікації №№ 1-8, в яких сторони погодили предмет поставки та вартість предмета поставки.

На виконання договору поставки позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 3 008 651,50 грн., що підтверджується видатковими накладними:

РН-0000004 від 13.01.2015 на суму 32256 грн.

РН-0000013 від 16.01.2015 на суму 32256 грн.

РН-0000030 від 26.01.2015 на суму 32256 грн.

РН-0000036 від 27.01.2015 на суму 32256 грн.

РН-0000090 від 04.02.2015 на суму 32700 грн.

РН-0000109 від 06.02.2015 на суму 35970 грн.

РН-0000110 від 06.02.2015 на суму 35970 грн.

РН-0000132 від 11.02.2015 на суму 36320 грн.

РН-0000198 від 19.02.2015 на суму 37455 грн.

РН-0000204 від 21.02.2015 на суму 37455 грн.

РН-0000178 від 13.02.2015 на суму 36320 грн.

РН-0000186 від 17.02.2015 на суму 34617,50 грн.

РН-0000220 від 24.02.2015 на суму 41600 грн.

РН-0000225 від 25.02.2015 на суму 42900 грн.

РН-0000248 від 28.02.2015 на суму 40300 грн.

РН-0000247 від 27.02.2015 на суму 42900 грн.

РН-0000294 від 03.03.2015 на суму 42900 грн.

РН-0000327 від 05.03.2015 на суму 42250 грн.

РН-0000342 від 07.03.2015 на суму 42900 грн.

РН-0000344 від 09.03.2015 на суму 42900 грн.

РН-0000371 від 11.03.2015 на суму 42900 грн.

РН-0000370 від 11.03.2015 на суму 39000 грн.

РН-0000400 від 13.03.2015 на суму 41600 грн.

РН-0000409 від 16.03.2015 на суму 39000 грн.

РН-0000501 від 20.03.2015 на суму 42900 грн.

РН-0000515 від 21.03.2015 на суму 39000 грн.

РН-0000465 від 18.03.2015 на суму 39000 грн.

РН-0000609 від 27.03.2015 на суму 42900 грн.

РН-0000563 від 25.03.2015 на суму 42900 грн.

РН-0000636 від 31.03.2015 на суму 42900 грн.

РН-0000739 від 03.04.2015 на суму 42900 грн.

РН-0000718 від 01.04.2015 на суму 42900 грн.

РН-0000760 від 06.04.2015 на суму 42900 грн.

РН-0000839 від 16.04.2015 на суму 42900 грн.

РН-0000882 від 20.04.2015 на суму 42900 грн.

РН-0000911 від 22.04.2015 на суму 42900 грн.

РН-0000921 від 23.04.2015 на суму 42900 грн.

РН-0000954 від 25.04.2015 на суму 44200 грн.

РН-0000972 від 27.04.2015 на суму 44200 грн.

РН-0001100 від 06.05.2015 на суму 44850 грн.

РН-0001222 від 12.05.2015 на суму 42900 грн.

РН-0001324 від 15.05.2015 на суму 45500 грн.

РН-0001340 від 16.05.2015 на суму 42250 грн.

РН-0001390 від 19.05.2015 на суму 42900 грн.

РН-0001445 від 21.05.2015 на суму 42900 грн.

РН-0001517 від 26.05.2015 на суму 41600 грн.

РН-0001693 від 06.06.2015 на суму 39000 грн.

РН-0001709 від 08.06.2015 на суму 42900 грн.

РН-0001762 від 10.06.2015 на суму 42900 грн.

РН-0001811 від 12.06.2015 на суму 44850 грн.

РН-0001823 від 15.06.2015 на суму 42900 грн.

РН-0002047 від 24.06.2015 на суму 42900 грн.

РН-0002110 від 26.06.2015 на суму 42900 грн.

РН-0002131 від 30.06.2015 на суму 42900 грн.

РН-0002307 від 02.07.2015 на суму 42900 грн.

РН-0002402 від 08.07.2015 на суму 42900 грн.

РН-0002452 від 13.07.2015 на суму 42900 грн.

РН-0002414 від 09.07.2015 на суму 42900 грн.

РН-0002533 від 20.07.2015 на суму 42900 грн.

РН-0002487 від 15.07.2015 на суму 42900 грн.

РН-0002698 від 27.07.2015 на суму 42900 грн.

РН-0002734 від 29.07.2015 на суму 42900 грн.

РН-0002996 від 13.08.2015 на суму 42900 грн.

РН-0002993 від 13.08.2015 на суму 40300 грн.

РН-0003064 від 18.08.2015 на суму 42900 грн.

РН-0003328 від 03.09.2015 на суму 39000 грн.

РН-0003485 від 12.09.2015 на суму 44200 грн.

РН-0003900 від 09.10.2015 на суму 44200 грн.

РН-0004027 від 21.10.2015 на суму 42900 грн.

РН-0004601 від 07.12.2015 на суму 42405 грн.

РН-0004627 від 09.12.2015 на суму 42405 грн.

РН-0004641 від 11.12.2015 на суму 42405 грн.

РН-0004675 від 15.12.2015 на суму 42405 грн. , які скріплені підписами та печатками обох сторін (Т. І, а.с. 60-100).

Відповідно до поданих позивачем виписок із свого банківського рахунку відповідач частково сплатив вартість отриманого товару.

Позивач 14.03.2016 звертався до відповідача з вимогою сплатити суму боргу, яка за станом на 10.03.2016, становила 224 752,50 грн., що підтверджується актом звірки, підписаним сторонами станом на 10.03.2016.

Проте, дана вимога була залишена відповідачем без належного реагування, що слугувало підставою для звернення з позовом до суду.

Як зазначає позивач в позовній заяві, за станом на 28.04.2016 борг відповідача перед позивачем, який виник внаслідок неповної сплати ним вартості отриманого товару, складає 207 752 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України ) та ст.174 Господарського кодексу України (ГК України ) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України , яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Представник відповідача не заперечує, що отримав товар за вищепереліченими видатковими накладними, як і не заперечує факт часткової оплати ним вартості отриманого товару за цими накладними.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним, обліковим документом у розумінні Закону про бухгалтерський облік і відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської діяльності операції і встановлення договірних відносин є підставою виникнення обов'язку зі здійснення розрахунків за отриманий товар.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/70, затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яким встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до вказаного Положення, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами, зокрема, є видаткова накладна, акти про виконання робіт, що входять до кола доказів про передачу товару однією стороною іншій та виконання робіт (надання послуг). Розділом 2 вказаного Положення визначено поняття первинного документу та пунктом 2.4. визначені обов'язкові реквізити первинного документу, аналогічні тим, що передбачені у статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Пунктом 2.5. Положення встановлено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу та встановлені його обов'язкові реквізити, а саме: назва документа (форма); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем видаткові накладні , підписані сторонами за період з 13.01.2015 по 15.12.2015 відповідають вимогам названих нормативних актів, тобто містять назву документу, дату, місце складання, зміст та обсяг господарської операції з поставки товару, а також підписи осіб, що брали участь у здійсненні господарської операції з передачі та отримання товару, які засвідчені печатками підприємств позивача та відповідача.

Оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт здійснення надання послуг та факт встановлення договірних відносин, є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар, а часткові оплати, здійснені відповідачем за товар, свідчили про його схвалення умов договору та визнання заборгованості.

Відповідно до п. 7.1.договору поставки, договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором. Якщо жодна сторона в місячний термін до дати закінчення терміну дії договору не заявить намірів про розірвання договору,договір вважається пролонгованим на один рік на тих самих умовах.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, дії сторін (позивача - поставка товару, відповідача - проведення оплати та прийняття товару) свідчать про те, що договір поставки був укладений, даних про відмову від прийняття цього договору до виконання однією із сторін, або обома сторонами, чи наявність інших договорів у даний період часу, скаржник ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав.

За таких обставин, як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідач не виконав свої договірні зобов'язання щодо своєчасної сплати в повному обсязі вартості отриманого товару в розмірі 207 752 грн. у встановлений договором поставки № П-04 від 02.01.2014 строк на підставі видаткових накладних РН-0004027 від 21.10.2015 на суму 42900 грн. (оплачена частково на суму 4767,5 грн.), РН-0004601 від 07.12.2015 на суму 42405 грн., РН-0004627 від 09.12.2015 на суму 42405 грн. , РН-0004641 від 11.12.2015 на суму 42405 грн., РН-0004675 від 15.12.2015 на суму 42405 грн. Доказів на спростування протилежного матеріали справи не містять та відповідачем суду не подано.

З урахуванням наведених обставин суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 207 752 грн. основного боргу.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 132 851,65 грн. пені, 9 572,21 грн. 3 % річних, 87 638,73 грн. інфляційних нарахувань, з підстав невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару неналежним чином, а саме - за порушенням строків оплати, передбачених умовами договору.

Місцевий господарський суд позовні вимоги щодо стягнення 9 572,21 грн. 3 % річних, 87 638,73 грн. інфляційних нарахувань задоволив, а стосовно стягнення пені, дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення її розміру на 30 % у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія Львівського апеляційного господарського суду не погоджується , з огляду на наступне:

Згідно з приписами статей 525 , 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Проаналізувавши розрахунок інфляційних втрат на суму 87 638,73 грн., доданий позивачем до позовної заяви, суд апеляційної інстанції зазначає, що при здійсненні розрахунку заявлених вимог, що не було враховано в тому числі і місцевим господарським судом, істотне має значення те, що нарахування індексу інфляції згідно вищевказаної статті відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому, за весь період прострочення . І, якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуску жодного місяця. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Крім того, колегія суддів відзначає, що індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншим за місяць.

До періоду нарахування не може включатись день оплати товару, оскільки в день здійснення оплати прострочення виконання зобов'язання вже було відсутнє, а також слід враховувати, що заборгованість за поставлений товар по кожній видатковій накладній зменшувалась протягом місяця, що також впливає на визначення періоду та розміру нарахування інфляційних втрат.

Львівським апеляційним господарським судом був проведений розрахунок інфляційних втрат, з огляду на встановлений договором строк настання у відповідача обов'язку оплатити отриманий товар з урахуванням п'ятиденної відстрочки передбаченої договором, з огляду на дати часткових оплат відповідачем сум боргу по кожній видатковій накладній (зокрема, беручи до уваги відомості зазначені в розрахунку позивача, який доданий до позовної заяви, та банківські виписки), а також з огляду на те, що індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншим за місяць.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466).

Відповідно до проведеного розрахунку суду апеляційної інстанції, який доданий до матеріалів справи, з врахуванням тієї обставини, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог (оскільки позивачем до стягнення заявлено суму інфляційних нарахувань в меншому розмірі, ніж сума збитків, яка фактично понесена ним за період прострочення по видаткових накладних № РН 0003328 від 03.09.2015, № РН 0003900 від 09.10.2015, № РН0004027 від 21.10.2015, №РН-0004601 від 07.12.2015, № РН0004627 від 09.12.2015, № РН0004641 від 11.12.2015, № РН0004675 від 15.12.2015), з урахуванням періодів як інфляції, так і дефляції, розмір інфляційних втрат становить 14 277,93 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог стосовно стягнення з відповідача 9 572,21 грн. - 3 % річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України за період з 19.01.2015 по 28.04.2016 по кожній видатковій накладній зокрема.

Згідно з ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2. договору у випадку порушення покупцем термінів оплати, згідно умов даного договору, він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несплаченої суми за кожен день протермінування.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок позивача нарахованої пені, зазначає, що пеня заявлена до стягнення в межах строку позовної давності , передбаченого ст. 258 ЦК України, з огляду на те, що позивач звернувся до суду 28.04.2016, що вбачається з відтиску штемпеля на поштовому конверті.

Проте, пеня нарахована позивачем за порушення грошових зобов'язань по видатковій накладній № РН0003900 від 09.10.2015 на суму 44 200 грн. без додержанням шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та позивачем в цьому розрахунку було враховано дні фактичного погашення відповідачем боргу, а також позивачем було допущено арифметичну помилку щодо періоду з 05.03.2016 по 21.03.2016.

Судом апеляційної інстанції був проведений перерахунок пені за порушення грошових зобов'язань по видатковій накладній № РН0003900 від 09.10.2015 на суму 44 200 грн., за яким з відповідача слід стягнути 7774,58 грн. пені за період з 15.10.2015- 15.04.2015. А відтак, в позові в частині стягнення 2 113,04 грн. пені за порушення грошових зобов'язань по видатковій накладній № РН0003900 від 09.10.2015 слід відмовити. За таких обставин, до стягнення з відповідача підлягає 130 738,61 грн. пені за порушення грошових зобов'язань по договору поставки № П-04 від 02.01.2014.

Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 30 %. З таким висновком суду першої інстанції , який позивачем не оспорювався в апеляційному порядку, судова колегія погоджується з огляду на наступне:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Оцінюючи обґрунтованість застосування зменшеної штрафної санкції та ступінь вини відповідача у несвоєчасному виконанні обов'язку за договором, суд взяв до уваги надмірно велику облікову ставку НБУ, що увійшла в основу розрахунку та існувала у відповідний період нарахування, заборгованість інших контрагентів перед відповідачем, часткове погашення відповідачем значної вартості отриманого від позивача товару, недоведність позивачем негативних наслідків для у вигляді збитків та їх співмірність/неспівмірність з розміром пені.

Зменшений розмір пені на 30 % є адекватний по відношенню до позивача діятиме своєрідною сатисфакцією на факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, а для відповідача - достатньою фінансовою санкцією для унеможливлення таких порушень у майбутньому.

Судовий збір за результатами розгляду апеляційної скарги слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ст. 49 ГПК України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу від 14.07.2016 за вих. № 78-10 Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкрзахідінвестбудВ» , с. Устя Миколаївського району Львівської області задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.07.2016 у справі № 914/1240/16 скасувати в частині задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 73 360,80 грн. інфляційних втрат та 2 113,04 грн. пені. В цій частині прийняти нове рішення - в позові відмовити.

3. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 05.07.2016 у справі № 914/1240/16 викласти в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкрзахідінвестбудВ» (81633, Львівська область, Миколаївський район, с. Устя, вул. Широка, буд. 4; код ЄДРПОУ 36078092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В« 50 Х 50В» (81600, Львівська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Болоня, буд. 22; код ЄДРПОУ 32991624) 207 752 грн. основного боргу, 91 517,03 грн. пені, 9572,21 грн. три відсотки річних, 14 277,93 грн. інфляційних нарахувань та суму судового збору у розмірі 5435,11 грн.».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В« 50 Х 50В» (81600, Львівська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Болоня, буд. 22; код ЄДРПОУ 32991624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкрзахідінвестбудВ» (81633, Львівська область, Миколаївський район, с. Устя, вул. Широка, буд. 4; код ЄДРПОУ 36078092) 1 242,52 грн. судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги.

5. Місцевому господарському суду видати накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 08.11.2016.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Орищин Г.В.