Постанова

від 02.12.2015 по справі 910/12303/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р. Справа№ 910/12303/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Куксова В.В.

при секретарі Д'яковій Ю.Ю.

за участю представників:

від апелянта ОСОБА_2: не з'явились

від апелянта ОСОБА_3: не з'явились

від позивача: Ліщинський В.С.- довіреність від 29.01.2015

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 у справі № 910/12303/15(суддя Демидов В.О.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Медіа"

до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в місті Києві

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 у справі № 910/12303/15 позов задоволено в повному обсязі, звільнено з-під арешту, накладеного актом опису й арешту майна №1/1 від 27.01.2015 відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві, майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "УБМ-П" та знаходиться у заставі Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Медіа", а саме: - автомобіль вантажний сідловий тягач-Е "MAN", модель F 01, номер об'єкта: НОМЕР_5, номер державної реєстрації НОМЕР_1; - автомобіль вантажний сідловий тягач-Е "DAF", модель XF 95.480, номер об'єкта: НОМЕР_7, номер державної реєстрації НОМЕР_2; - автомобіль вантажний малотоннажний вантажопасажирський-В "ГАЗ", модель - 2705, номер об'єкта: НОМЕР_9, номер державної реєстрації НОМЕР_3; - автомобіль легковий універсал-В "MITSUBISHI", модель PAJERO, номер об'єкта: НОМЕР_11, номер державної реєстрації НОМЕР_4.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок арешту заставленого майна позивач не має змоги реалізувати своє право на одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави згідно договору застави від 20.05.2013, внаслідок порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "УБМ-П" своїх обов'язків щодо сплати орендних платежів за договором суборенди №310712-А від 31.07.2012.

Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також, не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційних скарг апелянтів зводяться до того, що знявши арешт з майна Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-П" , виникає загроза у реалізації їх права вимагати від відповідача по справі своєчасного та повного виконання судового рішення щодо стягнення з власника майна на їх користь заборгованість по заробітній платі, наявність якої встановлена в рішенні Заводського районного суду м. Дніпродзержинськ від 20.08.2014 у справі № 208/2104/14 та в судовому рішенні по справі № 693/1835/13-ц. Також, скаржники, посилаючись на приписи ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» , зазначили, що позивач не є ані власником, ані володільцем майна, з якого він просить зняти арешт, а тому підстави для задоволення позову - відсутні. Зокрема, судом першої інстанції не наведено жодної норми чинного законодавства України, яка б передбачала звільнення майна з-під арешту, накладеного органом ДВС з підстав знаходження майна у заставі. Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальність "Планета-Медіа", на думку апелянтів, задоволенню не підлягають.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернуті скаржникам без розгляду на підставі п. 4 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

26.10.2015 апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2015р надійшли до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Разом із апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до апеляційного суду з заявами про відновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_2 відповідно до п.п 2.5. п. 2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду передано для розгляду головуючому судді Шапталі Є.Ю.

Згідно довідки Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_3 передано раніше визначеному складу суду, а саме головуючому судді Шапталі Є.Ю.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 сформовано для розгляду даних апеляційних скарг колегію суддів у складі: головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Гончарова С.А., Куксова В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 відновлено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 строк на подання апеляційних скарг, прийнято апеляційні скарги до розгляду, об'єднано в одне апеляційне провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 02.12.2015.

В судовому засіданні 02.12.2015 представник позивача проти доводів апеляційних скарг - заперечував, з урахуванням поданого через канцелярію суду відзиву на апеляційні скаргу, та зазначив, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Апелянти в судове засідання 02.12.2015 своїх представників не направили, проте через канцелярію суду подали додаткові пояснення по справі, яких просили визнати недійсними з моменту укладання договір суборенди від 31.07.2012 № 310712-А, договір передачі прав та обов'язків від 04.03.2013 № 01/310712 та договір застави від 20.05.2013.

Відповідач в судове засідання 02.12.2015 своїх представників не направив, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав. Про розгляд справи був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження.

Суд апеляційної інстанції враховує і те, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 N 1556/5 (з подальшими змінами).

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представників апелянтів та відповідача, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 31.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгбудтех" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УБМ-П" укладено договір суборенди № 310712-А, згідно якого ТОВ "Торгбудтех" передав, а ТОВ "УБМ-П" прийняв у тимчасове платне володіння і користування бурові установки, орендна плата за один календарний місяць - 8400000 грн. Термін дії договору - по 31.12.2012.

04.03.2013 між ТОВ "Торгбудтех" та позивачем було укладено договір № 01/310712 передачі прав та обов'язків, згідно якого ТОВ "Торгбудтех" передало позивачу, а позивач набув права та обов'язки, належні ТОВ "Торгбудтех", і став стороною за договором суборенди №310712-А від 31.07.2012.

Згідно зазначеного договору суборенди позивач набув право вимагати від ТОВ "УБМ-П" належного виконання зобов'язань щодо проведення розрахунку за фактично надані послуги в сумі 8400000 грн.

Згідно акту звіряння взаємних розрахунків за 04.03.2013 між позивачем та ТОВ "УБМ-П" за договором 01/310712 заборгованість останнього становить 8400000 грн.

20.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Планета-Медіа" (далі за текстом - позивач, заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УБМ-П" (далі за текстом - заставодавець) було укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стабровською О.А., зареєстрований в реєстрі за №819 (далі за текстом - договір застави).

За договором застави забезпечується виконання зобов'язання, що виникло у заставодавця, на підставі договору суборенди 3 310712-А від 31.07.2012, укладеного між заставодавцем та ТОВ "Торгбудтех", договором №01/310712 передачі прав та обов'язків від 04.03.2013, який укладено між ТОВ "Торгбудтех" та заставодержателем, а також усіх додаткових договорів до них, які можуть бути укладені у майбутньому на суму 8400000 грн., з строком повернення боргу до 31.12.2017, а також будь-якими додатковими договорами про внесення змін та доповнень до цього договору, які можуть бути укладені у майбутньому, в тому числі щодо збільшення суми боргу, строків тощо (п. 1.1. договору застави).

Згідно п. 1.2 договору застави предметом договору є рухоме майно, а саме транспортні засоби, техніка (надані ТЗ), що введені в експлуатацію та знаходяться на балансі заставодавця згідно довідки від 20.05.2013 № 42.

У переліку рухомого майна, що складає предмет договору застави, зокрема, містяться транспортні засоби марки:

- "MAN", модель F 01, тип ТЗ - вантажний сідловий тягач-Е, шасі (кузов, рама) НОМЕР_5, рік випуску - 2004, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований з 05.07. 2011 у ВРЕР-4 УДАІ в м. Києві, належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_6, виданого 05.07.2011 у ВРЕР-4 УДАІ в м. Києві, залишкова вартість якого складає 246462 грн. 34 коп.;

- "DAF", модель XF 95.480, тип ТЗ - вантажний сідловий тягач-Е, шасі (кузов, рама) НОМЕР_7, рік випуску - 2004, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований з 27.06.2012 у ВРЕР-4 УДАІ в м. Києві, належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_8, виданого у ВРЕР-4 УДАІ в м. Києві 27.06.2012, залишкова вартість якого складає 60208 грн. 29 коп.;

- "ГАЗ", модель - 2705, шасі (кузов, рама) НОМЕР_9, тип - вантажний малотоннажний вантажопасажирський-В; рік випуску - 2004, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований у ВРЕР-4 УДАІ в м. Києві з 04.11.2011, належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_10, виданого ВРЕР-4 УДАІ в м. Києві 04.11.2011, залишкова вартість якого складає 10693 грн.;

- "MITSUBISHI", модель PAJERO, шасі (кузов, рама) НОМЕР_11, тип - легковий універсал-В, рік випуску - 2006, реєстраційний номер НОМЕР_4, зареєстрований у ВРЕР-4 УДАІ в м. Києві з 15.12.2011, належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_12, виданого ВРЕР-4 УДАІ в м. Києві 15.12.2011, залишкова вартість якого складає 30619 грн. 38 коп.

За домовленістю сторін загальна вартість предмету застави складає 853 3674 грн. 64 коп. (п. 1.3 договору застави).

Договором визначено, що на підставах, передбачених законодавством України , на предмет застави може бути звернене стягнення. (п. 2.1.2 України).

Відповідно до п.3.1.4 договору застави заставодержатель має право у випадку невиконання заставодавцем зобов'язань за договором застави та/або за основним договором звернути стягнення на предмет застави, реалізувати та за рахунок вирученої від реалізації предмета застави суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми боргу, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних із зверненням стягнення і реалізацію предмета застави.

Право звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває: якщо у момент настання терміну виконання зобов'язань за основним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений основним договором термін суми боргу; незалежно від настання строку виконання зобов'язань за основним договором; інша ніж заставодержатель особа набула право стягнення на предмет застави, ліквідації заставодавця, порушення проти заставодавця кримінальної справи (п. 5.1 договору застави).

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється: у судовому порядку - за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом застосування позасудових засобів звернення стягнення (п. 5.3 договору).

Договір застави набув чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання заставодавцем зобов'язань за основним договором та додаткових договорів до нього (п. 6.1 договору застави).

Право застави та договір застави припиняє чинність у разі: припинення основного зобов'язання, забезпеченого цією заставою; знищення (втрати) предмета застави, якщо заставодавець не змінив або не відновив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем на підставах, передбачених чинним законодавством України та цим договором, права власності на предмет застави; в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 6.2. договору).

У зв'язку із посвідченням договору застави приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стабровською О.А. 12.05.2013 накладено заборону відчуження зазначеного у договорі застави майна, що зареєстрована в реєстрі за № 820/2.

15.11.2013 між позивачем та ТОВ "УБМ-П" укладено договір про внесення змін і доповнень до договору застави, у якому сторони домовилися викласти п. 1.1 у редакції, згідно якої договором забезпечується виконання зобов'язання, що виникло у заставодавця, на підставі договору суборенди №310712-А від 31.07.2012, укладеного між заставодавцем та ТОВ "Торгбудтех"; договором №01/310712 передачі прав та обов'язків від 04.03.2013, який укладено між ТОВ "Торгбудтех" та позивачем, а також усіх додаткових договорів до них, які можуть бути укладені у майбутньому на суму 8400000, з строком повернення боргу 22.11.2013, а також будь-якими додатковими договорами про внесення змін та доповнень до цього договору, які можуть бути укладені у майбутньому, у тому числі щодо збільшення суми боргу, строків тощо.

Відповідно до п. 1.4.1 договору застави, викладеного у новій редакції згідно договору від 15.11.2013 про внесення змін і доповнень до договору застави, повернення боргу у розмірі 8400000 у строк до 22.11.2013.

07.05.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стабровською О.А. здійснено виконавчий напис про звернення стягнення на транспортні засоби, які на підставі договору застави, договору про внесення змін і доповнень до договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стабровською О.А. 15.11.2013 за реєстровим №1801, передані у заставу позивачу в забезпечення зобов'язань по договору суборенди №310712-А від 31.07.2012. строк платежу за яким настав 22.11.2013. До переліку зазначеного у виконавчому написі рухомого майна, зокрема, входять транспортні засоби марки:

- "MAN", модель F 01, тип ТЗ - вантажний сідловий тягач-Е, шасі (кузов, рама) НОМЕР_5, рік випуску - 2004, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований з 05.07. 2011 у ВРЕР-4 УДАІ в м. Києві, належить на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_6, виданого 05.07.2011 у ВРЕР-4 УДАІ в м. Києві Товариству з обмеженою відповідальністю "УБМ-П";

- "DAF", модель XF 95.480, тип ТЗ - вантажний сідловий тягач-Е, шасі (кузов, рама) НОМЕР_7, рік випуску - 2004, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований з 27.06.2012 у ВРЕР-4 УДАІ в м. Києві, належить на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_8, виданого у ВРЕР-4 УДАІ в м. Києві 27.06.2012, Товариству з обмеженою відповідальністю "УБМ-П";

- "ГАЗ", модель - 2705, шасі (кузов, рама) НОМЕР_9, тип - вантажний малотоннажний вантажопасажирський-В; рік випуску - 2004, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований у ВРЕР-4 УДАІ в м. Києві з 04.11.2011, належить на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_10, виданого ВРЕР-4 УДАІ в м. Києві 04.11.2011, Товариству з обмеженою відповідальністю "УБМ-П";

- "MITSUBISHI", модель PAJERO, шасі (кузов, рама) НОМЕР_11, тип - легковий універсал-В, рік випуску - 2006, реєстраційний номер НОМЕР_4, зареєстрований у ВРЕР-4 УДАІ в м. Києві з 15.12.2011, належить на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_12, виданого ВРЕР-4 УДАІ в м. Києві 15.12.2011, Товариству з обмеженою відповідальністю "УБМ-П".

Згідно запису 1 Державного реєстру обтяжень рухомого майна, 20.05.2013 15:06:33 за № 13688735 зареєстровано вид обтяження: приватне, тип реєстрації: поточна, тип обтяження: застава рухомого майна, підстава обтяження: договір застави, реєстровий №819, 20.05.2013, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стабровська О.А., заборона на відчуження №820/2. Об'єктами обтяження згідно даних Державного реєстру обтяжень рухомого майна, зокрема, є: автомобіль вантажний, вантажний малотоннажний вантажопасажирський-В, номер об'єкта: НОМЕР_9, номер державної реєстрації НОМЕР_3; автомобіль легковий, легковий універсал-В, номер об'єкта НОМЕР_11, номер державної реєстрації НОМЕР_4; автомобіль вантажний, вантажний сідловий тягач-Е, номер об'єкта НОМЕР_5, номер державної реєстрації НОМЕР_1; автомобіль вантажний, вантажний сідловий тягач-Е, номер об'єкта НОМЕР_7, номер державної реєстрації НОМЕР_2.

Згідно запису 7 Державного реєстру обтяжень рухомого майна, 27.12.2013 17:30:16 за №14101857 зареєстровано вид обтяження: публічне, тип реєстрації: поточна, тип обтяження: арешт рухомого майна, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника, 39762458, 28.11.2013, державний виконавець ВДВС Ірпінського МУЮ, об'єкт обтяження: все рухоме майно, відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати, обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції, боржник: ТОВ "УБМ-П".

Згідно акту опису й арешту майна №1/1 від 27.01.2015, складеного головним державним виконавцем Сидоренко Р.Г. відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві, було описано та накладено арешт на автомобіль "MAN", номер державної реєстрації НОМЕР_1; автомобіль "DAF", номер державної реєстрації НОМЕР_2; автомобіль "ГАЗ 2705", номер державної реєстрації НОМЕР_3; автомобіль "MITSUBISHI", номер державної реєстрації НОМЕР_4.

В рамках виконавчого провадження № 44404457 листом від 29.01.2015 за №829/1 Відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві повідомлено позивача про перебування на виконанні у ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві, зокрема, виконавчого листа №274/1393/14-ц від 22.07.2014, а також, про здійснення опису й арешту транспортних засобів марки: "MAN", модель F 01, реєстраційний номер НОМЕР_1; "DAF", модель XF 95.480, реєстраційний номер НОМЕР_2; "ГАЗ", модель - 2705, реєстраційний номер НОМЕР_3; "MITSUBISHI", модель PAJERO, реєстраційний номер НОМЕР_4.

Згідно балансової довідки ТОВ "УБМ-П" від 11.03.2015 №11/03, залишкова вартість транспортних засобів Товариства, які були надані в забезпечення виконання зобов'язання перед позивачем за договором застави станом на 11.03.2015: марки "MAN", модель F 01, тип ТЗ - вантажний сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 33055 грн. 41 коп.; марки "DAF", модель XF 95.480, реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 74685 грн. 69 коп.; марки "ГАЗ", модель - 2705, реєстраційний номер НОМЕР_3, складає 6771 грн. 16 коп.; марки "MITSUBISHI", модель PAJERO, реєстраційний номер НОМЕР_4, складає 6505 грн. 40 коп.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-П" виникла заборгованість перед позивачем на суму 8 400 000,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета-Медіа" звернулося до суду з позовом про зняття арешту з майна Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-П".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі за текстом - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 54 цього Закону, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави), згідно ст. 572 Цивільного кодексу України.

Положення статті 589 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

В силу ст. 585 Цивільного кодексу України, право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Положення статті 593 Цивільного кодексу України, визначають, що право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше. Переважне право заставодержателів одного і того ж майна, що зареєстровані в один і той же день, визначається моментом реєстрації застави. Переважне право у задоволенні вимог із заставленого рухомого майна визначається на підставі моменту реєстрації застави та моменту реєстрації змін щодо предмета застави в частині цих змін (ч. 5 ст. 18 Закону України "Про заставу").

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду (ч. 5 ст. 20 Закону України "Про заставу").

Статтею 2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що пріоритет - це переважне право обтяжувача відносно права іншої особи на те ж саме рухоме майно; вищий пріоритет - переважний пріоритет одного обтяжувача відносно пріоритету іншого обтяжувача на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна; нижчий пріоритет - пріоритет одного обтяжувача, який підпорядковується пріоритету іншого обтяжувача, на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом; на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом; задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до приписів статті 37 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", публічне обтяження набирає чинності з моменту його реєстрації в Державному реєстрі.

Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону (ст. 39 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ст. 54 Закону звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Крім того, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Отже, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві у листі від 29.01.2015 за № 829/1 зобов'язано позивача повідомити державного виконавця про прийняття рішення у відповідності до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, у наведеному листі зазначено, що у разі незвернення заставодержателя до суду державним виконавцем будуть проводитися виконавчі дії з реалізації майна.

Відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Суд першої інстанції зазначив, що суть арешту майна полягає в накладанні заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, з чим суд першої інстанції погоджується.

Вказана заборона поширюється не лише на можливість власника розпорядитись належним йому майном, але й на можливість інших осіб набути таке майно у власність у період дії арешту.

Згідно ст. 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має право на чуже майно, має право на захист цього права.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що внаслідок арешту заставленого майна позивач не має змоги реалізувати своє право на одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Медіа" є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апелянтів в обґрунтування підстав скасування судового рішення судом апеляційної інстанції відхиляються, як такі, що повністю спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами.

Зокрема, щодо доводів апелянтів про те, що договір суборенди від 31.07.2012 № 310712-А, договір передачі прав та обов'язків від 04.03.2013 № 01/310712 та договір застави від 20.05.2013 підлягають визнанню недійсними з моменту укладання таких, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, суд апеляційній інстанції зазначає, що приписи ст. 83 Господарського процесуального кодексу України наділяють суд правом, а не обов'язком, за наявності підстав, зокрема визнати договір недійсним. Таким чином реалізація такого права безпосередньо пов'язана з ініціативою самого суду, а не за заявою учасника судового процесу.

Доводи апелянтів в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що знявши арешт з майна Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-П" , виникає загроза у реалізації їх права вимагати від відповідача по справі своєчасного та повного виконання судового рішення щодо стягнення з власника майна на їх користь заборгованість по заробітній платі, наявність якої встановлена в рішенні Заводського районного суду м. Дніпродзержинськ від 20.08.2014 у справі № 208/2104/14 та в судовому рішенні по справі № 693/1835/13-ц, відхиляютья судом апеляційної інстанції як безпідставні та необґрунтовані з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. При цьому частиною 3 цієї статті визначено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Отже, враховуючи вищенаведену правову норми, задоволення вимог інших стягувачів, які не є затаводержателями, можлива з залишку коштів після задоволення вимог заставодержателя.

Таким чином, за загальним правилом звернення стягнення на заставлене майно, за виконавчими документами допускається для задоволення вимог стягувачів-заставодержателів. Виключенням з цього правила є, зокрема, умова, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 18.06.2013 в справі № 5011-9/10891-2012.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 у справі № 910/12303/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 у справі № 910/12303/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12303/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

В.В. Куксов