Постанова

від 18.07.2016 по справі 905/1586/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.07.2016 р. справа №905/1586/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників: від позивача:ОСОБА_4 - за довіреністю; від відповідача :ОСОБА_5 - за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", м. Кременчук, Полтавська область на рішення господарського суду Донецької області від 15.06.2016 р. у справі№ 905/1586/16 (суддя: Бойко І.А.) за позовом Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", м. Кременчук, Полтавська область доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Астат Ресурс", м. Костянтинівка, Донецька область простягнення заборгованості у розмірі 67 271 грн. 40 коп.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" (далі - ПАТ "АвтоКрАЗ", позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Астат Ресурс" (далі - ТОВ "ТД "Астат Ресурс", відповідач) попередньої оплати у сумі 67 271 грн. 40 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.06.2016 у справі № 905/1586/16 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не є носієм обов'язків за спором між позивачем та ПАТ "Терра Банк", а посилання позивача на порушення умов договору купівлі-продажу № 657/13 від 20.08.2013 р. стосовно постачання товару та порушення відповідачем зазначеного обов'язку є безпідставними.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 15.06.2016 р., ПАТ "АвтоКрАЗ" подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що, на його думку, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Скаржник стверджує, що відповідно до п. 11.3. договору купівлі-продажу № 657/13 від 20.08.2013 р. усі повідомлення по цьому договору будуть дійсними в випадку, якщо вони виконані в письмовій формі та прислані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом або вручені особисто, на вказану в цьому договорі адресу сторони для листування. Датою отримання таких повідомлень буде дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача.

Позивач вважає, що відповідач не вчасно та неналежним чином повідомив позивача про закриття розрахункового рахунку ПАТ "Терра Банк", оскільки відповідачем не здійснено жодних дій по виправленню реквізитів в рахунку-фактурі № СФ-080104 від 01.08.2014 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, з урахуванням письмових пояснень до апеляційної скарги № 261/17-84 від 15.07.2016 р.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на апеляційну скаргу, проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у вказаному відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що спірні грошові кошти від позивача не отримував, оскільки вказаний у договорі його банківський рахунок № 26005301069836 було закрито, про що він повідомив позивача.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 20.08.2013 р. між відповідачем, як продавцем, та позивачем, як покупцем, був укладений договір №657/13 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставити й передати у власність покупця товар, згідно з специфікацією, що є додатком №1 до цього договору, а покупець прийняти й оплатити товар на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.1. договору на момент підписання договору ціна товару вказана у специфікації додаток № 1, виходячи з базисних умов, вказаних у пункті 3.1.

Згідно з п. 2.2. договору орієнтована сума договору складає 120600,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 20100,00 грн.

Умовами п. 3.1. договору визначено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом покупця на умовах FCA (м. Костянтинівка склад покупця) за міжнародними правилами Інкотермс - 2000.

Відповідно до п. 3.2. договору поставка товару здійснюється не пізніше 10 календарних днів після надходження письмового замовлення покупця. Продавець не поставляє товар без письмового узгодження з покупцем номенклатури та кількості.

Згідно з п. 3.3. договору продавець зобов'язаний надати разом з товаром або поштою наступні документи:

- сертифікат якості (паспорт) заводу-виробника;

- рахунок-фактуру;

- податкову накладну;

- накладну.

Згідно з п. 3.5. договору датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, вказана в накладній.

Умовами п. 5.1. договору сторони погодили, що форма оплати - попередня оплата, в національній валюті України, по банківським реквізитам продавця вказаним у договорі, також можливі інші форми, які не суперечать діючому законодавству України.

Відповідно до п. 5.2. договору датою розрахунку за товар є дата надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 11.1. договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р., у разі, коли жодна зі сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не повідомила у письмовій формі його припинення, договір рахується подовженням на наступний календарний рік на існуючих умовах.

Згідно з п. 11.3. договору усі повідомлення по цьому договору будуть дійсними, в випадку якщо вони виконані в письмовій формі та прислані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом або вручені особисто, за вказаною у цьому договорі адресою сторони для листування. Датою отримання таких повідомлень буде дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача. Зміни яких-небудь пунктів специфікації повинні заздалегідь узгоджуватися сторонами та оформлені у вигляді додатків до цього договору та підписані сторонами не пізніше, ніж за два тижня до початку поставки.

Умовами п. 11.12. договору сторони погодили, що продавець надає покупцю наступні документи:

1. Копію свідоцтва платника податку, посвідчену нотаріально.

2. Копію свідоцтва про реєстрацію, посвідчену нотаріально.

3. Довідка банку про підтвердження банківських реквізитів продавця.

У розділі 12 договору сторонами погоджено юридичні адреси та банківські реквізити сторін, зокрема, продавця:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астат ресурс"

85101, м. Костянтинівка, вул. Лібкнехта, 38

р/р 26005301069836 в ПАТ "Терра банк"

МФО 380601, код ЄДРПОУ 345524526,

св. - во № 100006609; ІПП 345245205148

Матеріали справи свідчать про те, що правовідносини сторін за договором існували у 2014 році.

Спір у даній справі виник з приводу неповернення відповідачем позивачу грошових коштів у сумі 67 271 грн. 40 коп., перерахованих останнім у якості передплати за товар, просрочка поставки якого допущена відповідачем в порушення умов договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до приписів п. 3.8. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженою постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно з ч. 5 ст. 51 Закону України "Про банки та банківську діяльність", платіжні інструменти (платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення) мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до додатків: №1, №2, №3, №5, №7, №8, №9 сторонами підписані специфікації до договору: - № 1 на суму 120 600 грн. 00 коп.; - № 2 на суму 200 042 грн. 40 коп.; - № 3 на суму 38 640 грн. 00 коп.; - № 5 на суму 236 412 грн. 00 коп.; - № 7 на суму 21 000 грн. 00 коп.; - № 8 на суму 300 000 грн. 00 коп.; - № 9 на суму 271 704 грн. 00 коп., якими погоджено асортимент, кількість, ціну та вартість товару, щодо якого спір у даній справі відсутній.

У судовому засіданні, яке відбулося 18.07.2016 р., представник апелянта стверджував, що від відповідача електронною поштою було отримано замовлення на товар щодо якого здійснено перерахування 67 271 грн. 40 коп. у якості передплати, що не спростовано представником відповідача, але зазначено, що позивач відступив від умов договору, а саме, щодо надання письмового замовлення, що передбачено умовами п. 3.2. договору.

Встановлено, що відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-080104 від 01.08.2014 р., в якому перелічено найменування товару, його кількість, вартість відповідного товару, його загальна вартість, а також зазначені банківські реквізити відповідача, які співпадають з реквізитами, що визначені за умовами договору, а саме, у розділі 12 договору.

За доводами відповідача перелічений у вищевказаному рахунку-фактурі товар, його найменування, кількість та вартість мають інформаційний характер, як товар, що мається у наявності і ця інформація не є письмовим замовленням на товар.

Судовою колегією ці доводи відповідача оцінюються критично.

Так, за умовами договору не визначена конкретна форма письмового замовлення щодо якого йдеться у п. 3.2. договору.

До того ж, у даному рахунку-фактурі зазначені й банківські реквізити відповідача, відомості щодо яких пов'язані з умовами виконання позивачем п. 5.1. договору.

Встановлено, що позивач за платіжним дорученням № 8404 від 04.08.2014 р. перерахував відповідачу у якості передплати 67 271 грн. 40 коп. за товар згідно договору № 657/13 від 20.08.2013 р.

Судовою колегією встановлено, що сторонами не вносились зміни до умов договору, зокрема, до розділу 12 договору, в якому зазначені банківські реквізити сторін.

Таким чином, позивач зобов'язання за договором щодо проведення попередньої оплати виконав належним чином, що підтверджується платіжним дорученням № 8404 від 06.08.2014 р. на суму 67 271 грн. 40 коп., відповідно до якого грошові кошти були перераховані на р/р 26005301069836 в ПАТ "Терра банк", що вказаний у договорі.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №16/вих-84 від 22.04.2015 р. з вимогою про повернення попередньої оплати товару у сумі 67 271 грн. 40 коп., яка залишена відповідачем без розгляду та виконання.

За змістом позовної заяви позивачем оспорюються грошові кошти в сумі 67 271 грн. 40 коп., які перераховані відповідачу у якості передплати на виконання умов п. 5.1. договору.

Але, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Місцевий господарський суд, встановивши факт відсутності поставки відповідачем товару за договором, перераховану позивачем відповідачу як попередню оплата товару, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки попередня оплата у сумі 67 271 грн. 40 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування до даних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України, не заслуговують на увагу суду, оскільки, положення вказаної норми встановлюють зобов'язання стосовно повернення, зокрема, грошових коштів, що виникло у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави; тобто передбачене у вказаній статті зобов'язання є окремим від зобов'язань, які виникають з договору поставки і засновані на його умовах про попередню оплату вартості товару (такої позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 25.03.2015 у справі №917/2572/13). Крім того, у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі №910/1913/14 також висловлено позицію про те, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України. В даному ж випадку, грошові кошти, які вимагає позивач стягнути з відповідача були набуті останнім, як вже зазначалося вище, на підставі договору купівлі-продажу, позаяк застосування до даних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України виключається.

Крім того, судова колегія зазначає, що покупець (позивач), скориставшись альтернативним правом, передбаченими у ч. 2 ст. 693 ЦК України, вже не вимагає здійснити передання оплаченого товару, а вимагає повернути належні йому кошти, сплачені у якості попередньої оплати товару згідно з умовами договору поставки.

Доводи відповідача спростовуються наведеними належними та допустимими доказами.

Матеріалами справи підтверджено, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними у повному обсязі.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, зі стягненням з відповідача на користь позивача попередньої оплати у сумі 67 271 грн. 40 коп.

Судові витрати за позовом та апеляційною скаргою покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на рішення господарського суду Донецької області від 15.06.2016 року у справі № 905/1586/16 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.06.2016 року у справі № 905/1586/16 скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Астат Ресурс" про стягнення попередньої оплати у сумі 67 271 грн. 40 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Астат Ресурс" (85114, вул. Театральна (Петровського), буд. 10, м. Костянтинівка, Донецька область, код ЄДРПОУ 34524526) на користь Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (39631, вул. Київська, буд. 62, м. Кременчук, Полтавська область, код ЄДРПОУ 05808735) попередню оплату у сумі 67 271 грн. 40 коп., судовий збір за позовом у сумі 1 378 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Астат Ресурс" (85114, вул. Театральна (Петровського), буд. 10, м. Костянтинівка, Донецька область, код ЄДРПОУ 34524526) на користь Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (39631, вул. Київська, буд. 62, м. Кременчук, Полтавська область, код ЄДРПОУ 05808735) судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 1 515 грн. 80 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І. Бойченко

Судді: О.В. Стойка

ОСОБА_3