Постанова

від 19.07.2016 по справі 922/2053/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2016 р. Справа № 922/2053/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 06.06.2016р;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ЕлітгідроприводВ» , м. Харків (вх. №1817Х/1-18)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 24.06.2016р.

у справі № 922/2053/16

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ЕлітгідроприводВ» , м. Харків

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ІнтерАгроЗапчастинаВ» , м. Липецьк, Російська Федерація

про стягнення 2511229,53 рос. руб. (що еквівалентно 981313,17 грн.)

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2016р. (суддя Калантай М.В.) повернуто позовну заяву ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ЕлітгідроприводВ» , м. Харків та додані до неї документи без розгляду.

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ЕлітгідроприводВ» , м. Харків з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.06.2016р. у справі №922/2053/16 та передати справу на розгляд до господарського суду Харківської області.

Апелянт, обґрунтовуючи свою правову позицію, з посиланням на п.19 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», зазначає про те, що поштові відправлення, поштові перекази поділяються на внутрішні (пересилаються в межах України) та міжнародні (пересилаються за межі України, надходять до України, переміщуються через територію України транзитом). Зокрема, вказує на те що лише внутрішні відправлення можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післясплатою.

На думку апелянта, останнім було дотримано порядок направлення копій позовної заяви відповідачу - нерезиденту, згідно приписів статті 56 Господарського процесуального кодексу України та додано належні докази відправлення копії позовної заяви (фіскальний чек).

Крім того, апелянт зазначає про те, що місцевий господарський суд не був позбавлений права витребувати докази направлення копії позовної заяви відповідачу, чого останнім зроблено не було.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2016р.у справі №922/2053/16 суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 19.07.2016р.

18.07.2016р. на адресу суду від апелянта надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів отримання відповідачем копії позовної заяви від 24.06.2016р. про стягнення 981313,17 грн., яке долучено до матеріалів справи (вх.№7142).

У судовому засіданні 19.07.2016р. представник позивача (апелянта) підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. Крім того, надав суду усні пояснення, в яких зазначив про те, що відповідач отримав копію позовної заяви та надіслав факсом позивачу копію позовної заяви, з відміткою про її отримання.

Представник відповідача у судове засідання 19.07.2016р. не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Таким чином, враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, а також те, що його явка у судове засідання не була визнана обов'язковою та зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, у червні 2016 року до господарського суду Харківської області з позовом звернулось ТОВ «Елітгідропривод», в якому просило стягнути з відповідача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ІнтерАгроЗапчастинаВ» 2511229,53 рос. руб. (що еквівалентно 981313,17 грн.) заборгованості.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, з посиланням на приписи пункту 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України виходив з того, що позивачем до позовної заяви додано фіскальний чек, проте не додано опису вкладення, що не є належним доказом надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів в розумінні чинного законодавства України.

Колегія суддів враховує наступне.

Форма і зміст позовної заяви, а також перелік документів, які додаються до неї визначені в ст. ст. 54 , 57 Господарського процесуального кодексу України .

Недодержання вимог статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України .

Виходячи зі змісту п.6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України , суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до ч.1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України , позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

Згідно з пунктом 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" недодержання вимог статей 54 , 56та пунктів 2 і 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України .

В пункті 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що розрахунковий документ встановленої форми, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії апеляційної скарги і доданих до неї документів. Доданий до апеляційної скарги реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні копії скарги; таким доказом може бути й засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру. Якщо ж у господарського суду з тих чи інших причин виникнуть сумніви у достовірності копії поштового реєстру або витягу з нього, він не позбавлений права і можливості у порядку підготовки до розгляду справи або у процесі її розгляду витребувати у скаржника не подані ним раніше касовий чек (розрахункову квитанцію), оригінал реєстру поштових відправлень з відбитком поштового штемпеля, за необхідності - відповідну довідку підприємства зв'язку тощо.

Відповідно до пункту 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (статті 36 Господарського процесуального кодексу України ). Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що фіскальний чек від 24.06.2016р. в якості доказів направлення копії позовної заяви відповідачу не є належним доказом направлення копії позовної заяви, оскільки господарський суд першої інстанції не був позбавлений права і можливості у порядку підготовки до розгляду справи або у процесі її розгляду витребувати у позивача оригінал опису вкладення або відповідну довідку підприємства зв'язку.

Проте, господарський суд першої інстанції не скористався таким правом та необґрунтовано повернув позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 08.06.2015 року у справі № 908/6024/14.

Отже, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про те, що наданий до позовної заяви в якості доказів направлення копії позовної заяви відповідачу фіскальний чек не є належним доказом надсилання копій позовної заяви.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду щодо повернення позовної заяви не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд неправильно застосував норми процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Харківської області від 24.06.2016 року у справі № 922/2053/16 скасуванню з передачею справи на розгляд до господарського суду Харківської області.

Доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, оскільки є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101, п.4 ч.1 ст. 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ЕлітгідроприводВ» , м. Харків задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 24.06.2016 року у справі №922/2053/16 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 20.07.2016 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Тихий П.В.