Рішення

від 28.02.2017 по справі 922/2053/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р.Справа № 922/2053/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітгідропривод", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерАгроЗапчастина", м.Липецьк, Російська Федерація про стягнення 2511229,53рублів РФ(що еквівалентно 981313,17грн.) за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 24.02.2017

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітгідропривод", м.Харків (далі за текстом - позивач), звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерАгроЗапчастина" (далі за текстом - відповідач), м.Липецьк, Російська Федерація, про стягнення заборгованості в розмірі 2511229,53рублів РФ (що еквівалентно 981313,17грн.)

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за контрактом №2402/16 від 24.02.2016 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2016 розгляд справи відкладено на 28.02.2017, провадження у справі зупинено згідно частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

28 листопада 2016 року господарським судом Харківської області направлено до Арбітражного суду Липецької області судове доручення про вручення відповідачеві ухвали від 15.11.2016.

17 лютого 2017 року до суду надійшла ухвала Арбітражного суду Липецької області від 10.01.2017 у справі №А36-12633/2016 про виконання доручення іноземного суду.

27 лютого 2017 року від позивача надійшло уточнення до позовної заяви, в якому він зазначив, що відповідач повністю погасив основний борг після подачі даного позову, а також погодився з контррозрахунком пені, здійсненим відповідачем. У зв'язку з викладеним, позивач уточнив та просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 496016,80рублів РФ, що еквівалентно 193828,48грн. Щодо іншої частини позовних вимог (основного боргу та 3% річних) будь-яких уточнень позивачем не здіснювалося.

Розглянувши уточнення до позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Надане позивачем уточнення позовних вимог в частині розміру пені відповідає вимогам процесуального законодавства та приймається судом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.02.2017 провадження у справі поновлено у зв'язку із необхідністю проведення судового засідання.

Відповідач у відзиві, який надійшов до суду 10.11.2016, повідомив про сплату основного боргу після подання позову у даній справі. Надав контррозрахунок суми неустойки, а також просив суд зменшити неустойку, оскільки її розмір є неспіврозмірним наслідкам порушення зобов'язання. Також не погодився із нарахуванням 3% річних, оскільки контрактом передбачено інший процент неустойки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням уточнення позовних вимог. При цьому, зазначив, що клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки є необґрунтованим.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою Арбітражного суду Липецької області від 10.01.2017 у справі №А36-12633/2016.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

24 лютого 2016 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено контракт №2402/16 (далі за текстом - контракт), за умовами якого позивач зобов'язався передати покупцю у власність запчастини для тракторної, комунальної та іншої техніки (надалі - товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його за встановленими цінами.

Пунктом 2.1 Контракту передбачено, що асортимент, кількість та одиниці вимірювання товару зазначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту.

Згідно пункту 3.3 Контракту датою отримання та переходу товару у власність покупця є дата штампа митниці покупця на транспортних документах (CMR).

За умовами пунктів 4.1, 4.2 Контракту загальна його вартість складає 90000000,00рублів РФ. Ціна товару за позиціями вказується в специфікаціях.

Відповідно до пунктів 5.1-5.3 Контракту поставлений товар згідно цього контракту сплачується відповідно до цін, які узгоджені у Специфікаціях, в рублях Російської Федерації банківським переказом. Покупець здійснює оплату вартості товару на умовах вказаних у специфікаціях по кожній поставці товару на валютний рахунок продавця. Датою здійснення платежу є дата списання грошових коштів з рахунку покупця.

В пункті 10.2 Контракту сторони узгодили, що до правовідносин сторін застосовується матеріальне право України.

Згідно пункту 11.3 Контракту він діє з моменту підписання сторонами до 31.12.2017.

На виконання умов Контракту сторонами складено та підписано специфікацію №1 від 25.02.2016, якою визначено умови поставки товару на загальну суму 3841040,00рублів РФ. Зокрема, даною специфікацією узгоджено строк поставки - протягом 30 календарних днів з дати підписання специфікації та строк оплати - протягом 20-ти банківських днів з моменту отримання товару.

Позивач відповідно до відвантажувальної специфікації №1 від 25.02.2016 та Міжнародної транспортної накладної CMR№014436 здійснив поставку вищевказаного товару. Відповідно до відмітки митниці покупця датою надходження товару слід вважати 29.02.2016.

Відповідач мав повністю оплатити отриманий товар не пізніше 29.03.2016, однак свої зобов'язання виконав частково та з порушенням встановленого специфікацією №1 від 25.02.2016 строку, сплативши на користь позивача грошові кошти в загальному розмірі 1860000,00рублів РФ, що підтверджується платіжними дорученнями №9144 від 15.04.2016 на суму 200000,00рублів РФ., №9186 від 26.04.2016 на суму 200000,00рублів РФ., №9195 від 27.04.2016 на суму 180000,00рублів РФ., №19163 від 05.05.2016 на суму 180000,00рублів РФ., №19179 від 06.05.2016 на суму 200000,00рублів РФ., №19192 від 11.05.2016 на суму 150000,00рублів РФ., №19206 від 13.05.2016 на суму 200000,00рублів РФ., №19261 від 24.05.2016 на суму 200000,00рублів РФ., №19323 від 02.06.2016 на суму 150000,00рублів РФ., №19409 від 20.06.2016 на суму 200000,00рублів РФ.

Станом на 24.06.2016 розмір заборгованості відповідача за Контрактом складав 1981040,00грн., що змусило позивача звернутися до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому він просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 1981040,00рублів РФ, що еквівалентно 774131,00грн., 3% річних у розмірі 20928,53рублів РФ, що еквівалентно 8178,25грн., та пеню, розмір якої з урахуванням уточнення до позовної заяви, складає 496016,80рублів РФ, що еквівалентно 193828,48грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи підтверджують наявність у відповідача станом на момент подання даного позову заборгованості перед позивачем згідно умов Контракту в розмірі 1981040,00рублів РФ (що еквівалентно 774131,00грн.).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів своєчасного погашення даної заборгованості не надав.

Отже, позивач обґрунтовано звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

В той же час, враховуючи повну оплату заборгованості за Контрактом після подання позову, що підтверджується наданими сторонами платіжними дорученнями, провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу слід припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені Договором та Законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 9.5 Контракту за несвоєчасну оплату товару винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

На підставі вказаних норм та умов Контракту, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 496016,80рублів РФ, що еквівалентно 193828,48грн.

Перевіривши розрахунок пені, наведений в уточненні до позовної заяви, суд вважає його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, а тому вважає за можливе стягнути з відповідача пеню в розмірі 496016,80рублів РФ, що еквівалентно 193828,48грн.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про необхідність зменшення розміру пені, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, за яких суд може здійснити зменшення розміру пені, а також не визначив конкретного розміру, на який він просить зменшити пеню.

Крім того, суд приймає до уваги доводи позивача про те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідача своїх зобов'язань по своєчасній оплаті товару до позивача за експортні операції, у яких були порушені граничні терміни проведення розрахунків, будуть застосовані штрафні санкції у вигляді пені за кожний календарний день після дня закінчення граничних термінів (враховуючи і день отримання коштів на рахунок (поставки товарів (робіт, послуг) - при імпорті) (стаття 4 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"). Пеня нараховується в розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки в інвалюті, перерахованої у гривні за курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Отже, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення пені.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми позивач у позові просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 20928,53рублів РФ, що еквівалентно 8178,25грн. В уточненні до позовної заяви, відповідач не заявив про зміну цієї позовної вимоги або про відмову від неї, а тому вона розглядається судом на загальних підставах.

Перевіривши розрахунок суми 3% річних, суд встановив, що позивачем були допущені помилки у визначенні дати початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та деяких дат фактичної оплати грошових коштів.

У зв'язку з цим, судом здійснено перерахунок даної суми, за результатами якого розмір 3% річних станом на 23.06.2016 дорівнює 20563,54рублів РФ., що еквівалентно 8035,61грн. Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню саме у вказаному розмірі.

Заперечення відповідача проти вказаних вимог відхиляються судом, оскільки, виходячи із положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.11.2010 у справі №4/720.

Отже, неустойка, яка встановлена у процентному відношенні до суми боргу, не може бути ототожнена з іншим розміром процентів за користування грошовими коштами відповідача (статті 536, 625 ЦК України).

Частиною 2 статті 49 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача, однак з урахуванням сум задоволених вимог та вимог, за якими провадження у справі припинено, а саме: (774131,00грн.+193828,48грн.+8035,61грн.)х1,5%=14639,93грн.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерАгроЗапчастина" (код ЄДРЮО 1024840825041, Російська Федерація, 398037, Липецька область, м.Липецьк, вул.Проїзд Бойовий, буд.23, корпус 1, р/р 40702810822250000993 філія банку ВТВ (ПАТ) у м.Вороніж, м.Вороніж, к/с 30101810100000000835, БИК 042007835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітгідропривод" (код 36222834, Україна, 61035, м.Харків, вул.Каштанова, 14 р/р 2600431907986 в ПАТ "ДІАМАНТБАНК" м. Київ, МФО 320854) пеню в розмірі 496016,80рублів РФ, що еквівалентно 193828,48грн., 3% річних у розмір 20563,54рублів РФ., що еквівалентно 8035,61грн., а також 14639,93грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 1981040,00рублів РФ, що еквівалентно 774131,00грн., провадження у справі припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 06.03.2017 р.

Суддя ОСОБА_2