Ухвала

від 19.07.2016 по справі 813/6584/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 р. Справа № 876/12997/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Затолочного В.С., Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання Бедрій Х.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року у справі за позовом Адвокатського об'єднання «Львівське обласне об'єднання адвокатів» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання податкової консультації недійсною, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

АО «Львівське обласне об'єднання адвокатів» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, яким просило: визнати недійсною податкову консультацію, надану відповідачем у листі від 06.08.2013 року № 1996/10/15-3009/77; визнати протиправними дії посадових осіб відповідача, що полягають в ухиленні від виконання обов'язку, визначеному п. 1 ст. 52 Податкового кодексу України, шляхом послідовного та беззмістовного цитування норм Податкового кодексу України та ненаданні конкретних відповідей на питання, поставлені АО «Львівське обласне об'єднання адвокатів» 04.07.2013 року у заяві про надання індивідуальної податкової консультації; зобов'язати відповідача надати податкову консультацію з таких питань: чи слід АО «Львівське обласне об'єднання адвокатів» при веденні бухгалтерського і податкового обліку відносити суму отриманих від учасників (адвокатів) членських внесків до сум валового доходу; чи слід АО «Львівське обласне об'єднання адвокатів» сплачувати податок на прибуток із коштів, отриманих останнім як членські внески його учасників (адвокатів), якщо так, то у якому розмірі; чи виникнуть у АО «Львівське обласне об'єднання адвокатів» зобов'язання перед податковим органом за наслідками внесення учасниками (адвокатами) членських внесків у випадку переходу об'єднання на загальну систему оподаткування, якщо так, то стосовно яких податків та у якому розмірі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року позов задоволено частково: зобов'язано Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області надати АО «Львівське обласне об'єднання адвокатів» податкову консультацію з таких питань: чи слід АО «Львівське обласне об'єднання адвокатів» при веденні бухгалтерського і податкового обліку відносити суму отриманих від учасників (адвокатів) членських внесків до сум валового доходу; чи слід АО «Львівське обласне об'єднання адвокатів» сплачувати податок на прибуток із коштів, отриманих останнім як членські внески його учасників (адвокатів), якщо так, то у якому розмірі; чи виникнуть у АО «Львівське обласне об'єднання адвокатів» зобов'язання перед податковим органом за наслідками внесення учасниками (адвокатами) членських внесків у випадку переходу на загальну систему оподаткування, якщо так, то стосовно яких податків та у якому розмірі; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що відповідно до змісту пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14, пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41, пп. 191.1.27 п. 191.1 ст. 191, ст. 52 Податкового кодексу України податкова консультація, як спосіб роз'яснення практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючий орган, надається останнім з метою допомоги конкретному платнику податків в процесі реалізації ним податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності. Суд зазначив, що мета податкової консультації - роз'яснити платнику податків офіційне розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування, з метою забезпечення правильної одностайної реалізації норми в усіх випадках, на які вона розрахована і є допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону. Саме тому податкова консультація, на думку суду, повинна містити корисну інформацію у вигляді певних рекомендацій, роз'яснень і тлумачень змісту закону, термінології тощо. Однак із змісту оскаржуваної податкової консультації вбачається, що податковий орган лише процитував певні норми Податкового кодексу України без надання жодних відповідей на поставлені позивачем питання. За таких обставин суд дійшов висновку про підставність позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати позивачу податкову консультацію з тих питань, які були поставлені позивачем у його заяві. Водночас суд відмовив у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання недійсною оскаржуваної податкової консультації, оскільки дана консультація містить виключно посилання на норми статей Податкового кодексу України, що регулюють питання оподаткування неприбуткових установ та організацій і визнання такої консультації недійсною потягне за собою визнання недійсними цих норм, що є неприпустимим. Також суд відмовив у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб відповідача щодо ухилення від виконання обов'язку, встановленого п. 1 ст. 52 Податкового кодексу України, не навівши жодних мотивів свого рішення в цій частині.

Постанову в частині задоволення позову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає в цій частині її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову у зазначеній частині скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Податковий кодекс України в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору. Також податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта, а тому не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх. Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, на думку апелянта, не породжує для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов'язки, а також не є обов'язковою для виконання. Крім того, необхідною ознакою податкової консультації як предмета оспорювання в судовому порядку є її відповідність визначенню рішення (акта) суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, породження юридичних наслідків для кола суб'єктів, яким це рішення адресовано. Апелянт вважає, що оскаржувана податкова консультація не підпадає під предмет адміністративного позову, адже кваліфікуючою ознакою змісту такого, відповідно до положень ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, є юридична значущість для особи рішення суб'єкта владних повноважень, тобто безпосередня залежність виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи від такого рішення. Однак в даному випадку спірна податкова консультація не має наведеної ознаки, оскільки не носить обов'язкового характеру, не породжує для позивача жодних правових наслідків та не порушує його прав, свобод і інтересів. Також апелянт зазначає, що оскаржувана податкова консультація містить посилання на норми Податкового кодексу України, що регулюють питання оподаткування неприбуткових установ і організацій, що і було предметом заяви позивача про надання консультації, та не суперечить нормам та змісту Податкового кодексу України, в зв'язку з чим відсутні підстави для визнання її недійсною. Щодо висновків суду першої інстанції про відсутність у податковій консультації чіткої відповіді на поставлені у заяві позивача питання, апелянт вказує, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому її надано. Також ст. 53 Податкового кодексу України не передбачено визнання судом недійсною податкової консультації, яка, на думку платника податків, не містить конкретної відповіді на поставлені ним питання, а дана стаття передбачає визнання податкової консультації недійсною лише у випадку її суперечності нормам або змісту відповідного податку чи збору. Таким чином, на думку апелянта, ним було в повному обсязі виконано обов'язок щодо надання податкової консультації на заяву позивача, така була надана у строки, передбачені Податковим кодексом України, належним чином оформлена, та не суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Постанова в частині відмови у задоволенні позову не оскаржена і під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, не встановлено, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку не переглядається.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги і заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 04.07.2013 року АО «Львівське обласне об'єднання адвокатів» звернулося до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області із заявою про надання податкової консультації з таких питань: чи слід АО «Львівське обласне об'єднання адвокатів» при веденні бухгалтерського і податкового обліку відносити суму отриманих від учасників (адвокатів) членських внесків до сум валового доходу; чи слід АО «Львівське обласне об'єднання адвокатів» сплачувати податок на прибуток із коштів, отриманих останнім як членські внески його учасників (адвокатів), якщо так, то у якому розмірі; чи виникнуть у АО «Львівське обласне об'єднання адвокатів» зобов'язання перед податковим органом за наслідками внесення учасниками (адвокатами) членських внесків у випадку переходу на загальну систему оподаткування, якщо так, то стосовно яких податків та у якому розмірі.

Листом від 06.08.2013 року № 1996/10/15-3009/77 Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області надала позивачу податкову консультацію наступного змісту:

«Статтею 157 ПКУ встановлено порядок оподаткування неприбуткових установ та організацій.

Відповідно до пункту 157.5 статті 157 ПКУ встановлено, що від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті «г» пункту 157.1 статті 157, отримані у вигляді разових або періодичних внесків, відрахувань засновників і членів. Підпункт «г» пункту 157.1 статті 157 ПКУ застосовується до неприбуткових організацій та установ, які є іншими, ніж визначені в підпункті «б» цього пункту, юридичними особами, діяльність яких не передбачає отримання прибутку згідно з нормами відповідних законів.

Для платників, які перебувають на загальній системі оподаткування, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134 ПКУ).

Статтею 135 ПКУ встановлено порядок визначення доходів та їх склад, зокрема відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПКУ доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються, відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно пункту 10 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ ставка податку на прибуток підприємства встановлена з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року в розмірі 19%».

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що зазначена податкова консультація не відповідає вимогам ст. 52 Податкового кодексу України, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 191.1.27 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України однією з функцій органів державної податкової служби є надання податкових консультацій відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до п. п. 52.1, 52.2, 52.5 ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Значення та безпосередній вплив індивідуальної податкової консультації на права платника податків визначено, зокрема, п. 53.1 ст. 53 цього Кодексу, яким передбачено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

А згідно з п. 53.3 цієї статті платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до змісту наведених норм податкова консультація є способом роз'яснення контролюючим органом порядку практичного застосування платником податків певних норм податкового законодавства і надається для допомоги конкретному платнику податків в процесі застосування цих норм при здійсненні його діяльності.

Тобто мета податкової консультації - роз'яснити платнику податків офіційне розуміння контролюючим органом змісту певної правової норми (норм) податкового законодавства для правильного практичного застосування платником податків норм податкового законодавства та для усунення сумнівів платника у розумінні тієї чи іншої норми закону для уникнення відповідальності за неправильне розуміння і як наслідок неправильне застосування таких норм.

Колегія судів враховує, що нормами Податкового кодексу України чи інших нормативно-правових актів не встановлено конкретних вимог до форми та змісту податкової консультації.

Проте, враховуючи, що податкову консультацію згідно з пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено як допомогу контролюючого органу платнику податків для практичного використання конкретної норми законодавства з питань адміністрування податків чи зборів, то така консультація, на думку колегії суддів, обов'язково повинна місити виклад норм законодавства, щодо якого вона надається, і пов'язаних з ними норм, аналіз цих норм та, як правильно зазначив суд першої інстанції, інформацію у вигляді певних рекомендацій, роз'яснень і тлумачень змісту закону, термінології тощо.

Однак, як вбачається із змісту оскаржуваної податкової консультації, відповідач лише навів зміст певних норм Податкового кодексу України, які регулюють питання оподаткування неприбуткових організацій, однак не здійснив їх аналізу в контексті питань, поставлених АО «Львівське обласне об'єднання адвокатів», та не надав жодних відповідей на ці питання, що є порушенням ст. 52 Податкового кодексу України та суперечить самій суті податкової консультації.

Враховуючи наведені вище обставини та положення Податкового кодексу України колегія суддів вважає, що Державна податкова інспекція у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області фактично не надала податкової консультації по суті питань, викладених АО «Львівське обласне об'єднання адвокатів» в заяві від 04.07.2013 року, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача надати позивачу податкову консультацію з питань, поставлених в цій заяві.

Доводи податкового органу про те, що оскаржувана податкова консультація містить посилання на норми Податкового кодексу України, що регулюють питання оподаткування неприбуткових установ і організацій, що і було предметом заяви позивача про надання консультації, та не суперечить нормам та змісту Податкового кодексу України, колегія суддів не бере до уваги, оскільки спір між сторонами у справі виник в зв'язку з фактичним наданням відповідачем податкової консультації по суті поставлених позивачем питань, що знайшло своє підтвердження під час судового розгляду даної справи, і АО «Львівське обласне об'єднання адвокатів» фактично оскаржує дії (бездіяльність) податкового органу щодо ненадання такої консультації.

Щодо твердження відповідача про те, що оскаржувана податкова консультація не може бути предметом оскарження відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не має обов'язкового характеру, не породжує для позивача жодних правових наслідків та не порушує його прав, свобод і інтересів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Системний аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що фізична чи юридична особа може оскаржити до адміністративного суду будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, шляхом подання адміністративного позову.

Таким чином, вимоги про оскарження податкової консультації, а також дій чи бездіяльності податкового органу щодо її надання підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства з дослідженням, зокрема, обставини щодо відповідності відповідей, викладених у податковій консультації, питанням, поставленим у зверненні платника податків.

Водночас податковий орган не надав суду жодних обґрунтованих пояснень того, чому в наданій ним позивачу податковій консультації від 06.08.2013 року № 1996/10/15-3009/77 відсутні саме чіткі відповіді на поставлені АО «Львівське обласне об'єднання адвокатів» питання, які позивач міг би практично застосувати в процесі свої діяльності.

Також колегія суддів не бере до уваги доводів відповідача про те, що ст. 53 Податкового кодексу України не передбачено визнання судом недійсною податкової консультації, яка, на думку платника податків, не містить конкретної відповіді на поставлені ним питання, а дана стаття передбачає визнання податкової консультації недійсною лише у випадку її суперечності нормам або змісту відповідного податку чи збору, оскільки у справі, що розглядається, суд першої інстанції саме зобов'язав Державну податкову інспекцію у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області надати АО «Львівське обласне об'єднання адвокатів» податкову консультацію по суті поставлених останнім питань, а не скасував (не визнав недійсною) податкову консультацію, викладену в листі від 06.08.2013 року № 1996/10/15-3009/77.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року у справі № 813/6584/13-а за позовом Адвокатського об'єднання «Львівське обласне об'єднання адвокатів» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання податкової консультації недійсною, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді В.С. Затолочний

ОСОБА_1

Ухвала складена в повному обсязі 20.07.2016 року