Ухвала

від 29.06.2016 по справі 826/13443/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року м. Київ К/800/46865/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Диби Ю.Д.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015

у справі № 826/13443/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грейд" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2014 № 1825/26552203 та № 1824/26552203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015, позов задоволено з тих мотивів, що платник підтвердив належними первинними документами реальність виконання операцій з придбання товарів (комплектуючих для виготовлення меблів) у рамках господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс» (далі - ТОВ «Про Сервіс») та використання придбаної продукції у господарській діяльності Товариства.

Не погоджуючись з наведеними висновками судів попередніх інстанцій, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає про невідповідність номенклатури придбаної ТОВ «Про Сервіс» продукції та реалізованої позивачеві, що за відсутності інформації про джерело походження товарів, які виступали предметом розглядуваних поставок, свідчить про відсутність у названого постачальника активу та спростовує реальність виконання розглядуваних операцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в результаті взаємовідносин з ТОВ «Про Сервіс» за липень 2014 року, оформлену актом від 09.12.2014 № 1196/26-55-22-03/32045351.

Перевіркою не визнано право Товариства на податковий кредит за операціями з придбання товарів (матеріалів та комплектуючих для виготовлення меблів) у названого постачальника з посиланням на безтоварний характер цих операцій. На обґрунтування цього висновку Інспекція посилається на фактичну відсутність у постачальника активу, що виступав предметом розглядуваних поставок, з огляду на непідтвердженість факту його придбання ТОВ «Про Сервіс» (номенклатура придбаного цим контрагентом товару не відповідає видам продукції, що була поставлена позивачеві), та відсутність будь-якої інформації щодо джерела походження спірного товару.

Також в акті перевірки викладено висновок Інспекції про штучне подрібнення учасниками цих операцій на суми поставок до 10000 грн. з метою уникнення обов'язку з реєстрації постачальником податкових накладних, приховування номенклатури поставленої продукції та дійсного економічного змісту цих операцій.

Наведені обставини слугували підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 09.12.2014 № 1825/26552203, за яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за липень 2014 року в розмірі 322 267 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 09.12.2014 № 1824/26552203 про визначення позивачеві суми завищення бюджетного відшкодування за серпень 2014 року в розмірі 322 267 грн. із застосуванням 161 133 грн. штрафних санкцій.

Умови та правила формування податкового кредиту з ПДВ визначені у статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Так, пунктом 198.1 статті 198 ПК передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені законодавчі положення пов'язують право платника на податковий кредит з реальністю виконання господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про її обсяг та зміст.

При цьому у сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду; з іншого ж боку, розглядувана презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.

У справі, що переглядається, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за операціями з ТОВ «Про Сервіс» у рамках виконання договору поставки від 02.06.2014 № 020601 позивачем подано податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення про оплату придбаного товару в безготівковому порядку; також Товариством надано договори оренди нежитлових приміщень, що використовуються у власній господарській діяльності з виробництва меблів; на підтвердження факту використання придбаної продукції у виробничій діяльності платником подано специфікації номенклатури виготовлених меблів з переліком витратних матеріалів.

Оцінивши зазначені докази у сукупності та взаємозв'язку, як того вимагає стаття 86 КАС, суди цілком об'єктивно визнали їх належним підтвердженням реальності виконання спірних операцій.

Інспекцією, в свою чергу, не наведено достатньо переконливих доводів та не подано належних доказів на спростування фактів господарської діяльності, засвідчених поданими платником документами.

Так, сам по собі факт невідповідності номенклатури придбаного ТОВ «Про Сервіс» товару видам продукції, поставленої позивачеві, не може виступати свідченням безтоварності спірних операцій, позаяк стосується порядку обліку цим контрагентом здійснюваних ним операцій; при укладенні та виконанні господарських операцій платник не зобов'язаний перевіряти джерело походження товару, що поставляється в його адресу; чинним податковим законодавством не встановлено, що перевірка таких відомостей впливає на право платника на податковий кредит.

Не можна погодитися й з обґрунтованістю посилань Інспекції на вчинення учасниками спірних операцій дій для уникнення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних шляхом штучного подрібнення розглядуваних поставок.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ ПК з 1 січня 2012 року запроваджено для платників податку на додану вартість - продавців обов'язок зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Як встановлено перевіркою, виконання спірних операцій між позивачем та ТОВ «Про Сервіс» на загальну суму ПДВ 322 266,74 грн. оформлено складенням податкових накладних у кількості 36 штук на суми ПДВ, менше 10 тисяч гривень.

Втім Інспекцією не доведено, що таке оформлення господарських операцій призвело до викривлення стану розрахунків платника з бюджетом по цьому податку.

За правилами пункту 201.7 статті 201 ПК податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Інспекцією не встановлено обставин щодо невідповідності фактичних обсягів постачання товару обсягам, визначеним у спірних податкових накладних. Використання ж постачальником передбаченого законом звільнення від реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не може розцінюватися як свідчення недобросовісності платника податків - покупця у сфері оподаткування.

За таких обставин суди з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем наявності з боку Товариства зловживань у сфері податкових правовідносин та правомірно задовольнили даний позов.

Норми матеріального права було правильно застосовано судами, їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

З відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 5846,40 грн., сплату якого було відстрочено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 94, 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 у справі № 826/13443/15 залишити без змін.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві судовий збір в сумі 5846,40 грн. (п'ять тисяч вісімсот сорок шість гривень 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько