Постанова

від 17.04.2007 по справі 20-4/100

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-4/100

ПОСТАНОВА

і м е н е

м     У к р а ї н и

"17" квітня 2007 р.  11:35                                                                                         

м. Севастополь

За адміністративним позовом

Севастопольського міського

відділення Фонду соціального захисту інвалідів 

(вул. Гоголя, 20 А, місто Севастополь, 99011)

до відповідача: Товариства з

обмеженою відповідальністю „Науково-ворибниче підприємство „КомпАСС” (проспект

Генерала Острякова, 15, місто Севастополь, 99029),

третя особа: Севастопольський

міський центр зайнятості (вул. Руднєва, 40, місто Севастополь, 99053)

про стягнення з відповідача суми

адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4363,00 грн.,

суддя

Остапова К.А.,

при секретарі

Солов`ї Ю.В.

За участю представників:

Від позивача: Федорова

М.Б., довіреність №04-03 від 10.01.2007;

Від відповідача: Молоствова

О.Г., довіреність б/н від 01.01.2006;

Суть спору:

Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось

до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до

Товариства з  обмеженою  відповідальністю  „Науково-ворибниче  підприємство „КомпАСС”  про 

стягнення з відповідача  суми  адміністративно-господарських  санкцій у розмірі 4636,00 грн.

Ухвалою від 26.02.2007 відкрите

провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви

Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів з

призначенням попереднього засідання.

Пунктом 5 резолютивної частини ухвали

від 26.02.2007 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучений

Севастопольський міський центр зайнятості.

Ухвалою від 21.03.2007 закінчено

підготовче провадження по справі №20-4/100 та справа призначена до судового

розгляду.

Заявою від 26.03.2007 (вхНОМЕР_1)

позивач у зв`язку з допущенням ним помилки у позовній заяві уточнив позовні

вимоги та просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарських

санкції у розмірі 4363,00 грн.

Клопотанням від 19.03.2007 (вх.

НОМЕР_2) Севастопольський міський центр зайнятості просить вирішити спір по

суті в його відсутність.

Згідно  зі статями 27-32, 49, 51 Кодексу

адміністративного судочинства України у судовому засіданні представникам сторін

роз'яснені  процесуальні права та

обов'язки. 

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши представлені докази, заслухав 

пояснення учасників процесу,  суд

в с т а н о в

и в :

Згідно з пунктом 4 статті 17

Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних

судів входить розгляд спорів за зверненням суб'єктів владних повноважень у

випадках, встановлених законом.

Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та

перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку

діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні

справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського

процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній

інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами

Кодексу адміністративного судочинства України.

Визначення суб'єкта владних

повноважень дається в пункті сьомому статті 3 Кодексу адміністративного

судочинства України, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого

самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні

ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на

виконання делегованих повноважень.

Згідно зі статтею 8 Закону України

“Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в

галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним

органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством

охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення

про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету

Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд соціального захисту

інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці

та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 цього ж

Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці

утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної  чисельності його працівників.

За змістом статті 20 Закону України

“Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду соціального

захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських

санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для

забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, такий позов підлягає

розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна позиція викладена у

постанові Верховного Суду України від 17.01.2006.

Згідно зі статтею 10 Закону України

“Про основи соціальної захищеності інвалідів” фінансування роботи із соціальної

захищеності інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту

інвалідів. Виходячи з Положення про Севастопольське міське відділення Фонду

соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 01.11.2002, дане

відділення є територіальним органом урядового органа державного управління -

Фонду соціального захисту інвалідів, на яке, зокрема, покладений контроль за

своєчасним і повним перерахуванням у бюджет відділення штрафних санкцій

підприємствами, установами, організаціями за недотримання ними нормативів

робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, вживання заходів по

стягненню штрафних санкцій у випадку їхньої несплати в судовому порядку.

Основні правила щодо

працевлаштування інвалідів, зокрема, приписи стосовно органів та організацій,

що мають здійснювати працевлаштування інвалідів, нормативу робочих місць для

забезпечення працевлаштування інвалідів та штрафних санкцій за його

невиконання, містять статті 17-20 Закону України “Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 (зі змінами та

доповненнями, далі -Закон №875).

Згідно з частиною першою 1 статті

19 Закону №875 в редакції статті, яка діяла з 22.06.2005, для підприємств

(об'єднань), установ і організацій 

незалежно  від форми власності і

господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення

працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової

чисельності працюючих, а якщо  працює 

від  8  до 25 чоловік - у  кількості одного  робочого 

місця, якщо інше не передбачено 

законом.

Згідно зі звітом відповідача про

зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма №10-ПІ, затверджена Наказом

Держкомстату України 10.01.2002 № 49) за 2005 рік норматив робочих місць для

працевлаштування інвалідів склав 4 робочих місць від середньооблікової

чисельності працюючих на підприємстві (103 особи), фактично працювало

чотири  інваліда, два з яких - неповний

рік.

Середньоблікова чисельність штатних

працівників облікового складу та працюючих інвалідів, про яку йде мова у

статтях 19, 20 Закону №875, розраховується відповідно до пункту 3 „Інструкції

зі статистики кількості працівників”, затвердженої наказом Державного комітету

статистики України від 28.09.2005 №286 (зареєстрований Міністерством  юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722).

Середньоблікова чисельність

працюючих інвалідів складає 3 одиниці, тобто менш ніж встановлений норматив для

працевлаштування інвалідів на 1 одиницю.

Середня річна заробітна плата на

підприємстві за рік склала 4363,00грн.

Таким чином, враховуючи вимоги

Закону №875, відповідач за недотримання нормативів робочих місць по кількості

працюючих інвалідів, зобов`язаний сплатити позивачеві

адміністративно-господарські санкції у розмірі 4363,00 грн.

Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку

сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних

санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та

використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

№1767 від 28.12.2001, яка діяла до 31.01.2007, штрафні санкції сплачуються

підприємствами в доход державного бюджету самостійно не пізніше 15 квітня року,

що слідує за звітним.

У разі несплати штрафних санкцій в

установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у

судовому порядку.

Невиконання зазначених вимог

законодавства України в сфері соціального захисту інвалідів заподіює збиток

економічним і соціальним інтересам держави, оскільки Фонд соціального захисту

інвалідів здійснює фінансування заходів щодо соціальної, трудової,

фізкультурно-спортивної і професійної реабілітації інвалідів, сприяє створенню

робочих місць для інвалідів.

Вимоги закону пов'язані з

необхідністю створення умов для працевлаштування інвалідів. За змістом Закону,

якщо юридична особа з яких би то причин не виконала норматив по

працевлаштуванню інвалідів, то вона зобов'язана сплатити відділенню Фонду

відповідні штрафні санкції . За рахунок цих коштів робочі місця для інвалідів

будуть створені на інших підприємствах. (п. 9 Порядку  оплати підприємствами (об'єднаннями),

установами та організаціями штрафних санкцій у відділення Фонду соціального

захисту інвалідів). У цьому виявляється політика держави по соціальному захисту

інвалідів в частині надання їм додаткових можливостей по працевлаштуванню.

Відповідно до статті 20 Закону

№875, в редакції, яка діяла до 01.01.2006, підприємства (об'єднання), установи

і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного

або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де

кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим

частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним

відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких

визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному

підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не

зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно

від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір

штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі

половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві

(об'єднанні), у відповідній установі, організації.

04.05.2006 Севастопольським міським

відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів на адресу Товариства з

обмеженою відповідальністю „Науково-ворибниче підприємство „КомпАСС” направлена

претензія № 04-216 з вимогою погасити штрафні санкції за недотримання

нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005

році.

Заявлені штрафні санкції

відповідачем не сплачені.

Суд вважає, що підстав для

застосування нової редакції Закону №875 

за  2005 рік відсутні, так як

зміни набрали законної сили в кінці року, і по загальному правилу Закон немає

зворотної сили в часі, крім випадків, коли він пом'якшує відповідальність. 

Відповідно до законодавства,

діючого на момент надання звіту -2005 рік, статтею 18 Закону України “Про

основи соціальної захищеності інвалідів в України” передбачено, що

працевлаштування інвалідів здійснюється органами центральним виконавчої влади з

питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування,

громадськими організаціями інвалідів. Підприємства (об'єднання), установи і

організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують

працю інвалідів, лише зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням

індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні

гарантії, передбачені чинним законодавством.

Таким чином вимоги позивача не

ґрунтуються на нормах законодавства, що діяло на момент надання звітності, а

тому посилання на статті 18, 19 Закону України “Про основи соціальної

захищеності інвалідів в України” в редакції, діючій на момент подачі позову, є

неспроможнім.

Враховуючи викладе суд при вирішені

даного адміністративного спору керується нормами законодавства в сфері захисту

інвалідів, яке діяли до 01.01.2007.

Як встановлено судом в процесі

розгляду справи, в рядку 02 Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів

за 2005 рік відповідача повинна бути вказана середньоблікова кількість

працюючих інвалідів, яка визначається згідно з вимогами „Інструкції зі

статистики кількості працівників” та складає на підприємстві відповідача з

урахуванням округлення до цілого значення -3 одиниці.

Фактично вісь рік на підприємстві

працювало 3 інваліда, хоча в графі 03 відповідачем вказаний показник -4

інваліда-штатних працівника.

Як вбачається з матеріалів справи,

фактично на підприємстві працювали 4 інваліда: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_2

(ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3).

2 інваліда звільнились з

підприємства: 16.09.2005 -ОСОБА_1 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1; 13.04.2005 -ОСОБА_4 з

посади ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно письмового пояснення  Севастопольського міського центру зайнятості

від 19.03.2007 (вх. НОМЕР_2) протягом 2005 року відповідач надавав до

Севастопольського міського центру зайнятості відомості про вільні вакантні

місця для працевлаштування інвалідів у формі звітів № 3-ПН: станом на

11.10.2005, 25.10.2005, 28.11.2005, 21.12.2005.

У цих звітах відповідач повідомляв

Севастопольський міський центр зайнятості починаючі з жовтня місяця 2005 року

про одну вакантну посаду для працевлаштування інваліда.

Севастопольський міський центр

зайнятості на підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю

„Науково-ворибниче підприємство „КомпАСС” не направляв інвалідів для

працевлаштування за відсутністю бажання у інвалідів працевлаштуватися на

вказане підприємство.

З матеріалів справи та пояснень

відповідача вбачається, що  атестація

робочих місць інвалідів у Товариства з обмеженою відповідальністю

„Науково-ворибниче підприємство „КомпАСС” сумісно з представниками Центральної

міської медико-соціальної експертної комісії проводилась у  2005 році.

Однак належних доказів того, що

відповідач повідомляв Севастопольський міський центр зайнятості про наявність

одного вакантного міста для працевлаштування інваліда до жовтня 2005 року, суду

не представлено.

Відповідно до статті 218

Господарського кодексу України підприємства зобов'язані вживати всіх залежних

від них заходів для недопущення господарського правопорушення, яким, зокрема, є

невиконання нормативу  робочих місць для

забезпечення працевлаштування інвалідів. До 

числа  таких  заходів відносяться обов'язки підприємства,

визначені  у  пунктах 

3, 5  та  14 Положення про робоче місце інваліда і про

порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів

України № 314 від 03.05.1995, яке діяло до 31.01.2007.

Пунктами 10-14 цього Положення,

передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві

органі соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні

посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, а працевлаштування

інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту,

місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Таким чином відповідачем порушені

вимоги пункту 14 Постанови Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 “Про

організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, яким встановлено, що

підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи

соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на

яких може використовуватися праця інвалідів.

Аналіз наведених положень чинного

законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню

відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів передує вжиття

підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до

яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку

робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність

вакантних посад для інвалідів.

Аналогічну правову позицію

викладено Верховним Судом України у постановах від 20.07.2004 № 04/336 зі

справи № 2-23/9789-03, від 29.03.2005 № 05/145 зі справи № 13/403 та від

29.03.2005 № 05/144 зі справи № 3/118.

Враховуючи вищевикладене, позовні

вимоги  про стягнення штрафних санкцій в

сумі 4363,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 статті 94

Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є

суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові

витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 10, 19, 20

Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”,

статтями 27-32, 49, 51, 70, 71, 86, 94, 98, 160, 167, 186 Кодексу адміністративного

судочинства України,  суд -

п о с т а н о

в и в :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути

з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-ворибниче підприємство

„КомпАСС” (проспект Генерала Острякова, 15, місто Севастополь, 99029,

ідентифікаційний код 13776050) на користь Севастопольського міського

відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-А, місто

Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 24035598) суму штрафних санкцій в

розмірі 4363,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до

Севастопольського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про

апеляційне оскарження до господарського суду міста Севастополя протягом десяті

днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі

відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства -з дня складання

в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції

подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. 

Виконавчий лист видається за кожним

судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за

заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.

Суддя

К.А. Остапова

Постанова складена та підписана

в порядку частини  третьої

статті  160 КАС України

23.04.2007