Ухвала

від 03.07.2007 по справі 20-4/100

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-4/100

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

27 червня 2007 року   Справа № 20-4/100

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача: позивача: Кухаренко В.Н., за довіреністю за №04.02  від 10 січня

2007 року;

відповідача: Молоствова О.Г., за довіреністю за №1 від 01 січня 2007 року;

третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "КомпАСС" на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Остапова К.А.) від 17 квітня 2007 року у справі № 20-4/100

за позовом  Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а, Севастополь, 99011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "КомпАСС" (пр. Ген. Острякова, 15, Севастополь, 99029)

третя особа:  Севастопольський міський центр зайнятості  (вул. Руднєва, 40, Севастополь, 99053)

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4363,00 грн. за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

                                                                 ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2007 року Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „КомпАСС” і третій особі Севастопольського міського центру зайнятості про стягнення з відповідача суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4363,00 грн. за нестворення у 2005 році 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів

Позовні вимоги були обґрунтовані невиконанням відповідачем вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, згідно з якими для підприємств незалежно від форми власності встановлений норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, що складає 25 і більше  працюючих осіб.

Позивач вказує, що у 2005 році у відповідача норматив робочих місць склав 4 місця (103 особи х 4%=4 особи), фактично ж на підприємстві  працювало 4 інваліда, 2 з яких працювали неповний рік. Середньооблікова чисельність працюючих інвалідів склала 3 одиниці, тобто менша ніж встановлений норматив для працевлаштування інвалідів на 1 одиницю. Середня річна заробітна плата на підприємстві за 2005 рік склала 4363,00 грн. Таким чином підприємство відповідача зобов'язане сплатити Севастопольському міському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 4363,00 грн. (фонд оплати праці штатних працівників склав 449,4 тис.грн.:103 особи).  

   Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що підприємство виконало вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  та Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, так як фактично 4 робочих місця були зайняті інвалідами.

Судом першої інстанції до участі у справі було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Севастопольський міський центр зайнятості.

Постановою господарського суду міста Севастополя від 17 квітня 2007 року позов Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено. Стягнено з  товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „КомпАСС” на користь позивача 4363,00 грн. штрафних санкцій.

    В апеляційній скарзі відповідач просить постанову господарського суду скасувати, як постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального закону: статей 19-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та вимоги Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”. Більш детальніше доводи вказані в апеляційній скарзі.

    У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача підтримав доводи заперечення. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, просив розглянути спір без його участі.

    Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб,  які беруть участь у справі,  належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду,  не перешкоджає  судовому  розгляду справи, судова колегія вважає  можливим розглянути справу за відсутності не з'явившогося представника третьої особи.

  Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від  27 червня 2007 року у зв'язку з відпусткою суддю Лисенко В.А. було замінено на суддю Антонову І.В.

  Судова колегія, відповідно до вимог статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.

   Відповідно до  частини 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875, для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі  підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних  осіб,  які  використовують найману працю, встановлюється норматив  робочих  місць  для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків    середньооблікової   чисельності   штатних працівників  облікового  складу  за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Судом встановлено, що згідно з наданим позивачеві 31 січня 2006 року товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „КомпАСС” звітом "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за формою державної статистичної звітності № 10-ПІ поштова-річна за 2005  рік, у підприємства середньооблікова кількість штатних працівників у звітному періоді становила 103 особи; чотиривідсотковий норматив місць для працевлаштування інвалідів становив 4 особи (103 x 4% = 4 особи), 2 з них працювало неповний робочий рік 4 та 5 місяців, тобто, менше ніж встановлено нормативом на одну одиницю. Фактично на підприємстві працювало 3 інваліда (12 місяців+12 місяців + 5 місяців + 4 місяця = 33 місяця = 3 інваліди). Фонд оплати праці штатних працівників зазначено у сумі 449400 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 4363,00 грн. (а. с. 5, 22).

Позивачем на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „КомпАСС”  04.05.2006 скерована претензія № 04-216 про перерахування на його рахунок 4363,00 грн.  штрафних санкцій (а.с. 6).

Відповідачем штрафні санкції не сплачені, на підставі чого Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду.

Відповідно до пункту 5 Положення за №314 про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року за № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створені робочі місця.

Згідно з пунктом 3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Державного нагляду за охороною праці в Україні, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

   Відповідно до листа-відповіді Центральної міської медико-соціальної експертної комісії за вих. №78 від 27 березня 2006 року за період з 2004 по 2005 року Центральною міською мєдико-соціальною експертною комісією проведено атестацію робочих місць у 64 підприємствах міста Севастополя. Атестація робочих місць інвалідів товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „КомпАСС” спільно з представниками Центральної міської медико-соціальної експертної комісії не проводилась, відомості про наявність вакантних робочих місць для інвалідів протягом 2005 року у міський центр зайнятості щомісячно не надавалися (а.с. 8).

Згідно пункту 14 Положення, підприємства в рамках нормативу, створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Належним повідомленням про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів є систематичне подання звітів за формою державної статистичної звітності № 3-ПН. Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН „ Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках”, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно, де проставляється наявність вільних робочих (вакантних посад) в рахунок річної броні,  для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у тому числі і інваліди. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо  кожної  категорії  громадян  окремо  під своїми шифрами, для інвалідів це „14”.

В матеріалах справи є тільки 4 звіти Ф-3ПН, починаючи з 11 жовтня 2005 року, що свідчить про відсутність систематичного інформування про наявність робочих місць (а.с. 25-28) а графа 14 звіту не заповнена.

Отже, звіти за формою державної статистичної звітності № 3-ПН містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду.

 Згідно листа Севастопольського міського центру зайнятості від 19 березня 2007 року за вх. № 8735 (а.с. 48), відповідач протягом 2005 року надавав до Севастопольського міського центру зайнятості відомості про вільні вакантні місця для працевлаштування інвалідів у формі звітів № 3-ПН: станом на 11 жовтня 2005 року,  на 25 жовтня 2005 року, на 28 листопада 2005 року, на 21 грудня 2005 року (а.с. 49-52), в яких відповідач повідомляв Севастопольський міський центр зайнятості, починаючі з жовтня місяця 2005 року про одну вакантну посаду технічки для працевлаштування інваліда, в той час, як вже було необхідно 2.

Севастопольський міський центр зайнятості на підприємство відповідача не   направляв інвалідів для працевлаштування за відсутністю бажання у інвалідів працевлаштуватися на вказане підприємство.

      Як вбачається з матеріалів справи, фактично на підприємстві працювали 4 інваліди: Шестаков О.С. 5 місяців (сторож), Васенко І.В. 12 місяців (технік), Оконешников О.Б. 12 місяців  (сторож), Терент'єва В.І.  4 місяці (технічка).

   У 2005 році звільнились з підприємства: 16 вересня 2005 року - сторож Шестаков О.С., 13 квітня 2005 року - технічка Терент'єва В.І.

    Матеріали справи містять  атестаційні паспорти та протоколи атестації робочих місць інвалідів за участю представника Центральної міської медико-соціальної експертної комісії, яка  проводилася у 2005 році (а.с. 33-47).

Однак, належних доказів того, що відповідач повідомляв Севастопольський міський центр зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інваліда до жовтня 2005 суду не надано, незважаючи на те, що з 13 квітня 2005 року звільнилась Терент'єва В.І і з 16 вересня 2005 року Шестаков О.С.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, де кількість  працюючих  інвалідів  менша,  ніж встановлено  нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", сплачують  адміністративно-господарські   санкції за кожне робоче місце.

Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 "Про затвердження Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального              захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів" встановлено, що на  підприємствах,  де  працює  більш як 15 чоловік, суми штрафних   санкцій   визначаються   у   розмірі  середньої  річної заробітної плати на  відповідному  підприємстві  за  кожне  робоче місце, не  зайняте  інвалідом і перераховуються добровільно до 15 квітня слідуючого за звітним роком.

При цьому, до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, не застосовуються скорочені строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У Постановах Верховного суду України у справах № 3/118 від 29 березня 2005 року № 2-23/9789-2003 від 20 липня 2005 року, №13/403 від 29 березня 2005 року, викладено правову позицію, згідно якої суди зобов'язані з'ясовувати чи повідомляло підприємство органи працевлаштування про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів та з чиєї вини вони не були працевлаштовані, або їм було відмовлено у працевлаштуванні на вакантні посади.

        Стаття 218 Господарського кодексу України передбачає, що  підприємства зобов'язані вживати всіх залежних від них заходів для недопущення господарського правопорушення, яким, зокрема, є невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. До числа таких заходів відносяться обов'язки підприємства, визначені у пунктах 3, 5 та 14 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів".

   Згідно з пунктом 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями, установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального              захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1767, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами на користь Державного бюджету та сплачуються самостійно, не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

 Отже, відповідачем самостійно не було сплачено  адміністративно-господарські  санкції, чим порушено вимоги діючого законодавства, у зв'язку з чим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

 Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду  - без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням та без порушення норм матеріального і процесуального права.

 Оскільки, при вирішенні даної справи судом першої інстанції норми матеріального і процесуального права не порушено, підстави для скасування або зміни оскаржуваної постанови відсутні.

                    Керуючись статтями 24, 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, 206  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "КомпАСС" залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 17 квітня 2007 року у справі № 20-4/100 залишити без змін.

Відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                  

Судді