Постанова

від 17.04.2007 по справі 15/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський

суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру

20                                       

Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "17" квітня 2007 р.                                                 

Справа № 15/62

Господарський суд Чернігівської

області у складі

Головуючого - судді Федоренко Ю.В.

При секретарі судового засідання

-Скорик М.О.

За участю  представників сторін:

Від позивача:  Білюба Л.В. дов. від 08.02.2007р.

Від відповідача: Момот П.М. дов.

від 01.11.2006р.

Розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому

засіданні  справу  № 15/62

За позовом:

Першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові,

14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 5

До відповідача: Відкритого

акціонерного товариства „Чернігівське автотранспортне підприємство 17462”,

14021, м. Чернігів, пров. Старобілоуський, 4-А

Про 

стягнення  1 193,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про

стягнення з відповідача в порядку регресу 

витрати, понесені на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок нещасного

випадку на виробництві в сумі 1 193,39 грн.

Від відповідача надійшов відзив на

позов від 02.04.2007р., в якому відповідач проти позову заперечує, зазначивши

наступне:

Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.

Чернігові підприємство шкоди не завдавало, так як страхові виплати здійснювані

Фондом по страховим випадкам підприємства складають менше половини суми

страхових внесків, у 2006р. підприємством сплачено внесків 35 970 грн., а за

час існування Фонду підприємство сплатило внесків приблизно на 100 000 грн.,

тобто більше чим страхові виплати. Відповідач зазначає, що ст. 46 Закону

України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних

випадків на виробництві та професійних захворювань України” (далі Закон)  не передбачає коштів про регресним

відшкодуванням.  Крім того, ст. 6

вказаного  Закону однозначно не визначає

що страхувальник роботодавець є страхувальником лише своїх працівників, а ст.5

цього Закону передбачає формування та витрачання страхових коштів на солідарній

основі.

Розглянувши подані матеріали,

вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які мають

юридичне значення для вирішення спору по суті господарський суд встановив:

          Згідно доданої до позовної заяви

копії акту розслідування про нещасний випадок ІНФОРМАЦІЯ_1., складеного за

формою Н-1,ІНФОРМАЦІЯ_2 працівник Чернігівського міського виробничо-технічного

вузла електрозв'язку ОСОБА_1 під час виконання трудових обов'язків потрапив в

дорожньо-транспортну пригоду, а саме водій АТП 17462  ОСОБА_2 

під час керування  автомобілем

ЗИЛ-130 виїхав на смугу зустрічного руху, де зробив зіткнення з автомобілем

М-2140, яким керував ОСОБА_1. Від отриманих в результаті ДТП тілесних ушкоджень

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1  помер.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України “Про

пенсійне забезпечення” від 05.11.91р. N1788-XII (далі Закону №1788):

“Громадяни  України 

мають  право   на   

державне    пенсійне забезпечення

за  віком,  по 

інвалідності,  у  зв'язку 

з  втратою годувальника та в інших

випадках, передбачених цим Законом.”

Відповідно до ст. ст. 37,38 Закону

України «Про пенсійне забезпечення»дружині загиблого ОСОБА_3 призначено пенсію

в разі втрати годувальника на неповнолітню дочку ОСОБА_4.

Згідно ст.10 Закону N1788:

“Пенсійне забезпечення відповідно

до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.”

          Відповідно до ч.ч.1,2 ст.8 цього

Закону:

“Виплата пенсій здійснюється з

коштів Пенсійного фонду України.

“Пенсійний фонд України є

самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного

бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються

підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю

громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального

страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності,

шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків

громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових

внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.”

Відповідно до ст.15 Закону України

“Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку

на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності” від 23 вересня 1999 року №1105-ХІ\/ (далі Закон №1105)

страхування від  нещасного  випадку здійснює Фонд соціального страхування  від 

нещасних  випадків - некомерційна

самоврядна організація,  що  діє на підставі статуту,  який затверджується її правлінням.    

Відповідно до ч.ч.1.2 ст.46 Закону

№1105, Фонд соціального  страхування від

нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків,  має автономну,  незалежну від будь-якої іншої, систему

фінансування.

          Згідно абз. “г”, “д” п.1 ст.21 Закону

№1105:

“У разі настання страхового випадку

Фонд соціального страхування  від  нещасних 

випадків  зобов'язаний у

встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному  обсязі 

відшкодовувати   шкоду,

заподіяну  працівникові  внаслідок 

ушкодження його здоров'я або в разі його смерті,  виплачуючи йому або особам,  які перебували  на його утриманні пенсію  по 

інвалідності  внаслідок  нещасного 

випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію  у 

зв'язку  з  втратою 

годувальника,  який  помер внаслідок   нещасного 

випадку  на  виробництві 

або  професійного захворювання.”

Згідно п.5 ст.24 Закону №1105

“Фонд соціального страхування від

нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів

соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним

забезпеченням та наданням соціальних послуг 

застрахованим,  у  кожному конкретному випадку спільно приймаючи

рішення  щодо  того, хто з них братиме участь у фінансуванні

цих заходів.

Якщо після призначення

застрахованій  особі  матеріальної допомоги чи  надання 

соціальних  послуг  між 

Фондом  соціального

страхування  від  нещасних 

випадків  і страховиками з інших

видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата

здійснюється страховиком,  до  якого  

звернувся застрахований.  При

цьому  страховик,   до  

якого   звернувся

застрахований,  має  право звернутися до відповідного страховика з

інших видів соціального страхування щодо 

відшкодування  понесених ним

витрат.”

Згідно ч.2 п.2 ст.7 Закону України

“Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від

нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили

втрату працездатності” від 22 лютого 2001 року N2272-III:

“Потерпілі, документи яких не

передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги

від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального

страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником,

зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове

державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і

Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.”

Відповідно до витягів із списків

осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності по Деснянському району внаслідок

нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у

зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на

виробництві або професійного захворювання, які прийнятті до заліку виконавчою

дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань за період з січня 2006р. до лютого 2007р. Фондом

соціального страхування від нещасних випадків на виробництві відшкодовано

Управлінню Пенсійного фонду України Деснянського району м. Чернігова 1193,39

грн. виплаченої ОСОБА_3 пенсії у зв'язку з втратою годувальника за період з

січня 2006р. до лютого 2007р.

Вироком Деснянського районного суду

м. Чернігова від 05.12.90р. визнаний винним та засуджений за скоєння злочину,

передбаченого ч.2 ст.215 Кримінального кодексу УРСР, ОСОБА_2 , водій АТП-17462.

          Даним вироком задоволений цивільний

позов міського вузла електротехнічного зв'язку до АТП 17462 про стягнення

завданої шкоди, оскільки АТП є власником джерела підвищеної небезпеки.

          Згідно ст. 72 Кодексу

адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в

адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили,

не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті  самі особи або особа, щодо якої встановлено ці

обставини.

            Згідно зі ч. 2 ст. 1187 Цивільного

кодексу України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується

особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

                     Враховуючи викладене суд

доходить висновку, що за шкоду, заподіяну ОСОБА_1. зобов'язане відповідати ВАТ

“Чернігівське АТП 17462”, як власник джерела підвищеної небезпеки, а саме

автомобіля ЗИЛ-130 АЦ д.н. НОМЕР_1, під час керування яким було скоєно ДТП.

             Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного

кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має права

зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

             Так як відділенням виконавчої

дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань України в м. Чернігові відшкодовано шкоду  завдану ВАТ „Чернігівське автотранспортне

підприємство 17462”  позов про стягнення

в порядку регресу з відповідача витрат, понесених на відшкодування шкоди,

заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі 1 193,39 грн.

підлягає задоволенню.

          Доводи відповідача про те, що ВАТ

“Чернігівське АТП 17462” щомісячно сплачує страхові внески  і за час існування Фонду підприємство

сплатило внесків приблизно на 100 000 грн., а страхові виплати підприємства

складають менше половини зазначених сум, а тому позов не підлягає задоволенню,

суд вважає необґрунтованими, оскільки згідно ст.6 Закону №1105 роботодавець є

страхувальником лише стосовно власних працівників, а ОСОБА_1 на момент загибелі

не являвся  працівником АТП.  

Доводи відповідача про те, що ст.6

Закону №1105 не констатує, що роботодавець є страхувальником лише власних

працівників, а ст.5 цього Закону передбачає формування та витрачання страхових

виплат на солідарній основі, суперечать термінам визначеним в статті 6, а саме,

що страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи, а

застрахованою є фізична особа,  на

користь якої  здійснюється страхування (далі

- працівник). Крім того, згідно ч.3 ст.47 Закону №1105, розміри страхових

внесків страхувальників обчислюються для роботодавців - у відсотках до  сум 

фактичних  витрат на оплату праці

найманих працівників, тобто розмір внесків прямо залежить від оплати праці саме

тих працівників, які працюють на даному підприємстві.

Заперечення відповідача, що ст. 46

Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України”   не передбачає коштів про регресним відшкодуванням

суд не приймає до уваги оскільки, правовідносини по регресному відшкодуванню

шкоди між особами, що завдали шкоду, та особами, що її відшкодували,

врегульовані  нормами Цивільного Кодексу,

а не вказаним Законом. 

За викладених обставин, суд

доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному

обсязі.

 Відповідно до ст.87 Кодексу адміністративного

судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат,

пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 94 Кодексу

адміністративного  судочинства України у

справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -

фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача

не стягуються.

Керуючись ст. ст. 1187,  1191 Цивільного кодексу України, 94, 158-163,

167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого

акціонерного товариства „Чернігівське автотранспортне підприємство 17462”,

14021, м. Чернігів, пров. Старобілоуський, 4-А (р/р 26004000430 в Полікомбанку

м. Чернігова, МФО 353100, код 03119658) на користь відділення виконавчої

дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань України в м. Чернігові, 14000, м. Чернігів, вул.

Шевченка, 5 (р/р 37179400900002 в УДК Чернігівської області у м. Чернігові, МФО

853592, код 25975429) 1 193,39 грн. витрат понесених на відшкодування шкоди.

3. Постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку

заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про

апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,

встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення

цього строку.

У разі подання апеляційної скарги

постанова, якщо її не  скасовано, набирає

законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження постанови

спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду

апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та

апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного господарського суду

через господарський суд Чернігівської області.

Копія апеляційної скарги одночасно

надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного господарського

суду.

Заява про апеляційне оскарження

постанови подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному

обсязі, відповідно до ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову

подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову підписано 18.04.07

      Суддя                                                                                     

Ю.В. Федоренко