Постанова

від 24.04.2007 по справі 14/6-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2007

р.                                                          

Справа № 14/6-07 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  , 

при секретарі Байбак О.І.

за

участю представників сторін:

позивача - Кендюшенко А.О.

відповідача -  Петухов О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача

(вх. НОМЕР_1) на рішення господарського суду Сумської області від 22.02.07

р. по справі № 14/6-07

за позовом ВАТ

"Сумиобленерго" м. Суми

до Виробниче приватне підприємство

"БМК", м. Суми

про стягнення 13568,20

встановила:

В грудні 2006 р. позивач -ВАТ „Сумиобленерго”, м. Суми звернулося

до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача

-Виробничого приватного підприємства „БМК”, м. Суми 13568.20 грн.

заборгованості та судових витрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від області від

22.02.2007  р. (суддя Миропольський С.О.)

по справі № 14/6-07 позов задоволено повністю. З відповідача на користь

позивача стягнуто 13568,20 грн. боргу, 135.68 грн. держмита, 118 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідачем не було надано

доказів, які підтверджують сплату ним заборгованості в сумі 13568,20 грн.; що

факт наявності заборгованості у вказаній сумі підтверджується актом звірки

взаєморозрахунків та певними платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах

справи та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає

його необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати

та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог

відповідач посилається на те, що суд, на його думку, неналежним чином дослідив

акт звірки взаєморозрахунків від 12.03.2004 р., та не розглянув питання щодо

сплати позивачем ПДВ з суми заборгованості. Крім того, відповідач вважає, що

особа яка підписала позовну заяву та лист про припинення дії договору не має

права на підпис цих документів та ін.

Позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін,

а апеляційну скаргу без задоволення.

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом

першої інстанції, 17.03.2003 р. між сторонами укладено договір підряду №

1703/6, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався провести роботу по

ремонту службових приміщень АБК Шосткінського РЕМ та здати їх позивачу, а

позивач зобов'язався прийняти та оплати їх вартість.

В продовж договірних відносин позивач відповідно до п. 3.

вказаного договору на виставлені відповідачем рахунки перерахував грошові

кошти. Всього за договором було перераховано 167 330 грн. Факт перерахування

грошових коштів підтверджується платіжними дорученнями № 3186 від 23.05.2003р.,

№ 3933 від 25.06.2003р., № 370 від 14.07.2003р., № 371 від 14.07.2003р., № 1066

від 08.08.2003р., № 1870 від 10.09.2003р., № 5068 від 21.10.03р., № 5133 від

22.10.2003р., № 6009 від 20.11.2003р., № 6646 від 15.11.03 р. Відповідно до

актів приймання виконаних робіт від 30.05.2003 р., від 27.06.2003 р., від

29.08.2003 р., від 30.09.2003 р., від 28.11.2003 р. відповідач за договором №

1703/6 виконав роботи лише на суму 117761 грн. 80 коп.

На підставі п. 11.1 цього ж договору позивач листом № 17/9785 від

15.12.06 р. розірвав даний договір

10.09.2003р. між сторонами укладено договір підряду № 1009/3,

відповідно до умов якого відповідач зобов'язався провести капітальний ремонт

будівлі АБК Шосткінського РВЕ, а позивач прийняти та оплатити їх вартість

відповідно до умов, вказаних в договорі.

В продовж договірних відносин позивач відповідно до п. 7.

вказаного договору на виставлені відповідачем рахунки перерахував грошові

кошти. Всього за договором було перераховано 75411,60 грн. Факт перерахування

грошових коштів підтверджується платіжними дорученнями № 2196 від 29.03.2004р.,

№ 6008 від 20.11.2003р., № 2153 від 17.09.03 р. Відповідно до актів приймання

виконаних робіт від 27.02.2004 р. та від 30.09.2003 р. відповідач виконав

роботи на суму 111 411,60 грн.

У зв'язку з заборгованістю відповідача перед позивачем за

договором 1703/6 від 17.03.03 у сумі 49568,20 грн. та заборгованістю позивача

перед відповідачем за договором  № 1009/3

від 10.09.03 р. у сумі 36000 грн. між сторонами був проведений взаємозалік

зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого заборгованість відповідача перед

позивачем склала 13 568,20 грн.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень вказує на те, що свої

зобов'язання за договором №1009/3 ним майже виконані, а заборгованість його

перед позивачем відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 12.03.04 р.

склала 2956,60 грн., що грошові кошти в сумі 10611,60 грн. перераховані

позивачем платіжним дорученням № 2196 від 29.03.04 р. ніякого відношення до

договору № 1009/3 не мають.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що господарський суд

приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що  відповідачем не було надано доказів, які

підтверджують сплату ним заборгованості в сумі 13568,20 грн.; що факт наявності

заборгованості у вказаній сумі підтверджується актами прийняття виконаних робіт

та певними платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії

суддів,  повністю відповідають фактичним

обставинам спору та матеріалам справи, їм 

надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні

підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі

рішення з наступних підстав:

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює 

докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,

повному і об'єктивному розгляді  в  судовому 

процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має

виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,

інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -

відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач в обґрунтування

своїх заперечень не надав доказів виконання робіт на суму 10661 грн. (про

відсутність в нього таких доказів представник відповідача крім іншого також

повідомив в судовому засіданні), а так само не надав доказів погашення

заборгованості за спірними договорами в сумі 13568.20 грн., господарський суд

правомірно стягнув вказану суму з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, не можуть прийматися судом до уваги в якості

належного доказу відсутності заборгованості в сумі 10661 грн. акт звірки взаєморозрахунків

від 12.03.04 р. на який посилається відповідач, оскільки даний акт не є

первинним документом, та не засвідчує виконання позивачем робіт відповідно до

умов договору та на вказану суму, в зв'язку з чим даний акт в розумінні ст.ст.

32-34 ГПК не є належним доказом.

Крім того, безпідставними є вимоги відповідача про припинення

провадження у справі на підставі того, що заступник голови правління

підприємства позивача Похилко О.П. не мав права підписувати позовну заяву,

оскільки відповідно до довіреності № 10-19/17-Д/42 від 13.06.2005 р. (а.с. 97),

виданої головою правління підприємства позивача, Похилко О.П. наділений правом

представляти інтереси підприємства в судах з наданням усіх передбачених законом

прав для сторони по справі, в т.ч. з правом підпису позовних заяв.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду

відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а

мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для

його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова

колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 22.02.07 р. по

справі № 14/6-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді