Ухвала

від 20.07.2016 по справі 474/166/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №474/166/16-ц 20.07.2016 20.07.2016 20.07.2016

Справа № 474/166/16-ц

Провадження № 22-ц/784/1746/16 Суддя першої інстанції - Фасій В.В.

Категорія 53 Суддя-доповідач апеляційного суду - ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Буренкової К.О., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

за участю: представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 6 червня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Первомайський молочноконсервний комбінат» (надалі - ПАТ «Первомайський МКК») про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася з позовом, який в подальшому уточнила до ПАТ «Первомайський МКК» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позивачка зазначала, що з 21 травня 2003 року працювала у відповідача в якості апаратника пастеризації у структурному підрозділі Врадіївсьскому маслосирцеху.

16 лютого 2016 року її було звільнено з роботи у зв'язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Посилаючись на незаконність звільнення, оскільки переміщення обладнання цеху з смт. Врадіївки до м. Первомайську, за місцем розташування юридичної особи, не відбулося, і структурний підрозділ відповідача продовжує працювати, позивачка просила суд скасувати наказ №34-к від 16 лютого 2016 року та поновити її на посаді апаратника 5-го розряду у Врадіївському маслосирцеху, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 6000 грн.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 6 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу (ст. 24 КЗпП України).

За положеннями статті 36 КЗпП України підставами для припинення договору є угода сторін, закінчення строку дії договору або звільнення за ініціативою працівника чи власника.

Згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою чи організацією є підставою для припинення трудового договору.

В роз'ясненнях, що містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 6 листопада 1992 року із подальшими змінами, припинення рудого договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і , навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Виходячи із змісту ч.1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, з дати його звільнення.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що з 21 травня 2003 року по 16 лютого 2016 року ОСОБА_4 працювала у структурному підрозділі ПАТ «Первомайський МКК» - Врадіївсьскому маслосирцеху в якості сепаратарщика 2 розряду, апаратником пастеризації 4 розряду, апаратником пастеризації 5 розряду (а.с.4).

З 15 грудня 2015 року, у зв'язку з виробничою необхідністю, за рішенням уповноваженого органу підприємства розпочата підготовка робіт по переносу обладнання Врадіївсьского маслосирцеху з смт. Врадіївка на територію розташування основного підприємства - ПАТ «Первомайський МКК» в місто Первомайськ (а.с.6).

Вказане рішення було пов'язано з припиненням виробництва у цеху, розташованому у смт. Врадіївка, у зв'язку з епідемією африканської чуми свиней.

За наказом генерального директора ПАТ «Первомайський МКК» №564 від 15 грудня 2015 року переміщення обладнання структурного підрозділу повинно відбутися у період з 15 грудня 2015 року по 15 лютого 2016 року (а.с.6).

15 грудня 2015 року ОСОБА_4 та інших працівників структурного підрозділу, попереджено про переведення на роботу в іншу місцевість, та роз'яснено право на дачу згоди або наступне звільнення з підстав, передбачених п.6 ст. 36 КЗпП України про що свідчить особистий підпис позивачки на повідомленні (а.с.7).

За відсутності згоди позивачки ОСОБА_3 на переведення в іншу місцевість разом зі структурним підрозділом підприємства, 16 лютого 2016 року наказом №34-к її звільнено з підстав, передбачених п. 6 ст. 36 КЗпП України (а.с.73)

При звільненні з позивачкою проведено повний розрахунок (а.с.27, 54-55).

Як на підставу задоволення своїх вимог позивачка ОСОБА_3 посилалася на те, що при попередженні про переведення, їй не було повідомлено про умови праці в іншої місцевості, не була отримана згода профспілкового органу, а також на те, що фактичне переміщення обладнання та структурного підрозділу не відбулося.

Разом з тим, за матеріалами цивільної справи вбачається, що позивачка попереджався про переведення в іншу місцевість без інших змін істотних умов праці.

Зміна таких умов в спеціальності та кваліфікації працівників, що виконують обов'язки за професією апаратника пастеризації, не відбулася, що підтверджено змістом штатних розписів зі збереженням кількості штатних одиниць апаратників пастеризації та фонду їх заробітної плати (а.с.72).

В той же час, Врадіївсьский маслосирцех як структурний підрозділ було виключено зі штату підприємства (а.с.56-58).

Посилання позивачки на відсутність погодження профспілкового органу, який діє на підприємстві, на проведення змін у його виробництві, або дачу згоди на переведення працівника в іншу місцевість разом із підприємством, є невірним тлумаченням ними діючого законодавства, оскільки норми трудового законодавства такого погодження не вимагають (статті 32, 36 КЗпП України).

Щодо фактичного виконання відповідачем робіт з переміщення обладнання Врадіївського маслосирцеху, то воно не відбулося з незалежних від підприємства причин, тому що вивільнені працівники за допомогою невстановлених осіб, чинили перешкоди у доступі працівників, на яких було покладено такий обов'язок, на територію підприємства та вивезення з нього обладнання у напрямку міста Первомайську (а.с.91-93).

Внаслідок таких дій колишніх працівників, відповідачем 26 квітня 2016 року укладено строком до 31 грудня 2018 року договір оренди нежитлових будівель з розташованим там обладнанням з іншим підприємством, яке з цього часу здійснює за цією адресою свою виробничу діяльність, та працевлаштувало на роботу частину звільнених працівників зі структурного підрозділу підприємства - Врадіївського маслосирцеху (а.с.94, 95-96).

З урахуванням встановленого та положень вказаних норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для скасування наказу з поновленням позивачки на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки на переведення в іншу місцевість разом з підприємством ОСОБА_4 як працівник згоди не надала.

За таких обставин, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, належним чином дослідивши надані докази, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції, застосувавши саме ті норми матеріального закону, які підлягають застосуванню в цьому випадку, дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги щодо доцільності проведення змін у виробництві підприємства не мають правового значення, оскільки відносяться виключно до компетенції роботодавця або уповноваженого ним органу.

Здійснення виробництва за адресою колишнього структурного підрозділу ПАТ «Первомайський МКК» - іншим підприємством як орендарем за договором, не впливає на зміст прийнятих відповідачем рішень щодо змін у його структурі як юридичної особи, оскільки кожний господарюючий суб'єкт здійснює свою діяльність окремо, на свій розсуд.

Посилання позивачки на відновлення роботи Врадіївського маслосирцеху, та залишення там на роботі інших працівників, є припущенням, і її суб'єктивною оцінкою правовідносин, які склалися між різними юридичними особами, та які не підтверджені належними доказами.

Доводи стосовно переваг для залишення працівників на роботі внаслідок звільнення, то такі гарантії відносяться до випадків звільнення за скороченням численності або штату (пункт 1 статті 40, стаття 49 КЗпП України), а не відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість (пункт 6 статті 36 КЗпП України), а тому не підлягали з'ясуванню при встановленні обставин щодо звільнення позивачки з роботи.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, оскільки зводяться до переоцінки доказів, яким суд при вирішенні справи дав належну оцінку.

За таких обставин, колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду, ухваленого відповідно до вимог закону, а тому апеляційна скарга на підставі ч.1 ст. 308 ЦПК України підлягає відхиленню.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 6 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: