Рішення

від 19.07.2016 по справі 903/312/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 липня 2016 р. Справа № 903/312/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

до відповідачів - 1: Приватного підприємства "ТЕЗА", м.Луцьк

- 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм - ЮеС", с.Забороль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору, на стороні позивача : Перший відділ ДВС Луцького міського управління юстиції, м Луцьк

про звільнення з - під арешту майна та виключення запису про обтяження з державних реєстрів

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №188-О від 14.01.2014р.

від відповідача-1: не прибув

від відповідача-2: не прибув

від третьої особи: не прибув

Суть спору: позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернувся з позовом до відповідачів - Приватного підприємства "ТЕЗА", Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм - ЮеС", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору, на стороні позивача: Перший відділ ДВС Луцького міського управління юстиції та просить звільнити з - під арешту майно та виключити запис про обтяження з державних реєстрів.

В підтвердження позовних вимог позивач подав протокол №14 Засідання ОСОБА_2 ПАТ КБ «Приватбанк» від 08.12.2009р., статут ПАТ КБ «Приватбанк» від 2013р., довідку АА №241170 з ЄДРПОУ ПАТ КБ «Приватбанк», банківську ліцензію №22 від 05.10.2011р., детальну інформацію про ПП "ТЕЗА", детальну інформацію про ТзОВ "Прайм - ЮеС", постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №13010903 від 25.05.2009р., інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, кредитний договір №39/р від 14.08.2008р., договір іпотеки від 14.08.2008р., державний акт на право власності від 11.07.2005р., акт оцінки та опису майна переданого в іпотеку від 14.08.2008р., розрахунок заборгованості.

Представник позивача через відділ документального забезпечення та контролю подав наступні документи:

1.)супровідний лист за вх. №01-54/6391/16 від 15.07.2016р., яким долучив:

- довіреність №2391-К-О від 15.07.2014р.;

- вимогу про усунення порушення основного зобов'язання за вих. №б/н від 29.02.2016р.;

- повідомлення від 29.02.2016р.;

- повідомлення від 29.02.2016р.

2.) супровідний лист за вх. №01-54/6426/16 від 18.07.2016р., яким долучив:

- повідомлення №RO-22116 від 06.07.2016р.;

- опис вкладення до цінного листа від 06.07.2016р.;

- чек про направлення цінного листа від 06.07.2016р.

3.) супровідний лист від 15.07.2016р., яким долучив постанову ВГСУ №910/22690/15 від 19.03.2016р., 915/890/15 від 21.03.2016р., №910/26482/15 від 17.05.2016р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Приватного підприємства "ТЕЗА" в призначене судове засідання не прибув. 15.07.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю подав заяву за вх. №01-54/6392/16, в якій вказав, що позов визнає в повному обсязі.

Повідомив, що між банком та підприємством наявний кредитний договір, заборгованість по якому не сплачена, укладено договір іпотеки ділянки, щодо якої надано довіреність на реалізацію.

Додатково долучив копію рішення зборів засновників №1 від 16.06.2006р., копію статуту підприємства.

Представник відповідача -2 в призначене судове засідання також не прибув. Ухвала суду від 05.07.2016р., яка була направлена рекомендованим листом на адресу (45623, Луцький р-н, с.Забороль, віл Лісна, 16А) повернулась з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору, на стороні позивача в призначене судове засідання не прибула, письмових пояснень по суті заявленої позовної заяви суду не подала, явку повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду заяви, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4302512108998.

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника відповідача -1), відповідача-2) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору, на стороні позивача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представників відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

14.08.2008 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник якого, згідно статуту ПАТ КБ ПриватБанкВ» (Позивач) та ПП "ТЕЗА" (позичальник) було укладено кредитний договір № 39/р від 14.08.2008р., згідно з яким Позивач надав Відповідачу кредит в розмірі 145000,00 дол. США (а.с.72-75).

З метою забезпечення даного кредитного договору 14.08.2008р. ПАТ КБ «Приватбанк» (іпотекодержатель) та ПП «ТЕЗА» (іпотекодавець) уклали договір іпотеки (а.с.76-77).

Згідно п.8 договору, відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, площею 0,5000 га, яка розташована за адресою с. Лаврів, Луцького галону, Волинської області, кадастровий номер 0722883200:01:001:0551, цільове призначення: для будівництва та обслуговування виробничих приміщень по переробці деревини і офісного приміщення.

ПАТ КБ ПриватБанкВ» свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі. Так, було надано ПП «Теза» кредитні кошти на умовах визнані Кредитними договорами.

В свою чергу ПП «Теза» не виконав у встановлені строки своїх зобов'язань щодо погашення кредитної заборгованості, чим порушив умови кредитного договору.

Для забезпечення виконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів 29.02.2016р. ПП "ТЕЗА" надало довіреність ПАТ КБ В«ПриватБанкВ» (а.с.80) на розпорядження предметом застави.

Між тим, при виконанні доручення щодо розпорядження предметом застави ПАТ КБ В«ПриватБанкВ» було виявлено, що на майно, а саме: земельну ділянку, площею 0,5000 га, яка розташована за адресою с. Лаврів, Луцького галону, Волинської області, кадастровий номер 0722883200:01:001:0551, щодо якої він є іпотекодержателем накладено арешт державним виконавцем першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції.

Як вбачається з відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, арешт згідно постанови про відкриття виконавчого провадження №13010903 від 25.05.2009р., винесеної заступником начальника першого відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_3 при виконанні наказу господарського суду Волинської області про стягнення 18315,80грн., накладено арешт на невизначене нерухоме майно, все нерухоме майно, в межах суми боргу в т.ч. і на вищевказану земельну ділянку.

Згідно Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця згідно з яким Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета і переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленою Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. Закону України «Про іпотеку»: «За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням в повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання».

Згідно з ч.1, 6, 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу» визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання рішення, необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Предметом спору є звільнення іпотечного майна з-під арешту, який було накладено постановою державного виконавця першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 25.05.2009р.

За приписами частини 1 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як роз'яснено у пункті 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Отже виходячи із змісту зазначеної норми власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, а умовою задоволення матеріально-правових вимог позивача має бути встановлення факту наявності у позивача права власності на спірне майно та безпідставність накладення на нього арешту. До предмета доказування у цій справі відноситься дослідження питання права власності позивача на спірне майно.

До предмета доказування входить встановлення обставин щодо обґрунтованості накладення арешту на спірне майно.

Згідно п. 5.13.2. інструкції В«Про проведення виконавчих дійВ» №74/5 від Ї5.12.1999р., на майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями.

Виходячи із встановлених судом обставин, накладення арешту на все майно боржника, в тому числі на земельну ділянку, загальною площею - 0,5000га., що знаходиться за адресою: с. Лаврів, Луцького району, Волинської області, порушує права позивача, як іпотекодержателя, оскільки постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження була винесена 2009р., тобто після укладення іпотечного договору від 14.08.2008р.

Заборгованість відповідача перед ПАТ КБ В«ПриватБанкВ» станом на 04.02.2016 р. складає 665140,88 дол. США, що відповідно до службового розпорядження НБУ складає 17093039,76грн., значно перевищує вартість предмету застави (пунктом 13 договору іпотеки та акту оцінки, вартість ділянки становить 235950,00 грн.).

Крім того, приписами ст. 14 Закону України В«Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяженьВ» визначено, що зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черствості їх реєстрації. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. Згідно витягу з ЄДР іпотека зареєстрована записом 14.08.2008р. та є чинною.

Отже, державна виконавча служба не має правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки на користь стягувачів, які не є іпотекодержателями та наявним арештом порушено кредитором право на розпорядження ділянкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові №6-13цс14 Верховного суду України та постановах №5028/2/119/2011 від 18.03.2012р., №910/22690/15 від 29.03.2016р., №915/890/15 від 21.03.2016р., №910/26482/15 від 17.05.2016р. Вищого господарського суду України.

Верховний суд України, здійснюючи аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку, як заставу нерухомого майна, в листі від 01.02.2015 зазначив наступне.

Чинним законодавством не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки. Разом із тим ст. 60 Закону № 606-ХІV обумовлено випадки, підстави й порядок зняття арешту з майна, у тому числі відповідно до ч. 5 цієї норми у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження (конкретні випадки визначені в частинах 1-4 указаної статті) арешт із майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

У силу положень ст. 54 Закону № 606-ХІV звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Згідно із ч. 4 цієї норми заставодержатель має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна у разі звернення стягнення на це майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями. При цьому встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: 1) виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (ч. 3 ст. 54 цього самого закону). Указані норми безпосередньо стосуються арешту як складової виконання рішення суду про задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями.

Ураховуючи наведене вище, а також виходячи із суті іпотеки, визначення якої міститься в Законі № 898-ІV (ст. 1), відповідно до якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, установленому цим Законом, позов про зняття арешту, накладеного державним виконавцем, підлягає задоволенню, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 54 Закону № 606-ХІV.

Відповідно п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.08.76 року №6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що грунтуються як на праві власності на описане майно, так і на праві володіння ним і відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що накладення арешту на все майно боржника, в тому числі на земельну ділянку, загальною площею - 0,5000га., що знаходиться за адресою: с. Лаврів, Луцького району, Волинської області, не має належних правових підстав та порушує права позивача як іпотекодержателя майна.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані сторонами докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають до задоволення частково.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись, ст.ст. 1, 3, 33 Закону України "Про іпотеку", Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Звільнити з-під арешту земельну ділянку, площею 0,5000 га, яка розташована за адресою с. Лаврів, Луцького району, Волинської області, кадастровий номер 0722883200:01:001:0551, накладеного 25.05.2009 року (ВП №13010903) заступником начальника першого відділу ДВС Луцького МУЮ ОСОБА_3 та виключити запис про обтяження з державного реєстру.

3. У задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм - ЮеС" відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства «ТЕЗА» (43000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34396424) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570) 1378,00грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

21.07.2016р.

Суддя В. М. Дем`як