Рішення

від 30.06.2016 по справі 910/3695/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2016Справа №910/3695/16

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТОКС"

про стягнення 230 987,02 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТОКС"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про визнання частково недійсним договору

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від Регіонального відділення Фонду

державного майна України по м. Києву ОСОБА_1 (дов. № 14 від 08.02.2016)

Від "ВАЛЕНТОКС" ОСОБА_2Р (дов. в мат. справи)

ОСОБА_3 (директор)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 30.06.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТОКС" про стягнення 230 987,02 грн, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору оренди нерухомого майна від 11.10.2011 № 5976.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2016 порушено провадження у справі № 910/3695/16 та призначено справу до розгляду на 23.03.2016.

В судове засідання призначене на 23.03.2016 з'явилися представники сторін та надали пояснення по справі.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні на 28.03.2016.

28.03.2016 по справі 910/3695/15 суд виніс ухвалу про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду, а в задоволенні клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору та відстрочки сплати судового збору відмовити.

В судове засідання призначене на 28.03.2016 представники позивача не прибули, витребувані судом докази не подали, про причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання призначене на 28.03.2016 прибули представники відповідача та надали пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 12.04.2016.

12.04.2016 в судовому засіданні оголошено перерву на 14.04.2016 для подання додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 14.04.2016 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТОКС" про звільнення від сплати судового збору за подачу зустрічної позовної заяви до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про визнання частково недійсним договору - відмовлено. Відстрочено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТОКС" сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.

Прийнято зустрічну позовну заяву відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТОКС" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про визнання частково недійсним договору у справі № 910/3695/16 до спільного розгляду з первісним позовом. 14.04.2016 в судовому засіданні оголошено перерву на 21.04.2016 для подання додаткових доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 розгляд справи відкладено на 26.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів та відкладено розгляд справи на 21.06.2016.

Через відділ канцелярії господарського суду 15.06.2016 позивачем за зустрічним позовом подана заява про уточнення позовних вимог по справі № 910/3695/16, відповідно до якої позивач простить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором в розмірі 230 987, 02 грн за період з листопада 2014 року по серпень 2015, з яких орендна плата - 158 721, 65 грн, пеня 36 787, 00 грн, інфляційні нарахування - 30 716, 72 грн та штраф - 4 761, 65 грн.

В судовому засіданні 21.06.2016 судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 30.06.2016.

Через відділ канцелярії господарського суду 30.06.2016 від відповідача а первісним позовом надійшла заява щодо застосування строків позовної давності, відповідно до якої заявник просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача за первісним позовом та відмовити йому у задоволенні первісних позовних вимог, заявлених поза межами встановлених чинним законодавством термінів позовної давності.

В судове засідання 0.06.2016 представники сторін з'явилися, надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач за первісним позовом свої позовні вимоги підтримав з врахуванням поданої 15.06.2016 ним заяви про уточнення позовних вимог, відповідач за первісним позовом заперечив проти розміру позовних вимог та заявив усне клопотання в судовому засіданні про зменшення штрафних санкцій. Водночас позивач за зустрічним позовом свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач за зустрічним позовом проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечив.

Розглянувши заяву позивача за первісним позовом про уточнення позовних вимог суд розцінив її, як пояснення по справі, оскільки позивач за первісним позовом не змінив своїх вимог.

Первісні позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом його зобов'язань за договором оренди нерухомого майна від 11.10.2011 № 5976, в частині своєчасного та повного внесення орендних платежів.

Відповідач за первісним позовом проти задоволення первісних позовних вимог заперечує з підстав недійсності п. 2 договору № 5976/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5976 від 11.10.2011 від 12.03.2015, яким було збільшено розмір орендної плати та з підстав зволікання позивача за первісним позовом із внесенням змін до договору оренди нерухомого майна від 11.10.2011 № 5976 щодо зміни (зменшення) ставки орендної плати. По суті відповідач за первісним позовом заперечує розмір його заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 11.10.2011 № 5976.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані недійсністю п. 2 договору № 5976/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5976 від 11.10.2011 від 12.03.2015, з огляду на його невідповідність в момент укладання положенням чинного законодавства.

Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечує з підстав відповідності договору оренди нерухомого майна № 5976 від 11.10.2011 від 12.03.2015 в момент його укладання чинному законодавству.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 30.06.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджується матеріалами справи, 11.10.2011 між позивачем за первісним позовом, як орендодавцем та відповідачем за первісним позовом, як орендарем було укладено договір оренди № 5976 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 154,08 м 2 , розміщене за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 2/32, на цокольному поверсі будівлі, що перебуває ні балансі Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України, ідентифікаційний код 14303572, вартість якого визначені згідно висновку про вартість орендованого майна станом на 30.06.2011 і становить 1 239 649,00 гривень без ПДВ.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору акту приймання-передавання майна (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 2.4 договору обов'язок щодо складання акту приймання-передавання покладається на орендодавця.

11 жовтня 2011 року на виконання вимог договору був складений акт приймання-передавання орендованого майна, відповідно до якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕНТОКС» приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 154,08 м 2 , розміщене за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 2/32, на цокольному поверсі будівлі, що перебуває на балансі Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України, ідентифікаційний код 14303572.

Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата за перший місяць оренди, жовтень 2011 року, встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (серпень 2011 року 15 576, 05 грн) на індекс інфляції за вересень, жовтень 2011 року.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно та не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 3.8. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Пунктом 5.1. договору визначено, що орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

Крім того, пунктом 5.3. договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 9.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з п. 10.1. договору, договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 11.10.2011 до 11.09.2014 включно. Відповідно до п 1 Договору від 30.10.2014 №5976/01 Договір від 11.10.2011 №5976 продовжено строком на 2 роки 11 місяців до 11.08.2017.

12 березня 2015 року сторонами укладено договір № 5976/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5976 від 11.10.2011, пунктом 2 якого сторони змінили п. 3.1. договору та виклали його в редакції: « 3.1. Орендна плата … становить без ПДВ за базовий місяць - серпень 2014 року 19 341, 27 грн. Орендна плата за перший місяць оренди вересень 2014 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень 2014 року».

При цьому в п. 3 договору № 5976/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5976 від 11.10.2011 від 12.03.2015 сторони домовились, що договір вступає в силу з 11.09.2014 і діє протягом всього строку дії договору оренди.

Із матеріалів справи вбачається, що 10.03.2015 відповідач за первісним позовом звернувся до позивача за первісним позовом з проханням перерахувати з 13.03.2015 розмір орендної плати за договором за новою ставкою, з урахуванням анулювання ліцензій відповідача за первісним позовом на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Ліцензія відповідача за первісним позовом на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями була анульована розпорядженням Головного управління ДФС у м. Києві Державної фіскальної служби України від 20.03.2015 № 4636/10/26-15-21-02-11.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач за первісним позовом в подальшому неодноразово звертався до позивача за первісним позовом з листами, в яких зазначав про необхідність здійснення перерахунку розміру орендної плати, і зв'язку з анулюванням його ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Пунктом 1 договору № 5976/03 про припинення договору оренди № 5976 від 11.10.2011 від 09.12.2015 чинність договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.10.2011 № 5976, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 2/32, загальною площею 154,08 м 2 , що перебуває на балансі Державного підприємства «Готель «Козацький» було достроково припинено за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 2 договору від 09.12.2015 № 5976/03, договір від 11.10.2011 № 5976 вважається припиненим з 31.08.2015.

На виконання вимог Договору від 09.12.2015 № 5976/03 був складений акт приймання-передавання орендованого майна від 31.08.2015.

За твердженням позивача за первісним позовом свої зобов'язання за договором відповідач за первісним позовом виконував неналежним чином та не в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася перед позивачем за первісним позовом за період з листопада 2014 по серпень 2015 року 158 721, 65 грн заборгованості по орендній платі, на яку позивачем за первісним позовом нарахована пеня в розмірі 36 787, 00 грн за період прострочення з листопада 2014 року по серпень 2015 року, інфляційні нарахування в розмірі 30 716, 72 грн за період прострочення з листопада 2014 року по серпень 2015 року та штраф в розмірі 4 761, 65 грн.

Предметом первісного позову є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього 158 721, 65 грн заборгованості по орендній платі, пені в розмірі 36 787, 00 грн за період прострочення з листопада 2014 року по серпень 2015 року, інфляційних нарахувань в розмірі 30 716, 72 грн за період прострочення з листопада 2014 року по серпень 2015 року та штраф в розмірі 4 761, 65 грн за прострочення сплати орендної плати більше ніж на три місяці.

Предметом зустрічного позову є правова вимога позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним положення п. 2 договору № 5976/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5976 від 11.10.2011 від 12.03.2015 з 20.03.2015.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісні та зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір оренди № 5976 нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.10.2011 за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як встановлено судом сторонами 12.03.2015 було укладено договір № 5976/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5976 від 11.10.2011, яким сторони змінили ціну договору та погодили, що нова ціна договору застосовується до відносин між сторонами, які виникли до укладення договору № 5976/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5976 від 11.10.2011 від 12.03.2015 - з 11.09.2014.

Щодо правомірності укладання такого договору між сторонами існує спір у справі.

Положеннями ст. 631 ЦК України внормовано, що договір набирає чинності з моменту його укладення, при цьому сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання.

Водночас згідно положень ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Положення ст. 632 ЦК України носять імперативний характер, і відповідно не можуть бути змінені на розсуд сторін.

Судом встановлено (зокрема, із наданого позивачем за первісним позовом розрахунку заборгованості з орендної плати станом на 13.06.2016), що на момент укладання договору № 5976/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5976 від 11.10.2011 від 12.03.2015 відповідач за первісним позовом користувався орендованим майном в період з вересня 2014 року по 12 березня 2015 року та щомісячно вносив орендну плату. Так, за період з вересня 2014 року по 12 березня 2015 року згідно умов договору (до укладання договору № 5976/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5976 від 11.10.2011 від 12.03.2015) зобов'язаний був сплатити 81 854, 80 грн орендної плати, та сплатив 43 923, 18 грн, а отже договір був виконаний сторонами в період з вересня 2014 по листопад 2014 року повністю, відповідач у вказаний період об'єкт оренди використав і сплатив за користування обумовленому договором плату в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи, що в момент укладання правочину сторони змінили ціну договору в тому числі за період оренди, в якому договір був повністю виконаний сторонами, суд дійшов висновку про недотримання сторонами договору № 5976/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5976 від 11.10.2011 від 12.03.2015 ними не було дотримано імперативних положень ч. 3 ст. 632 ЦК України, що є підставою для визнання вказаного договору у відповідній частині недійсним.

Положеннями ст. 236 ЦК України внормовано, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи встановлені обставини та зважаючи на вказані положення чинного законодавства суд визнає зустрічні позовні вимоги доведеними та обґрунтованими в частині визнання недійсним п. 2 договору № 5976/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5976 від 11.10.2011 від 12.03.2015 з моменту його укладення - з 12.03.2015, і відповідно задовольняє. В інший частині (визнання договору недійсним з 20.03.2015) зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі наведеної норми цивільного права суд дійшов висновку, з огляду на недійсність п. 2 договору № 5976/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5976 від 11.10.2011 від 12.03.2015 у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом наявні зобов'язання по сплаті орендної плати обсяг та розмір яких встановлений договором оренди нерухомого майна № 5976 від 11.10.2011.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 610 , 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, позивачем за первісним позовом його зобов'язання за договором виконані належним чином об'єкт оренди наданий в оренду, проте відповідач зі свого боку допустив порушення договору, оскільки сплачував орендну плату обумовлену договором з порушенням строків та розмірів встановлених договором.

Оскільки позивач за первісним позовом здійснював розрахунок заборгованості відповідача за первісним позовом з орендної плати до державного бюджету станом на 13.06.2016 виходячи із дійсності положень п. 2 договору № 5976/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5976 від 11.10.2011 від 12.03.2015 суд здійснив власний розрахунок заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за договором за період з листопада 2014 року по серпень 2015 року (з врахуванням проведених відповідачем за первісним позовом оплат по договору, в тому числі за вересень та жовтень 2014 року).

При здійсненні розрахунку заборгованості відповідача за первісним позовом суд виходив із таких показників індексів інфляції за період з вересня 2014 року по серпень 2015 року: вересень 2014 року - 102, 9; жовтень 2014 року - 102, 4; листопад 2014 року - 101, 9; грудень 2014 року - 103; січень 2015 року - 103, 1; лютий 2015 року - 105, 3; березень 2015 року - 110, 8; квітень 2015 року - 114; травень 2015 року - 102, 2; червень 2015 року - 100, 4; липень 2015 року - 99; серпень 2015 року - 99, 22. А також, із того, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. договору). Відповідно, за розрахунком суду 70 % орендної плати належних до сплати за договором на рахунок позивача за первісним позовом становили за вересень 2014 року - 12 755, 73 грн; за жовтень 2014 року - 13 061, 87 грн; за листопад 2014 року 13 310, 05 грн; за грудень 2014 року - 13 709, 35 грн; за січень 2015 року - 14 134, 34 грн; за лютий 2015 року - 14 883, 46 грн; за березень 2015 року - 16 490, 87 грн; за квітень 2015 року - 18 799, 59 грн; за травень 2015 року - 19 213, 18 грн; за червень 2015 року - 19 290, 03 грн; за липень 2015 року - 19 097, 13 грн; за серпень 2015 року - 18 944, 35 грн

Згідно здійсненого судом розрахунку заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом така заборгованість становить 139 766, 77 грн. Таким чином, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 139 766, 77 грн, доказів сплати якої відповідачем за первісним позовом суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за договором в сумі 139 766, 77 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати вартості оренди майна, у відповідності до п. 3.6. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 139 766, 77 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 30 716, 72 грн за загальний період з листопада 2014 року по серпень 2015 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат визнається судом арифметично невірним, оскільки такий розрахунок здійснені без врахування недійсності положень п. 2 договору № 5976/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5976 від 11.10.2011 від 12.03.2015. За розрахунком суду, який здійснений помісячно з врахуванням часткових оплат відповідача за первісним позовом інфляційні втрати позивача за первісним позовом за договором складають 14 576, 28 грн., відповідно з відповідача підлягає стягненню за загальний період листопада 2014 року по серпень 2015 року інфляційні втрати в сумі 14 576, 28 грн.

Щодо позовних вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення пені в розмірі 36 787, 00 грн за період прострочення з листопада 2014 року по серпень 2015 року та штрафу в розмірі 4 761, 65 грн суд зазначає наступне.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно умов укладено між сторонами договору, а саме п. 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно та не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Формулювання п. 3.7. договору «України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати», розцінено судом, як таке яким сторони погодили нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання понад строк встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно п. 3.8. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Здійснені позивачем розрахунки пені та штрафу визнаються судом арифметично невірними, оскільки такі розрахунки здійснені без врахування недійсності положень п. 2 договору № 5976/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5976 від 11.10.2011 від 12.03.2015. За розрахунком суду, який здійснений помісячно з врахуванням часткових оплат відповідача за первісним позовом пеня та штраф за договором складають 24 258, 59 грн та 4 193, 00 грн відповідно.

Згідно приписів п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

При цьому винятковість обставин, які б являлись підставою для зменшення сум стягнення зі сторони, що порушила зобов'язання, підлягає доведенню цією стороною належними і допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України, згідно приписів яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази винятковості обставин, які є підставою для зменшення сум стягнення зі сторони, що порушила зобов'язання, докази зволікання позивачем за первісним позовом щодо здійснення перерахунку орендної плати та що відповідачем за первісним позовом було заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом, який порушив зобов'язання по договору, до 1 000, 00 грн пені та до 1 000, 00 грн штрафу. В решті частини стягнення пені та штрафу суд відмовляє з підстав вищезазначених.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи викладене вище, первісний позов підлягає задоволенню частково, судом задовольняються вимоги щодо стягнення: основного боргу в сумі 139 766, 77 грн, інфляційних втрат в сумі 14 576, 28 грн, пені в сумі 1 000, 00 грн та штрафу в сумі 1 000, 00 грн. Інші первісні позовні вимоги не визнаються судом обґрунтованими та доведеними, і відповідно не підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем за зустрічним позовом понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача за зустрічним позовом, судові витрати за розгляд первісних позовних вимог відшкодовуються за рахунок відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТОКС" (04211, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 31611893) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бул. ОСОБА_4, 50 - Г; ідентифікаційний код 19030825) 139 766 (сто тридцять дев'ять тисяч сімсот шістдесят шість) 77 грн орендної плати, 1 000 (одну тисячу) грн пені, 14 576 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн 28 коп. інфляційних втрат та 1 000 (одну тисячу) грн штрафу.

3. В задоволенні інших первісних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТОКС" (04211, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 31611893) на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд первісних позовних вимог в розмірі 2 741 (дві тисячі сімсот сорок одна) грн 92 коп.

5. Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТОКС" задовольнити частково.

6. Визнати недійсним з 12.03.2015 положення п. 2 договору від 12.03.2015 № 5976/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5976 від 11.10.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТОКС" (04211, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 31611893) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бул. ОСОБА_4, 50 - Г; ідентифікаційний код 19030825).

7. В задоволенні інших зустрічних вимог відмовити.

8. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бул. ОСОБА_4, 50 - Г; ідентифікаційний код 19030825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТОКС" (04211, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 31611893) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн судового збору за розгляд зустрічних позовних вимог.

9. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.07.2016.

Суддя Л. Д. Головатюк