Ухвала

від 01.08.2016 по справі 910/3695/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"01" серпня 2016 р. Справа №910/3695/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

розглядаючи апеляційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016 року,

у справі № 910/3695/16 (суддя - Головатюк Л.Д.)

за первісним позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до товариства з обмеженою відповідальністю «Валентокс»

про стягнення 230 987,02 грн.,

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Валентокс»

до регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про визнання частково недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2016 року первісні позовні вимоги регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву - задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Валентокс» на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву 139 766,77 грн. орендної плати, 1 000 грн. пені, 14 576,28 грн. інфляційних втрат та 1 000,00 грн. штрафу. В задоволенні інших первісних вимог відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Валентокс» - задоволено частково. Визнано недійсним з 12.03.2015 року положення п. 2 договору від 12.03.2015 року № 5976/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5976 від 11.11.2011 року, укладеного між ТОВ «Валентокс» та регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву. В задоволенні інших зустрічних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 30.06.2016 року, регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016 року у справі № 910/3695/16 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог скаржника, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а в задоволенні позовних вимог ТОВ «Валентокс» - відмовити.

Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду і має бути повернута скаржнику з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Скаржник подав клопотання, в якому просить суд врахувати той факт, що регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву є бюджетною установою, фінансується за рахунок коштів державного бюджету України, та просить відстрочити оплату судового збору.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір судового збору або звільнити його від сплати.

Отже, єдиною підставою для вчинення господарським судом цих дій є врахування майнового стану сторони.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року №7, клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

На підтвердження відсутності коштів скаржник надає суду копію тимчасового кошторису на 2016 рік, який затверджений начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, яким передбачені видатки на сплату судового збору у розмірі 1 400 грн. Також скаржник зазначає, що станом на 17.07.2016 року (дата подання апеляційної скарги) вказані кошти не надійшли, про що, на думку скаржника, свідчить випивка по рахункам регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву 25.04.2016 року, тому у скаржника відсутні кошти на оплату судового збору.

Проте, судова колегія звертає увагу, що з поданої виписки по рахункам, датованої 25.04.2016 року, не вбачається відсутність у апелянта коштів на сплату судового збору станом на дату подання апеляційної скарги.

Таким чином, апелянтом не надано суду доказів того, що у регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву повністю відсутні кошти, які б можна було використати для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, не подано доказів про неможливість здійснити платіж готівкою чи фінансову спроможність сплатити судовий збір до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки відстрочення сплати судового збору є правом господарського суду, яким суд користується за наявності виключних обставин, яких у даному випадку скаржником не доведено, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Отже, клопотання регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги задоволенню не підлягає. Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по справі № 921/348/14-г/8.

Судова колегія звертає увагу на те, що скаржником за подання апеляційної скарги не сплачено навіть частину судового збору.

Згідно з п.3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню.

Відповідно до ч. 4 ст. 97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

2. Апеляційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016 року по справі № 910/3695/16 повернути скаржнику.

3. Копію ухвали суду надіслати сторонам у справі.

4. Матеріали справи № 910/3695/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська