Рішення

від 11.07.2016 по справі 910/8502/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2016Справа №910/8502/16 За позовом: Харківської обласної профспілкової організації професійної спілки працівників

державних установ України

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк»

про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Харківська обласна профспілкова організація професійної спілки працівників державних установ України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» про стягнення боргу за договором депозиту №Д-20-2/121 від 06.11.2013р. на суму 260 930,62 грн., з яких за додатковою угодою №6 від 17.03.2015р. заборгованість за депозитом в розмірі 200 000 грн., проценти в сумі 1718,58 грн., пеня в розмірі 12983,61 грн., інфляційні втрати в сумі 2000 грн., 3% річних в сумі 885,25 грн.; за додатковою угодою №8 від 24.11.2015р. заборгованість за депозитом в сумі 40 000 грн., проценти в розмірі 477,60 грн., пеня в сумі 2308,20 грн., інфляційні втрати в сумі 400 грн. та 3% річних в розмірі 157,38 грн.

Ухвалою від 11.05.2016р. порушено провадження по справі №910/8502/16 та призначено її розгляд на 27.05.2016р.

24.05.2016р. представником позивача подано через відділ діловодства господарського суду документи на виконання вимог ухвали від 11.05.2016р. та клопотання про розгляд справи без участі представника Харківської обласної профспілкової організації професійної спілки працівників державних установ України.

У судовому засіданні 27.05.2016р. позивач не з'явився, представника не направив, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представником відповідача у судовому засіданні 27.05.2016р. було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких останній проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.05.2016р. було оголошено перерву до 13.06.2016р.

09.06.2016р. представником позивача подано заяву про уточнення (зміну) позовних вимог, в якій Харківська обласна профспілкова організація професійної спілки працівників державних установ України просила зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» повернути позивачу депозит та проценти за користування депозитом за договором №Д-20-2/121 від 06.11.2013р. та додатковими угодами №6 від 17.03.2015р. й №8 від 24.11.2015р., в тому числі, за додатковою угодою №6 від 17.03.2015р. заборгованість за депозитом в розмірі 200 000 грн. та проценти в сумі 1718,58 грн., за додатковою угодою №8 від 24.11.2015р. заборгованість за депозитом в сумі 40 000 грн. та проценти в сумі 477,60 грн. і стягнути з відповідача за додатковою угодою №6 від 17.03.2015р. пеню в сумі 12983,61 грн., інфляційні втрати в розмірі 2000 грн., 3% річних в сумі 885,25 грн., за додатковою угодою №8 від 24.11.2015р. пеню в сумі 2308,20 грн., інфляційні втрати в сумі 400 грн. та 3% річних в розмірі 157,38 грн.

У судовому засіданні 13.06.2016р. представником позивача підтримано позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні 13.06.2016р. представником відповідача надано відзив на позов та усні пояснення з приводу позовних вимог з урахування заяви уточнення (зміну) позовних вимог, відповідно до змісту яких вказаний учасник проти задоволення вимог позивача заперечував. Одночасно, відповідачем заявлено усне клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.06.2016р. було оголошено перерву до 22.06.2016р.

Представник позивача у судове засідання 22.06.2016р. не з'явився, представника не направив, проте, 21.06.2016р. через відділ діловодства господарського суду подав письмові пояснення по суті спору, що містили додаткові документи по справі.

Відповідач у судовому засіданні 22.06.2016р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

Заява від 07.06.2016р. Харківської обласної профспілкової організації професійної спілки працівників державних установ України про уточнення (зміну) позовних вимог, яка надійшла до суду 09.06.2016р., була розглянута та прийнята судом.

З огляду на неявку у судове засідання представника позивача, враховуючи необхідність витребування нових доказів, ухвалою від 22.06.2016р. розгляд справи було відкладено на 11.07.2016р.

08.07.2016р. до господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення позивача по суті спору, відповідно до змісту яких заявником наголошено на тому, що банком так і не було перераховано на розрахунковий рахунок Харківської обласної профспілкової організації професійної спілки працівників державних установ України депозити за договором №Д-20/2/121 від 06.11.2013р., а зокрема, за додатковими угодами №6 від 17.03.2015р. та №8 від 24.11.2015р. Одночасно, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника Харківської обласної профспілкової організації професійної спілки працівників державних установ України.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 11.07.2016р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Позивач у судове засідання 11.07.2016р. не з'явився, представника не направив, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 11.07.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (банк) та Харківською обласною профспілковою організацією професійної спілки працівників державних установ України (вкладник) було укладено договір №Д-20/2/121 банківського вкладу, відповідно до п.1.1 якого банк зобов'язується приймати від вкладника та зараховувати на депозитні рахунки грошові кошти у національній та/або іноземних валютах на умовах строкового банківського вкладу (депозит) і зобов'язується виплачувати вкладнику депозит/депозити та проценти за депозитами на умовах та у порядку, встановлених загальними умовами, депозитними дорученнями/додатками до договору та цим договором.

За умовами п.2.1 договору №Д-20/2/121 від 06.11.2013р. вкладник розміщує кожний депозит в банку на підставі відповідного депозитного доручення/додатку до договору, що надається вкладником банку у порядку, передбаченому загальними умовами та цим договором.

Підписанням договору вкладник доручає банку в день закінчення строку депозиту перерахувати, без окремого доручення вкладника, суму депозиту з відповідного депозитного рахунку, на якому обліковувався депозит, та проценти, нараховані на суму депозиту, на поточний рахунок, вказаний в депозитному дорученні/додатку (п.2.3 договору №Д-20/2/121 від 06.11.2013р.).

Відповідно до п.3.1 укладеного між сторонами правочину банк нараховує вкладнику проценти на суму депозиту за ставкою, зазначеною в депозитному дорученні/додатку до договору.

Згідно п.3.2 спірного договору проценти на суму депозиту з врахуванням додаткових внесків, якщо інші умови не передбачені депозитним дорученням/додатком до договору, нараховуються з дня, наступного за днем зарахування коштів на депозитний рахунок, до дня, який передує поверненню коштів. Нарахування процентів здійснюється щоденно, при цьому, в кінці календарного року проценти нараховуються до 31 грудня (включно). Базова кількість днів для нарахування процентів становить 365 (366) днів.

У п.6.2 вказаного правочину зазначено, що депозитне доручення/додаток та загальні умови є невід'ємними частинами договору.

Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п.4.1 договору №Д-20/2/121 від 06.11.2013р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №Д-20/2/121 від 06.11.2013р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, в межах договору №Д-20/2/121 від 06.11.2013р. сторонами було укладено, зокрема, додаток №6 від 17.04.2015р., відповідно до п.1.1 якого вкладник перераховує, а банк приймає на депозитний рахунок №26103620502342/980 кошти в сумі 200 000 грн. (депозит).

У п.1.3 додатку №6 від 17.04.2015р. контрагентами погоджено строк розміщення депозитних коштів до 17.04.2015р.

Розмір процентів по депозиту складає 22% річних (п.2.1 додатку №6 від 17.04.2015р.).

Згідно п.2.3 додатку №6 від 17.04.2015р. проценти на суму депозиту з врахуванням додаткових внесків нараховуються з дня, наступного за днем зарахування коштів на депозитний рахунок, до дня, який передує поверненню коштів. Нарахування процентів здійснюється щоденно, при цьому, в кінці календарного року проценти нараховуються до 31 грудня (включно). Базова кількість днів для нарахування процентів становить 365 (366) днів.

У випадку закінчення строку розміщення коштів згідно п.1.3 додатку або дострокового повернення суми депозиту, сума депозиту та нарахованих, але не сплачених процентів, переховується банком з депозитного рахунку на поточний (п.4.1 додатку №6 від 17.04.2015р.).

На виконання умов додатку №6 від 17.04.2015р. до договору №Д-20/2/121 від 06.11.2013р. Харківською обласною профспілковою організацією професійної спілки працівників державних установ України розміщено на депозитному рахунку, відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк», банківський вклад в сумі 200 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №87 від 17.03.2015р. та банківською випискою по особовому рахунку позивача.

Відповідачем протягом розгляду справи обставин щодо розміщення позивачем депозиту на підставі додатку №6 від 17.04.2015р. до договору №Д-20/2/121 від 06.11.2013р. в сумі 200 000 грн. заперечено не було.

24.11.2015р. сторонами було укладено додаток №8 до договору №Д-20/2/121 від 06.11.2013р., відповідно до п.1.1 якого вкладник перераховує, а банк приймає на депозитний рахунок №26103620502342/980 кошти сумі 40 000 грн. (депозит).

Строк розміщення депозитних коштів відповідно до п.1.3 додатку №8 від 25.11.2015р. визначено до 24.02.2016р.

У п.1.1 додатку №8 від 25.11.2015р. вказано, що розмір процентів, які нараховуються на суму депозиту, становить 19% річних.

Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №2 від 24.11.2015р. та банківською випискою з рахунку заявника підтверджується, що позивачем було перераховано на рахунок №26103620502342/980 депозит в сумі 40 000 грн.

Відповідачем протягом розгляду справи наведені вище обставини спростовано не було.

18.01.2016р. сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень №8 до додатку №6 від 17.04.2015р. до договору №Д-20/2/121 від 06.11.2013р. та погоджено строк розміщення депозитних коштів до 18.02.2016р. й розмір процентів на рівні 18,5% річних.

Отже, приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи терміни розміщення депозитів, які визначено додатками №6 від 17.04.2015р. та №8 від 25.11.2015р. до договору №Д-20/2/121 від 06.11.2013р. (з урахуванням змін та доповнень), суд дійшов висновку, що строк повернення Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» депозитних коштів на загальну суму 240 000 грн., розміщених позивачем на підставі додатків №6 від 17.04.2015р. та №8 від 25.11.2015р. до договору №Д-20/2/121 від 06.11.2013р., настав.

За період розміщення депозиту в сумі 200 000 грн. на підставі додатку №6 від 17.04.2015р. та депозиту в сумі 40 000 грн. згідно додатку №8 від 25.11.2015р. банком нараховувались проценти.

Зокрема, відповідно до довідки №121-20-2/180 від 17.03.2016р. по додатку №6 від 17.04.2015р. (з урахуванням змін, що внесені договором №8 від 18.01.2016р.) сума нарахованих процентів становить 1718,58 грн., а по додатку №8 від 25.11.2015р. до договору №Д-20/2/121 від 06.11.2013р. сума процентів по депозиту складає 477,60 грн.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» свої обов'язки за договором №Д-20/2/121 від 06.11.2013р. в частині повернення сум депозитів за додатками №6 від 17.04.2015р. та №8 від 25.11.2015р виконано не було, грошові кошти не повернуто, проценти за користування депозитом станом на момент звернення до суду з позовом також не сплачено.

За приписами ч.1 ст.1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частиною 3 ст.1060 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

Відповідно до ч.1 ст.1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти (ч.ч.5, 6 ст.1061 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази повернення банком депозитних коштів вкладнику, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Харківської обласної профспілкової організації професійної спілки працівників державних установ України звернулась до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» про зобов'язання повернути позивачу депозит за договором №Д-20-2/121 від 06.11.2013р. та додатковими угодами №6 від 17.03.2015р. та №8 від 24.11.2015р., в тому числі, за додатковою угодою №6 від 17.03.2015р. заборгованість за депозитом в розмірі 200 000 грн. та за додатковою угодою №8 від 24.11.2015р. заборгованість за депозитом в сумі 40 000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Твердження відповідача щодо відсутності підстав для повернення банком депозитних коштів на рахунок Харківської обласної профспілкової організації професійної спілки працівників державних установ України №26008000071373/980 у Публічному акціонерному товаристві «Укрсоцбанк», суд до уваги не приймає, як такі, що є юридично неспроможними.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що відповідно до п.2.3 договору №Д-20-2/121 від 06.11.2013р. вкладник доручив банку у день закінчення депозиту перерахувати без окремого доручення вкладника суму депозиту з відповідного депозитного рахунку, на якому обліковувався депозит, на поточний рахунок, вказаний у депозитному дорученні/ додатку до договору.

Як зазначалось, п.4.1 додатку №6 від 17.04.2015р. визначено, що у випадку закінчення строку розміщення коштів згідно п.1.3 додатку або дострокового повернення суми депозиту, сума депозиту та нарахованих, але не сплачених процентів, переховується банком з депозитного рахунку на поточний.

Аналогічні положення наведено і у п.3.1 додатку №8 від 24.11.2015р. до договору №Д-20-2/121 від 06.11.2013р.

У п.5 додатку №6 від 17.04.2015р. та у п.4 додатку №8 від 24.11.2015р. до договору №Д-20-2/121 від 06.11.2013р. наведено реквізити поточного рахунку вкладника, на який здійснюється повернення сум депозиту, а саме: №26008000071373/980 у Публічному акціонерному товаристві «Укрсоцбанк», код банку №3000023.

Тобто, з наведеного вбачається погодження контрагентами порядку повернення сум депозитів за додатками №6 від 17.04.2015р. та №8 від 24.11.2015р. до договору №Д-20-2/121 від 06.11.2013р. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, відкритий в Публічному акціонерному товаристві «Укрсоцбанк», без окремого доручення вкладника.

Одночасно, як зазначалось вище, станом на момент звернення позивача до суду з розглядуваним позовом відповідачем також не було перераховано на рахунок вкладника проценти за користування депозитом згідно додаткової угоди №6 від 17.03.2015р. в сумі 1718,58 грн. та згідно додаткової угоди №8 від 24.11.2015р. в розмірі 477,60 грн.

З представлених суду документів вбачається, що 10.06.2016р. Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» було перераховано позивачу проценти за користування депозитом згідно договору №Д-20-2/121 від 06.11.2013р. в сумі 2196,18 грн.

З приводу погашення заборгованості по процентах після порушення провадження по справі, господарський суд зазначає, що ст.80 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави припинення провадження по справі. Зокрема, вказаною статтею передбачено, що провадження у справі припиняється якщо відсутній предмет спору (п.1 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України).

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (п.4.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно з п.4.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що на момент виникнення спору зобов'язання з перерахування процентів за користування депозитом на загальну суму 2196,18 грн. виконано не було, а грошові кошти було сплачено лише 10.06.2016р., суд дійшов висновку, що провадження по справі в частині зобов'язання перерахувати проценти за договором №Д-20-2/121 від 06.11.2013р., а саме за додатковими угодами №6 від 17.03.2015р. та №8 від 24.11.2015р. на загальну суму 2196,18 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача за додатковою угодою №6 від 17.03.2015р. пені в сумі 12983,61 грн., інфляційних втрат в розмірі 2000 грн., 3% річних в сумі 885,25 грн., за додатковою угодою №8 від 24.11.2015р. пені в сумі 2308,20 грн., інфляційних втрат в сумі 400 грн. та 3% річних в розмірі 157,38 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України ).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За умовами п.7.1 договору №Д-10-2/121 від 06.11.2013р. банківського депозиту за невиконання банком обов'язку щодо своєчасного повернення депозиту та/або несвоєчасну сплату процентів банк несе відповідальність у вигляд сплати пені, що буде розраховуватись на суму невиконаного вчасно зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Наразі, з огляду на порушення відповідачем строків повернення депозиту за додатком №6 від 17.03.2015р. до договору №Д-10-2/121 від 06.11.2013р., позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 19.02.2016р. по 12.04.2016р. на суму 12983,61 грн.

Одночасно, за порушення строків повернення вкладу за додатком №8 від 24.11.2015р. позивачем нараховано неустойку за період з 25.02.2016р. по 12.04.2016р. на суму 2308,20 грн.

Після здійснення перевірки наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача про зменшення неустойки залишене судом без задоволення з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Аналогічну позицію наведено у п.2.4 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Пунктом 3.17.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Наразі, господарський суд зазначає, що відповідачем не представлено до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів існування виняткових обставин, існування яких могло б бути достатньою підставою для зменшення штрафних санкцій.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про зменшення неустойки на підставі ст.83 Господарського процесуального кодексу України суд повинен враховувати інтереси обох сторін.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Слід зазначити, що неповернення Харківській обласній профспілковій організації професійної спілки працівників державних установ України грошових коштів протягом більш як трьох місяців фактично призводило до порушення майнових прав та інтересів заявника.

Крім того, за висновками суду, розмір неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, є співрозмірним з розміром невиконаного останнім у строк зобов'язання.

За таких обставин, приймаючи все вищенаведене у сукупності, враховуючи принципи добросовісності та справедливості, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для зменшення пені, що підлягає стягненню з відповідача, та відмову в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» про зменшення неустойки.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення повернення депозиту за договором №Д-20-2/121 від 06.11.2013р., а саме додатковими угодами №6 від 17.03.2015р. та №8 від 24.11.2015р. позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 885,25 грн. та 157,38 грн. відповідно, а також інфляційні втрати в розмірі 2000 грн. та 400 грн.

Після здійснення перевірки наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.

Наразі, твердження відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст.625 Цивільного кодексу України, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

За змістом статей 526 та 1058 Цивільного кодексу України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки).

Верховним Судом України у листі від 01.07.2014р. «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» зазначено, що неоднозначним для судової практики є питання, пов'язане з правомірністю нарахування позивачем трьох процентів річних на суму заборгованості зі сплати процентів, передбачених кредитним договором, договором позики та банківського вкладу. Вирішуючи його, суди мають керуватися тим, що три проценти річних повинні нараховуватися на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо в обов'язкових для сторін правилах чи договорі немає прямої вказівки щодо іншого порядку нарахування процентів.

Пунктом 6 ст. 1061 Цивільного кодексу України встановлено, що проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У зв'язку з цим необхідно враховувати, що у випадку збільшення вкладу на суму невитребуваних процентів, проценти, які стягуються у зв'язку з простроченням повернення вкладу, що передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховуються на всю суму вкладу, збільшеного на суму невитребуваних процентів.

Тобто, з правової позиції Верховного Суду України вбачається, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість за депозитом, є правомірним та обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку щодо задоволення в повному обсязі позовних вимог про стягнення з відповідача за додатковою угодою №6 від 17.03.2015р. пені в сумі 12983,61 грн., інфляційних втрат в розмірі 2000 грн., 3% річних в сумі 885,25 грн., за додатковою угодою №8 від 24.11.2015р. пені в сумі 2308,20 грн., інфляційних втрат в сумі 400 грн. та 3% річних в розмірі 157,38 грн.

Судові витрати згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» повернути Харківській обласній профспілковій організації професійної спілки працівників державних установ України проценти за користування депозитом за договором №Д-20-2/121 від 06.11.2013р., а саме за додатковою угодою №6 від 17.03.2015р. на суму 1718,58 грн. та додатковою угодою №8 від 24.11.2015р. на суму 477,60 грн. припинити на підставі п.1 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» (01001, м.Київ, провулок Шевченка, буд.12, ЄДРПОУ 00039002) повернути Харківській обласній профспілковій організації професійної спілки працівників державних установ України (61003, м.Харків, Дзержинський район, Майдан Конституції, буд.1, під'їзд 6, ЄДРПОУ 00291003) депозити за договором №Д-20-2/121 від 06.11.2013р., в тому числі, за додатковою угодою №6 від 17.03.2015р. на суму 200 000 грн. та додатковою угодою №8 від 24.11.2015р. на суму 40 000 грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок №26008000071373/980 Харківської обласної профспілкової організації професійної спілки працівників державних установ України, відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Укрсоцбанк» (03150, м.Київ, вул.Ковпака, буд.29, ЄДРПОУ 00039019), код банку 300023.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» (01001, м.Київ, провулок Шевченка, буд.12, ЄДРПОУ 00039002) на користь Харківської обласної профспілкової організації професійної спілки працівників державних установ України (61003, м.Харків, Дзержинський район, Майдан Конституції, буд.1, під'їзд 6, ЄДРПОУ 00291003) за додатковою угодою №6 від 17.03.2015р. пеню в сумі 12983,61 грн., інфляційні втрати в розмірі 2000 грн., 3% річних в сумі 885,25 грн., за додатковою угодою №8 від 24.11.2015р. пеню в сумі 2308,20 грн., інфляційні втрати в сумі 400 грн., 3% річних в розмірі 157,38 грн. та судовий збір в сумі 3913,96 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

18.07.2016 р.

Суддя Спичак О.М.