Постанова

від 21.09.2016 по справі 910/8502/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2016 р. Справа№ 910/8502/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представників сторін:

від позивача - Черкашина Р.І. - дов. № 06-23/114 від 12.09.2016 р.,

Ткаченко Т.І. - дов. № 06-23/115 від 12.09.2016 р.;

від відповідача - Жихарева О.В. - дов. № 09-32/8 від 12.01.2015 р.,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний

комерційний промислово-інвестиційний банк»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.07.2016 року

у справі № 910/8502/16 (суддя Спичак О.М)

за позовом Харківської обласної профспілкової організації

професійної спілки працівників державних установ України

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний

комерційний промислово-інвестиційний банк»

про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 року по справі № 910/8502/16 провадження в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» повернуто Харківській обласній профспілковій організації професійної спілки працівників державних установ України проценти за користування депозитом за договором № Д-20-2/121 від 06.11.2013 року, а саме за додатковою угодою № 6 від 17.03.2015 року на суму 1 718,58 грн. та додатковою угодою № 8 від 24.11.2015 року на суму 477,60 грн. припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» повернути Харківській обласній профспілковій організації професійної спілки працівників державних установ України депозити за договором № Д-20-2/121 від 06.11.2013 року, в тому числі, за додатковою угодою № 6 від 17.03.2015 року на суму 200 000,00 грн. та додатковою угодою № 8 від 24.11.2015 року на суму 40 000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок № 26008000071373/980 Харківської обласної профспілкової організації професійної спілки працівників державних установ України, відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Укрсоцбанк».

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь Харківської обласної профспілкової організації професійної спілки працівників державних установ України за додатковою угодою № 6 від 17.03.2015 року пеню в сумі 12 983,61 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 000 грн., 3% річних в сумі 885,25 грн., за додатковою угодою № 8 від 24.11.2015 року пеню в сумі 2 308,20 грн., інфляційні втрати в сумі 400 грн., 3% річних в розмірі 157,38 грн. та судовий збір у сумі 3 913,96 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 року по справі № 910/8502/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.09.2016 року.

19.09.2016 року через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Харківської обласної профспілкової організації професійної спілки працівників державних установ України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представники Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 року по справі № 910/8502/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник Харківської обласної профспілкової організації професійної спілки працівників державних установ України у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

06.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - відповідач, банк, ПАТ «Промінвестбанк») та Харківською обласною профспілковою організацією професійної спілки працівників державних установ України (далі - позивач, клієнт, вкладник) укладено Договір банківського вкладу № Д-20/2/121 (далі - Договір).

За умовами Договору банк зобов'язується приймати від вкладника та зараховувати на депозитні рахунки грошові кошти у національній та/або іноземних валютах на умовах строкового банківського вкладу (депозит) і зобов'язується виплачувати вкладнику депозит/депозити та проценти за депозитами на умовах і у порядку, які встановлені загальними умовами, депозитними дорученнями/додатками до договору та цим договором.

Відповідно до п. 2.3 Договору, з його підписанням вкладник доручає банку в день закінчення строку депозиту перерахувати, без окремого доручення вкладника, суму депозиту з відповідного депозитного рахунку, на якому обліковувався депозит, та проценти, нараховані на суму депозиту, на поточний рахунок, вказаний в депозитному дорученні/додатку.

Згідно з п. 3.1 Договору банк нараховує вкладнику проценти на суму депозиту за ставкою, зазначеною в депозитному дорученні/додатку до договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що він вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

17.04.2015 року між сторонами було укладено Додаток № 6 до Договору (далі - Додаток № 6), відповідно до умов якого позивач перераховує, а банк приймає на депозитний рахунок № 26103620502342/980 кошти у сумі 200 000,00 грн. зі строком розміщення до 17.04.2015 року, розмір процентів по депозиту складає 22% річних.

Згідно п. 2.3 Додатку № 6 проценти на суму депозиту з врахуванням додаткових внесків нараховуються з дня, наступного за днем зарахування коштів на депозитний рахунок, до дня, який передує поверненню коштів. Нарахування процентів здійснюється щоденно, при цьому, в кінці календарного року проценти нараховуються до 31 грудня (включно). Базова кількість днів для нарахування процентів становить 365 (366) днів.

Відповідно до п. 4.1 Додатку № 6 у випадку закінчення строку розміщення коштів згідно п. 1.3 додатку або дострокового повернення суми депозиту, сума депозиту та нарахованих, але не сплачених процентів, переховується банком з депозитного рахунку на поточний.

17.03.2015 року на виконання Додатку № 6 позивач, згідно платіжного доручення № 87 від 17.03.2015 року, перерахував на депозитний рахунок кошти у сумі 200 000,00 грн.

24.11.2015 року між сторонами було укладено Додаток № 8 до Договору (далі - Додаток № 8), відповідно до умов якого позивач перераховує, а банк приймає на депозитний рахунок № 26103620502342/980 кошти у сумі 40 000,00 грн. зі строком розміщення до 24.02.2016 року, розмір процентів по депозиту складає 19% річних.

24.11.2015 року на виконання Додатку № 8 позивач, згідно платіжного доручення № 2 від 24.11.2015 року, перерахував на депозитний рахунок кошти у сумі 40 000,00 грн.

18.01.2016 року між сторонами укладено Договір про внесення змін та доповнень № 8 до Додатку № 6 та погоджено строк розміщення депозитних коштів до 18.02.2016 року й розмір процентів на рівні 18,5% річних.

Довідкою № 121-20-2/180 від 17.03.2016 року підтверджується, що по Додатку № 6 сума нарахованих процентів становить 1 718,58 грн., а по Додатку № 8 від 25.11.2015 року - 477,60 грн.

За твердженнями позивача, ПАТ «Промінвестбанк» свої обов'язки за Договором у частині повернення сум депозитів та сплати процентів за користування депозитом за Додатками № 6 та № 8 виконано не було.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить зобов'язати відповідача перерахування депозити та проценти за користування депозитом відповідно до умов Договору.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 3 ст. 1060 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

Відповідно до ч.1 ст.1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Частиною 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що вкладник доручив банку у день закінчення депозиту перерахувати без окремого доручення вкладника суму депозиту з відповідного депозитного рахунку, на якому обліковувався депозит, на поточний рахунок, вказаний у депозитному дорученні/ додатку до договору.

Положеннями п. 5 Додатку № 6 та п. 4 Додатку № 8 до Договору зазначенні реквізити поточного рахунку вкладника, на який здійснюється повернення сум депозиту, а саме: № 26008000071373/980 у ПАТ «Укрсоцбанк».

Пунктом 4.1 Додатку № 6 та п. 3.1 Додатку № 8 визначено, що у випадку закінчення строку розміщення коштів згідно п. 1.3 додатку або дострокового повернення суми депозиту, сума депозиту та нарахованих, але не сплачених процентів, переховується банком з депозитного рахунку на поточний.

Тобто, сторонами погоджено порядок повернення сум депозитів та процентів за Додатками № 6 та № 8 до Договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, відкритий в ПАТ «Укрсоцбанк», без окремого доручення вкладника.

З урахуванням термінів розміщення депозитів, визначених Договором, Додатками № 6 та № 8, колегія суддів дійшла висновку, що строк повернення ПАТ «Промінвестбанк» депозитних коштів на загальну суму 240 000,00 грн., розміщених позивачем на підставі додатків № 6 та № 8 до Договору, настав.

Доказів перерахування депозитних коштів, станом на час винесення оскаржуваного рішення, суду не надано.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ПАТ «Промінвестбанк» повернути позивачу депозит за Договором та Додатками № 6 та № 8, в розмірі 240 000,00 грн., а саме: за Додатком № 6 у розмірі 200 000,00 грн. та за Додатком № 8 у розмірі 40 000,00 грн.

Стосовно вимоги про зобов'язання перерахувати проценти за користування депозитом, колегія суддів зазначає наступне.

Розмір процентів за користування депозитом, станом на момент звернення позивача до суду склав 2 196,18 грн., а саме: згідно Додатку № 6 - 1 718,58 грн., згідно Додатку № 8 - 477,60 грн.

Відповідачем було надано докази перерахування на користь позивача 2 196,18 грн. процентів за користування депозитом згідно Договору № Д-20-2/121 від 06.11.2013 року, проте ПАТ «Промінвестбанк» здійснив таке перерахування лише 10.06.2016 року, тобто після порушення провадження у справі.

Згідно з п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18, припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи, що на момент виникнення спору зазначене зобов'язання існувало, та було виконане лише 10.06.2016 року, тобто під час розгляду справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції припинення провадження по справі у частині зобов'язання відповідача перерахувати проценти за Додатком № 6 та № 8 до Договору на загальну суму 2 196,18 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно вимоги про стягнення пені у розмірі 12 983,61грн., яку нараховано на підставі Додатку № 6 за період з 19.02.2016 року по 12.04.2016 року, та пені у розмірі 2 308,20 грн., яку нараховано на підставі Додатку № 8 за період з 25.02.2016 року по 12.04.2016 року, у зв'язку з у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням депозитних коштів, колегія суддів відмічає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання банком обов'язку щодо своєчасного повернення депозиту та/або несвоєчасну сплату процентів банк несе відповідальність у вигляд сплати пені, що буде розраховуватись на суму невиконаного вчасно зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вказане вище, провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 12 983,61 грн. пені за період з 19.02.2016 року по 12.04.2016 року за Додатком № 6 та 2 308,20 грн. пені за період з 25.02.2016 року по 12.04.2016 року за Додатком № 8.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 885,25 грн. та інфляційних втрат у сумі 2 000,00 грн. за Додатком № 6, та 3% річних у сумі 157,38 грн. інфляційних втрат у сумі 400 грн. за Додатком № 8, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, провівши повторний арифметичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 885,25 грн. та інфляційних втрат у сумі 2 000,00 грн. за Додатком № 6, та 3% річних у сумі 157,38 грн. інфляційних втрат у сумі 400 грн. за Додатком № 8.

Доводи апелянта щодо неможливості нараховувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати, з огляду на те, що НБУ було призначено куратора банку та всі дії повинні були узгоджуватися з ним, колегія суддів відхиляє.

Дане твердження не є достатньою підставою для зменшення або відмови у нарахуванні стягуваних сум, оскільки у такому випадку порушується принцип рівності сторін, тобто надання правам відповідача переваги, у такому випадку, є безпідставним.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 року по справі № 910/8502/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 року по справі № 910/8502/16 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/8502/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець

Повний текст рішення складено 23.09.2016 року.