Рішення

від 13.07.2016 по справі 910/6783/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2016Справа №910/6783/16

За позовом Приватного підприємства «Гранат-С»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина»

про стягнення 127 089,70 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Гарант-С» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина», в якому просить суд стягнути з відповідача 89 600,00 грн. - заборгованості за договором №02/12-13 ПО від 02.12.2013р. про охорону об'єкта: паркінг на території ЖК «Паркові озера», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 14-а, а також - інфляційні втрати у розмірі 10 205,06 грн., 3% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 2 332,44 грн. та пені у розмірі 24 952,20 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 р. порушено провадження у справі № 910/6783/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.05.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

16.05.2016 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» заперечує проти позову та зазначає, що послуги за вищевказаним договором відповідачем не надавались, акти наданих послу відповідач не отримував, а тому відсутні підстави для оплати послуг за період з лютого 2015 р. по червень 2015 р. Також, відповідач заперечує проти стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» пені, оскільки остання не передбачена договором №02/12-13 ПО від 02.12.2013 р. та інфляційних втрат і 3% річних, оскільки, на думку відповідача, позивач не надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» послуг з охорони, і відповідно у Приватного підприємства «Гранат-С» не настав обов'язок здійснити їх оплату, а отже, не відбулось прострочення будь-яких грошових зобов'язань, а тому вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі розгляду справи представник відповідача надав суду усні пояснення, в яких заперечив факт отримання відповідачем актів наданих послуг за квітень, травень, червень 2015 р., факт отримання актів за лютий-березень 2015 р. відповідачем не заперечується.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 р. строк розгляду спору у даній справі продовжено на п'ятнадцять днів; в судовому засіданні на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 13.07.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2013 р. між Приватним підприємством «Гранат-С» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» укладено договір про охорону об'єкта №02/12-13 ПО, за яким відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов'язання організувати та забезпечити охорону майна відповідача та третіх осіб (будівля паркінгу та її територія, транспортні засоби та інше майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 14-а/паркінг на території ЖК «Паркові озера»), здійснення цілодобового контрольно-перепускного режиму автомобілів та їх власників на територію, що охороняється згідно перепусток та за вказівками відповідальних осіб від відповідача, запобігати проникнення сторонніх осіб на об'єкт, що охороняється; здійснювати перепустко вий режим на об'єкті відповідно до Інструкції, яка узгоджується із відповідачем.

Відповідно до п.4.1. договору вартість надання послуг охорони позивачем за цим договором становить 21 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 3 500,00 грн.) на місяць та здійснюється в порядку, визначеному цим договором.

Згідно з п. 4.2. договору у випадку ненадходження оплати у встановлений згідно умов даного договору строк, позивач направляє відповідачу письмове повідомлення з вимогою оплатити заборгованість не пізніше 10 діб з дня отримання повідомлення та попередження про припинення надання послуг у випадку нездійснення оплати у визначений строк. При несплаті заборгованості відповідачем у зазначений у повідомленні строк, позивач має право в односторонньому порядку припинити надання послуг відповідачу через 5 діб після закінчення строку на оплату заборгованості та розірвати договір.

Відповідно до п.4.4. договору до закінчення поточного місяця позивач надає відповідачу два примірники акту виконаних робіт, який останній зобов'язаний протягом п'яти днів місяця підписати і один примірник підписаного акту повернути позивачу та до 10 (десятого) числа наступного місяця здійснити оплату наданих послуг.

Згідно з п. 4.5. договору за умови неповернення відповідачем підписаного акту виконаних робіт чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих позивачем у звітному місяці, в строк, визначений п.4.5. даного договору, вважається, що послуги у такому місяці надані позивачем в повному обсязі і прийняті відповідачем без зауважень.

Відповідно до п.6.1. договору при умові, якщо сторони не належним чином виконують свої обов'язки у відповідності до даного договору, кожна із сторін має право розірвати дію договору в односторонньому порядку, повідомивши останнього за 30 календарних днів до розірвання договору.

Даний договір, згідно з п.п. 7.1-7.2., вступає в силу з моменту його підписання і діє до 30 листопада 2014 р. Даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не виявить бажання про його розірвання.

Відповідно до п.7.3. договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін або на вимогу однієї із сторін із попередженням про це за місяць до розірвання, протягом якого здійснюються повні остаточні фінансові взаєморозрахунки.

Згідно з п. 9.1. до цього договору додаються і складають його невід'ємну частину:

1) Додаток №1 (інструкція із організації службової діяльності чергової зміни охоронників на охороняємому об'єкті відповідача);

2) Додаток №2 (табель поста);

3) Додаток №3 (інструкція по діям охоронника).

На виконання умов договору сторони підписали Додаток №1 (інструкція із організації службової діяльності чергової зміни охоронників на охороняємому об'єкті відповідача); Додаток №2 (табель поста) та Додаток №3 (інструкція по діям охоронника).

31.03.2015 р. позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» лист-попередження про сплату заборгованості.

30.04.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» направило на адресу позивача, зазначену у договорі №02/12-13 ПО від 02.12.2013 р., повідомлення про розірвання договору №02/12-13 ПО від 02.12.2013 р. в односторонньому порядку з 30.05.2015р. на підставі п.6.1. спірного договору у зв'язку із неналежним виконанням Приватним підприємством «Гранат-С» вищезазначеного договору, а також угоду про розірвання договору про охорону об'єкта №02/12-13 ПО від 02.12.2013 р.

05.06.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» направило на адресу позивача, зазначену у договорі №02/12-13 ПО від 02.12.2013 р., повторне повідомлення про розірвання договору №02/12-13 ПО від 02.12.2013 р. в односторонньому порядку з 30.05.2015р. на підставі п.6.1. даного договору у зв'язку із неналежним виконанням Приватним підприємством «Гранат-С» вищезазначеного договору

05.06.2015 р. Приватне підприємство «Гранат-С» направило відповідачу лист про розірвання договору в односторонньому порядку №05/07-15 від 05.06.2015 р., в якому позивач зазначає, що у зв'язку із несплатою відповідачем заборгованості, яка, станом на 05.06.2015 р., складає 84 000, 00 грн. позивач в односторонньому порядку припиняє надання послуг з охорони з 09.06.2015 р.

09.06.2015 р. Приватне підприємство «Гранат-С» направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» претензію №09/06-15 від 09.06.2015 р. про сплату грошових коштів за договором №02/12-13 ПО від 02.12.2013 р. у розмірі 89 600,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати послуг, отриманих за договором №02/12-13 ПО від 02.12.2013р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 89 600,00 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору №02/12-13 ПО від 02.12.2013 р. позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги на загальну суму 382 922,58 грн., що підтверджується актами надання послуг, копії яких містяться в матеріалах справи; при цьому Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» не належним чином виконало свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг за договором №02/12-13 ПО від 02.12.2013 р., а саме сплатило лише 293 322,58 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд відзначає, що 30.04.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» направило на адресу позивача, зазначену у договорі №02/12-13 ПО від 02.12.2013 р., повідомлення про розірвання договору №02/12-13 ПО від 02.12.2013 р. в односторонньому порядку з 30.05.2015 р. на підставі п.6.1. даного договору у зв'язку із неналежним виконанням Приватним підприємством «Гранат-С» вищезазначеного договору.

Відповідно до п. п.6.1. договору при умові, якщо сторони не належним чином виконують свої обов'язки у відповідності до даного договору, кожна із сторін має право розірвати дію договору в односторонньому порядку, повідомивши останнього за 30 календарних днів до розірвання договору.

Так, у зв'язку із направленням 30.04.2015 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» повідомлення про розірвання договору №02/12-13 ПО від 02.12.2013 р. з 30.05.2015 р., а також наявністю у договорі пунктів щодо можливості в односторонньому порядку розірвати договір, судом встановлено, що термін дії договору припинився 30.05.2015 р.

У відповідності до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За умовами договору №02/12-13 ПО від 02.12.2013 р. відповідач зобов'язаний до 10 (десятого) числа наступного місяця здійснити оплату наданих позивачем послуг.

За таких обставин, на час розгляду даної справи строк виконання зобов'язань за договором №02/12-13 ПО від 02.12.2013 р. щодо оплати послуг є таким, що настав.

Щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» про відсутність підстав для оплати наданих Приватним підприємством «Гранат-С» послуг за період квітень-червень 2015 р., у зв'язку з тим, що акти за вищевказаний період підписані лише зі сторони Приватного підприємства «Гранат-С» та будь-яких актів виконаних робіт за вказаний період позивачем відповідачу не передавалось, суд відзначає наступне.

В матеріалах справи містяться опис вкладення та фіскальний чек про направлення Приватним підприємством «Гранат-С» 09.06.2015 р. на адресу (зазначену у договорі №02/12-13 ПО від 02.12.2013 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» актів надання послуг від 30.04.2015 р., 31.05.2015 р. та 08.06.2015 р.

Відповідно до п. 4.5. договору №02/12-13 ПО від 02.12.2013 р. за умови неповернення відповідачем підписаного акту виконаних робіт чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих позивачем у звітному місяці, в строк, визначений п.4.5. даного договору, вважається, що послуги у такому місяці надані позивачем в повному обсязі і прийняті відповідачем без зауважень.

Тож, враховуючи вищевикладене, доводи відповідача спростовуються вищезазначеним.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням забов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом забов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Так, термін дії договору №02/12-13 ПО від 02.12.2013 р. закінчився 30.05.2015 р., у зв'язку із одностороннім розірванням договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина», в той час як позивачем в межах даної справи заявлено вимоги про стягнення заборгованості також і за послуги, які надавались у період з 01.06.2015 р. до 08.06.2015 р.

Відтак, відносини сторін щодо надання позивачем у період 01.06.2015 р. - 08.06.2015 р. послуг (надання яких засвідчено актом надання послуг №ОУ-0000055) нормами вказаного договору не регулюються.

При цьому, розглядаючи спір по суті, суд виходить із наведених позивачем обґрунтувань своїх вимог та перевіряє наявність або відсутність обставин, на які посилається позивач у справі та, при цьому, не наділений компетенцією самостійно визначити підстави позову.

Клопотань про зміну підстав позову в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України від позивача не надходило.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань за договором №02/12-13 ПО від 02.12.2013 р. щодо оплати наданих позивачем послуг не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №02/12-13 ПО від 02.12.2013 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, приймаючи до уваги, що вимоги позивача обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №02/12-13 ПО від 02.12.2013 р., в той час як заборгованість відповідача саме за вказаним договором підтверджується лише на суму 84 000,00 грн., суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 24 952,20 грн. - пені, 10 205,06 грн. - інфляційних втрат та 2 332,44 грн. - 3 % річних.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд відзначає, що відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В той же час договором не передбачена неустойка (у вигляді пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання, а відтак - суд вважає вимоги позивача в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

В силу положень ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 524, 533 Цивільного кодексу України грошовим визнається виражене в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.

При цьому, суд відзначає, що позивачем невірно вказані періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки акти наданих послуг за квітень 2015 р.- травень 2015 р. Приватним підприємством «Гранат-С» були направлені лише 09.06.2015 р., то відповідно до п.4.4. договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» повинно було виконати свої грошові зобов'язання у строк до 10.07.2015 р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що Приватним підприємством «Гранат-С» допущено помилку у методиці розрахунку, у зв'язку з чим позивачем завищено належну до стягнення суму 3 % річних.

Згідно розрахунку суду розмір 3% річних становить 2045,33 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат судом встановлено, що останнім допущено помилку в методиці розрахунку, при цьому, заявлена позивачем сума, а саме 10 205,06 грн. не перевищує розрахунок суду.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати по сплаті судового бору при частково задоволені позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Приватного підприємства «Гранат-С» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (01011, м. Київ, вул. Печерський Узвіз, буд.19, ідентифікаційний код 36520848), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства «Гранат-С» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Огородня, буд. 52-А, ідентифікаційний код 36577407) заборгованість у розмірі 84 000,00 (вісімдесят чотири тисячі грн. 00 коп.) грн., 10 205,06 (десять тисяч двісті п'ять грн. 06 коп.) грн. - інфляційних втрат, 2 045,33 (дві тисячі сорок п'ять грн. 33 коп.) грн. - 3 % річних та 1 443,76 (одна тисяча чотириста сорок три грн. 76 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 18.07. 2016 р.

Суддя Пригунова А.Б.