Рішення

від 19.07.2016 по справі 906/582/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" липня 2016 р. Справа № 906/582/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребенікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №б/н від 04.07.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №5 від 11.01.2016р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Стар" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (м. Бердичів)

про стягнення 331450,34 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Стар" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" 322064,84грн основної заборгованості, 8703,00грн пені та 682,50грн 3% річних.

Ухвалою від 15.06.2016 господарський суд порушив провадження у справі та призначив засідання суду на 05.07.2016.

До початку розгляду справи по суті позивач предмет та підстави позову не змінив, відповідач зустрічного позову не подав.

30.06.2016 на адресу господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній заперечує проти нарахування пені та просить суд надати сторонам час для укладення мирової угоди.

Ухвалою від 05.07.2016 господарський суд відклав розгляд справи на 19.07.2016 та зобов'язав сторін надати суду укладену мирову угоду або інші докази врегулювання спору.

В засіданні суду 19.07.2016 прибули представники позивача і відповідача. Представник відповідача визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та 3% річних та заперечив проти нарахованої пені на підставі, викладеній у відзиві на позов.

Представник позивача позов підтримав в частині стягнення основного боргу та 3% річних, а також вважає обґрунтованими вимоги про стягнення пені.

Оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створив учасникам судового процесу необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про часткове задоволення позову.

Господарський суд, заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Стар" (позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (відповідач/покупець) було укладено договір поставки №36 від 07.07.2014 р.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов"язується поставляти покупцеві штучні оболонки, натуральні оболонки, суміші для ковбас, делікатесів, а також кормові добавки, у кількості в асортименті та по цінам, що узгоджуються у специфікації, що є невід"ємною частиною договору, а покупець зобов"язується прийняти цей товар та оплатити його договірну вартість.

Згідно з п. 1.2 договору сторони дійшли згоди, що дія цього договору поширюється на будь-яку поставку, здійснену постачальником та прийняту покупцем в період дії цього договору.

Відповідно до п. 2.5 договору право власності на товар і ризики його випадкового ушкодження чи погіршення переходить в момент передачіф товару та підписання видатколвих накладних уповноваженими на те особами.

Згідно з п. 3.1 договору загальна кількість товару, що постачається за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент) за групами, видами, марками та типами товару визначаються у специфікації, що є невід"ємною частиною договору. Специфікація може бути складена як окремий документ до цього договору.

Згідно з порложеннями п. 3.2 договору постачальник зобов"язаний надавати покупцю під час кожної поставки наступні документи:

- видаткова накладна;

- товарно-транспортна накладна;

- якісне посвідчення/декларація виробника;

- ветеринарне свідоцтво/ветеринарна довідка або ветеринарний сертифікат країни походження;

- експертний висновок/протокол лабораторних досліджень, які проведені в акредитованій лабораторії, згідно ISO17025;

- інші документи, передбачені чинним законодавством, в тому числі стосовно безпечності та якості харчових продуктів, в обсязі передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 4.1 зобов"язання сторін з поставки товару виникають на підставі погодженого постачальником письмового замовлення покупця, що подається не пізніше ніж за 3 (три) дні до планованої дати поставки.

Згідно з п. 4.3 договору поставка товару здійснюється протягом 3 робочих днів з моменту отримання замовлення від покупця.

Згідно з п.п. 6.1-6.2 договору ціни на товар, що постачається за цим договором узгоджується у специфікації. Сума договору визначається як сума вартості усього товару поставленого постачальником та прийнятого покупцем під час строку дії цього догвору за усіма накладними.

Відповідно до п. 7.1 догвору покуцець зобов"язаний оплатити вартість поставленого товару у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 8.5 договору за несвоєчасну оплату за товар покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Як вбачається з п. 10.1 цей договір вступає в дію з дати підписання та діє до 31 грудня 2015 року. Тобто виходячи з цього в договорі не вказано положень щодо пролонгації договору після його закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач належним чином виконував умови договору за час його дії, повністю сплачував позивачу вартість поставленого товару.

Так, після закінчення строку договору сторони продовжили співробітництво з поставки товару на підставі усної домовленості. При цьому факт поставки підтверджувався видатковими накладними.

- видаткова накладна №148 від 05.04.2016 - на суму 69609,60 грн;

- видаткова накладна №153 від 07.04.2016 - на суму 40800,00 грн;

- видаткова накладна №156 від 11.04.2016 - на суму 117960,84 грн;

- видаткова накладна №162 від 12.04.2016 - на суму 23670,00 грн;

- видаткова накладна №175 від 19.04.2016 - на суму 34804,80 грн;

- видаткова накладна №184 від 22.04.2016 - на суму 23670,00 грн;

- видаткова накладна №204 від 28.04.2016 - на суму 69609,60 грн;

- видаткова накладна №209 від 29.04.2016 - на суму 23670,00 грн.

Таким чином позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 403794,84 грн, з яких відповідачем було сплачено 81730,00 грн.

Тобто відповідач не повністю виконав свої зобов'язання з сплати товару за видатковими накладними.

Позивач, вважаючи, що договір поставки №36 від 07.07.2014 було продовжено і на 2016рік, нарахував пеню та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати поставленої продукції відповідачем.

В свою чергу, відповідач у відзиві вказав на те, що договір діяв лише до 31.12.2015 без умови його пролонгації, а отже до поставок товару в 2016 році не можуть бути застосовані умови договору поставки №36 від 07.07.2014.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Щодо задоволення вимог про стягнення основної заборгованості на суму 322064,84 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Поставки товару, які відбувалися у квітні 2016 року не відносяться до договору поставки №36 від 07.07.2014 та не підпадають під регулювання його нормами.

В свою чергу, поставки, які підтверджені видатковими накладними за своєю правовою природою регулюються положеннями ЦК України щодо договору купівлі-продажу, який укладено на підставі усної домовленості.

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Таким чином видаткові накладні на поставлений товар слід вважати договором купівлі-продажу.

Таким чином, виходячи з положень щодо договору купівлі-продажу відповідно до ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином обов'язок оплатити поставлений товар у відповідача виник на наступний день після отримання товару відповідно до кожної видаткової накладної.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе за видатковими накладними №148 від 05.04.2016, №153 від 07.04.2016, №156 від 11.04.2016, №162 від 12.04.2016, №175 від 19.04.2016, №184 від 22.04.2016, №204 від 28.04.2016, №209 від 29.04.2016 зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлену позивачем продукцію виконав лише частково на суму 81730,00 грн, про що свідчать розрахунки позивача. Невиконаним залишилось грошове зобов'язання в сумі 322064,84 грн.

З врахуванням вищевикладеного, позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 322064,84 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню в судовому порядку.

Водночас суд відмовляє позивачу у вимозі про стягнення пені в сумі 8703,00грн за прострочення оплати поставленого товару у 2016 році з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу, за змістом ст.546 ЦК України неустойка є різновидом забезпечення виконання зобов'язання.

При цьому, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у п и с ь м о в і й ф о р м і. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.547 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Оскільки пеня є видом неустойки, то така міра відповідальності має бути передбачена договором, причому укладеним у письмовій формі.

Однак, як судом було встановлено, між сторонами у 2016 році мали місце договірні відносини в усній формі щодо поставки товару, виконання яких відбулось за видатковими накладними.

З цих підстав , положення п.8.5 договору поставки № 26 від 07.07.14р. , строк дії якого закінчився 31.12.15р. , до відносин 2016року не застосовуються.

Вимоги про стягнення 3% річних на суму 682,50 грн. підлягають задоволенню на підставі ч. 2 статті 625 ЦК України, яка застосовується за прострочення виконання грошового зобов'язання , яке виникає як з письмового , так і з усного договору.

Застосування позивачем положень п. 7.1 договору поставки № 26 від 07.07.14р. щодо відстрочення платежу у строк, що не перевищує 30 календарних днів від дати поставки для визначення початку прострочення, є помилковим, оскільки до поставок 2016року він вправі був застосувати ст. 692 ЦК України. Разом з тим, господарський суд вважає розумною, справедливою та добросовісною поведінку позивача , який не зловживає правом на застосування відповідальності за прострочення в оплаті.

Відповідно до правила ст. 49 ГПК України у разі часткового задоволення позовних вимог судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3,4-7,33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (13300, м. Бердичів, Житомирської області, вул. Білопільська, 131, код ЄДРПОУ 38284164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Стар" (01010, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35196835):

- 322 064, 84 грн. основного боргу;

- 682, 50 грн. 3% річних;

- 4841, 21 грн. судового збору.

Видати наказ.

3. Відмовити у стягненні 8 703, 00 грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21 липня 2016року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу

2 - позивачу (простою)

3 - відповідачу (простою)