Рішення

від 14.07.2016 по справі 910/8356/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2016Справа №910/8356/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Євгройл»

про тлумачення змісту правочину (договору)

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники:

від позивача - Молчанов А.О. - представник за довіреністю;

від відповідача - не з'явився.

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "ЄВГРОЙЛ" за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Євгройл» про тлумачення змісту правочину (договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між ним та відповідачем 04.06.2014 року був укладений договір поставки № 500/2-011213. Листом № 7262/1 від 07.10.2015 року позивач повідомив відповідача про припинення Договору. При цьому позивач зазначає, що сторонами вказаного Договору неоднаково тлумачиться пункт 12.2 Договору, відповідно до якого у випадку порушення покупцем строків сплати ціни товару, постачальник має право призупинити або припинити здійснення будь-яких подальших поставок за цим договором. Однак постачальник у будь-якому випадку зобов'язаний поставити ту кількість товару, яка вже була сплачена покупцем. На думку позивача, п. 12.2 Договору має тлумачитись так, що постачальник (відповідач) у будь-якому випадку має поставити виключно замовлену та узгоджену партію товару, яка була належно і повністю сплачена покупцем (позивачем). Відповідач вважає, що позивач має поставляти товари на будь-яку суму, отриману від відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2016 року порушено провадження у справі №910/8356/16.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що позивач фактично просить суд встановити інший порядок поставки вже частково сплаченого товару в разі порушення строків його оплати, що не відповідає правилам тлумачення правочину. Також відповідачем у відзиві зазначено про те, що стягнення з позивача грошових коштів, перерахованих відповідачем на виконання договору поставки № 500/2-011213 від 04.06.2014 року вже було предметом розгляду Господарським судом Миколаївської області в справі №915/288/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року за клопотанням відповідача залучено до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Євгройл". Третя особа повідомлена належним чином про предмет розгляду даної справи, своїм правом на надання суду пояснень та забезпечення участі представника в судовому засіданні не скористалась, в зв'язку з чим розгляд справи відбувся за відсутності представника третьої особи.

14.07.2016 року позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи без зазначення та обґрунтування підстав для відкладення розгляду справи.

Оскільки необхідність відкладення розгляду справи позивач не обґрунтував, позивач у судове засідання з'явився, суд не вбачає наявність підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду даної справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наявність доказів належного повідомлення відповідача та третьої особи про час і місце проведення судового засідання, відсутність доказів неможливості прибуття в судове засідання представника відповідача, надходження від відповідача відзиву на позов, суд розглядає справу за відсутності представників відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні 14.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

4 червня 2014 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №500/2- 011213 від 04.06.2014 року (далі - Договір).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору, покупець зобов'язується замовляти та купувати замовлені та узгоджені партії товару у постачальника, а постачальник зобов'язаний постачати покупцю замовлені та узгоджені партії товару. Сторонами узгоджено, що загальна кількість Товару визначається у розмірі не менше 125.000 метричних тон товару +- 5%.

Згідно з пунктом 6.4 Договору постачальник повинен щотижня повідомляти (факсом чи електронною поштою) покупця про види, кількість, вартість та початкове місце зберігання товару, придбаного постачальником. На підставі таких повідомлень сторони повинні щовівторка кожного тижня підписувати акти, що підтверджують закупку товару (Підтвердження про закупки). Типова форма підтвердження про закупки наводиться у Додатку № 2 до цього Договору.

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що кожна партія товару, вказана у підтвердженнях про закупки, вважається узгодженою та повинна бути поставлена покупцю згідно з цим Договором.

Згідно з п.7.1 Договору постачальник зобов'язується поставляти товар покупцю, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар згідно з цим Договором та щомісячними заявками на поставку товару.

Пункт 7.2 Договору встановлює, що постачальник зобов'язується поставити тільки узгоджені та повністю оплачені партії товару, закуплені за цим Договором.

Відповідно до п.п. 7.3.6 Договору період поставки товару на користь покупця не може бути пізніше 30 вересня 2014, але тільки після повної оплати вартості такого товару покупцем згідно з умовами Договору.

Відповідно до п. 12.2 Договору у випадку порушення покупцем строків сплати ціни товару, постачальник має право призупинити або припинити здійснення будь-яких подальших поставок за цим договором. Однак постачальнику будь-якому випадку зобов'язаний поставити ту кількість товару, яка вже була сплачена покупцем.

Листом №7262/1 від 07.10.2015 року позивач повідомив відповідача про припинення дії договору поставки № 500/2- 011213 від 04.06.2014 року.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач просить суд розтлумачити пункт 12.2 Договору поставки № 500/2- 011213 від 04.06.2014 року, згідно з яким постачальник у будь-якому випадку зобов'язаний поставити ту кількість товару, яка вже була сплачена покупцем.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

За приписами статті 213 Цивільного кодексу України тлумачення правочину, може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом. Пунктами 3, 4 вказаної статті передбачені правила тлумачення правочину, які визначаються за таким принципом: при неможливості витлумачити положення договору шляхом використання вузького кола засобів, залучаються нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору. Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими ч. 3 ст. 213 ЦК України, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами. Частиною 1 статті 231 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). Отже, результатом такого тлумачення має бути досягнення згоди в цьому питанні.

За відсутності згоди на вимогу однієї або обох сторін правочину тлумачення його здійснюється судом (ч. 2 ст. 213 ЦК України).

Наведене свідчить, що позов про тлумачення правочину повинен ґрунтуватись на загальному праві звернення до господарського суду - захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України). Таким чином, підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього правочину або його частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст правочину або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір.

Оскільки метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Водночас, стягнення заборгованості з позивача на користь відповідача за договором поставки № 500/2- 011213 від 4 червня 2014 року в розмірі 24 240 000, 00 грн було предметом розгляду іншої справи №915/288/15 у Господарському суді Миколаївської області, що свідчить про виконання сторонами умов договору і, відповідно, відсутність суперечностей у трактуванні його положень, тобто відсутність спору. З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Шкурдова Л.М.

Повний текст рішення складено: 19.07.2016 року