Постанова

від 28.11.2016 по справі 910/8356/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2016 р. Справа№ 910/8356/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Зеленіна В.О.

Ткаченка Б.О.

за участю представників:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" до Київського апеляційного господарського суду представник не з'явився.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" до Господарського суду Миколаївської області: Важеніна С.А.- представник за довіреністю.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євгройл" до Господарського суду Миколаївської області представник Лях Н.В.- за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року

у справі № 910/8356/16 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ

Трейдінг Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Агропромислова компанія "Євгройл"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євгройл",

про тлумачення змісту правочину (договору), -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" про тлумачення змісту правочину (договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що сторонами неоднаково тлумачиться пункт 12.2 укладеного між ними Договору поставки від 04.06.2014 року № 500/2-011213, відповідно до якого у випадку порушення покупцем строків сплати ціни товару, постачальник має право призупинити або припинити здійснення будь-яких подальших поставок за цим договором. На думку позивача, вказаний пункт Договору має тлумачитись так, що постачальник (позивач) у будь-якому випадку має поставити виключно замовлену та узгоджену партію товару, яка була належно і повністю сплачена покупцем (відповідачем). Відповідач вважає, що позивач має поставляти товари на будь-яку суму, отриману від відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євгройл".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року року у справі № 910/8356/16 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, крім підстав зазначених у позовній заяві, посилається на те, що висновок суду першої інстанції з приводу того, що між сторонами Договору відсутні суперечності у трактуванні його положень, тобто відсутній спір, є передчасним та не заснованим на повному з'ясуванні обставин справи.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити без задоволення.

Представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, проте подав клопотання про розгляд даної справи за його відсутністю, у зв'язку із перебуванням в іншому судовому засіданні.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" (покупець) укладено договір поставки №500/2- 011213, за умовами якого покупець зобов'язується замовляти та купувати замовлені та узгоджені партії товару у постачальника, а постачальник зобов'язаний постачати покупцю замовлені та узгоджені партії товару. Загальна кількість Товару визначається у розмірі не менше 125.000 метричних тон товару +- 5%.

Відповідно до п. 6.4 Договору постачальник повинен щотижня повідомляти (факсом чи електронною поштою) покупця про види, кількість, вартість та початкове місце зберігання товару, придбаного постачальником. На підставі таких повідомлень сторони повинні щовівторка кожного тижня підписувати акти, що підтверджують закупку товару (Підтвердження про закупки). Типова форма підтвердження про закупки наводиться у Додатку № 2 до цього Договору.

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що кожна партія товару, вказана у підтвердженнях про закупки, вважається узгодженою та повинна бути поставлена покупцю згідно з цим Договором.

У п. 7.1 Договору сторони передбачили, що постачальник зобов'язується поставляти товар покупцю, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар згідно з цим Договором та щомісячними заявками на поставку товару.

Згідно з п. 7.2 Договору постачальник зобов'язується поставити тільки узгоджені та повністю оплачені партії товару, закуплені за цим Договором.

Відповідно до п.п. 7.3.6 Договору період поставки товару на користь покупця не може бути пізніше 30 вересня 2014, але тільки після повної оплати вартості такого товару покупцем згідно з умовами Договору.

Пунктом 12.2 Договору сторони визначились, що у випадку порушення покупцем строків сплати ціни товару, постачальник має право призупинити або припинити здійснення будь-яких подальших поставок за цим договором. Однак постачальнику будь-якому випадку зобов'язаний поставити ту кількість товару, яка вже була сплачена покупцем.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать про те, що листом №7262/1 від 07.10.2015 року позивач повідомив відповідача про припинення дії договору поставки № 500/2- 011213 від 04.06.2014 року (а.с. 39).

Позивач звернувся з данним позовом, оскільки вважає, що сторонами неоднаково тлумачиться пункт 12.2 укладеного між ними Договору поставки від 04.06.2014 року № 500/2-011213, відповідно до якого у випадку порушення покупцем строків сплати ціни товару, постачальник має право призупинити або припинити здійснення будь-яких подальших поставок за цим договором. На думку позивача, вказаний пункт Договору має тлумачитись так, що постачальник (позивач) у будь-якому випадку має поставити виключно замовлену та узгоджену партію товару, яка була належно і повністю сплачена покупцем (відповідачем). Відповідач вважає, що позивач має поставляти товари на будь-яку суму, отриману від відповідача.

Відповідно до ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

За приписами ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього правочину або його частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст правочину або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір.

Враховуючи те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 904/6486/15 від 24.02.2016 року.

Натомість, матеріали справи свідчать про те, що предметом розгляду справи №915/288/16 у Господарському суді Миколаївської області було стягнення заборгованості з позивача на користь відповідача за спірним договором поставки № 500/2- 011213 від 04.06.2014 року у розмірі 24 240 000, 00 грн., що свідчить про виконання сторонами умов договору і, відповідно, відсутність суперечностей у трактуванні його положень, тобто відсутність спору.

З огляду на викладене вище, судова колегія дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким у позові відмовлено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року у справі № 910/8356/16 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/8356/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді В.О. Зеленін

Б.О. Ткаченко