Рішення

від 18.07.2016 по справі 910/9946/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2016Справа №910/9946/16

За позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТИ";

до : фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 378.097,00 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Проскурня О.І. - за довіреністю від 30.05.2016 № б/н;

відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю від 07.07.2016 № 1-г\16.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРПАТИ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості в сумі 378.097,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором оренди від 20.03.2012 № 42/12, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 378.097,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/9946/16. Розгляд справи призначений на 11.07.2016.

В судовому засіданні 11.07.2016 оголошено перерву до 18.07.2016.

Відповідач, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив та письмові пояснення, якими позовні вимоги відхилив повністю посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують факт прийняття відповідачем послуг позивача за укладеним між сторонами спору договором оренди від 20.03.2012 № 42/12. Відповідач вказує, що заявлені в позові рахунки раніше не існували, а у разі їх створення, не можуть вважатися борговими, оскільки вони покриті наступними оплатами. Також відповідач вказує, що між сторонами спору був підписаний акт прийому-передачі приміщення з оренди від 20.02.2015, в якому зазначено про те, що сторони ніяких претензій одна до одної не мають, відтак, навіть якщо відповідач і мав зобов'язання перед позивачем, вони були прощені згідно підписаного акту. Крім того, відповідач в поданому до суду відзиві просить суд застосувати наслідки пропуску позовної давності.

В судовому засіданні 18.07.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "КАРПАТИ", як орендодавцем, (далі - позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, (далі - відповідач) укладено договір оренди від 20.03.2012 № 42/12 (далі - Договір) відповідно до предмету якого позивач зобов'язується передати відповідачу у тимчасове платне володіння та користування нерухоме майно (нежитлове приміщення загальною площею 389 кв.м., що розташоване на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_2), а відповідач зобов'язується прийняти зазначене майно у користування та виконувати взяті на себе зобов'язання відповідно до положень Договору (п. 1.1, 1.2 Договору).

Пунктами 3.1, 3.2 Договору визначено, що відповідач сплачує позивачу суми грошових коштів у вигляді орендної плати, а також компенсує витрати, пов'язані з забезпеченням своєї діяльності в приміщенні позивача, а саме: витрати за водопостачання, електропостачання та водовідведення. Всі належні платежі за Договором відповідач сплачує позивачу в безготівковій формі в національній валюті України - гривні шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позивача, зазначений у Договорі.

Положеннями п. 3.4 Договору передбачено, що сторони дійшли згоди, що розмір орендної плати за Договором за один календарний місяць станом на дату підписання Договору становить 13.615,00 грн., без ПДВ.

Відповідно до п. 12.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 20.02.2015.

Між сторонами спору укладена додаткова угода від 01.05.2013 № 1 до Договору, відповідно якої сторонами визначено наступне:

1. Пункт 1.2 читати в наступній редакції:

"за цим Договором предметом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 534 кв.м., що розташоване на 1-му поверсі за адресою: АДРЕСА_2".

2. Пункт 3.4 читати в наступній редакції:

"сторони дійшли згоди, що розмір орендної плати за цим Договором за один календарний місяць станом на дату підписання цієї додаткової угоди складає 18.690,00 грн. без ПДВ".

Так, сторонами спору підписані та скріплені відбитками їх печаток Акти прийому-передачі за Договором від 30.04.2012 № б/н та від 01.05.2013, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди), тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення викладені в ч. 1 ст. 283 ГК України.

Так позивачем в період часу з травня 2012 по лютий 2015 надані відповідачу послуги з оренди та виставлені рахунки на оплату на загальну суму 377.000,00 грн.

Також відповідачем в період з грудня 2014 по лютий 2015 виникла заборгованість з витрат, пов'язаних із забезпеченням своєї діяльності в приміщенні позивача, а саме: витрат за водопостачання, електропостачання та водовідведення (далі - витрати, пов'язані із забезпеченням діяльності відповідача) на загальну суму 18.902,00 грн., що підтверджується актами узгодження вартості спожитих послуг, які підписані сторонами та скріплені відбитками їх печаток.

На сплату витрат, пов'язаних із забезпеченням діяльності відповідача, позивачем також виставлені рахунки на загальну суму 18.902,00 грн.

Вказані вище рахунки та акти наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.

Спір між сторонами судового процесу виник в результаті порушення відповідачем обов'язку за Договором, яке полягає несплаті останнім на користь позивача орендної плати в період з травня 2012 по лютий 2015 та витрат, пов'язаних із забезпеченням діяльності відповідача в період з грудня 2014 по лютий 2015. Відповідачем вартість отриманих послуг з оренди у вказаний вище період сплачена частково в сумі 17.805,00 грн., в свою чергу, вартість витрат пов'язаних із забезпеченням діяльності відповідача у вказаний вище період останнім несплачена взагалі.

Таким чином на момент вирішення спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 378.097,00 грн., з яких: 359.195,00 грн. - заборгованість з орендної плати та 18.902,00 грн. - заборгованість з комунальних послуг, що водночас підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, здійсненого між сторонами, який підписаний останніми та скріплений відбитками їх печаток (засвідчена копія названого акту наявна у справі).

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з урахуванням такого.

Положенням частини 3 ст. 285 Господарського кодексу України встановлено, що орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Аналогічне правило закріплено в ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов та письмових поясненнях судом відхилені з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Пунктом 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії , маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором в силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами в межах строку давності, складений акт звірки взаєморозрахунків за 20.02.2012 по 20.02.2015 на суму 378.097,00 грн. Даний акт з боку (відповідача) підписаний особисто відповідачем.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що строк позовної давності для пред'явлення позивачем позовних вимог станом на день звернення до суду з позовом не пропущено.

Твердження відповідача про те, що заявлені в позові рахунки раніше не існували та у разі їх існування не можуть вважатися борговими є необґрунтованими, оскільки з поданих позивачем виписок з рахунку позивача вбачається, що оплати, проведені відповідачем за Договором здійснені із зазначенням номерів та дат виставлених позивачем рахунків на оплату. Відтак позивач не мав можливості зараховувати заборгованість відповідача за Договором в інші періоди.

Підписання та скріплення печаткою акту звірки взаєморозрахунків на суму 378.097,00 грн. є фактичним підтвердженням отримання відповідачем послуг за Договором на вказану суму.

Більш того, підписання між сторонами спору акту прийому-передачі приміщення з оренди не звільняє відповідача від обов'язку з оплати наданих послуг за Договором.

Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактів, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 378.097,00 грн. підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03134, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТИ" (03134, м. Київ, вул. Булгакова, буд. 18; ідентифікаційний код 23519845, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) заборгованість в сумі 378.097 (триста сімдесят вісім тисяч дев'яносто сім) грн. 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 5.671 (п'ять тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 46 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22 липня 2016 року

Суддя С.В. Балац