Рішення

від 18.07.2016 по справі 913/709/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

18 липня 2016 року Справа № 913/709/16

Провадження №6/913/709/16

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Лисичанськ Луганської області,

до відповідача ОСОБА_2 багатопрофільної гімназії №25 ОСОБА_2 районної ради Луганської області, м. Попасна Луганської області

про стягнення 196 169 грн. 75 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Жданова Е.А.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_3, довіреність №690 від 15.06.2016р.;

від відповідача - представник не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору : позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі - продажу №57 від 28.12.2015 в розмірі 196 169 грн. 75 коп. , в тому числі: основний борг в сумі 111 000,00 грн., пеня в сумі 83 250 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 1 364 грн. 75 коп., інфляційні нарахування в сумі 555 грн. 00 коп.

Позивачем до суду надані додаткові письмові пояснення від 13.07.2016, за якими останній наводить додаткові обґрунтування заявлених вимог зокрема пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Пояснення позивача судом долучені до матеріалів справи.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, позовні вимоги не оспорив, правом на участь в судових засіданнях повноважного представника не скористався, про те про дату, час та місце слухання був повідомлений належним чином, про що в тому числі свідчить і відмітка органу поштового зв'язку на повідомленнях про вручення поштових відправлень, ухвал суду від 10.06.2016 р., 29.06.2016 р. Крім цього вказаними ухвалами суд не визнавав явку представників сторін. Також від відповідача жодних клопотань не надходило.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги розглядаються в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач у справі) та ОСОБА_2 багатопрофільною гімназією №25 ОСОБА_2 районної ради Луганської області (відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу № 57 від 28.12.2015 р. (договір).

Згідно пункту 1.1. договору позивач (продавець) зобов'язався поставити відповідачу (покупцеві) товар - бензиновий генератор на суму 111 000,00 грн., а позивач зобов'язався прийняти поставлений товар та оплатити її вартість в порядку і в строки, передбачені цим

договором.

Згідно розділу 4 договору розрахунки за товар провадяться шляхом оплати покупцем у безготівковому порядку платіжним дорученням на розрахунковий рахунок продавця у 10 денний строк після пред'явлення рахунку на оплату та після підписання сторонами накладної на приймання-передачу товару.

Згідно п. 5.1 договору строк поставки товару - до 31.12.2015 р.

На виконання умов договору, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар передбачений договором за видатковою накладною № РН-0000026 від 28.12.2015 р. на суму 111 000,00 грн. З метою отримання вартості поставленого товару позивачем був виставлений рахунок відповідачу на суму 111 000,00 від 28.12.2015 р. за № СФ-0000029.

В той же час, 30.12.2015 р. відповідачем було надано позивачу копію вказаної вище накладної з відміткою Управління державної казначейської служби у Попаснянському району Луганської області, за якою вбачається що платіж на суму 111 000,00 грн. взятий на облік.

В той же час, станом на 31.03.2016 р. між сторонами підписано акт звірення розрахунків, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 111 000,00 грн.

Оскільки відповідачем заборгованість перед позивачем в добровільному порядку сплачена не була, останній звернувся до суду із даним позовом, за яким окрім основного боргу просить стягнути з відповідача пеню в сумі 83 250 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 1 364 грн. 75 коп., інфляційні нарахування в сумі 555 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на умови договору № 57 від 28.12.2015 р., норми ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України та інші.

Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, 28.12.2015 між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу №57, за умовами якого відповідач як продавець зобов'язався передати відповідачу - покупцю відповідну продукцію, а останній зобов'язався прийняти та оплатити прийняту продукцію на умовах договору.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору № 57 від 28.12.2015р. кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки та купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу ( ст. 663 ЦК України).

За умовами договору, відповідач повинен був оплатити поставлений товар у 10-ти денний строк після пред'явлення рахунку на оплату та підписання відповідної накладної.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що позивачем,

за видатковою накладною № РН-0000026 від 28.12.2015 р.було поставлену відповідачу товар на суму 111 000,00 грн. Вказаний товар відповідачем був прийнятий без зауважень.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

Тобто, зобов'язання з оплати отриманого товару у відповідача виникло з моменту прийняття цього товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону, а також Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

В даному випадку, позивач поставив відповідачу певний товар, який останній отримав, але в повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 111 000 грн. 00 коп.

Тобто, на момент звернення до суду у позивача виникло право вимоги заборгованості за поставлену продукцію в сумі 111 000 грн. 00 коп.

Відповідач доказів повної оплати отриманої продукції не надав.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 111 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими, їх слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 83 250,00 грн., нарахованої за період з 08.01.2016 р. по 06.06.2016 р. слід зазначити наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню. Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно п. 7.3 договору у разі порушення строків оплати покупець сплачує пеню в розмірір 0,5 відсотків від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

В даному випадку, розмір пені, нарахований позивачем значно перевищує розмір пені обмеженої вказаної законом. У зв'язку з чим суд застосовує вказані норми закону та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 19 246,07 грн. (подвійна облікова ставка за порушення грошового зобов'язання). В задоволенні решти вимог щодо пені суд відмовляє.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних за період з 08.01.2016 р. по 06.06.2016 р.ю в сумі 1 364,75 грн. та інфляційних нарахувань за період січень - травень 2016 року. Слід зазначити наступне.

Сплата інфляційних нарахувань і трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) відповідно до ст. 625 ЦК України не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до вимог абз.3 п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р., розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь - який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» судом встановлено, що загальний розмір інфляційних нарахувань за період січень - травень 2016 року становить 5 493 грн., у той час як заявлена до стягнення сума інфляційних нарахувань становить 555,00 грн. З урахуванням обставин справи та норм чинного законодавства, суд задовольняє позовні вимоги щодо інфляції саме в розмірі заявлених вимог - 555,00 грн.

Щодо вимог про стягнення 3% річних в сумі 1 364,75 грн. суд погоджується із розрахунком позивача та задовольняє вказані вимоги в повному обсязі.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 111 000,00 грн., пеню в сумі 19 246 грн. 07 коп., 3% річних в сумі 1 364 грн. 75 коп., інфляційні нарахування в сумі 555 грн. 00 коп. (всього 132 165,82 грн.) В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволений вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з ОСОБА_2 багатопрофільної гімназії №25 ОСОБА_2 районної ради Луганської області, м. Попасна Попаснянського району Луганської області, вул. Кошового, буд. 31, код ЄДРПОУ 33224980, на користь:

- Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, основний борг в сумі 111 000,00 грн., пеню в сумі 19 246 грн. 07 коп., 3% річних в сумі 1 364 грн. 75 коп., інфляційні нарахування в сумі 555 грн. 00 коп. , витрати зі сплати судового збору в сумі 1 982 грн., 50 коп., видати наказ позивача.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 22.07.2016

Суддя Т.А. Василенко