Постанова

від 19.07.2016 по справі 924/1761/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2016 р. Справа № 924/1761/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача1: ОСОБА_1 - представника за довіреністю №15-7-10/9412 від 31.05.2016р.

позивача 2: ОСОБА_2 - в.о керівника, наказ №15-вг від 04.04.2014р.

відповідача: ОСОБА_3 - представника за довіреністю №02-37-4657/2015 від 30.12.2015р.

третьої особи - Головного управління ветеринарної медицини у Хмельницькій області: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 18.01.2016р.

третьої особи - ОСОБА_4: ОСОБА_5 - представника за довіреністю від 08.01.2015р.

третьої особи - ОСОБА_6: ОСОБА_5 - представника за довіреністю від 12.01.2015р.

третьої особи - ОСОБА_7: ОСОБА_7, ОСОБА_5 - представника за довіреністю від 12.01.2015р.

прокурора: Меленчук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 05.04.16 р.

у справі № 924/1761/14 (суддя Гладюк Ю.В.)

за позовом Славутського міжрайонного прокурора м. Славута в інтересах держави в особі:

1. Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, м. Київ

2. Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини, с. Улашанівка, Славутського району Хмельницької області

до Славутської районної державної адміністрації м. Славута

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1 - Головного управління ветеринарної медицини у Хмельницькій області, м. Хмельницький

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- ОСОБА_4, м. Славута

- ОСОБА_6, с. Улашанівка

- ОСОБА_7, с. Улашанівка

про визнання незаконними та скасування розпоряджень Славутської РДА №33-р від 28.01.2005р., №220-р від 15.06.2005р., №316-р від 07.09.2005р., №151-р від 16.03.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05 квітня 2016 року у справі №906/1761/14 у позові Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі: Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Славутської районної державної адміністрації за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1 - Головного управління ветеринарної медицини у Хмельницькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання незаконним та скасування розпоряджень Славутської РДА №33-р від 28.01.2005р., №220-р від 15.06.2005р., №316-р від 07.09.2005р., №151-р від 16.03.2010р. відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, заступник прокурора Хмельницької області звернувся із апеляційною скаргою, вважає його таким, що підлягає скасуванню у зв'язку із порушенням норм матеріального та процесуального права в частині застосування строків позовної давності до даного спору.

Зокрема, зазначає, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач - Державний департамент ветеринарної медицини мав можливість дізнатись про порушене право, з моменту винесення спірних розпоряджень, оскільки відповідно до п.37 п.4 Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, до його завдань віднесено здійснення відповідно до законодавства, в межах, наданих Мінагрополітики, функції з управління майном об'єктів державної власності.

Вказує, судом першої інстанції визначено, що строк позовної давності відповідно до ст.261 ЦК України закінчився, враховуючи дати винесення розпоряджень: 28.01.2008р., 15.06.2008р., 07.09.2008р. та 16.03.2013р..

З посиланням на ст.ст. 256, 261 ЦК України, прокурор зауважує, що закон пов'язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів.

Разом з тим, з посиланням на постанови Верховного суду України від 02.09.2008р. у справі №3-3376к08, від 16.09.2015р. у справі № 6-68цс15, від 20.08.2013р. у справі №3-18гс13 вказує, що позивачем у спорі на даний час є Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України, а тому суду необхідно було встановити відлік часу, з якого вона була, або могла бути обізнаною про порушене право.

Однак, суд у рішенні без дослідження фінансової звітності Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини зробив припущення про обізнаність позивача, щодо спірних розпоряджень Славутської РДА та повернення земельних ділянок у власність територіальної громади з моменту їх прийняття, пославшись лише на положення Декрету КМ України від 15.12.1992 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» та п.37.п.4 Положення про Державний департамент ветеринарної медицини та Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів України та Головного управління державного казначейства України №114 від 10.12.1999 (в редакції, яка діяла на момент подачі заяв у 2005 році).

Водночас, суд не звернув уваги, що вказані нормативні документи підтверджують лише належність спірних земель державної власності в особі її уповноважених органів, і жодним чином не свідчать про пропуск строку на звернення позивача за захистом своїх порушених прав до суду.

Окрім цього, зазначає прокурор, судом не встановлювалось та не перевірялось чи подавалась така звітність вищестоящим органам, а саме управлінню ветеринарної медицини у районі, яке, в свою чергу, підпорядковане управлінню ветеринарної медицини у Хмельницькій області, котре підпорядковане Державному департаменту ветеринарної медицини України та чи міг позивач (Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України) встановити вибуття частини земельних ділянок, що перебували на праві постійного користування Державної лікарні ветеринарної медицини у Славутському районі, із державної форми власності.

Також, судом при прийнятті рішення про застосування строків позовної давності не звернуто увагу на те, що 28.04.2014р. Державна ветеринарна та фітосаніарна служба України звернулась із листом до Головного управління ветеринарної медицини у Хмельницькій області про необхідність проведення службового розслідування дій колишнього начальника ветеринарної лікарні та начальника управління ветеринарної медицини Славутського району щодо вилучення із користування Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини землі площею понад 4га за адресою с.Улашанівка вул.Ганопільське шосе,4 Славутського району.

Судом не надано оцінки й зверненням у 2014 році Головного управління ветеринарної медицини до правоохоронних органів та органів прокуратури, щодо наявності допущених порушень минулими керівниками Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини та управління ветеринарної медицини в Славутському районі при вилученні земельних ділянок.

Також, не враховано пояснення представника позивача про те, що Державній ветеринарній та фітосанітарній службі України стало відомо про неправомірне відчуження нерухомого майна (земельних ділянок) лише у 2014 році, за результатами проведеного службового розслідування у травні 2014 року, в ході якого виявлено перевищення повноважень та незаконне вилучення спірних земельних ділянок керівництвом ветеринарної служби в Славутському районі, що в подальшому стало підставою для звернення до органів прокуратури, а в подальшому до суду .

З огляду на викладені обставини та норми закону, постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд не надав відповідної правової оцінки тому факту, що про вказані порушення позивачу стало відомо лише у 2014 році.

Просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 05.04.2016р. у справі №924/1761/14 та прийняти нове рішення, яким позов Славутського міжрайонного прокурора задовольнити.

У поясненнях, наданих до суду апеляційної інстанції від 07.06.2016р., Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України, Славутська районна державна лікарня ветеринарної медицини та Головне управління ветеринарної медицини у Хмельницькій області (позивачі та третя особа на стороні позивача 1) зазначають, що при вирішенні питання про пропуск позовної давності суд першої інстанції не врахував той факт, що Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України про факт незаконного вибуття земель не могла дізнатись, оскільки щоквартальна звітність про результати інвентаризації нерухомого майна у період з 2005 по 2011 роки здійснювалась на підставі Наказу Головного управління ветеринарної медицини у Хмельницькій області № 20-в від 18.04.2008 року лише до Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області. Про факт незаконного вибуття земель стало відомо лише в 2014 року, що стало підставою для проведення службового розслідування щодо фактів незаконного вибуття земель, та підставою для звернення до прокуратури, а в подальшому - до суду.

На виконання вимог ухвали суду від 29.06.2016р. щодо реорганізації та правонаступництва Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини, представник останніх зазначає таке.

З посиланням на ст. ч. 1-2 ст. 104 ЦК України вказує, що станом на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України та Головне управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області існують, на момент розгляду справи перебувають у стані припинення.

Щодо питання реорганізації Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та Головне управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області (відповідно), вказує наступне:

Відповідно до постанови КМУ від 10 вересня 2014 р. № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади". Відповідно до п. 1 вказаної постанови утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також: функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів;

Згідно п. 5 - 6 постанови КМУ від 10 вересня 2014 р. № 442 центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Права та обов'язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.

Центральні органи виконавчої влади, що припиняються згідно з цією постановою, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах до завершення здійснення заходів з утворення центральних органів виконавчої влади, яким передаються повноваження та функції центральних органів виконавчої влади, що припиняються.

Головне управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області утворено відповідно до постанови КМУ від 16 грудня 2015 р. № 1092 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів".

Відповідно до п. 3 вищезазначеної постанови територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Судом встановлено, відповідно до Спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.07.2016 року Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України та Головне управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області перебувають в стані припинення.

У відзиві на апеляційну скаргу Славутська районна державна адміністрація вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим.

Зокрема, з посиланням на постанови ВСУ від 16.09.2015р. у справі №6-68гс15, від 29.10.2014р. у справі №6-152цс14, п.2 Декрету КМУ «Про управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності» від 15.12.1992 р. , п. 11 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про управління об'єктами державної власності», розпорядження КМУ № 318-р від 11.02.2010 р. зазначає, що орган, уповноважений управляти об'єктами державної власності, Державний комітет ветеринарної медицини, правонаступником якого є Державна ветеринарна та фітосанітарна служба, здійснюючи повноваження з контролю та виконуючи розпорядження Кабміну мав об'єктивну можливість бути обізнаним не лише про наявність оспорюваних розпоряджень, а й дати належну оцінку їх правомірності та, за необхідності, звернутися за захистом. Обґрунтування прокурора на те, що позивачу стало відомо про порушення лише у 2014 році базується на тому, що Державна ветеринарна та фітосанітарна служба у цьому році почала вживати заходів з контролю та реагувати на їх результати. Проте, вона не була позбавлена щодо їх вжиття у попередньому періоді, як і її попередник Державний комітет ветеринарної медицини.

Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 , вважаючи, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зазначають, зокрема, наступне.

З посиланням на наказ Управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області №20-в від 18.04.2008 р. «Про упорядочення обліку нерухомого майна, що перебуває на балансі державних установ ветеринарної медицини області», який був виданий на виконання вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», наказу Державного комітету ветеринарної медицини України від 12.11.2007 р. №113 «Щодо проведення інвентаризації», вказівки Державного комітету ветеринарної медицини України від 11.04.2008 р. №15-4-1-8/1987, лист Управління ветмедицини у Хмельницькій області, лист начальника Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області від 24.03.2009р. №13-125/1, лист Славутської районної ради від 10.02.2014р. №01-04/29 вказують, доводи прокурора, що позивачу про неправомірне відчуження нерухомого майна (земельних ділянок) стало відомо лише в 2014 році є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо посилання прокурора на судову практику, а саме правові позиції Верховного Суду України, що сама по собі обізнаність позивача про наявність оспорених розпоряджень не є підставою для висновку про пропуск строку позовної давності та необхідність застосування положень ст.257 ЦК України, зауважують, що в правовій позиції (у справі №6-152цс14) судової палати цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 29.10.2014 р. зазначено, що для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Вказують, що суд, встановивши факт пропуску строку позовної давності, правомірно прийшов до висновку, що звернення прокурора з даним позовом здійснено з пропуском строків позовної давності і за ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Також треті особи звертають увагу, що рішення господарського суду Хмельницької області про відмову у позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України (постанова від 16.12.2015 р. у справі №3-1100гс15/постанова від 16.12.2015р. у справі №6-2510цс15, постанова від 11.05.2016 р. у справі №3-387гс16).

Крім того, заперечують проти окремих положень мотивувальної частини рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Вказують, що майно Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини не перебувало та не перебуває у загальнодержавній власності, оскільки як належало, так і належить до спільної власності територіальних громад Славутського району.

З посиланням на роз'ясення Вищого Арбітражного Суду України N 02-5/225 від 02.04.94 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності», Декрет Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" , ст. 143 Конституції України, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначають, що момент виникнення права власності пов'язується з державною реєстрацією цього права відповідно до чинного на даний час законодавства, однак земельні ділянки, щодо яких були прийняті оскаржені розпорядження Славутської райдержадміністрації, не були зареєстровані ні за Славутською районною державною лікарнею ветмедицини, ні за Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України.

Звертають увагу, що перебування ж майна на балансі, не свідчить про наявність права власності на це майно. (Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 25.02.2015р. у справі № 6-14цс15 )

З посиланням на ст. 84 ЗК України вказують, Славутська районна державна лікарня ветмедицини є правонаступником Славутського районного державного підприємства «Ветеринарна медицина», якому рішенням Улашанівської сільської ради Славутського району була передана в постійне користування земельна ділянка для обслуговування виробничих, житлових приміщень і споруд та ведення сільськогосподарського виробництва, про що видано 09.04.1998 р. державний акт на право постійного користування на землю І-ХМ №002472.

Треті особи зауважують, положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою Конституційний Суд України рішенням від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 визнав неконституційним та вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою.

Разом з тим, відповідно до статті 126 ЗК України виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою посвідчує право на користування земельною ділянкою конкретно визначеною юридичною особою.

Враховуючи наведене та беручи до уваги частину першу статті 3 Земельного кодексу України юридичним особам після їх перетворення (зміни організаційно-правової форми) необхідно звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із клопотанням про переоформлення права постійного користування земельною ділянкою.

З посиланням на норми ст.ст.17, 84, 141, 142, 149 ЗК України, п.12 Перехідних положень ЗК України, треті особи вважають, що Славутська районна державна адміністрація мала повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, а тому могла вилучати її з користування Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини та приймати розпорядження стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою іншим особам.

Суд в рішенні посилається на п.14 Положення про Славутську районну державну лікарню ветеринарної медицини (зареєстрованому 27.02.2007 р.), де зазначено, що активи лікарні передані в державну власність.

Однак в Положенні про районну державну лікарню ветеринарної медицини, затвердженому наказом Державного департаменту ветмедицини Мінагрополітики України від 24.12.2002 р. №74(зі змінами, внесеними наказом №21 від 25.02.2004 р.) в п. 14 вказано, що у разі ліквідації Лікарні її активи мають бути передані іншій неприбутковій організації, яка входить до структури Державного департаменту ветеринарної медицини, або зараховані до доходу бюджету, а в Положенні про районні державні лікарні ветеринарної медицини, затвердженої наказом Державного комітету ветеринарної медицини України 28.10.2008 р. №238,взагалі немає пункту 14.

Крім того, зазначають, що судом першої інстанції не було вирішено питання про стягнення судових витрат по сплаті судового збору третьою особою ОСОБА_7 за подання апеляційних та касаційної скарг.

Просять залишити апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 05.04.2016 року по справі №924/1761/14 змінити лише в мотивувальній частині.

Разом з тим, на виконання вимог ухвали суду від 08.07.2016 року щодо обізнаності Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини про існування спірних розпоряджень Славутської РДА №33-р від 28.01.2005р., №220-р від 15.06.2005р., №316-р від 07.09.2005р., №151-р від 16.03.2010р. сторонами подано наступні пояснення.

Прокуратура Хмельницької області у поясненнях вказує таке.

На момент подання заяв про припинення права постійного користування земельними ділянками та видачі розпорядженнь від 15.06.2005р. №220-р, від 17.08.2005р. №102 та від07.09.2005р. №316-р Славутська районна лікарня ветеринарної медицини відносилася до сфери управління Державного департаменту ветеринарної медицини.

Про факт відчуження землі Славутська районна лікарня ветеринарної медицини дізналася з моменту відчуження, так як спірне розпорядження видавалося на підставі заяви начальника.

Зазначає, що Державний департамент ветериринарної медицини, правонаступником якого є Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України, є власником відчуженого активу - земельної ділянки площею 1 га. Наказ №20-в, щодо необхідності подачі звітності , видано Головним управлінням ветеринарної медицини в Хмельницькій області 18.04.2008р., а до 2008року не передбачалося подачі відповідної звітності. Тому, об'єктивна можливість у власника майна дізнатися про відчуження активу була відсутня.

З огляду на наведене, вказує прокурор, Державній ветеринарній та фітосанітарній службі України стало відомо про факти відчуження землі 28.04.2014р. в ході проведення службового розслідування.

Від Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини та Головного управління ветеринарної медицини у Хмельницькій області надійшли пояснення, у яких зазначають, що до 2008 року звітність Славутською районною державної лікарнею ветеринарної медицини подавалась до податкової служби району. Протягом вказаного періоду часу, за який з постійного користування районної лікарні та з активів власника - Державного Департаменту ветеринарної медицини вибула земля, ні на законодавчому рівні, та ні на рівні відомчого нормативного регулювання не було передбачено подачі звітів щодо наявних матеріальних активів. Тому, уповноваженому на розпорядження активами не було відомо про факти незаконного відчуження.

Звітність по майну почала формуватися з 2008 року, на підставі наказу Головного управління ветеринарної медицини у Хмельницькій області № 20-в від 18.04.2008 року. Вищезазначена інформація подавалась лише до Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області. Зважаючи на те, що розпорядження Славутської РДА №33-р від 28.01.2005р., №220-р від 15.06.2005р., №316-р від 07.09.2005р. були прийняті до вищезазначеного наказу, Головне управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області не могло знати щодо фактів відчуження земельних ділянок, відповідно до вищезазначених розпоряджень.

Звітність до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України (раніше Державний департамент ветеринарної медицини України; Державний комітет ветеринарної медицини України) не надсилалась. Враховуючи те, що Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України про факт незаконного вибуття земель дізналась лише в 2014 року, що стало підставою для проведення службового розслідування щодо фактів незаконного вибуття земель (підтверджується копіями листа Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України №15-7-9/14872 від 28.04.2014р. року та Листа - відповіді Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області № 22/6/1.1.-571 від 30.05.2014 р. - наявні в матеріалах справи), що стало підставою для звернення до прокуратури, а в подальшому до суду.

На підставі вищенаведеного, вказують, що з приводу фактів відчуження земель стало відомо:

1. Славутській районній державній лікарні ветеринарної медицини, як балансоутримувачу земельних ділянок - з моменту відчуження.

2. Державній ветеринарній та фітосанітарній службі - з 28.04.2014 року.

3. Головному управлінню ветеринарної медицини в Хмельницькій області - а) щодо відчуженої земельної ділянки, згідно розпорядження Славутської РДА №151-р від 16.03.2010р - при отримані звіту за 1 квартал 2010 року; б) щодо земельних ділянок, відчужених у 2005 році - з моменту проведення службового розслідування, тобто в травні 2014 року.

До пояснень долучають копії довідок Управління земельних ресурсів з 2005 по 2008 роки, копії документів до податкового розрахунку земельного податку з 2005 по 2008, копії даних про результати інвентаризації земельних ділянок, які знаходяться в користуванні Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини з 2008 по 2015 роки.

У додаткових поясненнях вказують про наказ Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області № 18-в від 14,05.2014 року «Про упорядкування обліку юридичних осіб», який має важливе значення для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки відповідно до нього почала формуватися єдина база державного майна державних ветеринарних установ України, та, зокрема, Хмельницької області. Зважаючи на вищенаведене, вважають, що даний наказ є підставою вважати про неможливість Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України бути обізнаною щодо вибуття земельних ділянок Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини за попередні роки.

Славутська районна державна адміністрація Хмельницької області у своїх поясненнях зазначає, що для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. При цьому, норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача (позиція ВСУ у справі № 6-152цс14 від 29.10.2014 р.)

З посиланням на п.2 Декрету КМУ «Про управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності» від 15.12.1992 р. , п. 11 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про управління об'єктами державної власності» , п.2 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2000 № 419 , наказ Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87 «Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (чинний в момент прийняття спірних розпоряджень і наступні роки) затверджено П(С)БО «Загальні вимоги до фінансової звітності» та «Баланс», розпорядження КМУ № 318-р від 11.02.2010 р., постанову КМУ від 30.11.2005 р. № 11, якою затверджено ОСОБА_3 інвентаризації об'єктів державної власності, наказ Головного управління ветеринарної медицини у Хмельницькій області від 18.04.2008 року № 20в вказує, що орган, уповноважений управляти об'єктами державної власності, Державний комітет ветеринарної медицини, правонаступником якого є Державна ветеринарна та фітосанітарна служба, здійснюючи повноваження з контролю та виконуючи розпорядження Кабміну мав об'єктивну можливість бути обізнаним не лише про наявність оспорюваних розпоряджень, а й дати належну оцінку їх правомірності та за необхідності звернутися за захистом.

Обґрунтування прокурора, що позивачу стало відомо про порушення лише у 2014 році базується на тому, що Державна ветеринарна та фітосанітарна служба у цьому році почала вживати заходів з контролю та реагувати на їх результати. Проте, вона не була позбавлена щодо їх вжиття у попередньому періоді, як і її попередник Державний комітет ветеринарної медицини.

Щодо Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини, то про припинення права постійного користування земельними ділянками їй стало відомо з часу їх прийняття, оскільки підставою слугували звернення керівника цієї установи та, відповідно, їм надавалися копії цих розпоряджень.

Треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 зазначають, зокрема, наступне.

Доводи прокурора, що про порушення права позивачу стало відомо лише в 2014 р. є безпідставними та надуманими. Як позивачу, а саме Славутській районній державній лікарні ветеринарної медицини, в інтересах якої Славутським міжрайонним прокурором подано позов, про спірні розпорядження Славутської районної державної адміністрації фактично стало відомо саме з часу прийняття цих розпоряджень, оскільки вони були прийняті на підставі відповідних листів керівництва Славутської районної державної лікарні про припинення права користування земельними ділянками.

Зазначають, що безпідставними та надуманими є також доводи представника Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, як правонаступника Державного комітету ветеринарної медицини України з 2011 року, що про порушення права користування земельними ділянками стало відомо лише в 2014 р., про свідчить наказ Управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області №20-в від 18.04.2008 р. «Про упорядочення обліку нерухомого майна, що перебуває на балансі державних установ ветеринарної медицини області», який був виданий на виконання вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», наказу Державного комітету ветеринарної медицини України від 12.11.2007 р. №113 «Щодо проведення інвентаризації», вказівки Державного комітету ветеринарної медицини України від 11.04.2008р. №15-4-1-8/1987 та з метою удосконалення обліку основних фондів Державного комітету ветеринарної медицини України, а також наведення належного порядку в обліку нерухомого майна, що перебуває на балансі управлінь та інших державних установ ветеринарної медицини області, і забезпечення дійового контролю за використанням цього майна.

Згідно вищезазначеного наказу начальники управлінь ветеринарної медицини в районах та містах області, начальники районних та міських державних лікарень ветмедицини повинні були до 05.05.2008 р. надати точні дані про нерухоме майно та земельні ділянки, які використовуються підприємствами, установами та організаціями ветмедицини за відповідними формами, а також копії державних актів на земельні ділянки, які перебувають в оперативному користуванні державних органів, установ, підприємств ветмедицини по територіальності, копії реєстраційних та установчих документів про право власності на об'єкти нерухомого майна і т.д.

В цьому ж наказі, вказують треті особи, зазначено, що контроль за організацією і виконанням даного наказу, забезпечення своєчасного інформування Державного комітету ветеринарної медицини України з зазначених питань та направлення йому необхідних документів покладено на заступника начальника управління ветеринарної медицини області.

Крім того, зазначають треті особи, разом з вищезазначеним наказом управлінням ветмедицини в Хмельницькій області начальникам управлінь ветмедицини та керівникам державних установ ветмедицини був направлений лист в якому зазначено, що на виконання наказу Державного комітету ветмедицини України від 12.11.2007 р. №113 «Щодо проведення інвентаризації» відділ контролю за державним майном та інвестицій управління фінансів та економіки Держкомітету ветмедицини України проводить узагальнення даних інвентаризації нерухомого майна, яке знаходиться в оперативному управлінні підрозділів підпорядкованих комітету. Також, у листі вказано, що у зв'язку із розбіжностями, які з'ясовані під час аналізу даних проведеної в 2007 р. інвентаризації, надати до 22.04.2008 р. точні дані по нерухомому майну та земельним ділянкам, які використовуються підприємствами, установами та організаціями ветмедицини за формами, а також копії всіх державних актів на земельні ділянки, які знаходяться в оперативному користуванні підрозділів, а у випадку відсутності зазначити причини, через які вони не оформляються, а в подальшому таку інформацію про поточний стан виконання вказаних заходів надавати щоквартально.

У зв'язку з наведеним, вважають доводи прокурора, що позивачу про неправомірне відчуження нерухомого майна (земельних ділянок) стало відомо лише в 2014 році безпідставними та необґрунтованими.

Щодо посилання прокурора на судову практику, а саме правові позиції Верховного Суду України, що сама по собі обізнаність позивача про наявність оспорюваних розпоряджень не є підставою для висновку про пропуск строку позовної давності та необхідність застосування положень ст.257 ЦК України зазначають, що в правовій позиції (у справі №6-152цс14) Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 29.10.2014 р. зазначено, що для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Прокурор, представник позивачів та третьої особи - Головного управління ветеринарної медицини у Хмельницькій області - у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Просять скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 05.04.2016р. у справі №924/1761/14 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та сам ОСОБА_7 - заперечили проти доводів апеляційної скарги та надали пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Просять залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а оскаржене рішення змінити в мотивувальній частині та вирішити питання судових витрат ОСОБА_7, понесених у зв'язку з поданням апеляційних та касаційної скарг.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України (м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 37472261) є юридичною особою та включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до Положення про Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 464/2011 Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України (Держветфітослужба України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у галузі ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, сферах карантину та захисту рослин, охорони прав на сорти рослин, державного нагляду (контролю) за племінною справою у тваринництві.

Славутська районна державна лікарня ветеринарної медицини (с. Улашанівка, Славутського району, вул. Ганнопільське шосе,4, код 00711847) є юридичною особою та включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з Положенням про Славутську районну державну лікарню ветеринарної медицини, затвердженого начальником управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області, районна державна лікарня ветеринарної медицини відповідно до Закону України „Про ветеринарну медицинуВ» є державною установою ветеринарної медицини для здійснення профілактичних, діагностичних, лікувальних та інших протиепізоотичних заходів та підпорядковується управлінню ветеринарної медицини в районі (п.1).

Пунктом 8 Положення визначено, що лікарню очолює начальник - державний інспектор ветеринарної медицини, який призначається на посаду і звільняється з посади начальником управління ветеринарної медицини район (за погодженням управління ветеринарної медицини області).

Відповідно до п.14 Положення активи лікарні передані у державну власність.

Славутська районна державна лікарня ветеринарної медицини, відповідно до наказу Управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області №42-в від 26.05.2003р. та додатку №2 до даного наказу, утворена внаслідок ліквідації Славутського державного районного підприємства „Ветеринарна медицинаВ» (м. Славута, Ганнопільське шосе) та є його правонаступником.

В матеріалах справи наявний наказ начальника районного управління ветеринарної медицини про реформування підприємства „Ветеринарна медицинаВ» в районну державну лікарню ветеринарної медицини.

Згідно зі статутом Державного районного підприємства „Ветеринарна медицинаВ» , зареєстрованого Славутського райдержадміністрацією за реєстровим №65 21.01.1997р., підприємство створене на основі Законів України „Про підприємства в УкраїніВ» , „Про власністьВ» „Про ветеринарну медицинуВ» (п.1.1); юридична адреса підприємства м. Славута, вул. Ганнопільське шосе, 1 (п.1.2), підприємство є структурним підрозділом державної ветеринарної медицини області (п.1.4); управління підприємством здійснюється відповідно до Статуту на основі поєднання власника щодо господарського використання майна і самоврядування трудового колективу.

На підставі рішення Улашанівської сільської ради народних депутатів від 19.03.1998р. №20 підприємству ветеринарної медицини (м. Славута, вул. Ганнопільське шосе,1) видано державний акт від 09.04.1998р. на право постійного користування земельною ділянкою площею 7,0568 га для обслуговування виробничих приміщень та ведення сільськогосподарського виробництва, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №9.

25.01.2005р. начальником районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_8 адресовано в.о. голови райдержадміністрації ОСОБА_9 заяву №7 про припинення права постійного користування райветлікарні на земельну ділянку площею 1га та переведення її в землі запасу Улашанівської сільської ради.

За результатами розгляду зазначеної заяви Славутською районною державною адміністрацією видано розпорядження від 29.01.2005р. №33р, яким на підставі п.7 ст.13 Закону України „Про місцеві державні адміністраціїВ» , ст.17, 142 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, припинено право постійного користування Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини на земельну ділянку площею 1га та переведено її в землі запасу Улашанівської сільської ради.

10.06.2005р. начальником районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_8 адресовано голові Славутської райдержадміністрації ОСОБА_10 заяву №79 про припинення права постійного користування райветлікарні на земельну ділянку площею 0,4368га, розташованою на території Улашанівської сільської ради, що знаходиться за межами населеного пункту.

15.06.2005р. за результатами розгляду зазначеної заяви Славутською районною державною адміністрацією видано розпорядження №220р, яким на підставі п.7 ст.13 Закону України „Про місцеві державні адміністраціїВ» , ст.17, 142 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, припинено право постійного користування Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини земельною ділянкою площею 0,4368га та переведено її в землі запасу Улашанівської сільської ради.

17.08.2005р. начальником районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_8 адресовано голові Славутської райдержадміністрації ОСОБА_10 заяву №102 про припинення права постійного користування райветлікарні земельною ділянкою, на якій розміщена будівля розміром 309кв.м., у зв'язку з відчуженням даної господарської будівлі та переведення цієї площі до земель запасу Улашанівської сільської ради.

07.09.2005р. за результатами розгляду зазначеної заяви Славутською районною державною адміністрацією видано розпорядження №316р, яким на підставі п.7 ст.13 Закону України „Про місцеві державні адміністраціїВ» , ст.17, 142 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, видано право постійного користування Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини земельною ділянкою площею 0,0309га та переведено її в землі запасу Улашанівської сільської ради.

09.02.2010р. начальником районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_8 адресовано голові Славутської райдержадміністрації ОСОБА_10 заяву №12, за змістом якої, у зв'язку з відсутністю потреби, Славутська районна державна лікарня ветеринарної медицини не заперечує проти вилучення земельної ділянки площею 2га за адресою Ганнопільське шосе, 4, для надання працівникам управління ветмедицини для ведення особистого селянського господарства.

16.03.2010р. за результатами розгляду зазначеної заяви Славутською районною державною адміністрацією видано розпорядження №151-р, яким на підставі ст.6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", керуючись п. "а" ст.141, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, припинено право постійного користування Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 2га та переведено її в землі запасу Улашанівської сільської ради.

У листі Управління Держземагенства у Славутському районі Хмельницької області від 16.12.2014р. №05-18/2332 зазначено, що за межами населеного пункту на правах постійного користування (згідно державного акта на право постійного користування землею серія ХМ б/н від 09.04.1998р. за Славутською районною лікарнею ветеринарної медицини рахувалось 7,05 га. Згідно розпоряджень Славутської районної державної адміністрації було припинено право постійного користування земельних ділянок та переведено їх в землі запасу Улашанівської сільської ради площею:1,0 га (розпорядження №33-р від 15.06.2005р.), 0,4368га (розпорядження №220-р від 15.06.2005р.), 0,0309 (розпорядження №316-р від 07.09.2005р.), 2,0 га (розпорядження №151-р від 16.03.2010р.). разом з тим, дані земельні ділянки були передані у приватну власність; на даний час на території Улашанівської сільської ради за межами населеного пункту, згідно державної статистичної звітності (за даними форми 6-зем) на правах постійного користування за Славутською районною державною лікарнею ветеринарної медицини рахується земельна ділянка площею 3,4678га.

12.06.2014р. Славутським міжрайонним прокурором, за зверненням начальника Хмельницької обласної державної лікарні ветеринарної медицини щодо незаконного вибуття земель з постійного користування Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини, винесено постанову №88 про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів і діяльності Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини, з питань дотримання вимог законодавства у сфері земельних відносин.

Як вбачається з листа №22/3-2/2.2.-1011 від 16.09.2014р. Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області, адресованого ст.слідчому СВ Славутського РВУ МВС України в Хмельницькій області ОСОБА_11, протягом 2005р. та 2010року в журналах реєстрації вхідної кореспонденції головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області відсутні записи щодо звернення посадових осіб Славутської районної державної лікарні та управління ветеринарної медицини в Славутському районі про надання їм погодження на відчуження земельних ділянок площею: 1га, 04368га, 0,0309га в 2005р. та 2га у 2010році. Також відсутні записи в журналі реєстрації вихідної кореспонденції головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області протягом 2005р. та 2010року щодо надання погодження головним управлінням вищевказаним установам ветеринарної медицини Славутського району про відчуження земельних ділянок площею 04368га, 0,0309га в 2005р. та 2га в 2010році.

У листі №15-7-6/21877 від 27.10.2014р. Державної фітосанітарної служби України, наданому на запит Славутського районного відділу Управління МВС України в Хмельницькій області, зазначено, що вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування державним установам ветеринарної медицини, може здійснюватись виключно за відповідною заявою Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, як уповноваженого органу управління. Керівник державної установи, зокрема, районної лікарні ветеринарної медицини, не має повноважень стосовно прийняття рішень та направлення звернень до місцевих органів самоврядування щодо вилучення земельних ділянок без відповідного дозволу уповноваженого органу управління. За наявною у Держфітослужбі інформацією, жодних звернень з боку посадових осіб Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини до уповноважених органів управліня стосовно надання дозволу на вилучення земельних ділянок не надходило, а відтак і дозволи на зазначені дії не надавались.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Славутської міської ради №313 від 23.06.2009р. Управлінню ветеринарної медицини присвоєно поштову адресу м. Славута, вул. Ганнопільське шосе,4.

Рішенням виконавчого комітету Улашанівської сільської ради №51 від 30.05.2011р. Управлінню ветеринарної медицини та Славутській районній державній лікарні ветеринарної медицини присвоєно юридичну адресу по місцю їх фактичного знаходження - с. Улашанівка, вул. Ганнопільське шосе,4.

Згідно з листом Славутської районної ради № 01-04 / 29 від 10 лютого 2014 року, адресованим начальнику Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини майнові комплекси Славутського районного державного підприємства „Ветеринарна медицинаВ» та їх структурні підрозділи належать до спільної власності територіальних громад Славутського району, а отже підстав для оформлення свідоцтва на право власності на майно за державою немає.

Листом головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області від 24.03.2009 року, адресованим голові Славутської районної ради повідомлено, що установи ветеринарної медицини, які раніше перебували у комунальній власності було реформовано, їм надано статус державної форми власності і вони стали іменуватись державними установами ветеринарної медицини.

Листом державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 28 квітня 2014 року №15-7-9/14872, адресованим головному управлінню ветеринарної медицини в Хмельницькій області повідомлено, що за результатами аналізу ефективності використання державного майна встановлено, що керівництвом Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини протягом 2005 - 2010 років з перевищенням повноважень та всупереч вимогам чинного законодавства були направлені звернення до місцевих органів влади про вилучення земельних ділянок; із користування установи вилучено більше 4 га землі. Тодішній начальник ОСОБА_8 у своєму пояснені зазначив, що підписував ці листи на вимогу та за безпосередньою вказівкою ОСОБА_7, який у той час займав посаду начальника управління ветеринарної медицини Славутського району.

За наведених обставин, вказуючи на незаконне вилучення земельних ділянок площею 3,4577 га, прокурор, керуючись ст.ст. 13, 14, 19, 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 17, 22, 122, 152, 155 Земельного кодексу України , ст.ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 6, 21, 43, 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" звернувся із позовом в інтересах держави в особі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Славутської районної державної адміністрації, про визнання незаконними та скасування розпоряджень Славутської РДА №33-р від 28.01.2005р., №220-р від 15.06.2005р., №316-р від 07.09.2005р., №151-р від 16.03.2010р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02 квітня 2015 року у справі №924/1761/14 позов Славутського міжрайонного прокурора м. Славута в інтересах держави в особі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1 - Головного управління ветеринарної медицини у Хмельницькій області до Славутської районної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання незаконним та скасування розпоряджень Славутської РДА №33-р від 28.01.2005р., №220-р від 15.06.2005р., №316-р від 07.09.2005р., №151-р від 16.03.2010р., задоволено.

Визнано незаконними та скасовано розпорядження Славутської районної державної адміністрації м. Славута: №33-р від 28.01.2005р. "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини на території Улашанівської сільської ради"; №220-р від 15.06.2005р. "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини"; №316-р від 07.09.2005 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини", № 151-р від 16.03.2010р. "Про припинення права користування Славутською районною державною лікарнею ветеринарної медицини земельною ділянкою, яка знаходиться на території Улашанівської сільської ради за межами населеного пункту".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.2015р. у даній справі рішення господарського суду Хмельницької області від 02 квітня 2015 року у справі №924/1761/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2015р. у справі №924/1761/14 рішення господарського суду Хмельницької області від 02 квітня 2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.2015р. скасовано та справу передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

У своїй постанові Вищий господарський суд України зазначив, що підпунктом 37 п.4 Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, до завдань Держветмедицини віднесено здійснення відповідно до законодавства в межах повноважень, наданих Мінагрополітики, функції з управління майном об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а відтак, у 2005 станом на час подання заяв про припинення права постійного користування земельними ділянками від 29.01.2005, 10.06.2005, 17.08.2005, органом уповноваженим здійснювати функції щодо управління майном загальнодержавної власності був Державний департамент ветеринарної медицини (Держветмедицини). Однак судами не досліджувалось питання того, що здійснюючи управління майном з 2005 року по 2010 рік Управління ветеринарної медицини у Хмельницькій області та, в свою чергу, Державний департамент ветеринарної медицини України, не були обізнані про вибуття активів з підпорядкованої їм Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як зазначалося вище, під час нового розгляду справи, рішенням господарського суду Хмельницької області від 05 квітня 2016 року у справі №906/1761/14 у позові Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі: Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Славутської районної державної адміністрації за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1 - Головного управління ветеринарної медицини у Хмельницькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання незаконним та скасування розпоряджень Славутської РДА №33-р від 28.01.2005р., №220-р від 15.06.2005р., №316-р від 07.09.2005р., №151-р від 16.03.2010р., відмовлено.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у позові, у зв'язку із спливом позовної давності, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.38 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Ст. 50 вказаного закону встановлено, що розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.

Як убачається із матеріалів справи, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видано підприємству Ветеринарної медицини (м. Славута, вул. Ганнопільське шосе, 1).

Відповідно до статуту Державного районного підприємства "Ветеринарна медицина", зареєстрованого Славутського райдержадміністрацією за реєстровим №65 21.01.1997р., підприємство створене на основі Законів України "Про підприємства в Україні", "Про власність", "Про ветеринарну медицину" (п.1.1); юридична адреса підприємства м. Славута, вул. Ганнопільське шосе, 1 (п.1.2), підприємство є структурним підрозділом державної ветеринарної медицини області (п.1.4); управління підприємством здійснюється відповідно до Статуту на основі поєднання власника щодо господарського використання майна і самоврядування трудового колективу.

Згідно з Положенням "Про Державний департамент ветеринарної медицини", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. N 1277, (чинним на час видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою) Державний департамент ветеринарної медицини є органом виконавчої влади, безпосередньо підпорядкованим Міністру агропромислового комплексу, що здійснює державну політику в галузі ветеринарної медицини, охорону території України від занесення карантинних хвороб тварин, здійснення належного контролю за експортом та імпортом тварин, продуктів та сировини тваринного і рослинного походження, виробництвом харчових продуктів, захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, охорони довкілля.

До сфери управління Державного департаменту ветеринарної медицини входить Управління державної ветеринарної медицини Хмельницької обласної держадміністрації.

Стаття 2 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції, що діяла станом на 09.04.1998р. - дату видачі державного акта) до видів підприємств відносить державне підприємство, та визначає дане підприємство як підприємство засноване, на загальнодержавній (республіканській) власності.

У ст. 10 зазначеного закону визначено, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності або повного господарського відання. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання.

Відповідно до ст.37 Закону України "Про власність" (в редакції, що діяла станом на 09.04.1998р. - дату видачі державного акта) майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області №42-в від 26.05.2003р. та додатку №2 до даного наказу, внаслідок ліквідації Славутського державного районного підприємства "Ветеринарна медицина" (м. Славута, Ганнопільське шосе) утворено Славутську районну державну лікарню ветеринарної медицини, яка є його правонаступником.

Згідно з Положенням про Славутську районну державну лікарню ветеринарної медицини, затвердженим начальником управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області , остання відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину" є державною установою ветеринарної медицини для здійснення профілактичних, діагностичних, лікувальних та інших протиепізоотичних заходів та підпорядковується управлінню ветеринарної медицини в районі (п.1).

За змістом статті 39 Закону України "Про власність" (в редакції, що діяла станом на дату утворення Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини) майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління. Державні установи (організації), що перебувають на державному бюджеті і можуть у випадках, передбачених законодавчими актами України, здійснювати господарську діяльність, мають право самостійно розпоряджатися доходами від такої діяльності і майном, придбаним за рахунок цих доходів.

Враховуючи перехід прав та обов'язків Славутського державного районного підприємства „Ветеринарна медицинаВ» м. Славута до Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини в порядку правонаступництва, суд приходить до висновку, що до правонаступника перейшло і право постійного користування земельною ділянкою згідно державного акта від 09.04.1998р.

Судом встановлено, що 29.01.2005р., 10.06.2005р. та 17.08.2005р. начальником Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_8 подано до Славутської райдержадміністрації заяви про припинення права користування районної ветлікарні земельними ділянками площею, відповідно, 1га, 0,4368га, 309кв.м.

Відповідно до норм ч.1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння та користування земельною ділянкою, що знаходиться у державній або комунальній власності без встановлення строку.

У ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки

Згідно зі ст.3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ( в редакції, що діяла на момент подачі заяв) майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності; майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування)

Відповідно до п.6 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджетна установа - орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів.

Згідно з п.11 Положення про Славутську районну державну лікарню ветеринарної медицини фінансування, матеріально-технічне забезпечення лікарні та її структурних підрозділів здійснюються за рахунок коштів загального і спеціального фондів державного бюджету, тобто Славутська районна державна лікарня ветеринарної медицини є бюджетною установою.

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів України та Головного управління державного казначейства України №114 від 10.12.99р. активи, що не мають фізичної та/або матеріальної форми, використовуються установою в процесі її господарської діяльності більше року, обліковуються на рахунку 12 "Нематеріальні активи" з розподілом на субрахунки: 121 "Авторські та суміжні з ними права" та 122 "Інші нематеріальні активи".

На субрахунку 122 "Інші нематеріальні активи" обліковуються зокрема, права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо).

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що право постійного користування земельною ділянкою є активом Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини установи, який відповідно до п.14 Положення про Славутську районну державну лікарню ветеринарної медицини перебуває у державній власності.

На момент подання заяв про припинення права постійного користування земельними ділянками Славутська районна державна лікарня ветеринарної медицини перебувала у підпорядкуванні управління ветеринарної медицини в районі.

Статтею 4 Закону України "Про ветеринарну медицину" (в редакції, що діяла на момент подачі заяв про припинення права користування земельними ділянками) встановлено, що державне управління в галузі ветеринарної медицини здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, Державний департамент ветеринарної медицини, його територіальні органи і регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті.

Відповідно до Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 р. N 641, Державний департамент ветеринарної медицини (Держветмедицини) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінагрополітики і йому підпорядковується (п.1). Держветмедицини є правонаступником Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики (п.2)

Згідно з п.11 Положення, Держветмедицини здійснює свої повноваження безпосередньо та через управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі, містах обласного значення і районах, регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, інші державні установи ветеринарної медицини.

Положенням про управління ветеринарної медицини в містах обласного значення, затвердженого наказом Державного департаменту ветеринарної медицини 21.11.2002р. №66 визначено, що Управління ветеринарної медицини в містах обласного значення (далі - управління) є територіальними органами державного департаменту ветеринарної медицини, утвореними відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину".

Згідно з Положенням "Про управління ветеринарної медицини у районах", затвердженим наказом Державного департаменту ветеринарної медицини 21.11.2002 №66, Управління ветеринарної медицини в районах є територіальними органами Державного департаменту ветеринарної медицини, утвореними відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину" і підпорядкованими Управлінням ветеринарної медицини в областях. Управлінню підпорядковуються: міські державні лікарні ветеринарної медицини (у містах необласного значення); районні державні лікарні ветеринарної медицини; районні державні лабораторії ветеринарної медицини; відділення госпрозрахункового ветеринарно-санітарного загону (функціонально); інші державні установи ветеринарної медицини на території району.

З наведеного вбачається, що Славутська районна державна лікарня ветеринарної медицини по вертикалі підпорядкована управлінню ветеринарної медицини у районі, яке в свою чергу підпорядковано управлінню ветеринарної медицини у Хмельницькій області, яке підпорядковане Державному департаменту ветеринарної медицини України.

Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України (п.1).

Підпунктом 37 п.4 Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, до завдань Держветмедицини віднесено здійснення відповідно до законодавства в межах повноважень, наданих Мінагрополітики, функції з управління майном об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління

З огляду на наведене, у 2005році, станом на час подання заяв про припинення права постійного користування земельними ділянками від 29.01.2005р., 10.06.2005р., 17.08.2005р., органом уповноваженим здійснювати функції щодо управління майном загальнодержавної власності був Державний департамент ветеринарної медицини (Держветмедицини).

У ст.33 Закону України "Про власність" ( втратив чинність на підставі Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" від 27.04.2007р. N 997-V) встановлено, що державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України.

Подані у 2005р. заяви начальника державної лікарні ветеринарної медицини у Славутському районі ОСОБА_8 №7 від 25.01.2005р., №79 від 10.06.2005р., №102 від 17.08.2005р. щодо припинення права Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини на постійне користування земельними ділянками не погоджувались із управлінням ветеринарної медицини в Хмельницькій області, Державним департаментом ветеринарної медицини України, що підтверджується листом Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області №22/3-2/2.2.-1011 від 16.09.2014р., адресованим ст.слідчому СВ Славутського РВУ МВС України в Хмельницькій області ОСОБА_11 та листом Державної фітосанітарної служби України №15-7-6/21877 від 27.10.2014р., наданим на запит Славутського районного відділу Управління МВС України в Хмельницькій області.

Щодо оспорюваного розпорядження Славутської районної державної адміністрації від 16.03.2010 № 151-р "Про припинення права користування Славутською районною державною лікарнею ветеринарної медицини земельною ділянкою, яка знаходиться на території Улашанівської сільської ради за межами населеного пункту", слід вказати таке.

Зазначене розпорядження видане на підставі заяви начальника державної лікарні ветеринарної медицини у Славутському районі ОСОБА_8 №12 від 09.02.2010р., за змістом якої, у зв'язку з відсутністю потреби, Славутська районна державна лікарня ветеринарної медицини не заперечує проти вилучення земельної ділянки площею 2га за адресою Ганнопільське шосе, 4, для надання працівникам управління ветмедицини для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч.3 ст. 326 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент подачі заяви 09.02.2010р.) управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Правові основи управління об'єктами державної власності на час подачі заяви від 09.02.2010р. врегульовано Законом України "Про управління об'єктами державної власності".

Так, відповідно до ст.6 закону (в редакції, що діяла на момент подачі заяви 09.02.2010р.) встановлено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, господарських структур або користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також передачу об'єктів комунальної власності в державну власність; у випадках, передбачених законодавством, приймають рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук.

У цей період органом, уповноваженим здійснювати функції щодо управління майном загальнодержавної власності у сфері ветеринарної медицини був Державний комітет ветеринарної медицини (Держкомветмедицини).

Відповідно до Положення про Державний комітет ветеринарної медицини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007р. N 1075, Державний комітет ветеринарної медицини України (Держкомветмедицини) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики. Комітет є правонаступником Держветмедицини.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що подана 09.02.2010р. заява начальника державної лікарні ветеринарної медицини у Славутському районі ОСОБА_8 №12 щодо припинення права Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини на постійне користування земельними ділянками не погоджувались із управлінням ветеринарної медицини в Хмельницькій області та Державним комітетом ветеринарної медицини України.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що начальник Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини, без попереднього погодження з органом, уповноваженим на управління державним майном, не мав права розпоряджатись належним Славутській районній державній лікарні ветеринарної медицини правом постійного користування земельними ділянками, з урахуванням чого, подані останнім заяви №7 від 25.01.2005р., №79 від 10.06.2005р., №102 від 17.08.2005р., №12 від 09.02.2010р. щодо припинення права Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини на постійне користування земельними ділянками подані з порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 5 ст. 116 Земельного кодексу України, зокрема, передбачено, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом; надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Частинами 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки; власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки згода органу, уповноваженого на управління державним майном щодо припинення права постійного користування земельними ділянками площею 1га, 0,4368га, 309кв.м., 2га не надавалась, а також відсутні звернення органу, уповноваженого на управління державним майном у сфері ветеринарної медицини з клопотанням про добровільну відмову від права постійного користування земельними ділянками, яке станом на дату видачі оспорених розпоряджень рахувалось як актив Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини та перебувало у державній власності, вилучення спірних земельних ділянок було здійснено всупереч встановленому законодавством порядку, внаслідок чого оспорені розпорядження Славутської районної державної адміністрації №33-р від 28.01.2005р. "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини на території Улашанівської сільської ради"; №220-р від 15.06.2005р. "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини"; №316-р від 07.09.2005 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини", № 151 -р від 16.03.2010р. "Про припинення права користування Славутською районною державною лікарнею ветеринарної медицини земельною ділянкою, яка знаходиться на території Улашанівської сільської ради за межами населеного пункту" суперечать нормам чинного законодавства.

З огляду на наведене, оспорені розпорядження порушують права Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, як органу, уповноваженого управляти державним майном у сфері ветеринарної медицини, та Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини, як користувача на постійне користування земельними ділянками.

Разом з тим, Славутською районною державною адміністрацією Хмельницької області подано до суду першої інстанції заяву від 18.12.2014р. №05-22/12991/14 про застосування строку позовної давності.

Судом враховується наступне.

Статтею 29 ГПК України, зокрема, передбачено, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Нормами статті 268 ЦК України (у редакції до 15.01.2012р.) було передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої статті 268 цього Кодексу зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу I Закону України В«Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинстваВ» від 20 грудня 2011 року №4176-VI пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України виключено. ОСОБА_12 набрав чинності 15 січня 2012 року.

До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, що виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Так, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України за своєю суттю було спрямоване на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідає за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку мають підтримувати норми про позовну давність. Тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, дія цієї норми не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

А тому, на такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, й на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єкт владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Таку правову позицію у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду України від 16.09. 2015 р. у справі № 6-68гс15 та 30.09.2015р. у справі №910/4626/14.

Так, колегія суддів зазначає, спірні розпорядження Славутською районною державною адміністрацією Хмельницької області були видані 28.01.2005р., 15.06.2005р., 07.09.2005р. та 16.03.2010р. на підставі заяви начальника ветлікарні ОСОБА_8 про припинення права постійного користування земельними ділянками.

Як зазначалося вище, прокурор та Державна ветеринарна та фітосанітарна служба вказують, що їм стало відомо про спірні розпорядження Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області в ході проведення службового розслідування 28.04.2014р., однак судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній у звітних періодах 2005 - 2010 років) міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління. Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають відповідно у державній та комунальній власності.

Частина 1 статті 13 вказаного Закону визначає - звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній у звітних періодах 2005 - 2010 років), зокрема, визначено, що підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1-2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності" від 28 лютого 2000 р. N 419 (у редакції, чинній у звітних періодах 2005 - 2010 років) дія цього Порядку поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Зокрема, фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством - іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.

Терміни подання підприємствами фінансової звітності в межах, визначених пунктами 5 - 11 цього Порядку, встановлює міністерство або інший орган виконавчої влади, до сфери управління якого належать підприємства, або органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління майном підприємств комунальної власності.(п.3 Порядку)

У п. 5 вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. N 419 встановлено, що квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами органам, зазначеним у пункті 2, не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 20 лютого, наступного за звітним року.

П. 10 постанови визначено, у разі коли дата подання звітності випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній у звітних періодах 2005 - 2010 років) для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Пунктом 12 постанови КМУ від 28 лютого 2000 р. N 419 передбачене перед складанням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства.

Разом з тим, п.11 положення про Славутську районну державну лікарню ветеринарної медицини фінансування, матеріально-технічне забезпечення лікарні та її структурних підрозділів здійснюються за рахунок коштів загального і спеціального фондів державного бюджету.

А тому, Славутська районна державна лікарня ветеринарної медицини є бюджетною установою.

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів України та Головного управління державного казначейства України №114 від 10.12.99 (у редакції, чинній у звітних періодах 2005 - 2010 років) активи, що не мають фізичної та/або матеріальної форми, використовуються установою в процесі її господарської діяльності більше року, обліковуються на рахунку 12 "Нематеріальні активи" з розподілом на субрахунки: 121 "Авторські та суміжні з ними права" та 122 "Інші нематеріальні активи".

На субрахунку 122 "Інші нематеріальні активи" обліковуються зокрема, права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо).

Таким чином, колегія суддів зазначає, право постійного користування земельною ділянкою є активом Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини, який відповідно до п.14 Положення про Славутську районну державну лікарню ветеринарної медицини перебуває у державній власності.

Відповідно до наказу Державного казначейства України "Про затвердження Порядку складання фінансової звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів" від 25 травня 2010 року N 164 у п. 1.2 передбачено, що фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень.

Згідно із п.п. 1.3, 1.5 вищевказаного наказу фінансова звітність має відповідати аналогічним даним бухгалтерського обліку та звітності органів Державного казначейства України. Звітним періодом для складання місячної фінансової звітності є період, що починається 1 січня і закінчується в останній день звітного місяця. Звітним періодом для складання квартальної фінансової звітності є період, що починається 1 січня і закінчується в останній день звітного кварталу. Звітним періодом для складання річної фінансової звітності є бюджетний період, який становить один календарний рік, що починається 1 січня і закінчується 31 грудня того самого року, якщо не буде визначено інший період.

У п.п. 1.12, 1.13 наказу від 25 травня 2010 року N 164 передбачено, що усі примірники фінансової звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а також зведена фінансова звітність головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, до сфери управління яких належать розпорядники бюджетних коштів, у тому числі в інших областях, до подачі розпорядникам вищого рівня або іншим користувачам повинні бути перевірені і завізовані відповідним органом Державного казначейства України, засвідчені підписом, печаткою або штампом на кожній сторінці всіх форм фінансової звітності та додатків до Пояснювальної записки. Зведена фінансова звітність складається головними розпорядниками бюджетних коштів та розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, що мають свою мережу, на підставі фінансової звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що належать до сфери їх управління, а також фінансової звітності за своїми операціями.

П.1.14 наказу зазначено, що розпорядники та одержувачі бюджетних коштів подають у повному обсязі: місячну фінансову звітність до органів Державного казначейства України; квартальну та річну фінансову звітність до: органів Державного казначейства України; розпорядників бюджетних коштів вищого рівня.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади зведену квартальну та річну фінансову звітність подають: Державному казначейству України; Рахунковій палаті.

Копії зведеної річної фінансової звітності, попередньо перевіреної Державним казначейством України, подаються до Міністерства фінансів України.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що Славутська районна державна лікарня ветеринарної медицини по вертикалі підпорядкована управлінню ветеринарної медицини у районі, яке, в свою чергу, підпорядковане управлінню ветеринарної медицини у Хмельницькій області, котре підпорядковане Державному департаменту ветеринарної медицини України, а тому мала подавати фінансову звітність вищестоящому органану.

Разом з тим, колегія суддів, також звертає увагу, що на виконання вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та наказу державного комітету ветеринарної медицини України від 12.11.2007р. №113 "Щодо проведення інвентаризації" видано наказ Управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області від 18.04.2008р. 20-в, яким зобов'язано начальників управлінь ветеринарної медицини в районах та містах області, начальників районних та міських державних лікарень ветеринарної медицини області, директора Хмельницької обласної державної лабораторії ветеринарної медицини, директорів міжрайонних, Кам'янець - Подільської районної та Хмельницької міської державної лабораторії ветеринарної медицини до 05.05.2008р. надати точні дані про нерухоме майно та земельні ділянки, які використовуються підприємствами, установами та організаціями ветеринарної медицини за формами, що додаються (додатки 1,2), а також копії всіх державних актів на земельні ділянки, які перебувають в оперативному користуванні державних органів, установ та підприємств ветеринарної медицини по територіальності, копії реєстраційних та правовстановлюючих документів про право власності на об'єкти нерухомого майна.

У п. 1.5 наказу вказано, щоквартально до 3 числа наступного місяця станом на 1 число цього місяця надавати управлінню ветеринарної медицини в Хмельницькій області письмову інформацію про стан виконання вказаних заходів.

У п. 4 наказу зазначено, що контроль за організацією та виконанням даного наказу, забезпечення своєчасного інформування Державного комітету ветеринарної медицини України з зазначених питань та направлення йому необхідних документів покладається на заступника начальника управління ветеринарної медицини в області ОСОБА_13

Згідно із п. 3 постанови КМУ "Про затвердження ОСОБА_3 проведення інвентаризації об'єктів державної власності" від 30 листопада 2005 р. N 1121 інвентаризації підлягає нерухоме майно державних підприємств, їх об'єднань, установ та організацій, у тому числі те, що передано в оренду, концесію, та державне майно, яке не увійшло до статутних фондів господарських організацій, утворених у процесі приватизації та корпоратизації (далі - державне майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ГК України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу.

Таким чином, земельні ділянки які належали на праві постійного користування підприємству ветеринарної медицини також підлягали інвентаризації.

П. 5 вищезазначеної постанови КМУ від 30 листопада 2005 р. N 1121 інвентаризація державного майна проводиться один раз на рік (станом на 31 грудня) або позапланово у процесі: приватизації (корпоратизації) державних підприємств; передачі майна державних підприємств та організацій в оренду, повернення такого майна після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання; передачі державного майна у концесію; повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу; передачі державного майна до сфери управління іншого органу державної влади.

Матеріали справи містять відомість про наявність документів на землю станом на 31.012005р., з якої вбачається, що на території Улашанівської сільської ради розмір земельної ділянки, яка знаходилася у користуванні другого позивача складав 6,9355 га, (додаток №1 до податкового розрахунку земельного податку на 2005р.), а згідно даних про результати інвентаризації земельних ділянок, які знаходилися у користуванні Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини станом на 01.01.2008р., 01.04.2008р., 01.07.2010р., 01.10.2010р. розмір цієї земельної ділянки складав 5,4678 га, станом же на 01.01.2011р., 01.01.2012р., 01.07.2012р. - 3,4678 га, станом на 01.10.2012р., 01.01.2013р. - 1,4701 га, станом на 01.04.2013р.,01.07.2013р.,01.10.2013р., 01.01.2014р., 01.04.2014р., 01.07.2014р., 01.10.2014р. - 3,4678 га, що свідчить про те, що інвентаризація земель проводилася, відповідно, згідно чинного законодавства її дані мали передаватися органам управління, яким підпорядковувалася Славутська районна державна лікарня ветеринарної медицини, а ті у свою чергу, зокрема, і Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України, мала можливість вимагати їх подання та мати інформацію щодо земельних ділянок, які знаходилися у користуванні Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України (п.1).

Разом з тим, розпорядженням КМУ "ОСОБА_1 питання збереження об'єктів державної власності" від 11 лютого 2010 р. N 318-р було зобов'язано центральні органи виконавчої влади, інших суб'єктів управління об'єктами державної власності, у тому числі Національну та галузеву академію наук, зокрема, провести перевірки дотримання керівниками державних підприємств, установ та організацій умов укладених з ними контрактів в частині забезпечення виконання показників ефективності використання державного майна та вжити відповідних заходів.

Підпунктом 37 п.4 Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, до завдань Держветмедицини віднесено здійснення відповідно до законодавства в межах повноважень, наданих Мінагрополітики, функції з управління майном об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Вищевикладене також свідчить про можливість обізнаності Державної ветеринарної та фітосанітарної служби про припинення користування Славутською районною державною лікарнею ветеринарної медицини земельними ділянками згідно з оспореними розпорядженнями Славутської райдержадміністрації.

З огляду на наведене, початок перебігу строку позовної давності за даним спором слід рахувати з дати, коли позивачі мали можливість та повинні були дізнатися про порушене право, а саме - щодо розпоряджень Славутської районної державної адміністрації від 28.01.2005р. №33-р, від 15.06.2005р. №220-р, від 07.09.2005 №316-р Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України - не пізніше 20.02.2006р. (кінцева дата отримання річної фінансової звітності), щодо розпорядження Славутської районної державної адміністрації від 16.03.2010р. № 151-р - не пізніше 21.02.2011р. (кінцева дата отримання річної фінансової звітності, враховуючи, що 20.02.2011р. - неділя).

Як убачається із матеріалів справи, прокурор та позивачі не наводять поважних причин пропуску позовної давності, вважаючи, що він не сплинув до заявлення позову. Таким чином, для Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України трирічний строк позовної давності, відповідно до ст. 257 ЦК України, закінчився щодо розпоряджень Славутської районної державної адміністрації від 28.01.2005р. №33-р, від 15.06.2005р. №220-р, від 07.09.2005 №316-р - 20.02.2009р., від 16.03.2010р. № 151-р - 21.02.2014р.

А тому, доводи прокурора та Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України про те, що їм стало відомо про оспорені розпорядження 28.04.2014р., в ході проведення службового розслідування, не заслуговують на увагу.

Крім того, колегія суддів зазначає що Славутській районній державній лікарні ветеринарної медицини було відомо про спірні розпорядження з моменту їх винесення, про що, також, зазначають прокурор та позивачі. Тому, строк позовної давності щодо другого позивача закінчився, враховуючи дати винесення розпоряджень: 28.01.2008 року, 15 червня 2008 року, 07 вересня 2008 року, 16 березня 2013 року.

Позов подано до суду 20.11.2014р., тобто за межами 3 - річного строку позовної давності.

За ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи заяви Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області про застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини, у зв'язку із спливом позовної давності.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище та матеріалами справи.

Крім того, доводи третіх осіб про те, що майно Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини не перебувало та не перебуває у загальнодержавній власності, оскільки належало та належить до спільної власності територіальних громад Славутського району, а тому прокурор не мав права звертатися із з позовом в інтересах держави в особі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини, оскільки майно не знаходиться у їх власності, ґрунтуються на їхній власній оцінці, спростовуються встановленими матеріалами справи, отже не заслуговують на увагу.

Окремо слід зазначити, що відповідно до п.4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Проте, судом першої інстанції не вирішено питання щодо розподілу витрат зі сплати судового збору, понесених ОСОБА_7 за подання апеляційних та касаційної скарг, у розмірі 7224,40 грн.

З огляду на наведе, колегія суддів приходить до висновку про покладення на позивачів витрат зі сплати судового збору за подання апеляційних та касаційної скарг ОСОБА_7, згідно зі ст. 49 ГПК України у рівних частинах, відповідно , по 3612,20грн. на кожного.

Разом з тим, згідно з п.4 ч.1 ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

А тому, рішення господарського суду Хмельницької області від 05.04.2016р. у справі №924/1761/14 підлягає зміні, а саме зазначенням розподілу витрат зі сплати судового збору за подання апеляційних та касаційної скарг на користь ОСОБА_7.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 05.04.2016р. у справі №924/1761/14 змінити, доповнивши його резолютивну частину абзацом другим такого змісту:

Стягнути з Державної ветеринарної та фітосанірної служби України, м.Київ (01001, м.Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 37472261) на користь ОСОБА_7 (30070, с. Улашанівка, Славутський р-н, Хмельницька обл., Ганнопільське шосе, 4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3 612 грн. 20 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційних та касаційної скарг.

Стягнути з Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини (30070, с. Улашанівка, Славутський р-н, Хмельницька обл., Ганнопільське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00711847) на користь ОСОБА_7 (30070, с. Улашанівка, Славутський р-н, Хмельницька обл., Ганнопільське шосе, 4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3 612 грн. 20 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційних та касаційної скарг.

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду Хмельницької області.

5. Справу №924/1761/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.