Рішення

від 20.07.2016 по справі 127/8852/16-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/8852/16-ц

Провадження № 2/127/3587/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 липня 2016 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Волошина С.В.,

за участі секретаря - Тонкопій Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Дорога.Транспорт.Пішохід» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

26.04.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Редакція газети «Дорога.Транспорт.Пішохід» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, який мотивовано тим, що 15.05.2002 року наказом №8-к його прийнято на посаду водія у ТОВ «Редакція газети «Дорога.Транспорт.Пішохід». 01.01.2013 року наказом №25/1-к ОСОБА_1 звільнено з посади за власним бажанням. В день звільнення йому через відсутність грошових коштів не було виплачено заробітну плату за період з 01.04.2011 року по 01.01.2013 року в сумі 3 482,70 гривень.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01.04.2011 року по 01.01.2013 року в сумі 3 482,70 гривень, а також середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 01.01.2013 року по 01.04.2016 року в розмірі 48 777,34 гривень.

В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, представник позивача ОСОБА_2 надала до суду заяву, в якій позов підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити, справу розглянути у її відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечила.

Представник відповідача ОСОБА_3, попередньо ознайомившись 11.07.2016 року з матеріалами справи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач (юридична особа) повідомлявся завчасно та належним чином у встановлений законом спосіб.

Враховуючи зазначені обставини, зважаючи на зміст заяви позивача, судом ухвалено провести заочний розгляд справи за наявними у ній доказами, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв'язку, врахувавши правові позиції Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи, а саме з копії трудової книжки позивача, вбачається, що відповідно до наказу №8-к від 15.05.2002 року його прийнято на посаду водія у ТОВ «Редакція газети «Дорога.Транспорт.Пішохід» в порядку переведення. Згідно наказу по підприємству від 01.01.2013 року №25/1-к ОСОБА_1 звільнено з посади за власним бажанням (а.с. 9).

Як вбачається з копії книги по зарплаті ТОВ «Редакція газети «Дорога.Транспорт.Пішохід» позивач ОСОБА_1 значиться в списку працівників підприємства, перед якими станом на липень 2014 року рахується заборгованість по заробітній платі. Навпроти прізвища позивача зазначено розмір заборгованості - 3 482,70 гривень (а.с.11).

Згідно інформації, яка міститься в довідці УПФУ у м. Вінниці - форми ОК - 5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» від 31.03.2016 року ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період жовтень-листопад 2012 року нараховано заробітну плату в розмірі 655,90 грн. (а.с. 13).

Ухвалами суду від 14.06.2016 року та від 01.07.2016 року про витребування доказів у відповідача витребовувалась належним чином завірена довідка про розмір заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 станом на день звільнення (наказ про звільнення №25/1-к від 01.01.2013 року), також суд вимагав надати довідку про середньомісячний розмір заробітної плати ОСОБА_1 за 2 останні місяці роботи та довідку про середньоденний розмір його заробітної плати також за 2 останні місяці роботи в ТОВ «Редакція газети «Дорога.Транспорт.Пішохід». Вказані ухвали суду відповідачем не виконано.

Ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд приймає як доказ довідку Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №1897/12-24 (Форма ОК-5) від 31.03.2016 року про індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1, в якій відображено помісячно суми заробітку для нарахування пенсії за 2010-2012 роки (а.с.14). З вказаної довідки вбачається, що востаннє з заробітної плати ОСОБА_1 страхові внески до Пенсійного фонду сплачено в березні 2011 року, хоча заробітна плата нараховувалася роботодавцем ТОВ «Редакція газети «Дорога.Транспорт.Пішохід» до листопада 2012 року включно, за період жовтень-листопад 2012 року позивачу нараховано заробітну плату в розмірі 655,90 грн. (а.с. 13)

Згідно ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України в день звільнення працівнику мають бути виплачені всі належні йому суми. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Згідно правової позиції Верховного Суду України наведеної у Постанові від 29 січня 2014 року у справі № 6 - 144ц13, суд, проаналізувавши норми ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України прийшов до висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт не проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З наведеної правової позиції вбачається, що роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України (виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) за весь період невиплати, виключно у випадку існування перед працівником заборгованості по платежам, які належали йому при звільненні.

Згідно зі ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь - яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю , яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у ч. 1 ст. 94 КЗпПУ і ч. 1 ст. 1 Закону «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу . (Рішення Конституційного Суду України № 8 - рп/2013 у справі 1 - 13/2013).

Як наслідок позов в частині стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати підлягає до задоволення в розмірі 3 482,70 гривень.

Здійснення розрахунків з працівником відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Верховний Суд України у постанові від 21.01.2015 року у справі № 6-195цс14, роз'яснив судам порядок здійснення відповідних розрахунків при задоволенні судом позову про стягнення середнього заробітку.

У відповідності до листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік» від 21.08.2012 р. № 9050/0/14-12/13 кількість робочих днів у 2013 році складала: в січні - 21 день, в лютому 20 днів, в березні 20 днів, в квітні - 22 дні, в травні - 19 днів, в червні - 18 днів, в липні - 23 дні, в серпні - 21 день, в вересні - 21 день, в жовтні - 23 дні, в листопаді - 21 день, в грудні - 22 дні. Всього у 2013 році 251 робочий день.

У відповідності до листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» від 04.09.2013 р. № 9884/0/14-13/13 кількість робочих днів у 2014 році складала: в січні - 21 день, в лютому - 20 днів, в березні 20 днів, в квітні - 21 день, в травні - 19 днів, в червні - 19 днів, в липні - 23 дні, в серпні - 20 днів, в вересні - 22 дні, в жовтні - 23 дні, в листопаді - 20 днів, в грудні - 23 дні. Всього у 2014 році 251 робочий день.

У відповідності до листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» від 09.09.2014 р. № 10196/0/14-14/13 кількість робочих днів у 2015 році складала: в січні - 20 днів, в лютому - 20 днів, в березні 21 день, в квітні - 21 день, в травні - 18 днів, в червні - 20 днів, в липні - 23 дні, в серпні - 20 днів, в вересні - 22 дні, в жовтні - 22 дні, в листопаді - 21 день, в грудні - 23 дні. Всього у 2015 році 251 робочий день.

У відповідності до листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» від 20.07.2015 р. № 10846/0/14-15/13 кількість робочих днів за січень-березень 2016 року складає 62 дні, зокрема, в січні - 19 днів, в лютому - 21 день, в березні - 22 дні.

Отже, за період з 01.01.2013 року по 01.04.2016 року загальна кількість робочих днів становила 815 робочих днів.

У цьому зв'язку суд не погоджується з розрахунками позивача середньої заробітку за час затримки розрахунку, оскільки для такого розрахунку позивач застосував невірну кількість робочих днів за січень, червень 2015 року та за січень 2016 року.

Тому, виходячи з того, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 59,63 грн. (655,90 грн. / 11 днів), на підставі розрахунків суду (59,63 грн.*815 днів) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі визначеному судом, а саме 48 598,45 грн.

На підставі ст. 11 ЦПК України суд вирішує справу в межах позовних вимог, в частині періоду, за який позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, тобто з 01.01.2013 року по 01.04.2016 року.

Враховуючи те, що позивача на підставі закону при подачі позову звільнено від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у визначеному законом розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 57-60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117, 232, 233 КЗпП України, п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Дорога.Транспорт.Пішохід» (м. Вінниця, вул. Лебединського, буд. 34, код ЄДРПОУ 04879905) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з 01.04.2011 року по 01.01.2013 року в сумі 3 482,70 гривень, а також середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2013 року по 01.04.2016 року в розмірі 48 598,45 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Дорога.Транспорт.Пішохід» (м. Вінниця, вул. Лебединського, буд. 34, код ЄДРПОУ 04879905), на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: