Постанова

від 09.06.2016 по справі 818/486/16

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 р. Справа №818/486/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.

за участю секретаря судового засідання - Прімової-Крикуненко О.В.,

представника позивача - Петрівного Д.М.,

представника відповідча - Шаповал Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/486/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кусум Фарм"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Кусум Фарм» з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ ДФС України у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2015р. №0002742207 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 69251грн.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки при його прийнятті відповідачем неправильно встановлені факти та помилково застосовано норми податкового законодавства. Зокрема, законодавство не містить заборони для юридичних осіб мати реєстрацію у м. Донецьк, а так само не зобов'язує суб'єкта підприємницької діяльності перереєстровуватися із зони АТО. У м. Харкові, куди ПП «Астро» вивезло своє виробниче обладнання у зв'язку з початком бойових дій на Сході України, контрагент позивача орендує виробничі і офісні приміщення загальною площею понад 1700кв.м. у ПАТ «Харківський завод електромонтажних виробів №1». Про інспектування виробничих потужностей ПП «Астро» представниками позивача складено відповідний акт, наданий до ДПІ у м. Сумах разом із запереченнями на акт позапланової перевірки від 27.10.2015р. за №2900/2207/38397547/245. Щодо відсутності товарно-транспортних накладних зазначає, що транспортування отриманої продукції ТОВ «Кусум Фарм» здійснювало власним транспортом, договори перевезення стосовно даного вантажу з жодним перевізником не укладалося, тому прийом-передача товару оформлювалася видатковою накладною. З приводу господарських операцій з ТОВ «ВК «Олвіт» вказує, що контролюючий орган під час проведення перевірки не вправі здійснювати контроль за дотриманням суб'єктом господарювання вимог неподаткового законодавства, в тому числі і Закону України «Про підтвердження відповідності» та Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки документи, які підтверджують походження та виробника товару, не належать до первинних документів, на підставі яких здійснюється бухгалтерський і податковий облік. Здійснення операцій купівлі-продажу смартфонів не вимагало оформлення товарно-транспортних накладних у зв'язку з їх невеликою вагою та їх доставкою у пакеті представником постачальника на адресу Київської філії позивача. Товариство не може нести відповідальність за ймовірні неправомірні дії своїх постачальників, внаслідок чого твердження податкового органу про неможливість відстежити операції імпорту поставленої продукції по ланцюгу постачання не є підставою для настання для нього як окремого платника податку негативних наслідків у вигляді зменшення розміру податкового кредиту за період, що перевірявся. Висновки ДПІ у м. Сумах про складення документів між ТОВ «Кусум Фарм» і ТОВ ВК «Олвіт» без мети реального настання правових наслідків спростовуються поданими під час проведення перевірки документами про отримання, оплату товару та поставлення його на облік основних засобів підприємства і введення в експлуатацію. Крім того, акт перевірки не містить посилань, на якій підставі відповідач визнав такими, що не мають реального характеру, операції між ТОВ «Кусум Фарм» і ТОВ ВК «Олвіт» з ремонту комп'ютера-планшета Samsung, а саме заміні екрану TouchScreen. Отже, відсутні докази для висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за операціями з ПП «Астро» і ТОВ «ВК «Олвіт», а тому винесене ДПІ у м. Сумах податкове повідомлення-рішення від 19.11.2015р.№0002742207 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ має бути скасовано як незаконне.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог (т.1, а.с.172-179), зазначаючи про те, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не мали реального характеру, оскільки на перевірку не було надано товаросупровідних документів, зокрема, сертифікатів відповідності та паспортів якості на придбаний позивачем у ТОВ ВК «Олвіт» в м. Києві товар; згідно з податковою інформацією, яка знаходиться у розпорядженні контролюючого органу,ні виробника, ні імпортера смартфонів марки Apple 6 128Gb та Apple 6 128Gb-Space Gray не встановлено. Наданими на перевірку документами не підтверджується ділова мета придбання позивачем зазначеного у податковій накладній №41 від 26.06.2015р. товару та його фактичне використання у господарській діяльності для отримання економічної вигоди. Також, фактичне виготовлення ПП «Астро» поліграфічної продукції (рекламних буклетів, методичок та блоків) на суму 316 387,56грн. у т.ч. ПДВ - 52731грн., не підтверджується, оскільки вказане підприємство у квітні 2015р. було зареєстровано на окупованій території за адресою: м. Донецьк, вул. Артема,63, та надані на перевірку представником позивача буклети та листівки не містили адрес виробничих потужностей, на яких їх надруковано. Інформація про наявність у ПП «Астро» основних фондів та виробничих потужностей для виготовлення поліграфічної продукції не підтверджується ні документально, ні наявною у контролюючого органу податковою інформацією. У поданій ПП «Астро» податковій звітності 20-ОП не зазначено про наявність об'єктів оподаткування в м. Харків по вул. Золочівській,1. Акт інспектування виробничих приміщень від 23.04.2015р. не є належним доказом наявності у ПП «Астро» необхідного для виконання договору №2810/1 від 28.10.2014р. виробничого обладнання в орендованих ним приміщеннях, оскільки відрядження в цей день працівника ТОВ «Кусум Фарм» до м. Харкова нічим не підтверджується, як не підтверджується і транспортування поліграфічної продукції до м. Суми. Тому, на думку відповідача, у задоволенні позову необхідно відмовити внаслідок його необґрунтованості.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кусум Фарм» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з ПП «Астро» (код ЄДРПОУ 30479323) за період квітень 2015р., ПрАТ «Макрохім» (код ЄДРПОУ 24720905) за період квітень, червень 2015р., ТОВ «Хімлаборактив» (код ЄДРПОУ 23522853) за період травень 2015р., ТОВ «Продімпорт Дніпро» (код ЄДРПОУ 38113201) за період червень 2015р., ТОВ «ВК «Олвіт» за період червень 2015р., про що складено акт від 27.10.2015р. за №2900/2207/38397547/245 (т.1, а.с.11-32).

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні ТОВ «Кусум Фарм» товарів за період квітень 2015 року по взаємовідносинам з ПП «Асро», ТОВ «ВК «Олвіт», які підпадають під визначення ст.198 Податкового кодексу України, та встановлено порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд.24) на загальну суму 69251грн., в т.ч. - за квітень 2015р. в сумі 52731грн., за червень 2015р. в сумі 16520грн.

На підставі вищевказаних результатів перевірки ДПІ у м. Сумах 19.11.2015р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0002742207, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 69251грн. (т.1, а.с.37).

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (абз.1 п.198.2 ст.198 ПК України).

В силу п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п.201.4 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз.2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 року №957, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2014р. за №1235/26012, (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної (надалі - Порядок №957), згідно з пунктом 1 якого податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.7 Порядку №957 податкова накладна є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту отримувача (покупця), зареєстрованого як платник податку, за умови дотримання вимог щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та інших вимог, передбачених законодавством.

Не дає права отримувачу (покупцю) на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:

відсутність факту реєстрації платником податку - постачальником (продавцем) товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (для податкових накладних, складених до 01 січня 2015 року: відсутність факту такої реєстрації у разі, якщо такі накладні складені в електронній формі або якщо такі накладні відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді);

порушення порядку заповнення податкової накладної;

складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу отримувача (покупця) цих товарів/послуг (п.8).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №957 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це - фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ; порушення порядку заповнення податкової накладної. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст.1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону №996 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно з п.2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, посадовими особами ДПІ у м. Сумах зроблено висновок про неможливість здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Кусум Фарм» та ПП «Астро» щодо придбання товарів на підставі договору про виготовлення поліграфічної продукції №2810/1 від 28.10.2014р. з посиланням на те, що до перевірки не було надано документів, які підтверджують транспортування товару від виробника до замовника, у виготовлених поліграфічних виробах (буклетах, листівках) не вказано виробника, місця виготовлення, також підприємство з виробничими потужностями знаходиться на непідконтрольній території України в зоні АТО (т.1, а.с.28-30).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що інформація про основні засоби та місце їх знаходження у платника податків відсутня, та встановити фактичне місце знаходження виробничих потужностей не має можливості, до перевірки не надано документів складського обліку.

В матеріалах справи міститься договір №2810/1 від 28.10.2014р. щодо виготовлення поліграфічної продукції, згідно з яким виконавець (ПП «Астро») протягом строку його дії за завданням замовника (ТОВ «Кусум Фарм») виготовляє поліграфічну продукцію відповідно до наданих оригіналів-макетів продукції (файлів) і згідно з оформленими сторонами додатків до договору, після чого у встановленому договором порядку виконавець передає продукцію замовнику (т.1,а.с.38-39).

Пунктом 1.2 договору передбачено обов'язок замовника вчасно надати в електронному вигляді оригінал-макети (файли) для виготовлення продукції та проводити оплату робіт.

Як закріплено пунктами 2.1 -2.3 договору, грошові зобов'язання сторін підлягають сплаті у гривнях; вартість замовленої продукції визначається сторонами за результатом погодження завдання замовника, яке приймається до виконання з моменту підписання сторонами додатку до договору; порядок оплати за продукцію визначається у кожному додатку до даного договору, який є його складовою частиною.

28.10.2014р. між сторонами підписані додатки до договору №2810/1 від 28.10.2014р., якими визначено найменування, вартість, кількість та порядок оплати продукції, що має бути виготовлена.

На виконання пункту 1.2 договору позивачем передано ПП «Астро» оригінал-макети поліграфічної продукції (файли) (т.1,а.с.235-236,239).

На підтвердження отримання позивачем виготовленої поліграфічної продукції до перевірки надано видаткові накладні від 17.04.2015р. №РН-0007632, ввід 17.04.2015р. №РН-0007633, від 17.04.2015р. №РН-0007631.

Оплата за товар була здійснена відповідно до наданих позивачем платіжних доручень №1739 від 16.04.2015р., №1740 від 16.04.2015р. та №1741 від 16.04.2015р.

За результатами дослідження наведених вище первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені відповідно до вимог Закону №996 та Положення №88. Також, наявні у матеріалах справи податкові накладні, що були виписані ПП «Астро» 16.04.2015р. №51, №52 та №53 на адресу ТОВ «Кусум Фарм», мають усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 ПК України.

Судом встановлено, що основними видами діяльності ПП «Астро» є друкування іншої продукції, а основним видом економічної діяльності ТОВ «Кусум Фарм» - виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів.

Поліграфічна продукція була потрібна позивачу для участі в науково-практичних семінарах та організації під час них промоційної компанії ТОВ «Кусум Фарм» шляхом розміщення інформаційних стендів в приміщеннях (т.1, а.с.227-236).

Аналіз наданих первинних документів свідчить про реальність отримання поліграфічної продукції, внаслідок чого відбулися зміни в майновому стані позивача.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Таким чином, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі БулвесАД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Щодо посилання відповідача на відсутність первинних документів, що підтверджують транспортування продукції по господарським відносинам із ПП «Астро», як на доведення безтоварності укладеного договору між позивачем та контрагентом, суд зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення умовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського ліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 вказаних правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також, суд зазначає, що відповідно до п.5 додатків №1,2 до договору №2810/1 щодо виготовлення поліграфічної продукції, замовник отримує готову продукцію за адресою виконавця.

Позивачем в судовому засіданні надано пояснення, що перевезення поліграфічної продукції з м. Харкова здійснювалося власним транспортом.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підприємстві позивача є транспортний засіб фургон малотоннажний PEUGEOT BOXER реєстраційний номер ВМ 8766 AM (т.1, а.с.75).

Також, ПП «Астро», з 2014 року підприємство проводить свою діяльність у м. Харкові, вул. Золочівській,1 де орендує виробничі і офісні приміщення у ПАТ «Харківський завод Електромонтажних виробів №1» відповідно до договору оренди №131/14 від 01.06.2014р. (т.1, а.с.63-68).

Отже, суд спростовує висновки відповідача про знаходження контрагента позивача на території на непідконтрольній території України в зоні АТО та необхідність оформлення товарно-транспортних накладних для перевезення поліграфічної продукції.

При цьому слід відмітити, що законодавство не містить заборони для юридичних осіб мати реєстрацію у м. Донецьк, а так само не зобов'язує суб'єкта підприємницької діяльності перереєстровуватися із зони АТО, як і не вимагає від суб'єктів господарювання вести свою господарську діяльність виключно у певному місці.

З приводу відсутності в наданих на перевірку представником позивача буклетах та листівках адреси виробничих потужностей, на яких їх надруковано, необхідно зазначити, що вказане може свідчити про порушення виробником поліграфічної продукції вимог Закону України «Про захист прав споживачів», нормами якого встановлено право споживачів під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб отримувати необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця). Проте, це не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та не є доказом відсутності реального виконання господарських операцій з постачання такого товару.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ «Кусум Фарм» з ТОВ ВК «Олвіт» судом встановлено наступне.

01.10.2013р. між позивачем та його контрагентом укладено договір №13-0110-02, на виконання якого позивачу було поставлено товар КПК Апле 6128Гб сільвер, КПК Апле 6128Гб Спац Грей, Плівка Озакі Айпфон 6, чехол силі кований Айпфон 6, а також виконані роботи по заміні ТоучхСкрен Самсунг (т.1, а.с.94-95).

До перевірки надано копії платіжних доручень №2920 від 25.06.2015р. та №2245 від 02.06.2015р., акт виконаних робіт №263 від 02.06.2015р. із ремонту, податкові накладні №2 від 02.06.2015р. та №41 від 25.06.2015р., видаткова накладна від 26.06.2015р. №299.

В якості доводів про відсутність реального факту виконання господарських операцій за договором постачання №13-0110-02 від 01.10.2013р. ДПІ у м. Сумах в акті перевірки посилається на те, що документів, які б підтверджували виробника придбаних ТМЦ та його походження, посадовими особами ТОВ «Кусум Фарм» подано не було, внаслідок чого стверджувати, що даний товар відповідає всім нормам стандартизації немає можливості (т.1, а.с.22).

Однак суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки згідно з ч.2 ст.662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Отже, надання документів, підтверджуючих якісні характеристики товару та його відповіднім нормам стандартизації, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження першим дотримання ним умов договору, що визначають якість та комплектність предмету поставки.

Відповідно до ч.1 ст.673, ст.674 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 2 ст.6 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію; продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Таким чином, сертифікат відповідності та паспорт якості є лише документами, що посвідчують придатність товару для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується в господарській діяльності.

Відсутність сертифікатів відповідності та паспортів якості на товар, отриманий від постачальника, не може слугувати підставою для висновку про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ ВК «Олвіт», оскільки зберігання даних документів, як первинних, не передбачено Законом України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже вони не містять інформації про господарські операції та не підтверджують їх здійснення, і їх наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві. Зазначені документи можуть свідчити лише про відповідність якість товару, що постачається згідно з договором, діючим ГОСТам.

Стосовно не надання на перевірку товаросупровідних документів суд вказує, що пунктами 3.2, 3.3 та 3.4 встановлено, що обладнання поставляється на умовах DDP м. Київ згідно з «Інкотермс 2000». Поставка товару здійснюється за цим договором будь-яким видом транспорту у місці призначення. Втрати пов'язані з транспортуванням у місце призначення несе постачальник. Якщо місце призначення по окремій партії не зазначено у специфікації, то вважається, що місцем призначення є м. Київ, вул. Алма-Атинська,58. Передача товару здійснюється у місці призначення згідно з накладною.

Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відокремленим підрозділом ТОВ «Кусум Фарм» є Київська філія, розташована в м. Київ, Дніпровський район, вул. Алма-Атинська, буд.58 (т.1, а.с.87).

Положеннями «Інкотермс 2000» передбачено, що поставка на умовах DDP означає, що продавець зобов'язаний укласти за свій рахунок договір перевезення до названого місця призначення.

Проте, у даному випадку постачальник смартфонів, з урахуванням специфіки господарської операції, не оформлював перевезення товарів товарно-транспортними накладними у зв'язку з його невеликою вагою, зокрема, як пояснив представник позивача у судовому засіданні, сматрфони були доставлені у пакеті представником ТОВ ВК «Олвіт» на адресу Київської філії ТОВ «Кусум Фарм».

З приводу посилань представника податкової на можливість придбання товариством більш дешевих смартфонів для його менеджерів варто відмітити, що питання щодо обрання шляхів та методів здійснення господарської діяльності не відноситься до компетенції контролюючих органів та є прерогативою суб'єкта господарювання, а тому твердження про недоцільність залучення до здійснення певної господарської діяльності інших суб'єктів господарювання чи придбання для її провадження необхідного обладнання є безпідставним.

Зокрема, в матеріалах справи наявні копії посадових інструкцій директора департаменту маркетингу і продажів, заступника директора департаменту маркетингу і продажів з питань регіонального розвитку, заступника директора з виробництва у сфері забезпечення, копії наказів про прийом на роботу відповідних працівників, копія службової записки, де вказано про потребу у забезпеченні співробітників підприємства портативними пристроями, що поєднують функції телефону і персонального комп'ютера, мають значний об'єм пам'яті, оскільки в силу своїх функціональних обов'язків директор департаменту маркетингу і продажів та його заступники значну частину робочого часу проводять за межами офісу, а саме на зустрічах з представниками дистриб'юторів та аптечних сіток, під час відвідування регіональних офісів компанії, у відрядженнях (т.1, а.с.240-260).

Тобто придбання позивачем смартфонів для своїх працівників обумовлено певною діловою метою - більш ефективним використанням робочого часу, виконанням поставлених завдань в обумовлені строки, забезпеченням контролю за підлеглими та можливістю отримувати за межами закріпленого робочого місця необхідну службову інформацію, її оброблювати та використовувати, і як наслідок, підвищити економічний рівень товариства.

Крім того, представником позивача подано до суду копії актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.1, а.с.99-106).

Задовольняючи позов, суд також звертає увагу, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у ТОВ ВК «Олвіт» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ТОВ «Кусум Фарм» вказаного вище правочину, зокрема, того, що вказане товариство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за оспорюваний період, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

При цьому, приписами ч.2 ст.61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в акті перевірки не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (позивача) покладена відповідальність за недотримання його контрагентом норм податкового законодавства шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Також, в ході розгляду даної справи судом відповідачем не було пред'явлено до суду будь-яких належних доказів нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Кусум Фарм» та ТОВ ВК «Олвіт».

Крім того, акт перевірки не містить безпосередніх посилань, на якій підставі відповідач визнав такими, що не мають реального характеру, операції між ТОВ «Кусум Фарм» і ТОВ ВК «Олвіт» з ремонту комп'ютера-планшета Samsung, а саме заміні екрану TouchScreen.

За таких обставин, Сумський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 КАС України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, підлягають стягненню на корить позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 1378грн. (т.1, а.с.3).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кусум Фарм" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС в у Сумській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.11.2015р. №0002742207 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 69251грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кусум Фарм" (40020, м. Суми, вул. Скрябіна, 54, код за ЄДРПОУ 33525927) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області суму судового збору в розмірі 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн.)

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 14.06.2016 року.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова