Ухвала

від 13.07.2016 по справі 804/6143/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2016 р. м. Київ К/800/5798/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Кривошеїної І.О.,

представника відповідача - Демченка С.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у справі №804/6143/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" (далі - ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського") звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 травня 2015 року №0000104202, № 0000094202.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року та прийнято нову, якою адміністративний позов ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" задоволено повністю.

В касаційній скарзі СДПІ посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його рішення скасувати та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законними, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу податкового органу необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Крім того, 07 червня 2016 року скаржником до Вищого адміністративного суду України подано клопотання про зміну його назви. З урахуванням зазначених у клопотанні доводів, суддя-доповідач дійшов висновку щодо наявності підстав для його задоволення та зміни назви позивача з Публічного акціонерного товариства "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" на Приватне акціонерне товариство "Євраз Дніпровський металургійний завод".

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами контролюючого органу в період з 30 березня 2015 року по 20 квітня 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2015 року, за результатами якої складено Акт від 20 квітня 2015 року №209/28-01-42-02-05393056 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення при відображенні позивачем у декларації за січень 2015 року суми бюджетного відшкодування податку на додавну вартість, а саме: завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 10 283,00 грн.; порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) підприємством ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" в результаті чого завищено податковий кредит на суму 4 589 537,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 4 589 537,00 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 4 589 537,00 грн.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 07 травня 2015 року: форми "В4" №0000104202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 588 157,00грн.; форми "В1" № 0000094202, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 10 283,00 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 141,50 грн.

Вирішуючи спір по суті та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів і обґрунтувань, які б спростовували висновки контролюючого органу, а відповідно оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем надано всю, належним чином оформлену, первинну документацію підприємства, весь обсяг документів є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами, містять усі необхідні реквізити та достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Суд касаційної інстанції вважає передчасним такі висновки судів першої та апеляційної нстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу пункту 44.1 статті 44 ПК України вказано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'ємів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Cудами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у перевіряємий період позивач перебував у господарських взаємовідносинах з наступними контрагентами: ТОВ "Феросплав-компані", ТОВ "Мінерал-груп", ПНВП "Інвест-Гарант", ТОВ "КАМІС", ТОВ "Коксохімремонт", ТОВ "Естіл", ТОВ "Корпорація АРСІЛ", ТОВ "ЕНЕРГОКРЕДО".

Так, 09 липня 2014 року між позивачем та ТОВ "Феросплав-компані" укладений договір купівлі-продажу №1135/2014, за умовами якого, ТОВ "Феросплав-компані" зобов'язався передати ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" продукцію (товар) згідно Специфікацій, а ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" прийняти у власність та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

На підтвердження реальності вищенаведеного договору позивачем надані документи первинного бухгалтерського обліку, зокрема, специфікація, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, розрахунок, виписки з банку станом на 06 лютого 2015 року; станом на 20 лютого 2015 року та виписка по рахунку 26001200627008 з 26 лютого 2015 року по 26 лютого 2015 року; накладні-вимоги на відсупк/внутрішнє переміщення/матеріалів.

16 липня 2014 року між ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" та ТОВ "Мінерал-груп" укладений договір купівлі-продажу товару №1191/2014, відповідно до умов якого, ТОВ "Мінерал-груп" зобов'язується передати ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" продукцію, а ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" прийняти у власність та оплатити товар у відповідності до умов даного договору.

На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору, позивачем було надано: специфікацію, рахунки на оплату, видаткові накладні, прибуткові ордери, податкові накладні, виписка з банку, накладна-вимога на відсупк/внутрішнє переміщення/матеріалів.

Між позивачем та ТОВ "Естіл" укладені договори купівлі-продажу товару від 05 лютого 2014 року №450/2014 та від 25 лютого 2014 року №466/2014, за умовами яких ТОВ "Естіл" зобов'язався передати ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" продукцію (товар), а останнє зобов'язалось прийняти у власність та оплатити товар у відповідності до передбачених умов даних договорів.

Факт виконання умов договору від 25 лютого 2014 року №466/2014 року підтверджується наданими позивачем документами первинного бухгалтерського обліку, а саме: специфікацією, рахунками, прибутковими ордерами, видатковими накладними, податковими накладними, виписками з банку.

В свою чергу, на підтвердження виконання умов договору від 05 лютого 2014 року №450/2014 позивачем надані: специфікація, акти здачі-приймання робіт, рахунки, податкові накладні, виписка з банку, накладна-вимога на відсупк/внутрішнє переміщення/матеріалів.

23 січня 2014 року між ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" та ТОВ "КАМіС" укладено договір №148/2014, за умовами якого ТОВ "КАМіС" зобов'язався передати ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" продукцію (товар), а ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" прийняти у власність та оплатити товар на умовах передбачених даним договором.

В підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано наступні документи: специфікація, прибуткові ордери, накладні, рахунки, податкові накладні, накладні-вимоги на відпуск/внутрішнє переміщення/матеріалів, виписки з банку.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та ПНВП "Інвест-Гарант" укладено договір від 09 жовтня 2013 року №1688/2013, згідно умов якого ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" доручає, а ПНВП "Інвест-Гарант" приймає на себе обов'язок виконати наступні роботи: будівельні та монтажні роботи, монтаж інженерних мереж та систем, а ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах даного договору, згідно схем витрат та додаткових угод до даного договору. Роботи виконувались з матеріалів ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" та ПНВП "Інвест-Гарант", що відображалось в схемах витрат та додаткових угодах.

Реальність виконання вищенаведеного договору підтверджується наданими позивачем документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, актами здачі-прийняття виконаних робіт, рахунками-фактури, податковими накладними, актами прийому виконаних робіт, актами прийому-передачі ТМЦ, накладними-вимогами на відсупк/внутрішнє переміщення/матеріалів, банківською випискою.

Разом з тим, судами встановлено, що між ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" та ТОВ "КОКСОХІМРЕМОНТ" укладено договір, за умовами якого позивач доручає, а ТОВ "КОКСОХІМРЕМОНТ" приймає на себе зобов'язання виконати роботи з ремонту обладнання та конструкцій цеху підприємства у відповідності з кошторисом документації та оформленням додаткових угод до даного договору, а ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" зобов'язався прийняти та оплатити роботи у відповідності до умов даного договору.

На підтвердження виконання договору позивачем надано наступні первинні документи: акт прийому виконаних робіт, акти прийому виконаних підрядних робіт, податкові накладні, рахунки та виписка банку.

Крім того, 29 листопада 2013 року між позивачем та ТОВ "Корпорація АРСІЛ" укладено договір №1950/2013, за умовами якого ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" доручав, а ТОВ "Корпорація АРСІЛ" приймав на себе зобов'язання виконати роботи з капітальних ремонтів, поточних ремонтів обладнання, конструкцій будівель та споруд, технічне обслуговування обладнання, монтаж інженерних мереж та систем, а ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах договору, згідно схем витрат та додаткових угод до даного договору.

На підтвердження реальності зазначеного договору позивачем надано первинні документи бухгалтерського та податкового обліку: акти прийому виконаних будівельних робіт, рахунки-фактури, податкові накладні, виписка з банку.

Водночас, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 29 листопада 2013 року між позивачем та ТОВ "Енергокредо" укладено договір №1947/2013, за умовами якого ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" доручає, а ТОВ "Енергокредо" приймає на себе зобов'язання виконати роботи з ремонут та технічного обслуговування енергетичного обладнання та споруд підприємства, а ПАТ "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи у відповідності до умов даного договору, згідно схем витрат та додаткової угоди до даного договору.

На підтвердження реальності зазначеного договору позивачем надано наступні документи перинного бухгалтерського обліку, а саме: акти прийому виконаних підрядних робіт, рахунки, податкові накладні, виписки з банку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що придбані товари та послуги за вищенаведеними господарськими операціями позивач використовував у власній господарській діяльності, результати якої поставляв контрагентам-покупцям.

Аналізуючи вищенаведені норми з урахуванням викладених обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що судами не надано повної оцінки спірним господарським операціям.

Так, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову закріплений нормами статті 7, частини четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження самих договорів укладених між позивачем та контрагентами, всіх первинних документів, які відповідно до специфіки господарських операцій підтверджують їх реальність, форму та зміст таких документів, наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності, фактичне здійснення оподатковуваних операцій, наявність ділової мети, перевірити наявність трудових ресурсів, кваліфікованих спеціалістів, які мають наукові, технічні або інші спеціальні знання у відповідній галузі господарювання, а також встановити наявність зв'язку між фактом придбання послуг з понесенням витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих послуг у господарській діяльності.

Зі змісту частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, належним чином перевірити доводи сторін щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом та правильності формування витрат та податкового кредиту за цими операціями, дати оцінку як вже приєднаним до справи доказам, так і новим доказам, що будуть виявлені в судовому розгляді справи, з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України та зробити юридично правильний висновок щодо прав і обов'язків сторін.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у справі №804/6143/15 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак