Ухвала

від 19.07.2016 по справі 820/10919/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2016 р. м. Київ К/800/10923/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Фаро»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2016 року

у справі №820/10919/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Фаро» (надалі - ТОВ «ТК-Фаро»)

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (надалі - ДПІ у м.Хмельницькому, ДПІ у Московському районі м.Харкова)

про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ТОВ «ТК-Фаро» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило:

- визнати неправомірними дії ДПІ у м. Хмельницькому щодо проведення документальних позапланових перевірок ТОВ «ТК Фаро», за результатами яких складено акти: від 08.06.2015 року №2237/15-01/39466422, від 02.07.2015 року №2647/22-03/39466422 та довідка від 02.07.2015 року № 30/16-25/39466422;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 24.06.2015 року №0000171501/703;

- зобов'язати ДПІ у м. Хмельницькому відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «ТК Фаро» в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах перевірки від 08.06.2015 року №2237/15-01/39466422, від 02.07.2015 року №2647/22-03/39466422, довідці від 02.07.2015 року № 30/16-25/39466422.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії ДПІ у м. Хмельницькому щодо проведення документальних позапланових перевірок ТОВ «ТК Фаро», за результатами яких складено акти: від 08.06.2015 року №2237/15-01/39466422, від 02.07.2015 року №2647/22-03/39466422 та довідка від 02.07.2015 року № 30/16-25/39466422; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 24.06.2015 року №0000171501/703; зобов'язано ДПІ у м. Хмельницькому відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «ТК Фаро» в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах перевірки від 08.06.2015 року №2237/15-01/39466422, від 02.07.2015 року №2647/22-03/39466422, довідці від 02.07.2015 року № 30/16-25/39466422. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних ТОВ «ТК-Фаро» відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у м.Хмельницьокиу 08.06.2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТК Фаро» з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Донмас» за грудень 2014 року, їх реальність та повноту відображення в обліку.

Крім цього, 02.07.2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТК Фаро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2014 року по 31.05.2015 року, у тому числі повноти нарахування та сплати акцизного податку.

За результатами зазначених перевірок ДПІ у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області складено акти:

- від 08.06.2015 року №2237/15-01/39466422, у висновках якого відображено порушення позивачем п.198.1,п.198.3,п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст. 200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, через що ТОВ «ТК Фаро» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19 та рядок 20.2 декларації з ПДВ за грудень 2014р.) на 914272 грн.

На підставі висновків зазначеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення: від 24.06.2015 року №0000171501, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 914272,00 грн.

Так, підставою для зменшення ТОВ «ТК-Фаро» від'ємного значення з податку на додану вартість слугував висновок ДПІ у м.Хмельницькому про безтоварний характер операцій з придбання позивачем нафтопродуктів у ТОВ «Донмас».

- від 02.07.2015 року №2647/22-03/39466422, у висновках якого відображено висновок про порушення ТОВ «ТК Фаро» п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 ст. 139, п. 152.1 ст. 152 ПК України, через що занижено податок на прибуток за 2014р.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 200-1.3, п. 200-1.6 ст. 200-1 ПК України, у зв'язку з чим підприємством занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за період: листопад 2014р., квітень 2015р. на загальну суму ПДВ 16812686 грн., в т.ч. в розрізі звітних періодів: лютий 2015р. на суму ПДВ - 3886427 грн., березень 2015р. на суму ПДВ - 6594873,00 грн., квітень 2015р. на суму ПДВ -6331386,00 грн.; п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 200-1.3, ст. 200-1 Податкового кодексу України, чим занижено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду (рядок 24 декларації з ПДВ за квітень 2015р.) на суму 4314495,00 грн.; суб'єктом господарювання безпідставно віднесено вартість підакцизних товарів, реалізованих через роздрібну мережу АЗС на суму 108603511,20 грн. (з податку на додану вартість) по гр.4 додатку 6 декларації акцизного податку, як таких, що реалізовані для комерційного використання, чим порушено вимоги: п.п.231.1.9 п.213.1 ст. 213, п.п.214.1.4 п. 214.1 ст.214 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015р. №14 «Про затвердження форм декларацій акцизного податку, порядку заповнення декларацій акцизного податку». Вказана сума підлягає оподаткуванню 5% збором акцизного податку. Відповідно втрати бюджету 5430175,56 грн.; п. 3 ст. 44 та п. 2 ст. 85 ПК України; п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі висновків зазначеного акту податковим органом податкові повідомлення-рішення не приймалися.

Проте, податковим органом складено довідку від 02.07.2015 року №30/16-25/39466422 про дослідження фінансово - господарських операцій «ТК Фаро» щодо можливого факту легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом за період з 01.11.2014 року по 31.05.2015 року, у висновках якої зазначено, що проведеною перевіркою з питань нарахування та сплати акцизного збору із реалізації нафтопродуктів в адресу підприємств з ознаками фіктивності встановлено порушення п.п.212.1.11 п. 212.1 ст.212, п.п.213.1.9 п.213.1 ст. 213, п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України,

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить огляду на наступне.

Так, згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені норми свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

А відтак, аналізуючи податкові наслідки задекларованих платником господарських операцій адміністративний суд повинен за результатами ретельного та безпосереднього дослідження первинних документів, складенням яких опосередковувалося виконання таких операцій, динаміки взаємовідносин сторін перевірити дійсний рух активів між задекларованими учасниками поставки та з'ясувати наявність (або відсутність) предметного взаємозв'язку сформованих платником показників податкової звітності з фактами та результатами реальної економічної діяльності.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що подані позивачем первинні документи (платіжні доручення, акти приймання-передачі послуг транспортування, акти приймання - передачі наданих послуг по договору збереження, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти), свідоцтва відповідності тощо), а також первинні документи щодо подальшої реалізації нафтопродуктів підтверджують правомірність формування позивачем податкового обліку з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій із ТОВ «Донмас».

Проте, за наслідками аналізу господарських операцій між ТОВ «ТК-Фаро» та спірним контрагентом суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи не дають право формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того, вирішуючи даний спір було використано податкову інформацію, викладену в інтегровані автоматизованій системі ДФС України та АС «Податковий блок».

Втім, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

При цьому суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв'язку за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

Однак, у справі, що переглядається, судом апеляційної інстанції не виконано наведених процесуальних вимог.

Крім того, відповідно до повідомлення про початок досудового розслідування від 30.07.2015 року за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України відносно посадових осіб ТОВ «ТК Фаро» до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження за №32015240000000042.

Зазначена обставини не може залишитися неврахованою судом, у зв'язку з чим, судом апеляційної інстанції під час нового розгляду справи необхідно з'ясувати чи є відповідні рішення судів, що набрали законної сили з приводу порушення кримінальних справ.

У зв'язку з чим, слід зазначити, що доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази (ч.3 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами ч.ч.2,3 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Крім того, під час нового розгляду необхідно врахувати правову позицію Верховного Суду України викладену у постановах від 22.09.2015 року у справі 21-887а15, від 15.12.2015 року у справі №21-4266а15, від 17.11.2015 року №21-1396а15.

Частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Виходячи з положень ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.05.2016 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, несплачена сума судового збору підлягає стягненню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Фаро» - задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2016 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Фаро» судовий збір в сумі 16540,50 (шістнадцять тисяч п'ятсот сорок грн. 50 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун