Рішення

від 14.07.2016 по справі 904/3944/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.07.16р. Справа № 904/3944/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Приватного підприємства "Імперія-Фарм", смт. Петрове Петрівського району Кіровоградської області

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 4 226 грн. 89 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відовідача-1: не з'явився;

від відповідча-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить:

- стягнути з Приватного підприємства "Імперія-Фарм" заборгованість в розмірі 3 226 грн. 89 коп., з яких: 2 072 грн. 51 коп. - сума основного боргу, 405 грн. 71 коп. - 30% річних, 595 грн. 05 коп. - пеня, 153 грн. 62 коп. - інфляційні втрати;

- стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Приватного підприємства "Імперія-Фарм" заборгованість в розмірі 1 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачами своїх господарських зобов'язань за договором поставки від 20.08.2015р. №42/К та договором поруки від 05.04.2016р.

Відповідачі явку своїх повноважних представників у призначені судові засідання не забезпечили та не надали витребувані судом документи.

На адресу суду повернулися конверти з ухвалами, що направлялися на адресу відповідача-1, з відміткою відділення поштового зв'язку: „За вказаною адресою не знаходитьсяВ» .

Представник позивача в судове засідання 14.07.2016р. не з'явився.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки про час та місце розгляду справи останні повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи.

Крім того, позовна заява з доданими до неї документами й ухвали суду направлялися за юридичною адресою відповідача-1, яка значаться у спеціальному витязі з ЄДРЮОФОПГФ від 18.05.2016р., наданому за електронним запитом суду.

Відповідно до п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

20.08.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Долфі-Україна" (постачальник) та Приватним підприємством "Імперія-Фарм" (покупець) укладений договір поставки № 42/К (надалі-Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари (надалі товар) відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 6.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами і діє до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, в тому числі і щодо нарахування неустойки за цим Договором. Сторони домовилися, що у випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору, не повідомить другу сторону про припинення його умов (розірвання), Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.

Відповідно до п. 4.1. Договору ціна на кожне найменування товару за цим Договором визначається виходячи з відпускних цін встановлених постачальником на момент отримання заявки покупця та вважається остаточно узгодженою в розмірі вказаному у документах, що підтверджуються передачу товару (видаткові, товарно-транспортні накладні).

Згідно до п. 4.4. Договору покупець сплачує 100% вартості кожної партії товару протягом 45 календарних днів з моменту його отримання. Факт отримання товару підтверджується видатковою, товарно-транспортною накладною, підписаною сторонами.

На виконання умов Договору позивач передав, а покупець прийняв у власність товар на загальну суму 6 686 грн. 95 коп., що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи (а.с. 14-17).

Відповідач-1 в порушення приписів п. 4.4. Договору свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті здійснив частково, оплативши на користь позивача товар за спірними поставками на загальну суму 2 438 грн. 51 коп. та згідно видаткової накладної (повернення) від 19.02.2016р. № 000004, повернув товар на суму 1 175 грн. 93 коп., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 3 072 грн. 51 коп.

За умовами п. 5.4 Договору якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше 2-х місяців покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом Договору починається від самого першого дня прострочення покупця перед продавцем.

За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача-1 пеня за загальний період з 01.12.2015р. по 17.05.2016р., розрахована за кожною накладною окремо, у загальному розмірі 595 грн. 05 коп.

У п. 5.3 Договору сторони узгодили, що за порушення строку оплати товарів покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України.

Із посиланням на п. 5.3 Договору та положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача-1 30 % річних в розмірі 405 грн. 71 коп. за загальний період з 01.12.2015р. по 17.05.2016р. та інфляційні втрати в розмірі 153 грн. 62 коп. за період з січня 2016 по квітень 2016р.

Заборгованість відповідача-1 підтверджується: Договором з додатками, копіями видаткових накладних, банківськими виписками про часткову сплату вартості товару, накладною про повернення товару, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем-1 сторонами до матеріалів справи не надано.

Крім того, в забезпечення належного виконання зобов'язань відповідача-1 за договором поставки № 42/К від 20.08.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Долфі-Україна" (кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (поручитель) укладений договір поруки від 05.04.2016р. (надалі - Договір поруки).

Відповідно до цього Договору поручитель поручається перед кредитором за виконання Приватним підприємством "Імперія-Фарм" (боржник) свого обов'язку за договором поставки № 42-К, укладеного між кредитором та боржником 20.08.2015р. (п. 1 Договору поруки).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно Договору поставки у сумі, що дорівнює 1000 грн. 00 коп. (п. 2 Договору поруки).

Згідно п. 3 Договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Але у будь якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п. 2 цього Договору.

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідачем-2 перед позивачем не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки та договору поруки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 ЦК України передбачено, щ о порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що розрахунок арифметично проведений невірно, тому до стягнення з відповідача в межах заявленого позивачем періоду підлягає пеня в розмірі 580 грн. 58 коп. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку 30% річних судом порушень чинного законодавства не встановлено.

Одночасно, господарський суд вважає такою, що підлягає стягненню з відповідача-1 суму інфляційних втрат в розмірі 153 грн. 62 коп., оскільки за розрахунком суду інфляційні втрати за період з січня по квітень 2016р. складають суму 155 грн. 28 коп., але господарський суд позбавлений права виходити за межі розмірів сум, заявлених до стягнення позивачем.

За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідачі не виконали свої договірні зобов'язання, чим порушили умови укладених із позивачем договору поставки й договору поруки та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 1000 грн. 00 коп. заборгованості та вимоги щодо стягнення з відповідача-1 на користь позивача 2 072 грн. 51 коп. основного боргу, 405 грн. 71 коп. 30% річних, 580 грн. 58 коп. пені та 153 грн. 62 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Імперія-Фарм" (28300, Кіровоградська область, Петрівський район, смт. Петрове, вул.. Літвінова, б. 7, кв. 79, код ЄДРПОУ 35867152) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Ю. Савченко, б. 97-б, кв. 64, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49130, м. Дніпропетровськ, вул.. Березинська, б. 24-А, код ЄДРПОУ 370688787) 1 000 грн. 00 коп. (одну тисячу грн.. 00 коп.) заборгованості.

Стягнути з Приватного підприємства "Імперія-Фарм" (28300, Кіровоградська область, Петрівський район, смт. Петрове, вул.. Літвінова, б. 7, кв. 79, код ЄДРПОУ 35867152 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49130, м. Дніпропетровськ, вул.. Березинська, б. 24-А, код ЄДРПОУ 370688787) 2 072 грн. 51 коп. (дві тисячі сімдесят дві грн. 51 коп.) заборгованості, 405 грн. 71 коп. (чотириста п'ять грн. 71 коп.) 30% річних, 580 грн. 58 коп. (п'ятсот вісімдесят грн.. 58 коп.) пені, 153 грн. 62 коп. (сто п'ятдесят дві грн.. 62 коп.) інфляційних втрат, 1 373 грн. 28 коп. (одну тисячу триста сімдесят три грн.. 28 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_2

Повне рішення складено - 19.07.16р.