Рішення

від 12.07.2016 по справі 480/1545/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1545/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

12 липня 2016 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря Біди В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,

встановив:

19 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,1351 га, кадастровий номер 4824284600:11:019:0003, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування - Миколаївська область, Миколаївський район, с. Улянівка, вул. Садова, 21, в порядку спадкування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що вищевказана земельна ділянка належала її матері ОСОБА_4, яка померла 02 квітня 2015 року. Відповідно до заповіту мати заповідала позивачу житловий будинок та земельну ділянку, надану для його обслуговування, що знаходяться в селі Улянівка, вулиця Садова, 21, Миколаївського району Миколаївської області. Після смерті матері відкрилася спадщина, яку позивач прийняв. До складу спадщини увійшла вищевказана земельна ділянка. Позивачем, як спадкоємцем за заповітом, були отримані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, видані Четвертою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області. Однак нотаріусом позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в частині земельної ділянки, наданої для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, через те, що спадкоємцем не подано нотаріусу відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, зокрема, що посвідчують право власності померлої на земельну ділянку з кадастровим номером 4824284600:11:019:0003, площею 0,1351 га, цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, село Улянівка, вулиця Садова, 21. З'ясувалося, що на вказану земельну ділянку ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_5, яке підлягало реєстрації ОСОБА_2 сільською Радою Миколаївського району Миколаївської області та було підставою для видачі Державного акту на право власності на землю. За життя ОСОБА_4 не встигла цього зробити, державний акт на право власності на землю не отримала та своє право власності на земельну ділянку не зареєструвала.

Посилаючись на те, що вона прийняла спадщину, але через зазначену обставину не може оформити її в нотаріальному порядку, позивач ОСОБА_1 просила позов задовольнити і визнати за нею право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою суду від 21.06.2016 до участі у даній справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, при цьому подала до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримала і просила розглядати справу за її відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, при цьому, відповідач звернувся до суду із заявою, у якій просив розглядати справу без участі його представника, з позовом погодився.

Відповідач ОСОБА_3, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилась, при цьому, листом повідомила суд, що з позовом ознайомлена, визнала його у повному обсязі і просила задовольнити.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов такого.

ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 червня 2002 року отримала у спадщину земельну ділянку, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, розміром 0,14 гектарів, що знаходиться в селі Улянівка, вул. Садова, 21, Миколаївського району Миколаївської області, належної спадкодавцю ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю МК № 3911, виданого ОСОБА_2 сільською Радою Миколаївського району Миколаївської області 25.08.1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 78.

ОСОБА_4 державний акт на право власності на вказану земельну ділянку не отримала.

ОСОБА_4 доводиться позивачу ОСОБА_1 матір'ю (а.с. 5, 6).

02 квітня 2015 року ОСОБА_4 померла у віці 76 років у селі Улянівка Миколаївського району Миколаївської області і після її смерті відкрилася спадщина (а.с. 3).

У заповіті, складеному 10 червня 2002 року, посвідченому державним нотаріусом Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 1-374, ОСОБА_4 на випадок її смерті зробила таке розпорядження: належне їй майно заповіла таким чином: земельну ділянку, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 4,99 гектарів, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, мотоцикл марки Днепр 11, з коляскою, випуску 1991 року, заповіла дочці - ОСОБА_3, все інше майно, що на день, смерті належатиме ОСОБА_4, та на яке вона за законом матиме право, в тому числі на належні їй житловий будинок та земельну ділянку, надану для його обслуговування, що знаходяться в селі Улянівка, вулиця Садова, 21, Миколаївського району Миколаївської області, заповіла своїй дочці - ОСОБА_1.

Позивачем ОСОБА_1, як спадкоємцем за заповітом, були отримані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок № 21 з господарськими будівлями та спорудами по вулиці Садова в селі Улянівка Миколаївського району Миколаївської області та земельну ділянку з кадастровим номером 4824284600:04:000:0087, місце розташування: Миколаївська область, Миколаївський район, ОСОБА_2 сільська рада, площею 2,0000 га, цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, видані Четвертою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, зареєстровані в реєстрі за № 1-124, 10125 (спадкова справа № 198/2015).

Оскільки позивачем не було подано документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, зокрема, що посвідчують право власності померлої ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824284600:11:019:0003, площею 0,1351 га, цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, село Улянівка, вулиця Садова, 21, це стало підставою для відмови державним нотаріусом Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області ОСОБА_7 у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом в частині цієї земельної ділянки (а.с. 9).

Відповідно до ст. ст. 1216-1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або законом.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з положеннями ст. ст. 1217, 1222, 1223 ЦК України позивач є спадкоємцем за заповітом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України позивач ОСОБА_1, 10.09.2015 шляхом подачі заяви державному нотаріусу Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області ОСОБА_7, прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 за заповітом. Також є інші спадкоємці - ОСОБА_3. Інших спадкоємців та пережившого подружжя, немає.

Згідно з положеннями ст. 1218 ЦК України позивач успадкував усі охоплені заповітом права та обов'язки, що належали спадкодавцю ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті останньої. До таких успадкованих позивачем за заповітом прав відноситься і право на вищезазначену земельну ділянку, яке фактично було набуто спадкодавцем ОСОБА_4 на законних підставах та у незаборонений спосіб.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з положеннями ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо визнання позову відповідачем викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднуються до справи.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи вищевикладене, те що іншим способом, окрім судового порядку, позивач не може захистити своє спадкове майнове право, а також, що визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому воно підлягає захисту шляхом визнання за позивачем права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог і визнання за позивачем права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Улянвської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та ОСОБА_3, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлої 02 квітня 2015 року у віці 76 років у селі Улянівка Миколаївського району Миколаївської області, на земельну ділянку, площею 0,1351 га, кадастровий номер 4824284600:11:019:0003, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування Миколаївська область, Миколаївський район, с. Улянівка, вул. Садова, 21 , яку ОСОБА_4 отримала у власність в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5, померлого 05.03.2001, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 червня 2002 року, і яка на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії МК № 3911, виданогоОСОБА_2 сільською Радою Миколаївського району Миколаївської області 25.08.1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 78, належала ОСОБА_5.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_8

12.07.16